НА ПОЧАТКУ БЫЛО СЛОВО…
… зато вас хочу ай я, мілы чітателї моёй книжкы, ословити і дакількома словами увести до проблематікы той книжкы. Вірю, же дістанете дяку на єй перечітаня аж до конця і вірю, же ся приємно забавите. Книжку єм писав з тым цїлём, абы сьте пришли на інакшы думкы, як тоты, котры вас траплять. Бы сьте ся збавили, холем на малу хвільку, своїх старостей і проблемів, а жебы то было оддыхове чітаня про ваше потїшіня.
Книжка не є наводом на вырїшіня вашых конкретных проблемів а ани ся то не дасть. Каждый має свої індівідуалны, пріватны проблемы, дахто векшы, дахто меншы. Главне є то, жебы сі каждый нашов той свій рецепт на їх рїшіня.
Моїм заміром было найти якыйсь універзалный, а главнї доступный способ на їх рїшіня. Много раз єм ся пересвідчів, же то, што єм поважовав за проблем, в скуточности проблемом ани не было. Стачіло, же єм ся на даный проблем або сітуацію попозерав з інакшого угла погляду, а была з того нараз обычайна, цїлком нормална, а даколи аж банална сітуація, на котрій єм ся з одступом часу лем засміяв.
Гумор нас учіть як релаксовати і в добрій дяцї пережывати свої властны, але ай цїлосполоченьскы проблемы. Приносить нам до жывота спокій, рівновагу.
Жывот не є лем о роботї, котра нам дає матеріалну стабіліту. Ід жывоту належить і забава. Посередництвом гумору можеме надобыти чутя погоды і спокійного жывота, доконця ай тогды, кедь не сьме на тім аж так добрї з матеріалного боку.
Гумор ся не дасть лем так купити в даякім склепі, або в накупнім центрї. Днеська вам нияка продавачка за пару центів не повість, ани не продасть фіґель, анекдоту, або афорізм. Продавачкы у векшынї припадів не мають змысел про гумор…
Але нелем продавачкы. В днешнїй добі є гумор барз цїнным товаром а вызерать то так, же ай недостатковым. Може го ай зато в накупных центрах не мають. Но вы ани не мусите бігати по склепах зганяти гумор. Каждый чоловік го має в собі, лем го треба даякым способом выкликати. На тото бы мала послужыти ай моя книжка.
Вырїшив єм, же гумор і добру дяку буду роздавати задарьмо, з радостёв, бо люде в сучасній добі потребують гумор як сіль. На чоловіка з недостатком соли приходять хвороты а нихто з нас предсі не хоче быти хворый. Нагородов про мене буде ваш сміх, добра дяка, котра бы мала чоловіка спроваджати цїлым жывотом. Книжка є заміряна на одношіня меджі мужом і женов в розлічных сітуаціях і в розлічных по- добах. Тоты одношіня суть невычерьпным здроём гуморных сітуацій. На іншпірацію вам даю на зачаток понуку дакількых „мініатур“, або „зеренок соли“, котрыма будуть зачінати мої гуморескы. Многы з них єм наформуловав сам (пришли мі на мысель при розлічных сітуаціях), а дакотры єм чув од приятелїв, і стали ся про ня іншпіраціёв на то, жебы єм їм „вдыхнув“ другый жывот.
Жены суть як торнадо. Приходять тихо, суть ємны як ванок, но кедь одходять, міцно гучать і беруть вшытко – авта, хыжы із цїлым заряджінём, великы хаты і малы хаткы…
х х х
Хлопи, на роздїл од жен, ся розмножують дїлїнём. Кедь ся не подїлять із женов о свої грошы, не розмножать ся.
х х х
Хлоп без жены як пес без блыхы. Жыти мож, але нуда. Жена без хлопа, як блыха без пса. Жыти мож, але не є кого кусати.
х х х
Жена є як веґета. До вшыткого ся мішать.
х х х
Жена є про маєтного мужа „корїнём жывота“. Закорїнить ся коло нёго і не мож єй выкорїнити.
х х х
Ай мы, хлопи, сьме на світї лем зато, же за вшыткым были жены.
х х х
Манжелство векшыны з нас зачінать воджінём за рукы, а кончіть воджінём за ніс.
х х х
В манжелстві то „скрипить“ векшынов тым хлопім, котры ходять із корчмы „намазаны“.
х х х
Жебы была жена із хлопом щастна, мусить му абсолутно розуміти а кус го ай любити. Жебы быв хлоп із женов щастный, мусить ї міцно любити а нияк ся не снажити їй порозуміти.
х х х
Но а наконець іщі єден, котрый єм чув лем недавно:
– Молода панї, така сьте красна – кров і молоко. Барз ся мі любите. Што робите?
– Наповам худобу.
– Вы фармарька?
– Нє, барманка.
Міро Жолобаніч
