Kategória: Література

КУ ҐЕНЕЗЇ ЕМІҐРАНТЬСКОЙ ЛІТЕРАТУРЫ КАРПАТЬСКЫХ РУСИНІВ В США.
ОД БРАТСТВ І ОБЩЕСТВ К ЛІТЕРАТУРНЫМ ТВОРАМ

Мґр. Домініка Новотна

 

Abstract

This thesis examines the historical and social events that preceded the emergence of Carpatho-Rusyn emigrant literature in the USA. The historical and political situation in Europe in the first half of the 19th century and the related poor socio-economic situation of the population triggered migration impulses. Many nations found themselves on the American continent, and the Carpatho-Rusyns were no exception. The Carpatho-Rusyn diaspora began to establish their own associations, cultural and youth organizations, publishing houses, printing houses, editorial offices of several newspapers and magazines, and drama circles. They also built their own churches, founded religious and secular congregations, in which Bethlehem societies and amateur theatre groups were active. Thus, they created cultural centers of Carpatho-Rusyn emigrants, in which Carpatho-Rusyn emigrant literature of the USA was born in several variants of their language, reflecting their new sociocultural conditions.

Keywords: emigrant literature, national identity, Carpatho-Rusyn literature, diaspora

Вступ

На зачатку нашой роботы треба задефіновати понятя карпатьскы Русины. Будеме ся притримовати концепції професора П. Р. Маґочія, котрый карпатьскых Русинів дефінує як народ без державы, довгы вікы жыючій на схылах Карпат, на теріторії называній Карпатьска Русь. Споминана теріторія ся в сучасности розпростерать на меджах Польщі (Лемківскый реґіон), Словакії (Пряшівскый реґіон), Україны (днешнїй Закарпатьскый реґіон історічно знамый як Підкарпатьска Русь) і Румунії. В тій роботї бісїдуєме о карпаторусиньскых еміґрантах як о жытелях історічной Карпатьской Руси, котры были в часї найвекшой волны еміґрації до Америкы жытелями тогдышнёй Ракусько-Угорьской монархії. І кедь ся еміґрація на америцькы контіненты не дотыкала лем Споєных штатів америцькых, але много жытелїв Европы ся переселило і до Канады ці Арґентины, мы ся в тій роботї будеме занимати русиньсков діаспоров і єй літературов в США.

1. Історічно-політічна сітуація і соціалны условія в Ракусько-Угорьску в 18. і 19. сторочу і першы міґрачны імпулзы

На то, жебы сьме порозуміли процесу сформованя карпаторусиньской еміґрантьской літературы США, потребуєме знати історічно-політічны події того періоду і порозуміти в якых соціалных условіях ся карпатьскы Русины в тім часї находили  а тыж  знати прічіну того, чом ся очули на америцькім контінентї. Дотеперїшнї научны сондованя доказали, же початкы еміґрації з теріторії днешнёй Словакії датуєме уж од зачатку 18. стороча. Першы міґрачны імпулзы были проявлїнём протифеодалного боя підданого народа, коли підданы громадно утїкали од землевластників. На середню і южну Словакію, але найвеце до южных частей Угорьска утїкали цїлы родины (Hanzlík, 1970). Револучны подїї в австрійскых країнах і в Угорьску принесли тыж много змін. Єднов з найвызначнїшых было зрушіня підданства. Наперек тому ся економічны условія рольників лем барз мало злїпшыли і в дакотрых часох іщі і згіршыли. Скончіла ся ера феодалізма а з векшыны карпатьскых Русинів, якы доты были невольниками, ся стали слободны рольници (Magocsi, 2016). То мало за наслїдок згіршіня соціално-економічной сітуації бідного народа, якый хоць і дотогды робив задарьмо, но міг хосновати обжыву з паньскых земель. Наростаня демоґрафічной кривкы значіло і потребу векшого обєму потравы. З літературы о історії выселенецьтва ся дізнаєме, же родічі охабляли дакотры з дїтей выголодовати аж к смерти, жебы могли ужывити далшы дїти.

В дослїдку тых подїй і злой жывотной сітуації ся міґрація за роботов стала нутностёв. Русиньскы рольници (не лем) із теріторії днешнёго Словеньска але тыж лемківскы Русины каждый рік робили дакілько тыжднїв на жнивах в ниже положеных частях Угорьска. Дакотры не зістали лем при сезонній міґрації і рїшыли ся переселити до ниже положеных частей Угорьска навсе. Ішло о теріторії хорватьской части Угорьского кралёвства (Славоньско), северны части Босны, выход нижнёго поводя Тисы (Банат), часть Войводины (реґіон Бачка), часть Сриму (Magocsi, 2016). „Vysťahovalectvo na Dolnú zem uľahčovala tá skutočnosť, že po tureckých vojnách zostali tieto kraje pusté a neosídlené a úrodná pôda na Dolnej zemi zostala ležať ladom.“ (Hanzlík, 1970, s. 50). Уж в роцї 1845 селяньскы родины з дакількох жуп днешнёй Словакії (меджі нима і Спішска і Шарішска, значіть жупы заселены і Русинами – позн. автора) в наслїдку злого уроджаю одходили до южных, уроднїшых країв Угорьска. Тоты масы выселенцїв ся громадно переселяли на Нижню землю і в роках 1846 і 1847 (Hanzlík, 1970).

Велика кількость карпатьскых Русинів, рольників котры зістали у своїй домовинї, фурт жыла у барз недобрых економічных условіях. Обявила ся далша з можностей, яка слюбовала лїпшый жывот у формі доброго заробку. Молоды америцькы штаты (главно северна Америка) мали достаток незаселеной землї і барз мало робочой силы. Аґенты зачали меджі простым народом шырити пропаґанду о земли заслюбленій. І так зачала еміґрація до Америкы, главно до США, якы зачали великый проґрам індустріалізації, накілько теріторії коло Пенсілванії были значно богаты на угля і желїзну руду, якы треба было тяжыти і обрабляти. Найперше ся еміґрація до США дотыкала главно северной і западной Европы (Шкандінавія, Анґлія, Ірьско, Нїмецько, Франція). Но од 70. років 19. стороча ся главным жрїдлом міґрантів стала южна і выходна, респ. юговыходна Европа (Magocsi, 2016). „Inými slovami, popri tzv. starej imigrácii do Ameriky (old immigration) sa presadzuje aj tzv. nová imigrácia (new immigration). Do tejto novej imigrácie patrili aj vysťahovalci z rakúsko-uhorskej monarchie, Talianska, Balkánu a Ruska.“ (Harušťák, Іn: Kováč et. al. 2013, s. 215).

Гаруштяк уводить, же до 80. років 19. стор. не было выселенецьтво з Угорьска масове а же такзвана масова еміґрація за роботов із скоро вшыткых европскых країн настала аж у 80. і у 90. роках. „Za hlavný impulz emigračných pohybov z Uhorska je v literatúre označovaná hospodárska kríza z nadprodukcie v Uhorsku v rokoch 1873- 1879 a neúroda v roku 1879.“ (Harušťák, Іn: Kováč et. al. 2013, s. 215). З другого боку Ганзлик поуказує, же вшыткы важны жрїдла о выселенецьтві суть згодны в тім, же масова еміґрація з Угорьска зачала уж у сімдесятых роках 19. стор. і была напрямена переважно до США (Hanzlík, 1970). Зарівно додає фраґмент прояву, якым ся на Вышнёугорьскім выселенецькім конґресї приговорив ёго председа Міклош Одон: ,,…Roku 1874 sa začalo šíriť vysťahovalectvo v Uhorsku v takej veľkej miere, že keď som mal roku 1879 prvú príležitosť zaoberať sa osudom vysťahovalcov v Amerike, nielenže som tam našiel veľký počet vysťahovalcov, ale boli tam už celé ostrovy vysťahovalcov, ktorí sa regrutovali najmä zo Slovákov pochádzajúcich z hornouhorských žúp; a títo naši spoluobčania boli zamestnávaní v tých najťažších prácach; vo všetkých baniach Pensylvánie, pri všetkých naftových prameňoch, v železnorudných baniach, ba aj v strieborných baniach v Nevade, všade som našiel našich «Húnmi» pomenovaných Slovákov, ktorých osud bol na zúfanie, práca vyčerpávajúca a ich duševná úroveň sa rovnala nule.“ (A Felvidéki kivándorlási kongresszus tárgyalásai, megtarlattot Miskolczon, 1902. évi május 31. és junius 1. napjain. Budapest. ,,Pátria irodalmi vállalat és nyomdai részvény-társaság 1902, Іn: Hanzlík, 1970, s. 57). Хоць ся в урывку споминають Словаци з вышнёугорьскых жуп, знаме, же якраз Шарішска жупа (але і другы жупы), яка была в дослїдку еміґрації выселена найвеце, была з великой части заселена Русинами.

2. Прічіны еміґрації з Европы

Недостаток роботы і землї были першыма прічінами еміґрації з Европы. Тоты прічіны были єднакы про вшыткы европскы штаты, котрых ся еміґрація дотыкала. В дакотрых припадах доходило к еміґрації з прічіны набоженьскых, політічных, ці народностных перзекуцій. Єднов з прічін была і масова реклама. Маїтелї америцькых промысловых корпорацій ся добісїдовали з маїтелями лодных компаній і зорґанізовали масівну кампань, яка вылудила міліоны людей еміґровати на америцькый контінент. Таксамо корешпонденція меджі еміґрантами і домовинов допомогла ку вабній представі Нового світа. На рїшіня еміґровати мала вплив і повинна воєньска служба, точнїше снага выгнути ся їй.

Треба спомнянути, же до конця 19. стороча было просте одыйти з Ракусько-Угорьска. В ракуській части Габсбурґской монархії были в роцї 1857 зрушены внутроштатны паспорты а в роцї 1865 контроля на граніцях. Выпутовати з Угорьска дозволёвав закон з р. 1903. Жытелї Угорьска мали право на путь до заграніча і без ракусько-угорьского паспорта, за предпокладу, же їх дана країна прийме (Magocsi, 2016).

Векшына еміґрантів глядала за океаном дочасну роботу з цїлём заробку про злїпшіня жывотных условій. Найчастїше быв заробок хоснованый на сплачіня довгів або куплїня фундуша ці будованя хыжы. В такім контекстї Бейд хоснує выражіня betterment migration. Є то дочасне выселїня, яке не предпокладать нутну еміґрацію з екзістенчных прічін (Bade, 2004). Маґочій называть феномен дочасного переселїня sojourn а приселенцїв, котры сі заробили в Америцї, вернули ся домів на даякый час, жебы пак назад одышли до Америкы, называть Sojournéri (Magocsi, 2004). Векшына міґрантів ся до США переселила навсе.

3. О першых русиньскых еміґрантах в США

Архівны документы насвідчують тому, же жытелї Карпатьской Руси еміґровали до Америкы уже в половинї 19. стороча. Падяк уводить, же о першых еміґрантах з Пряшівской Руси ся пише у віденьскім часописї Вѣстник: Часопись политическа для русиновъ Австрійской державы. Незнамый автор інформує, же ґрупа тридцятёх людей з околіцї Пряшова ся з родинами і худобов переселила до Америкы: „Изъ Пряшева въ Оугорщинѣ доходят вѣсти, що изъ тамошнои окрестности до 30 особъ съ родинами и всякимъ добыткомъ выбралося на заселеніе до Америки“ (Падяк, 2018, 220).

Подля зрахованя бадателїв меджі роками 1880-1914 до США еміґровало за роботов 225 000 карпатьскых Русинів, якы заселяли главно індустріалны центры на северовыходї США в штатах Ню Йорк, Ню Джерсі, Коннектікат, Огаё, но найвеце Пенсілванію (Magocsi, 2016). Русины еміґровали з візіёв фінанчного прилїпшіня і наслїдного навернутя домів. Лемже про неприязну політічну сітуацію в Европі (дві світовы войны і меджі нима Велика господарьска кріза 30. років 20. стор., наступ тоталітного режіму, анексія Підкарпатьской Руси Совєтьскым союзом…) многы зістали на америцькім контінентї неплановано довгодобо, дакотры навсе.

Векшына карпаторусиньскых еміґрантів зістала жыти в Америцї, но подля Ваймена, перед роком 1914, значіть перед Першов світовов войнов ся єдна третина вшыткых іміґрантів, котры пришли до Споєных штатів з южной і выходной Европы, вернула навсе домів. (Wyman, 1993). Ваймен у своїй публікації Round-Trip to America таксамо уводить штатістіку міґрачного руху меджі Европов і Споєныма штатами в роках 1908 – 1923. Штатістіка окрем другых европскых народів бере в увагу і Русинів (в штатістічній таблічцї фіґурують як Ruthenian (Russniak) – позн. Д.Н.), котры почас уведженых пятнадцятёх років еміґровали до США в кількости  171 823 особ і з того чісла ся вернуло назад до Европы лем 28 996 карпатьскых Русинів. То значіть, же ся вернуло лем 17% (тамже).

Розлічны публікації уводять розлічны штатістічны чісла, якы ся в основнім од себе барз не одлишують. Дакотры публікації забывають на екзістенцію карпатьскых Русинів в контекстї выселенецьтва з Ракусько-Угорьска. Подля штатістік найвекша волна европской еміґрації была якраз у роках 1900 – 1915. Бєлік уводить, же до США в роцї 1913 еміґровало 119 159 угорьскых жытелїв. Еміґранты із середнёвыходной, выходной і южной Европы належали к даякій мінорітї Габсбурьской монархії (Поляци, Словаци, Чехы, Русины, Словінцї) і Нїмецька  (Поляци) (Bielik, In: Harušták, 2013).

Штатістіку выселенецьтва карпатьскых Русинів уводить П. Р. Маґочій так: „Odhaduje sa, že medzi rokmi 1890 a 1920 prišlo do spojených štátov minimálne 18,2 milióna imigrantov, z ktorých 7,5 milióna pochádzalo z Rakúsko- Uhorska, Balkánu a Ruskej ríše. Medzi nimi boli aj karpatskí Rusíni, ktorých, podľa odhadov, do spojených štátov pred vypuknutím 1. svetovej vojny v roku 1914 prišlo 225 000. Niekoľko karpatských Rusínov síce prišlo už v 60. rokoch 19. storočia, no spomínaný počet sa dostavil až v 80. a 90. rokoch 19. storočia“. (Magocsi, 2016, 193).

4. Зачаткы народностно-културной актівіты русиньской діаспоры в США

(набоженьскы і світьскы орґанізації)

Міґрація є історічно-соціолоґічный феномен. Представлює появлїня істой етнічной ґрупы в новім середовиску. Моментом выселїня части популації до чуджіны доходить к процесу етнічного роздїлїня істой сполоченьской ґрупы а ку взнику діаспор і енклав. Їх розвой перебігать мімо ядра етнічной ґрупы у старій домовинї. Наперек тому сі еміґранты утримують много сполочных явів як язык, култура, способ жывота, етнічне усвідомлїня і етнонім і др. (Šatava, 1989). В реакції на културны, ці духовны потребы русиньскых еміґрантів, одходила з Европы до Споєных штатів інтеліґенція (священици, писателї), яка ся там тыж переселила навсе. До половины 80-тых років 19. стороча не мали карпатьскы Русины в США властных священиків ани церьквы. В часї, кедь зачали взникати першы парохії, на богослужбы ходили до храмів римского обряду. Неспокійность з таков сітуаціёв вырїшили так, же писали до Европы писма ґрекокатолицькым єпіскопам і жадали їх, жебы їм прислали священиків. Першый ґрекокатолицькый священик, Іван Воланьскый, пришов з Галічі до Америкы в роцї 1884. В роцї 1894 уж было в США дас  двадцять ґрекокатолицькых священиків а окрем штирёх,  другы карпатьскы Русины-священици были походжінём з Угорьска. Роздїл меджі фунґованём парохії в домовинї і  в Америцї быв тот, же властниками фундушів і церьквей были віруючі, якы з властной ініціатівы основали лаіцькы выборы (Magocsi, 2016).

Векшына карпатьскых Русинів є ґрекокатолицького або православного віросповіданя. Центром карпаторусиньского културного і сполоченьского жывота была якраз церьков вєдно з братьскыма сполоченствами і братствами, якы выникли іщі перед збудованём першых церьквей. Їх задачов была взаємна, главно фінанчна підпора. Іміґрантьскы робітници давали орґанізації меншы фінанчны часткы а в припадї хвороты, уразу або смерти дістав робітник або ёго родина фінанчну компензацію. Орґанізації так своїм членам давали выгоду поіщіня. Дакотры братства ся споїли, чім взникли векшы орґанізації. Меджі першыма была в роцї 1892 у Вілкс Бері (Пенсілванія) основана орґанізація Соединеніе Ґреко-Кафтолическихъ Русскихъ Братствъ[1]. Далшов великов орґанізаціёв основанов у містї Мек-Кізпорт (Пенсілванія) была орґанізація Собраніе Ґреко-Кафтолическихъ Церковныхъ Братствъ[2]. І хоць были тоты братства світьскы, были узко звязаны з ґрекокатолицьков церьквов, о чім свідчать ай їх назвы. Тоты, но і далшы братства выдавали русиньскы новинкы і юбілейны зборникы. Новинкы Американскій русскій вѣстникъ (1892-1952, Гомстед, Пенсілванія) были найстаршыма і найвекшыма новинками (подля обєму тіражы), якы выдавало Соединеніе[3]. До року 1926 выходили в кіріліцї і латиніцї. Найвекшый розквіт досягли в 20. роках, кедь выходили трираз до тыждня тіражов приближно 40 000 фалатків. Редактором (1892-1914) і основателём тых новинок быв Павло Жатковіч (John Smith). Меджі впливных редакторів належали і Михайло Ганчин, Джордж Юріон Теґзе, Стефан Варзалій і Михайло Роман. Намісто русиньскоязычного выданя новинок Американскій русскій вѣстникъ в роцї 1952 зачали выходити новинкы Greek Catholic Union Messenger в анґліцькім языку (Magocsi, Pop, 2010). Русиньска діаспора окрем братств, церьковных сполків (обществ), редакцій і тіпоґрафій тыж зачала закладовати свої народны школы ці аматерьскы театралны кружкы.

5. Літературный жывот карпатьскых Русинів в США

Русинко уводить, же оріґіналны літературны творы русиньскых авторів ся обявили скоро у шістьдесятёх новинках і другых педіодіках, выдаваных про русиньско-америцьку комуніту в США і найрозшыренїшыма з них были Американскій русскій вѣстникъ (1892-1952), Просвѣта (1917-2000), Восток (1919-1950), Лемко (1928-1939), День (1922-1926) і місячник Niva (1916), якый выходив лем курто. Окрем того была русиньска література в США публікована в алманахах, якы каждорочно выдавали братьскы орґанізації. Окрем прозы і поезії были їх обсягом і біоґрафії вызначных Русинів, статї о русиньскій історії і місячный календарь (Rusinko, 2011). „Rusínski spisovatelia pôvodne písali v cyrilike, ale do 30-tych rokov 20. storočia väčšina prevzala latinskú abecedu používajúc systém transliterácie založený na slovenskom pravopise.“[4] (тамже, с. 99). В раннїй етапі літературного жывота карпатьскых Русинів в США (конець 19. стороча), коли было в Споєных штатах іщі мало русиньской інтеліґенції, ся актівно популарізовали літературны творы з домовины. Были то главно творы А. Духновіча, А. Павловіча, А. Кралицького, Ю. Ставровского-Попрадова, Є. Фенцика, І. Сілвая і другых (Падяк, Муляр, 2018).

Русинко роздїлює авторів карпаторусиньской америцькой літературы до трёх ґенерацій. Першу ґенерацію русиньскых писателїв в США представлюють в першім рядї ґрекокатолицькы священици. Найплоднїшым з них быв Емілій Кубек (1857 – 1940), котрый ся прославив не лем своёв поезіёв, але главно тройтомовым романом Марко Шолтыс (1922), написаным в русиньскім языку і выданым в США. Дале то были священици Стефан Варзалій (1890 – 1957) і Василь Шереґій (1918 – 1988) (в Америцї знамый як Basil Shereghy – позн. Д.Н.), котры в новинках і алманахах выдавали стихы і драматічны творы. Меджі русиньскых авторів США належали і новинарї як Петро Мацков (1880 – 1965), якый написав зборник  набоженьской поезії Vinec nabožnych stichov (1958). Стефан Телеп (1882 – 1965) і Николай Цисляк (1910 – 1988) писали пєсы про аматерьскы театралны кружкы. Знамым лемківскым писателём у Канадї і США быв новинарь Димитрій Выслоцькый (1888 – 1968), якый писав під псевдонімом Ваньо Гунянка (Rusinko, 2011). Поезія і драма были найпопуларнїшыма жанрами першой ґенерації русиньскых писателїв США. Аматерьскы театралны кружкы, якы дїяли при братьскых орґанізаціях і парохіях мали повный репертоар куртых театралных пєс, котры рефлектовали соціалну проблематіку русиньскых еміґрантів в США (Маґочій, Поп, 2010). В куртій драмі Fedorišinovy (1925) ґрекокатолицькый священик Валентин Ґорзо (1869 – 1943) зобразив гнедь дакілько аспектів соціалной проблематікы Русинів-еміґрантів. Суть то проблемы як алкоголізм, ґенерачный конфлікт і намага стати ся повноцїнным Америчаном (што найлїпше ся зачленити до америцького середовиска научінём анґліцького языка, переберанём америцькых културных звыків, облечінём і под. – позн. Д. Н.). Треба спомнянути і дакілько далшых драматічных творів, котры рефлектують бой проти патріархалній авторітї (С. Телеп – Хитра дѣвчина, 1927), ці конфронтацію русиньскых іміґрантів з америцьков правнов сістемов (В судѣ, 1944). В тых творах часто видиме русиньскы тексты з анґлоязычныма елементами. Дакотры указують на природну языкову асімілацію (найперше перебераня анґліцькых слов до русиньского языка, пізнїше переход на анґліцькый язык – позн. Д. Н.), далшы суть якымесь понаучінём, вызвов честовати язык домовины. Поезія ся передовшыткым замірює на темы смутку за родным краём. „Zatiaľ čo divadelné hry boli predovšetkým ľahké a zábavné, poézia bola skôr vážna, náboženská a ideologická.“ (тамже, с. 101).

По Другій світовій войнї, коли уж была русиньска діаспора в США достаточно языково і културно асімілована, з умелецькой карпаторусиньской літературы США ся вытратив русиньскый язык. Друга ґенерація русиньскых писателїв США писала по анґліцькы, чім ся розшырив круг чітателїв мімо русиньской комуніты. Тоты авторы были дїти іміґрантів, векшынов уж народжены в Америцї. Взникло дакілько важных популарных творів русиньской умелецькой літературы написаных в анґліцькім языку (Маґочій, Поп, 2010). „Prvým rusínsko-americkým spisovateľom, ktorý hľadal divákov mimo rusínskej komunity, bol Vasil S. Koban.“ (Rusinko, 2011, с. 102). Ёго роман The Sorrows of Marienka (1979) взникнув подля розповіданя ёго матери. Найпопуларнїшый з авторів той ґенерації і зарівно єден з попереднїх америцькых писателїв 20. стороча быв Томас Белл (Thomas Bell), сын русиньского іміґранта Михайла Белейчака, якый загынув у металурґічнім заводї в Піттсбурґу. Жывот русиньскых іміґрантів з выходной Словакії з Пряшівской Руси[5] є выображеный в ёго першім романї The Brood of Vasil (1930). Вершынов ёго літературной творчости є автобіоґрафічный роман Out of This Furnance (1941), якый є присвяченый трём ґенераціям приселенцїв з выходной Словакії, котры роблять в оцїлярнях у Пенсілванії од року 1880 до зачатку Першой світовой войны. Спомнянути мож і роман Сонї Джейсон (Sonya Jason) під назвов Icon of Spring (1987), котрый описує тяжкый період Великой господарьской крізы в 30. роках 20. стороча. Авторка є дївков іміґрантів з Підкарпатьской Руси і у своїй творчости рефлектує і русиньско-америцьку тематіку. Анн Валко (Ann Walko) у своїй книжцї Eternal Memory (1999) зображує споминкы іміґрантів, їх розповіданя о домовинї, співанкы, ці рецепты (тамже, с. 102).

До третёй ґенерації русиньско-америцькых писателїв належить Марк Ванс (Mark Wans), котрый написав на фактах основаный історічный роман The Linden and the Oak (2010). Русинко тыж споминать роман Ніколаса С. Караса (Nicholas S. Karas) Hunky: The Immigrant Experience (2004) а тыж твір Пете Богачіка (Pete Bohaczyk) Less Than Diamonds (2002), котры, нажаль, обсягують много неясностей в контекстї русиньской історії і ідентіты a мають низку естетічну цїнность (тамже, с. 102).

Заключіня

В тій роботї здалека не споминаєме вшыткых авторів а ани вшыткы творы  спомянутых в нашій штудії авторів, котры дали свій вклад до „імаґінарной“ бібліотекы карпаторусиньской літературы США. О многых іщі все не знаєме, затоже много неперебаданых матеріалів все лежыть в заокеаньскых архівах. Треба спомнянути, же в розлічных шпеціфічных ґрупах на соціалных сїтях ся обявлять і русиньска перекладова література (творы світовой літературы переложены до розлічных діалектів карпаторусиньского языка) з того періода, якій бы треба было тыж придїляти векшу позорность і реалізовати глубше сондованя той перекладовой літературы. З уведженого выходить, же еміґрація карпатьскых Русинів до Америкы была детермінантом зроду новой літературы Русинів і oбогатила културный жывот Русинів нелем за океаном але і в домашнїм середовиску. Русиньскый културный розвиток в США в сучасности підпорують світовы орґанізації а то конкретно Карпаторусиньскый научный центер (The Carpatho-Rusyn Research Center (Окала, Флоріда, США)), Карпаторусиньске общество (Carpatho-Rusyn Society (Піттсбурґ, Пенсілванія)) і Русиньска асоціація (Rusin Association (Міннеаполіс, Міннесота, США)) (тамже, с. 98).

 

ЛІТЕРАТУРА:

Amerikansky russky viestnik, č. 22., 1901.

BADE, K.J. (2004). Evropa v pohybu. Evropské migrace dvou staletí. Praha: Lidové noviny, ISBN: 8071065595, 497 s.

HANZLÍK, J. (1970). Začiatky vysťahovalectva zo Slovenska do USA a jeho priebeh až do roku 1918, jeho príčiny a následky. In: J. Polišenský et al.: Začiatky českej a slovenskej emigrácie do USA: zborník statí. Bratislava: Vydavateľstvo Slovenskej akadémie vied. 336 s., s. 50.

HARUŠŤÁK, I. (2013). Príspevok k diskurzu o dejinách slovenského vysťahovalectva. Migračné impulzy a vysťahovalectvo z hornouhorských žúp na americký kontinent v kontexte migračných pohybov v strednej a východnej Európe v poslednej štvrtine 19. storočia. In: D. Kováč et al.: Sondy do slovenských dejín v dlhom 19. storočí: monografia. Bratislava: Historický ústav SAV v Typoset Print s.r.o., ISBN: 978-80-971540-1-1, 342 s., s. 215.

MAGOCSI, P. R. (2016). Chrbtom k horám. Prešov: Vydavateľstvo Universum – EU. s.r.o., ISBN: 978-80-89046-97-3, 593 s., s. 193.

MAGOCSI, P. R. (2004). Our People: Carpatho-Rusyns and Their Descendants in North America. Ontario: Multicultiral History Society of Ontario, Fourth revised edition 2004, 281 s.

RUSINKO, E. (2011). Karpatskorusínska literatúra v USA. In: K. Koporová (ed.): Studium Carpato-Ruthenorum 2011: Штудії з карпаторусиністікы. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, ISBN 978-80-555-0469-8, 2011, 104 s., s. 99, 101, 102.

ŠATAVA, L. (1989). Migrační procesy a české vystĕhovalectví 19. století do USA. Praha: Univerzita Karlova, 163 s.

WYMAN, M. (1993). Round- Trip to America: The Immigrants Return to Europe, 1880- 1930. Ithaca and London: Cornell University Press, ISBN: 0-8014-8112-0, 272 s.

Американскій русскій вѣстник, ч. 2., 1894.

ПАДЯК, В. (2018). Історія карпаторусиньского націоналного театра и драматурґії. Пряшів: Выдавательство Пряшівського універзітета, ISBN: 978-80-555-1974-6, 344 s., s. 220.

МАҐОЧІЙ, П. Р. –  ПОП, І. (2010). Енциклопедія історії та культури карпатських Русинів. Ужгород: Видавництво В. Падяка, ISBN: 978-966-387-044-1, 849 s.

ПАДЯК, В. (2016). Нарис історії карпаторусиньскої літературы. Торонто: Кафедра українознавчих студій Торонтцького університету, ISBN: 978-0-7727-5113-3, 242 s.

ПАДЯК, В. –  МУЛЯР, К. (2018). Розвиваня літературного житя карпатськых Русинів у США у другів половці XIX – первій половці XX столітя. In: К. Копорова (ед.): 20 років высокошкольской русиністікы на Словакії/ 20 rokov vysokoškolskej rusinistiky na Slovensku, Prešovská univerzita, 17. – 19.10.2018. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove – Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín – Ústav rusínskeho jazyka a kultúry, ISBN: 978-80-555-2081-0, 379 s.

http://www.rusynacademy.sk/slovak/sl_geografia.html

[1] днесь знама під назвов Greek Catholic Union of the USA.

[2] днесь знама як United Societies of Greek Catholic Brotherhoods.

[3] Соединеніе Ґреко-Кафтолическихъ Русскихъ Братствъ.

[4] Точнїшый повіджене, або переложене бы могло быти так: používajúc systém transliterácie využívajúci slovenskú diakritiku (aj to len čiastočne, pretože máme svoje písmeno ŷ) – позн. Д.Н.

[5] Поменованя Пряшівска Русь або Пряшівщіна означує часть історічной теріторії званой Карпатьска Русь. „ …перед 1. світовов войнов карпаторусиньскы політічны лідры в петіції, котру дали вєдно з мапов на посуджіня Паріжскій міровій конференції (1919), уточнили, же Карпатьска Русь означує Підкарпатьско, Пряшівско і Лемковину (аж по рїку Сян) на северных схылах Карпат.“ (Здрой: http://www.rusynacademy.sk/slovak/sl_geografia.html, переклад: Д. Н.).