Приправлює ся книжка Андерсеновых приповідок… по русиньскы!

Каждый переклад літературы до русиньского языка собі заслужить позорность. А о то векшу, кедь іде о першый переклад світовой класікы, приповідок Г. Х. Андерсена. Тексты собі взали до парады перекладателька і языкова редакторка Анна Кузмякова і Алена Янцурова, котра в минулости переложыла пару театралных текстів про Театер Александра Духновіча. То вшытко буде „забалене“ в ілустраціях дакілько раз оцїнёваного ілустратора Яна Курінця (Bibiana – Najkrajšia kniha jesene 2018; дістав ся і до Колекції найкрасшых книжок Словеньска 2020).

Книжка выйде вдяка Фонду на підпору културы народностных меншын, но єдночасно к выданю можете помочі і вы, чітателї.

Iлустратор і книжный ґрафік рихтованой книжкы Андерсеновых приповідок Ян Курінец тот рік буде репрезентовати Словакію на цілосвітовім змаганю Bienále ilustrácií Bratislava. 🤩 Родак зо Шалї, котрый на вакації ходив ку своїй бабі до Камюнкы. Люблять ся Вам ёго ілустрації? Можете їх мати дома. 😎
Обїднайте собі ілустрації на зарамованя або як образок до мобілу: www.startlab.sk/andersenoverozpravky.
Підпорите тым і друкованя прекрасной книжкы.

Здрой: фейсбукова сторінка O.Z. molody.Rusyny.

Напю ся водічкы Людмілы Шандаловой здобыла премію Книжка рока ПСК 2020

Людміла Шандалова є облюбленов і по заслузї оцїнёванов авторков поезії, прозы і драмы, в послїднїх роках ся авторка профілує главнї як писателька літературы про дїти і молодеж. А праві єдна така книжка здобыла премію Книжка рока ПСК 2020. Іде о збірку духовной поезії про молодшых чітателїв Напю ся водічкы (тота аґентура, 2020), котра є выдана двойґрафічнї, тзн. віршы суть в русиньскім языку в азбуцї і в латиніцї. Уж традічнї є книжка в шумнім ґрафічнім спрацованю. Укажку з книжкы сьме недавно публіковали і на нашій сторінцї.

Здрой фотоґрафії: Podduklianska Knižnica Svidník (фейсбукова сторінка)

 

Авторцї к оцїнїню за цїлый Сполок русиньскых писателїв Словеньска ґратулуєме!

Выголошеный 8. літературный конкурз Марії Мальцовской

Выголошеный 8. літературный конкурз Марії Мальцовской

2. септембра до 20. новембра 2021 Сполок русиньскых писателїв Словеньска у сполупраці з Академіёв русиньской културы в СР і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 8. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку. Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (дотеперь ниґде непублікованы) може послати на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы

ПУ, уліця 17. новeмбра ч. 15, 080 01 Пряшів каждый автор од 18. року свого віку, жыючій в Словацькій републіцї. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложить іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско, адреса i фотопортрет. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу (буде го оцїнёвати тройчленна порота). Выголошіня выслїдків конкурзу ся одбуде в половинї децембра 2021. Найлїпшы

роботы, выбраны одборнов поротов, будуть наслїдно оцїнены і опублікованы в часописї Русин.

Приправный выбор лiтературного конкурзу

Доцент Василь Ябур перевзяв высоке штатне вызнаменаня од презіденткы републікы.

У недїлю – 27. юна 2021 з рук презіденткы републікы Зузаны Чапутовой перевзяв штатне вызнаменаня Прибинів крест ІІІ. класы (Pribinov kríž III. triedy)  доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н. за міморядны заслугы о розвой културы СР і за заслугы при кодіфікації русиньского языка.

Ґратулуєме, пане доценте!

Вышли Правила русиньского правопису з ортоґрафічным і ґраматічным словником

В рамках выдавательства Пряшівской універзіты в Пряшові вышло третє выданя Правил русиньского правопису.

 

Вступне слово з публікації:

По 25-ёх роках од кодіфікації русиньского языка на Словакії (1995) выходить третє выданя правил русиньского правопису, котрых інтеґралнов частёв є правописный і ґраматічный словник. Така подоба правил правопису є штандартна про каждый норматівный язык. Правила русиньского правопису на Словакії в такій подобі – як єдна публікація вєдно зо словником – выходять по першый раз.
Першы правила правопису русиньского языка были выданы у звязи з кодіфікаціёв русиньского языка в роцї 1994.
 Їх подоба і шырша обсягова штруктура выходили з тогдышнёй сітуації, детермінованой абсенціёв на Словакії будьякого учебника ці приручника сучасного русиньского языка. То значіть, же в данім часї (1994) то была перша а зарівно єдина научна публікація, котра была призначена про актівных вжывателїв русиньского
літературного языка на Словакії. Выходячі з уведженой сітуації, в першых правилах окрем правописных норм і прінціпів были опублікованы тыж основы фонолоґії, формотворїня і основы сінтаксісу, што не є штандартным при выдаваню публікацій такого характеру. Правописный і ґраматічный словник (1994,
 2007) дотеперь все быв выданый як самостатна публікація.
По десятёх роках (в роцї 2005) была выдана публікація 
Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка – де суть уведжены зміны у правилах правопису по десятёх роках, а в роцї 2007 к ним прибывать Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка (Правописный і ґраматічный словник).
Самособов, правила з року 1995 не вырїшили (а ани реално не могли вырїшити) вшыткы проблемы правопису, бо тоты ся обявлёвали лем поступно – в сістематічнім практічнім хоснованю правописной нормы языка в розлічных сферах жывота. Ани другы (коріґованы) правила не были сконціпованы у єднотливых пунктах так, жебы были у языку выявлены дакотры шпеціфікы і історічны явы, котры суть характерны праві про русиньскы діалекты і одлишують їх од сусїднїх діалектів і языків.
Практіка хоснованя русиньского языка іншпіровала кодіфікаторів к далшым змінам, котры бы мали вести к вырїшіню новонастоленых проблемів правопису – сформулованём далшых пунктів у правилах правопису. Также публікація, котру предкладаєме в першім рядї актівным хоснователям русиньского літературного языка на Словакії, поставила сі за цїль доповнити правила русиньского правопису. Выслїдком той роботы є:
1. Корекція дакотрых уж єствуючіх правил так, жебы были про вжывателїв єднозначнїшы.
2. Сформулованя правил правопису, якы реґулують недорїшены проблемы правопису єднотливых частей речі.
3. Доповнїня правил правопису великых букв у властных назвах і корекції лінґвістічной термінолоґії.
На основі приятых заключінь языковой комісії, ІРЯК ПУ рекомендовав
жебы про вшыткых выдавателїв русиньскых періодічных і неперіодічных, друкованых і інтернетовых медій зачали нижеуведжены зміны платити од 1. мая 2018 з тым, же прияты зміны будуть зафіксованы в самостатній публікації – Правила русиньского правопису з ортоґрафічным і ґраматічным словником (2019).
Вшыткы зміны суть закомпонованы до єднотливых пунктів правил, акцептаціёв тых змін є конціпованый таксамо правописный і ґраматічный словник.
Кедьже цїлём приятых корекцій є передовшыткым злїпшыти правописны нормы, можеме предпокладати, же такы зміны прийме русиньска громада, хоснуюча русиньскый язык у своїм професіоналнім жывотї, з порозумлїнём. Віриме, же конціпованы правила правопису вєдно із розшыреным о новы слова правописным і ґраматічным словником припоможуть розвою културы русиньского літературного языка на Словакії.

Авторы

Публікацію можете найти на стягнутя в пдф і на сторінцї Інштітуту русиньского языка і културы ПУ в Пряшові.

Анна Плїшкова – Кветослава Копорова – Василь Ябур і кол.: Правила русиньского правопису з ортоґрафічным і ґраматіным словником. Пряшів: Пряшівска універзіта в Пряшові у Выдавательстві Пряшівской універзіты, 2019, 544 s.

Вышов Річник Руской Бурсы ч. 16 (2020)

В Горлицях было выдане шістнадцяте чісло научного зборника Річника Руской Бурсы, котрого обсягом суть тексты занимаючі ся меджівойновым періодом в історії лемківского народа. В зборнику ся находять статї авторів як Богдан Горбаль, котрому памятцї є тот зброник присвяченый (Санч як Центр Західньой Лемковины), Даміан Новак (Damian Nowak: Architektura cerkiewna na Łemkowynie w dwudziestoleciu międzywojennym), Олена Дуць-Файфер (Написати Лемковину. Меджевоєнна лемківска література – загальный огляд), Володимир Фенич („Зимлі русинüв на юг уд Карпат‟: карпатські русины-греко-католикы ужгородської униатської традициї уд мижнародного узнання (1919) до комуністичеського прозелітизма), Павел Роберт Маґочій (Чловек, што остал президентом європской республикы. Григорий Ігнатий Жаткович) ці Маґдалена Скродзка і кол. (Двояка роля языка меншыны в історичній травмі: примір лемківской меншыны в Польщы).

Анотація:

Річник Руской Бурсы‟ то лемкознавчій науковый часопис, в головній мірі лемківскоязычный, выдаваный од 2005 р. през Стоваришыня „Руска Бурса‟ в Ґорлицях. В штырьох головных частях Документы, Дискурс, Інспірациі, Рецензиі і Справозданя поміщаны сут історичны, літературознавчы, языкознавчы, культурознавчы, політолоґічны і інчы статі, якы односят ся до обшыри Лемковины і, шыршы, Карпатской Руси. Писмо ма медженародный характер, так од страны публикуючых в ним авторів, узнаных специялістів лемко і русинознавців з європскых і американьскых науковых осередків, як і в обшыри його чытателів а тіж маючой над ним надзір Науковой Рады.

(ДУЦЬ-ФАЙФЕР, О. 2020. Річник руской бурсы 16. Ґорлицї: Стоваришыня „Руска Бурса‟ в Ґорлицях. ISSN 1896-222X)

„Приповідкы на кажду пору рока‟ (і про кажду русиньску родину)

В невеселім роцї 2020 узрїла світло світа розсягом невелика, но обсягом барз шумна книжка приповідок, при поглядї на котру ся не мож убранити спокійному і радостному усміву. Приповідкы на кажду пору рока суть выбером з текстів Петра Трохановского Мурянку, чі уж з властной оріґіналной або прекладовой творчости. Едіторы Варвара Дуць і Анна Масляна выберали приповідкы так, абы „вказати богатство русиньского языка, традіцій і културы‟, а є то досправды видно. Книжка є подїлена до штырёх ґруп подля частей рока, кажда часть рока мать  по сім-вісем повідань, переважна часть котрых ся вяже к даній части рока (яри, лїту, осени, зимі). Мож ту найти і такы, котры дїтьского чітателя учать русиньскым традіціям і звычаям (Початок Великого Посту, Паска, А заран Великден, Што на вечырках приповідали і далшы). Око чітателя є але ухвачене надгерныма ілустраціями Марії Мальхер. Книжка є так красным прикладом на выужытя забавной, естетічной, а таксамо практічной і дідактічной функції літературы.

Укажка з книжкы:

Василь Хомик

Як птахы навчыли ся співати

            На початку Бог сотворил Небо і Землю, потім – Сонце і Місяць, а потім аж люди і звірів, і птахів. Пустил вшыткых по світї. Люде збудували сой хыжы, птахы гнїзда, звіры легова. Але птахы не знали співати. І послал Бог птахів до людьскых осіль, жебы ся од люди навчыли співати.

              Сорока прилетіла під вікно, як ґаздыня скрептала горнец і навчыла ся скреготати. Ворона почула, як мати кричала до сына: „Вмый карк! Карк!‟, і навчыла ся каркати. Боцан почул, як хлопчыско пляскал дощечками, і нвчыл ся клекотати дзюбом. Шпакы навчыли ся од пастухів свистати по поли, а зозуля од діти навчыла ся кукати – „Ку-ку!‟.

            Найпізнійше, аж вечером, соловійко прилетіл до саду – ґу молодій парі, і навчыл ся од дівкы барз красніцько співати, а од хлопця свистати і тьохкати радістно і смутно.

            Так ся птахы од люди навчыли співати.

 

 

 

(ДУЦЬ, В. – МАСЛЯНА, А, eds. 2020. Приповідкы на кажду пору рока. Ґорлицї: Стоваришыня „Руска Бурса‟ в Ґорлицях, с. 32. ISBN 978-83-957318-2-2)

Коректура тексту: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.

Вышов научный зборник під назвов Studium CarpathoRuthenorum 2020 / Штудії з карпаторусиністікы 12.

Тот зборник, як далшы перед ним, выдала Пряшівска універзіта в Пряшові, Центер языків і култур народностных меншын, Інштітут русиньского языка і културы. Ёго зоставительков і одповіднов редакторков, як вшыткых попереднїх зборників, є одборна асістентка Інштітуту русиньского, языка і културы ПУ ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.

Зборник в пдф верзії мож найти на вебсторінцї Пряшівской універзіты в Пряшові.

Studium Carpatho-Ruthenorum 2020 / Штудії з карпаторусиністікы 12. выдав: Кошіцї: EQULIBRA, s. r. о., 2020, с. 100, ІSBN 978-80-555-2626-3. Членами редакчной рады суть: доц. ПгДр. Анна Плїшкова ПгД. (председкыня), проф. Др. Павел Роберт Маґочій, проф. Др. Елейн Русинко, проф. Др. Кірілл Шевченко, др. н., рецензeнтами: доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., проф. Др. Михаил Капраль, к. н.

Вступне слого едіторкы публікуєме ниже:
Пишучі вступне слово к минулорочному зборнику Studium Carpatho-Ruthenorum 2019/Штудії з карпаторусиністікы 11 сьме ся не сподївали, же періодічность семінарів карпаторусиністікы ся нелем же знижить (як сьме то назначіли у вступнім слові к минулорочному зборнику), але в роцї 2020 не будеме орґанізовати ани єден семінар. Спрічінила то епідеміолоґічна сітуація, яка настала такой зачатком рока 2020, і так першый семінар, планованый з нагоды 25-го юбілея кодіфікації русиньского літературного языка на Словакії (акт кодіфікації ся одбыв 27. януара 1995 в Братїславі) быв зрушеный. Наслїдком згіршованя ся сітуації з Ковідом-19 далшы планованы семінары сьме ани не мали можность орґанізовати. В каждім припадї тогорочный зборник обсягує не менше інтересны штудії, як тоты, што были надрукованы в попереднїх єденадцятёх зборниках.
Так як каждый рік, ай тогорочный зборник приносить новых авторів, также ід тридцять восьмом гостїм, што выступили на дотеперїшнїх семінарах карпаторусиністікы прирахуєме трёх новых авторів, котры ся рїшыли у своїм професіоналнім жывотї веновати карпаторусиністіцї як научній дісціплінї.
Але подьме по порядку. В тогорочнім зборнику сьме першы дві штудії веновали двом вызначным юбілеям в історії третёго народнообродного процесу Русинів. Штудіёв Юбілуючій русиньскый літературный язык на Словеньску (Споминкы і задуманя ся по двадцять пятёх роках.) автора доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., сьме сі припомянули уже споминаный 25-ый юбілей кодіфікації русиньского языка на Словакії з погляду того найповоланїшого – єдного з кодіфікаторів. Другым вызначным юбілеём, котрый варто припомянути, то є округлый юбілей – 20 років од заложіня Сполку русиньскых писателїв Словеньска (Становы Сполку приправив першый председа Сполку – доц. ПгДр. Василь Хома, к. н., концём рока 2000, зареґістрованы Міністерством внутра были в половинї рока 2001). Штудію з назвов: 20 років Сполку русиньскых писателїв на Словеньску (Вплив красной літературы на розвой народной ідентіты і материньского языка карпатьскых Русинів.), котра є мапованём актівіт Сполку од ёго зачатків, приправила председкыня Сполку ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты.
Слїдуючі дві штудії суть венованы русиньскій літературї і єй авторам – на честь новoдобых русиньскых писателїв, котры русиньскый літературный язык аплікують в літературній сферї. Єдну з них приправила доц. ПгДр. Анна Петрикова, ПгД., з Інштітуту русістікы Філозофічной факулты Пряшівской універзіты, котра є з погляду семінарів карпаторусиністікы новов авторков. Штудія є лінґвокултуролоґічнов аналізов першого роману в новодобій історії Русинів (по роцї 1989), котрый быв надрукованый по русиньскы (латиньскыма ґрафемами). Штудія є надрукована в російскім языку, під назвов: Концепт «земля» в художественном дискурсе Василя Петровая. Далшу штудію з тематіков русиньской літературы написав Мґр. Михал Павліч, ПгД., з Інштітуту русиньского языка і културы. Штудія є сумарізаціёв літературной творчости вызначного русиньского автора Миколая Ксеняка, котрый зачатком рока 2020 опустив поземскый світ і одышов до вічности. Літерат Михал Павліч ся концентрує на тоты творы Ксеняка, посередництвом котрых автор найінтензівнїше презентує знакы зміцнёваня русиньской народной ідентіты і котрыма є позад жанру байкы Миколай Ксеняк найвеце знамый.
Пята штудія знову приносить далшого нового автора. Є ним ПгДр. Мартін Фурманїк, ПгД., історік з Музея Спіша в Спішскій Новій Всі, котрый спрацовав тему: Rusíni na Spiši po roku 1989. Штудія є написана по словацькы і надїєме ся, же в особі Мартіна Фурманїка ся рісує молодый історік, продовжователь такых вызначных особностей – історіків, якыма суть Станїслав Конєчні і Маріан Ґайдош, котры ся у своїм професіоналнім жывотї довгы рокы занимали мінорітов Русинів в бывшій Чехословакії, наслїдно на Словакії.
Третёв новов авторков є Мґр. Александра Тіхвонёва, котра є в сучасности екстернов докторандков на Інштітутї русиньского языка і културы і в своїй штудії ся венує темі сучасного русиньского языка з компаратівного погляду. В штудії (написаній по словацькы) з назвов: Absolútna konsonantická alternačná zhoda v dvoch slovanských jazykoch можуть інтересуючі ся о компаратівну ліґвістіку порівнати консонантічны алтернації в назывниках словацького і русиньского языка.
Желаме много успіхів і здоровя вшыткым, котры ся інтересують о карпаторусиністіку як научну дісціпліну і віриме, же ай зборник Studium Carpatho-Ruthenorum 2020 / Штудії з карпаторусиністікы 12 збогатять Вашы знаня о Русинах і о карпаторусиністіцї.

Александер Зозуляк

 

Вышов пятый том цїнной творчости Владиміра Хыляка

В „Рускій Бурсі“ в Ґорлицях в рамках едіції „Бібліотекы Лемківской Клясикы“ з чіслом 6 вышов остатнїй том творчости лемківского писателя Владиміра Хыляка. Опроти штирём передтым выданым книжкам Хыляковой прозаічной творчости, котры мали форму грубого квадрату, є пятый том тоншый і ёго обсягом суть тексты „Женячка з розсіяности‟ і „Остатня повість‟.


Словами доц. В. Падяка: „Популарным прозаіком меджі русиньсков інтеліґенцiёв быв лемківскый писатель і священик Володимир Хыляк (1843 – 1893). Він жыв в єднім часї з А. Кралицькым. В. Хыляк у своїй творчости ідейно і тематічно близкый ку підкарпатьскому прозаікови Кралицькому. В. Хыляк – автор веце як сто публікацій, меджі якыма находиме етноґрафічны нарисы, мемоары, статї і фейтоны. Але найбівшый успіх му принесли умелецькы творы – повісти, повідкы і новелы. Вже ай тоты, што жыли з ним в єднім часї, высоко оцїнёвали ёго вклад до русиньской літературы. (…) Як А. Кралицькый, так і В. Хыляк часто ся дотыкають історічной тематікы, але Хыляковы творы лем в істім аспектї мож охарактерізовати як „історічны‟. Хоць фабула ся базує на конкретнім історічнім фактї, героями суть знамы з історії особности, дїя звязана з конкретным містом, автор написав сюжет такый, што представлять ёго ідейны погляды, і позерать ся скорше на сучасны днї, історічна минулость є скорше другоплановым докреслїнём, котре му служить з найвекшов правдоподобностёв на то, жебы быв вірогоднїшым і правдивішым у своїм описї.‟

(Падяк, Валерій: Нарис історії карпаторусиньской літературы. ХVI – XXI. стороча. 2010. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, c. 66. ІSBN 978-80-89441-25-9)

Автор: Владимір Хыляк

Редакція: Петро Трохановскій, вступ Марта Ватраль.

Выдало: Ставаришыня „Руска Бурса‟ в Ґорлицях, 2020

Чісло сторінок: 160

ISBN: 978-83-63568-28-3

Вышла Історія Русинів на Спішу – по словацькы і по русиньскы

Музей Спіша в Спішскій Новій Всі выдав в роцї 2020 публікацію Історія Русинів на Спiшу. Книжка є выслїдком роботы тіму авторів, Мартіна Фурманїка, Юрая Павліса, Марії Станёвой Міхалковой і Мірослава Штєвіка. Публікація є роздїлена до штирёх главных капітол, пописує історію трёх періодів (до року 1848,  рокы 1848 – 1918 і рокы 1918 – 2020) і самотных жытелїв – Русинів Спіша з етноґрафічного погляду. Одборна і шырока верейность так має можность обознамити ся нелем з вызначныма історічныма особностями і подїями в данім реґіонї, але і з інформаціями о природных подмінках в реґіонї, способі жывота, о ремеслах і домашнїй выробі, ці о тіпічных їдлах, котры ся готовили при розлічных вызначных святах. . В книжцї суть описаны родинны звыкы і обычаї (при народжіню дїтины, свадьбі ці погробі) ці календарьны свята як Фашенґы, Великдень, Русаля, Ріство… Тото вшытко є доповнене богатов образовов прилогов.

Публікація так представлює комплексну характерістіку жывота  міноріты Русинів на Спішу, котра є навыше доступнов і про шырокый округ чітателїв – Історія Русинів на Спішу была выдана в двох языках –  в русиньскім і в словацькім.

Публікація вышла з помочов фінанцованя Фонду на підпору културы народностных меншын, а таксамо вдяка спонзорам – Кошіцькому самосправному краю, Музею Спіша в Спішскій Новій Всі, селам: Орябина, Великый Липник, Порач, Завадка, Словінкы і Ґрекокатолицькому архієпіскопству у Пряшові.

(ФУРМАНЇК, М. і  кол. 2020. Історія Русинів на Спішу. Музей Спіша в Спішскій Новій Всі. ISBN 978-80-85173-35-2, 256 c.)

(FURMANIK, M. a kol. 2020. Dejiny Rusínov na Spiši. Múzeum Spiša v Spišskej Novej Vsi. ISBN 978-80-85173-34-5, 256 s.)

1 2 3 10