Kategória: Актуалности

Актуалности зо світа русиньской літературы, чінности Сполку русиньскых писателїв Словеньска і інформації о выданых книжках

Вышла нова публікація Міра Жолобаніча: Коцурик з Тополї

Leave a comment

Концём рока 2025 выдав Сполок русиньскых писателїв Словеньска нову публікацію Міра Жолобаніча з назвов Коцурик з Тополї.

Мірослав Жолобаніч ся народив 13. 06. 1956, молоды рокы прожыв у Пчолинім. Kресленому гумору ся венує довгы рокы, выдав сім книжок кресленого гумору (Bavme sa hokejom, 2013, Basketbal nás baví, 2014, IT vtipy a iné, 2015, Smiech náš každodenný/Сміх наш каждоденный, 2017, трілоґію афорізмів: Хто ся сміє, є одважный, 2017, Хто ся сміє, є мудрый, 2018, Хто ся сміє, є здравый, 2019). Допроводны тексты к афорізмам рїшыв по часї писати у своїм материньскім языку – по русиньскы (послїднї три публікації). Так попри знамім Федорови Віцови і ёго карікатурам Ілько Сова з Баюсова ся Жолобаніч став далшым автором куртых жанрів.

Проза Мірослава Жолобаніча є ёго новым почіном, котрым ся представлює в контекстї новодобой русиньской літературы. Выходить з корїнїв ёго творчости, котрыма суть карікатуры і курты афорізмы. Автор ся так презентує далшым жанром (попри афорізмах), котрым збогатив сучасну русиньску літературу – гуморесками. Вышли в трёх частях: Захранка (2021), Дуплава верьба (2022), Горечій кавей (2023).

Семов публікаціёв в русиньскім языку ся Міро Жолобаніч пригварять найменшому чітателёви. Коцурик з Тополї є ёго першов книжков в контекстї літературы про найменшых. В куртых повіданях автор представлює малого коцурика Олівера, котрый єдного дня зашкрябав лабков на дверї родічовского дому молодой манжельской пары, в русиньскім селї Тополя. Одтогды ся двом молодым людём змінив цїлый їх жывот. Мале міле сотворїня принутило молодых людей задумати ся над годнотами жывота. Тоты годноты суть презентованы через одношіня людей і звірят, языком зрозумілым наймолодшій віковій катеґорії. Пестованя ласкы людей к звірятам і к навколишнїй природї, як ай пестованя добрых одношінь меджі людми взаємно, то суть главны думкы текстів, котры автор хоче переповісти як одказ наймолодшому чітателёви. Презентація публікації споєна з автоґраміадов за притомности автора ся одбуде 4. марца 2026 в рамках семінара карпаторусиністікы, котрый орґанізує Інштітут русиньского языка і културы у Пряшові.

ПгДр.Кветослава Копорова, ПгД.,

авторка проєкту.

 

НАМІСТО ВСТУПНОГО СЛОВА
Наш світ є ужасный, повный красных річей, чудесной природы, повный особитых людей, необычайных одношінь а тыж повный жывых сотворїнь. Ніч, што на тім світї екзістує, не є даремне. Природа коло нас і каждый жывый твор є ту на то, жебы служыли высшым цїлям, жебы наповнили свою судьбу.

Люде і жывы сотворїня суть сучастёв природы а зато бы сьме мы, люде, як мудры творы, мали з нима жыти во взаємній злагодї і порозумлїню. То значіть, же не лем люде, но і другы жывы творы мають на нашій земли своє місце а суть неоддїлнов частёв нашой планеты. Ід природї і жывым сотворїням бы сьме ся мы, люде, мали односити одповіднї, тїшыти ся з їх єствованя і їх розмаїтости, а може і схосновати взаємну кооперацію.

Уже нашы давны предкове сі то добрї усвідомлёвали і доказали сі здомашнити дикы звірї і вывжывати їх на свій хосен. Таке співжытя меджі здомашнїтыма звірятами і людми екзістує уже барз довго. Про свої незвычайны способности і властности были і суть в дакотрых цівілізаціях розлічны звірята честованы, доконця поважованы за святы.

Меджі такы ужасны і незалежны сотворїня належать ай мачкы. Мачка домашня походить із мачкы, котра жыла дико в Африцї і удомашнила ся перед многыма роками в Еґіптї. Давнїшы Еґіптяне заперали мачкы до сыпанцїв із зерном, де было велё мышей, котры людём нічіли уроду. Мачкы осожыли людём тым, же ловили мышы. Мышей было в сыпанцях достаток а так сі мачкы легко звыкали на такы місця і зіставали навсе коло людьского обыстя. Еґіптяне мачкы міцно честовали, ба доконця їх поважовали за святы, бо нивочіли мышы, котры были найбівшыма шкодцями зерна.

(Укажка з публікації Міро Жолобаніч – Коцурик з Тополї, выдав Сполок русиньскых писателїв Словеньска в роцї 2025).

Вышла далша книжка Елены Хомовой-Грінёвой, котру выдала Академія русиньской културы в СР

Leave a comment

Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА народила ся 2. 3. 1958 в Удолю, жыє і творить в Старій Любовни, теперь выдає 7. свою книжку в русиньскім языку.

Хоць Елена Хомова-Грінёва зачала выдавати книжкы в русиньскім языку лем од 2020 року, але реґуларно брала участь в Літературнім конкурзї Марії Мальцовской. Од того часу ся чітателї з єй поезіёв реґуларно стрїчають нелем на сторінках часописів, але уж і в книжных публікаціях. Авторка выдала зборникы поезія такы як Уяцькыма пішниками (2020), Під скалов росте свербогуза (2021), Дякуєме ті, Боже (2022), Высоко небо / Vŷsoko nebo (2023), Любов сердця / Ľubov serdcʼa /  і Научайте, мамочкы, по своёму дїточкы / Naučajte, mamočkŷ, po svojomu dʼitočkŷ (обидві 2024).

Хомова теперь приносить чітателям русиньской літературы новый зборник поезії під назвов Світаня / Svitaňa, котрый нескрывано і ясно говорить, же у стихах домінує вічный мотів любви партнерів, але ай людви меджі людми і к природї. Хомова так найновшов публікаціёв у рамках сучасной русиньской літературы на Словакії занимать місце попри такых поетах як Квета Мороховічова Цвик і Юрко Харитун. Але она, на роздїл од спомянутых, зосерджує ся главно на любов меджі мужом і женов, лейт мотів любви ся в зборнику презентує в розлічных подобах, фазах і проявах.

Композіція стихів є проста, у вершах владнуть описны метафоры і главно прирівнаня. Авторка нераз приподобнює любов партнерів к розлічным жывелным природным явам. Головнов думков зборника є, же любов представлять ідеал і змысел жывота, по котрім чоловік неперестанно прягне, даколи але по снажінях і жертвах і так зажывать терпке розчарованя. В такых припадах але авторка нераз припоминать все потенціалну надїй на новы взаємны одношіня, котры приносять щастя на цїлый жывот.

Академія русиньской културы в СР выдала першу книжку приповідок про вшыткы катеґорії русиньскых дїтей – ПРИПОВІДКОВА КРАЇНА

Leave a comment

По роцї 1989 на Словакії вышло веце як 300 книг у русиньскім языку, але лем приближно 15 книжок были приповідкы, котры выдали розлічны выдавательства респ. обчаньскы здружіня, такы як Русиньска оброда на Словеньску, молоды.Русины, Колысочка – Kolíska ці tota agentura. Aле обчаньске здружіня Академія русиньской културы в Словацькій републіцї дотеперь не выдало ани єдну книжку приповідок. Теперь і тото выдавательство-обчаньске здружіня выдало свою першу книжку приповідок, а то їх перекладів із словацького языка до русиньского.

Доц. ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., унів. проф. як директорка Інштітуту русиньского языка і културы на Пряшівскій універзітї в Пряшові пришла з добров думков – запоїти до выберу і перекладу приповідок своїх штудентів. З того выникнув выбер 28 приповідок знамых писателїв як Ганс Хрістіан Андерсен, Чарылс Дікенс, Павол Допшіньскый, Божена Нємцова, але ай приповідок іншых, менше знамых писателїв, ці народных приповідок. До того проєкту ся запоїли штуденты русиньского языка і літературы спомянутого інштітуту під веджінём їх директоркы-учітелькы, а то О. Шишканинець, Е. Ірчак, Л. Кралёва, Ґ. Галас, Д. Шутіёва, А. Ґніпова, Е. Скуба, В. Балаж, А. Щур, С. Збоян, А. Бараннїкова, В. Гулаткан, М. Гапак і М. Сівчова, котра ку переложеным приповідкам зробила красны ілустрації.

Вшыткы сьме пересвідчены, же учіти ся материньскый язык треба од найменшого віку дїтей а жанер приповідкы є тым найлїпшым іштрументом. Дїтина внимать і пізнїше ся учіть русиньскый язык нелем в школї, але частїше дома, зато є ту велика потреба приповідок. Теперь ся предкладають і такы приповідкы, котры суть менше знамы, а тот выбер дає можность прочітати собі їх по русиньскы. Зато витаме першу репрезентатівну книгу приповідок – Приповідкова країна (Rozprávková krajina) од выдавателя – обчаньского здружіня Академія русиньской културы в СР, котра буде збогачінём русиньской літературы на Словакії в общім, але главно выдань книжок про дїти.

Приповідкы учать дїти свому материньскому языку, але і помагають розвою їх фантазії. Дїти днесь веце часу бавлять ся на компютерах, нотбуках ці таблетах, але менше беруть до рукы книжку, так істо їх родічі, котры помалы одвыкають чітати дїтём приповідкы, главно перед спанём. Може к меншій направі в тім дїлї послужить новый выбер приповідок в русиньскім языку на Словакії. І праві тота книжка є выдана в сучасній платній подобі русиньского літературного языка, а не в іншых подобах русиньского языка, якы поужывають дакотры іншы выдавателї. Тот сучасный выбер приповідок в русиньскім языку є правилным і добрым помічником при навчаню русиньского списовного языка.

З рецензії Мґр. Михала ПAВЛІЧА, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові

Миколай Коневал: З русиньского сердця. Мої вершы ІІІ.

Leave a comment

Пару слов на путь новій книжцї

Миколай Коневал, тїлом і душов запаленый Русин выдає свою третю публікацію поезії під єднаков назвов як першы дві: З русиньского сердця. Поетічны рядкы суть одразом жывотных прожытків автора, трансформованых до  класічных рімованых вершів, котры суть призначны про творбу старшой ґенерації сучасных русиньскых авторів. Єднотливы поезії сьме роздїлили тематічно – до дванадцятёх цїлків (Нашы традіції; Весело і смутно-важнї; Болячі думкы; Народнобудительскы; Споминаня; Сонда до себе самого; Вінчованя; Філозофічны; Доволенковы; Тым, што од нас одышли; Народны мудрости; Бог з нами).

Жебы лїпше порозуміти назвы єднотливых частей (і в них єднотливых поезій), треба спознати і порозуміти контекст і факторы, котры овпливнёвали жывот автора і наслїдно го іншпіровали к творчости, котру зачав в зрїлім, уже пензійнім віцї. В першім рядї то є ёго родне село – Камюнка, котре, доволиме сі твердити, є чімесь шпеціфічным нелем в рамках неперерваных народных традіцій, але ай обродного процесу Русинів по роцї 1989. Такой на першый погляд то вказують ай поезії, присвячены Камюнцї,  ці дотыкаючі ся народных обычаїв, што вытваряють колоріт Камюнкы, передовшыткым в части Нашы традіції, але ай в далшых частях: Споминаня (Чеканя – што буде; Вырубаный лїс), Вінчованя (Барвінку, Барвінку; Сімдесят років Барвінку; Камюнко моя наймілша; Вінчованя Камюнцї; Пастуське вінчованя на Русаля; Камюнцї ку 700-му вырочу), Філозофічны (Туга). Самособов, способ думаня і віками фіксованы традіції русиньского села, в котрім певне місце має набоженьска традіція выходного обряду чуєме з каждого верша автора, глубоко віруючого чоловіка, котрый на свою віру не забыв ани в далекій Америцї. Там го судьба завела зачатком девятьдесятых років минулого стороча за роботов. На вісем років вымінив спокій малого селечка на северовыходї Словакії з дакус веце як тісячков жытелїв за рушный, непокійный жывот у найгустїше залюдненім містї США (тогды понад 7 міліоновім Ню Йорку), де мусив привыкнути на вшеліяке.  Наперек тяжкій роботї по высочезных будовах Америкы реґуларно ходив до церькви. Не быв лем пасівным вірником, зачав співати ай в церьковнім хорї при Ґрекокатолицькій церькви Св. Духа в Ню Йорку – Бруклінї, де співав і соло. Може якраз тот період му іщі веце вказав, де є ёго місце, бо, як сам споминать, тяжко было привыкнути на чуджій край, але іщі тяжше было вытримати тот довгый час без родины і близкых. Ай кедь жена і дївкы пришли на навщіву, векшыну часу быв сам: „…a найгіршы і найсмутнїшы были свята в чуджім краю. Хоць ся нас зышло веце краян, што было приємне, домів єм лем телефоновав. Мусив єм ся барз перемагати, жебы ся не розплакати… „. Чутлива натура Миколая Коневала ся ту, в чуджім краю проявила наповно, але не было ани часу, ани енерґії подумати на поезію. Вшыткы ёго силы заберала тяжка робота, при котрій мав ай важный ураз, кедь упав із великой вышкы. Аж по роках реконвалесценції, кедь ся дістав до пензії і по навернутю до родной Камюнкы, де ся чує найлїпше, пришов час на ёго пасію, котров є поезія. Уж довгы рокы пише і єднотливы вершы друкує в русиноязычній пресї. В роцї 2012 набрав смілости і за помочі Русиньской оброды выдав свою першу книжку поетічных творів З русиньского сердця, наслїдно му вышла друга книжка З русиньского сердця ІІ (2015). Збераня народописного матеріалу є далшов залюбов М. Коневала, выслїдком котрой ся стала публікація Пастуси і ґаздівство. Русиньскы обычаї зо Спіша (2018).

Традічный способ жывота, котрый описує у высшеспомянутій публікації і котрый є характерный споїнём чоловіка з природов резонує ай у зборнику, котрый тримлете в руках: З русиньского сердця, з підназвов Мої вершы ІІІ. Автор тот традічный способ ставлять до опозіції ку днешнїй перетехнізованій добі, што має за наслїдок много неґатівных явів главнї при выхові молодого поколїня. Камюнка і єй жытелї як кебы хотїли заперти помыселны дверї і так ся охранити перед  тым вшыткым неґатівным, што принесла нова доба і нова сполоченьска сітуація. Подарить ся їм то? Охранять своїх потомків перед вшыткыма бідами? Поможуть їм в тім народны традіції, котры одвіків утримують і котрыма жыють ай в сучасности?  Ці поможуть їм славны Камюнчане – предкове, што жыли статочный жывот, прославили ся нелем дома, але ай мімо свого родного села здобывали успіхы. Ай на тых ся одкликує автор у своїй поезії, як на міцны опорны стовпы істоты, правды і справедливости (Солвестер, Гольвей, Біттнер, Ксеняк).

Миколай Коневал як честный Русин, што дыхать за своє русинство.

Не може не споминати у своїй поезії ай вызначны особности в цїлорусиньскім контекстї, ці уж з минулости (Александер Духновіч, Павел Ґойдіч, Петро Кузмяк), або сучасны особности русиньского руху (о. Франтїшек Крайняк, Петро Трохановскый-Мурянка, Ян Фріцькый, Янко Допіряк, Сілвія Зелінкова), а в непослїднїм рядї ай представителїв сучасной русиньской літературы (Квета Галасова, Юрко Харитун, Миколай Ксеняк, Марія Мальцовска). З того погляду можеме конштатовати, же ёго поезії послужать ай як жрїдло інформацій о вызначных особностях, але ай удалостях, котры ся одбывали меджі Русинами в минулости і одбывають ся ай в сучасности (Світовый конґрес Русинів, При Лемківскых розвалинах, Сипоминаня на Стариньску долину…).

Миколай Коневал як глубоко віруючій чоловік.

Духовный жывот автора є міцно звязаный з церьковным жывотом, він є нелемже глубоко віруючій чоловік, але ай практікуючій ґрекокатолик, куратор у церькви, котрому міцно залежить на тім, абы ся службы Божы не словакізовали, але одправляли в материньскім языку.

Замышляня ся над смертёв і над тым, што буде на „Божім судї“, то є далша тема ёго поезій, котрій сьме дали назву Бог з нами. Авторів набоженьской поезії  маєме в контекстї сучасной русиньской літературы веце (Осиф Кудзей, Мілан Ґай, Елена Хомова-Грінёва, Людміла Шандалова, Гелена Ґіцова-Міцовчінова…), што назначує, же Русины суть ай днесь міцно віруючіма людми, про котрых Бог і божы законы суть основов їх бытя.

Автор любить людей, своїх краян, зато не моралізує, не вытыкать їм недостаткы, вады характеру ці слабости, котры не все корешпондують „з церьковным порядком“, скорше їх вказує в злегшенім, гуморнім тонї. Язык ёго поезій є ласкавый, змірливый, в поєдных вершах смутно-важны сітуації своїх краян коментує поучінём, задуманём ся над „грїшниками“, ці конштатованём, выходячім з общознамых жывотных правд, одкликуючі ся на Бога, котрый то вшытко видить. А нам, ту на земли, зістає лем молити ся за них.

Іншого характеру суть поезії на тему сучасной (і минулой) політікы в одношіню к Русинам, де Коневал не є такым змірливым, як ку своїм краянам. Цїлком конкретно вказує на неблагы наслїдкы єднотливых політічных рїшінь (Не были сьме Українцї, Унія…), перед зеркало справедливости ставлять ай єднотливых сучасных політіків (ай тых комуналных), котрым лем мало залежить на людёх, што їм у вольбах дали свій голос.

Про захованя колоріту так унікатного народного богатства, яке до днешнїх днїв конзервує село Камюнка (в дакотрых припадах ай про захованя риму і рітму вершів) вырїшыли сьме в єднотливых поезіях уводити дакотры слова з містного діалекту, такы як: выкно, вешїля, слонко, бдеме, велькый, моць, хцут, келишкы, дедина…

Віриме, же нелем містных жытелїв – родаків, але ай Русинів з іншых етноґрафічных областей поезія Миколая Коневала заінтересує і розшырить їх погляд як на мінливость розуміня сучасного світа і жывота в нїм розлічныма віковыма ґенераціями, так ай на розмаїтость етнокултуры Русинів, звічненой у поезіях їх родака – Руснака.

ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.,

едіторка і одповідна редакторка.

Літературный конкурз выграла Леа Васькова. Павліч поведе русиньскых писателїв

Leave a comment

Літературный конкурз выграла Леа Васькова. Михал Павліч поведе русиньскых писателїв.

В понедїлёк 15. децембра 2025 в просторах Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові одбыло ся выголошіня резултатів 12. рочника Літературного конкурзу Марії Мальцовской.

Як уж стало звыком, перед святочным выголошінём найуспішнїшых участників конкурзу одбыла ся членьска громада Сполку русиньскых писателїв Словеньска. Біланцовало ся, але і выбрало нове веджіня.

Писателїв поведе Михал Павліч

На початку членьской гормады председкыня Сполку русиньскых писателїв Словеньска Кветослава Копорова припомянула, же в тім роцї вмерли двоми членове орґанізації – Василь Ябур і Теодозія Латтова. Участных попросила оддати їм честь минутов тиха.

Пак Копорова спомянула і то, же в тім роцї ся дожыли округлого юбілея двоми писателї – Владїслав Сивый, котрый святковав  65 років, і Івета Мелничакова, яка тот рік святковала 60 років.

Дале ся вже перешло до робочіх тем. На членьскій громадї участны дістали інформацію, же в роцї 2025 Сполок русиньскых писателїв Словеньска реалізовав штири проєкты. Першым є выданя книгы Мірослава Жолобаніча під назвов Коцурик з Тополї, далшым выданя зборника поезії Миколая Коневала під назвов З русиньского сердця. Мої вершы ІІІ.

Окрем того орґанізація і тот рік утримовала і розвивала свою офіціалну вебсторінку, а зорґанізовала вже 12. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской.

В слїдуючім роцї Сполок русиньскых писателїв Словеньска планує выдати єдну книжку (русиньскы авторы – членове сполку выдавають і в іншых выдавательствах), дале робити на своїм вебсайтї, і зорґанізовати далшый рочник конкурзу.

Копорова конштатовала, же орґанізація має моментално 28 членів, і має пятёх кандідатів на членсвто, причім іде главнї о молодых людей.

Функцію шефкы писателїв Кветослава Копорова перевзяла в роцї 2010 по русиньскiм писателёви Миколаёви Ксенякови. Як сама веце раз бісїдовала, думала, же то возьме на єден трирочный період, но околности собі выжадали, же в тій функції была 15 років. Тогорочна членьска громада была послїднёв, котру вела у функції председкынї.

За свого наслїдника номіновала Михала Павліча з Інштітуту русиньского языка і културы ПУ, котрый ся занимать русиньсков літертатуров, і є членом орґанізації.

Участны членьской громады го єдномыселно в голосованю потвердили. Сполок русиньскых писателїв Словеньска буде в слїдуючім трирочнім періодї вести Михал Павліч. Громада собі таксамо выбрала нове зложіня Рады сполку, Ревізной і контрольной комісії. Мандат мають членове таксамо на три рокы.

Конкурз выграла Леа Васькова, была і дебутантка

По членьскій громадї вже наслїдовало святочне выголошіня резултатів літературного конкурзу. Тот рік одборна порота, в зложіню доц. Мґр. Івана Сливкова, ПгД. (председкыня пороты), ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД. і Мґр. Михал Павліч, ПгД. оцїнёвала творы десятёх авторів.

На конкурзї ся нашла ай в тім роцї дебутантка, котра, хоць у высшім віцї, вырїшыла зачати із літературнов творчостёв по русиньскы. Бісїда є о Аннї Реґрутовій, яка є родачков із днесь неєствуючого села Стружніця, одкыль походив і вызначный русиньскый поет Юрко Харітун.

Таксамо были в конкурзї приголошены дві молоды авторкы – Анна Замутовска і Леа Васькова, котра літературный конкурз выграла  ай минулый рік.

Тот рік в конкурзї были лем поетічны і прозаічны творы, із котрыма окрем высше спомянутых ся презентовали ай Меланія Германова, Миколай Коневал, Елена Хомова-Гріньова, Людміла Шандалова, Марія Шмайдова, Мілан Ґай і Владїслав Сивый.

Із каждого твору быв на выголошіню резултатів прочітаный куртый урывок. Плусом было і прочітаня одборной крітікы од председкынї пороты – Іваны Сливковой, літераткы з Інштітуту середнёевропскых штудій ПУ, яка експертно і обєктівно оцїнёвала загнаны до конкурзу поетічны і прозаічны творы.

Жюрі вырїшыла тот рік в рамках Літературного конкурзу Марії Мальцовской третє місце удїлити Міланови Ґаёви, котрый загнав до конкурзу духовну поезію. Но таксамо третє місце припало і Владїславови Сивому, якый ся презентовав на конкурзї із гуморістічнов прозов.

На другім місцї скончіла Анна Замутовска, яка до конкурзу загнала прозу. Перше місце, уж другый рік по собі здобыла Леа Васькова, молода писателька, котра до літературного конкурзу пришла з поезіёв.

 

Петро Медвідь, лем.фм

языкова управа: -кк-

фото: З. Цітрякова.

 

Кветослава Копорова: Вышов новый зборник Studium Carpatho-Ruthenorum/Штудії з карпаторусиністікы 17

Leave a comment

Studium Carpatho-Ruthenorum – ай на тему русиньской літературы.

Вступне слово к зборнику.

Тогорочный зборник Штудії з карпаторусиністікы завершує 17-рочну традіцію і за тот час сі здобыв многых сімпатізантів нелем з рядів професіоналных научных працовників. Од своїх зачатків є ёго амбіціёв приносити каждорочно новых авторів і новы темы з области карпаторусиністікы, як релатівно новой, но етаблованой научной дісціпліны, што документують ай штудії тогорочных авторів, публікуючіх у зборнику. Дві з них суть венованы 10-рочу літературной творчости сучасной русиньской авторкы Людмілы Шандаловой.

В роцї 2025 были зорґанізованы два семінары, а так як то было в посїднїх двох роках, обидва семінары были передаваны ай в онлайн форматї. На першый з них, котрый ся одбыв 25. марца 2025 сьме позвали доц. ПгДр. Ірену Боґочову, к. н. з Остравской універзіты, Філозофічной факуты – Катедры славістікы. Є то нова авторка, котра в зборику іщі не публіковала, а хоць не приносить штудію з карпаторусиністічнов тематіков, єй баданя на польско-чеськім погранічу (польской народностной меншыны в Чехах і аплікація єй народностных прав) суть іншпіратівны ай про міноріту Русинів, котры компактно заселяють гранічну теріторію трёх держав – Польщі, Україны і Словакії. В штудії К сітуації польской меншыны на Тєшіньску в Чеській републіцї (Mинулость і сучасность) – приближує iсторічны удалости, котры овпливнили розвой соціалной і языковой сітуації даного реґіону в рамках Чеськой републікы, хоць дана етноґрафічна теріторія продовжує аж за граніцю – до Польщі, од котрой єй оддїлює рїка Олза, што переходить через місто Тєшін (Těšin в ЧР/Cieszyn в Польщі). Каждоденны двойязычны практіткы в даній области, як ай едукація, орґанізації і сполоченьскый жывот в рамках народностой меншыны формують характер польской меншыны в Чеській републіцї.

Другый, (подля порядку 62. семінар карпаторусиністікы), котый ся одбыв 21. мая 2025 ся нїс у святочній атмосферї. Проф. Юлія Дудашова-Крішшакова, др. н. з Пряшівской універзіты, Центра языків і култур народностных меншын – Інштітуту русиньского языка і културы ославила свій вызначный юбілей – 80 років од дня народжіня, причім карпаторусиністічным баданям (попри своїх діалектолоґічных баданях на словацько-польскім погранічу) ся тота вызначна славістка інтензівнїше венує од свого наступу на Інштітут русиньского языка і културы (понад 15 років своёй професіоналной карьєры). Русиньскому языку, як языку міноріты в шыршім славяньскім контекстї є венована ай єй терма: Русиньскый язык і ёго варіанты в контестї славяньской мікрофілолоґії. В нїй конштатує факт, же карпатьскый русиньскый язык  (з ёго варіантами в єднотливых штатах, де жыють Русины) є самостатным выходославяньскым языком, причім підкреслює ай факт, же на роздїл языка карпатьскых Русинів по обидвох боках Карпат, языковов базов войводиньского (паноньского) русиньского языка є западославяньска языкова база (не выходославяньска – україньска, як то твердили поєдны лінґвісты в мнулости).

В зборнику продовжуєме сполупрацу із научныма працовниками із Западочеськой універзіты в Пылзню, котру сьме надвязали в минулім роцї. ПгДр. Мґр. Давід Франта, Пг.Д. з высшеуведженой універзіты, з Філозоґічной факуты – Катедры чеського языка і літературы, представлює тему Рутеністічны і україністічны елементы в лінґвістічных штудіях Отакара Вочадла, в котрій представлює інтересны погляды того вызначного лінґвісту своёй добы на розвой єднотливых славяньскых языків, де споминать ай карпаторуськый язык, о котрім конштатує, же ай тот бы міг быти самостатным, так як ай малоруськый (україньскый), хоць говорена подоба тых языків у їх носителїв є мало розвинута, а літературна традіція слаба. Бадателька Мґр. Анастасія Франта, ПгД. з ФФ – Катедры філолоґічных шудій Западочеськой універзіты в Пылзню продовжує у баданю історічных текстів із публікації знамого соціолінґвісты А. Дуліченка: Письменность и литературные языки Карпатской Руси (XV–XX вв.) і представлює тему Інштрументал 1. деклінації субстантівів в русиньскім языку на матеріалї найстаршых русиньскых памяток.

Доц. Мґр. Івана Сливкова, ПгД. з Пряшівской універзіты, ФФ – Інштітуту середнёевропскых штудій приносить тему, звязану з десятым юбілеём літературных актівіт знамой сучасной русиньской авторкы. Тема з назвов К десятьрочу літератуной творчости Людмілы Шандаловой є біланціёв творчости авторкы і єй потенціалом до будучности.

Перша часть обсяглой штудії історіка доц. ПгДр. Володимира Фенича, к. н. з Ужгородьской народной універзіты, Факулты історії і меджінародных односин – Катедры модерной історії Україны і загранічных країн під назвов Гіадор Стрипскый (1875 – 1946): інтелектуална біоґрафія вызначного етноґрафа, лінґвісту, бібліоґрафа, історіка літературы і перекладателя представлює вызначну особность карпаторусиньского походжіня, котра є мало знама сучасникам. Другу часть будеме публіковати в наступнім чіслї зборника.

Другым новым автором, котрый публікує в зборнику по першыраз є проф. ПгДр. Петер Женюх, др. н. із Універзіты Коменского у Братїславі, ПФ – Інштітуту філолоґічных штудій і ёго штудія з назвов Културны і языково-історічны oколности взнику Керестурьского рукопису з років 1893 – 1901 є заміряна на аналізу церьковнославяньского языка на теріторії Войводины в Сербії, де жыють Русины, ґрекокатолици, што припутовали на тоты землї з областей Земпліна і Шаріша в половинї 18. стороча і ту петріфіковали свій народный язык (земпліньскый діалект з околіцї Требішова).

Десять років на русиньскій літературній сценї новодобой русиньской авторкы Людмілы Шандловой іншпіровало к аналітічній штудії єй зборника повідань про дїти молодшого школьского віку ай далшого автора. Тему Родинный світ і епічны годноты в книжцї Людмілы Шандаловой: Маме дома псика принїс до тогорочного зборника ПгДр. Михал Павліч, ПгД. з Пряшівской універзіты, Центра языків і култур народностных меншын – Інштітуту русиньского языка і културы. В штудії підкреслює главный замір авторкы, попри пестованю любви  к материньскому языку, природї і звірятам – выховлёваня дїтины к одповідности через практічны скушености і пережываня, а не менторованём, приказами ці поучованём.

В зборнику даєме простор ай докторандам, котры рїшыли заміряти свою професіоналну карьєру на карпаторусиністіку. Таков є ай Мґр. Зінаіда Будінскі, інтерна докторандка  Центра языків і култур народностных меншын – Інштітуту русиньского языка і културы, котра ся венує языку войводиньскых Русинів. Єй тема Капітолы з русиньской діалектолоґії представлює войводиньскый русиньскый язык (кодіфікованый на базї єдного діалекту), ёго хоснованя у Сербії і роздїлности од карпатьского русиньского языка на Словакії (кодіфікованого на базї выходных русиньскых діалектів) і подобности із западнов ґрупов русиньскых діалектів на Словакії на уровни порівнаня ґрафічной сістемы і фонетічно-фонолоґічной ровины. Хоць язык войводяньскых Русинів має западославяньску базу, авторка вказує на дакотры выходославяньскы елементы в їх языку.

Тогорочный зборник Studium Carpatho-Ruthenorum 2025/Штудії з карпаторусиністікы 17 приносить окрем трёх новых авторів іщі єдну новоту. 20. 10. 2025 быв підписаный контракт із сполочностёв Central and Eastern European Online Library GmbH із центром у Франкфуртї над Моганом в Нїмецьку, котрый уможнить приступ к обсягу нашого зборника по цїлім світї посередництвом інтернетовой адресы: https://www.ceeol.com/search/journal-detail?id=4450

ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД.,

едіторка і одповідна редакторка зборника

 

 

 

 

 

 

Споминаєме на Дусю Латтову – членку Сполку русиньскых писателїв, котра 16. 10. 2025 опустила поземскый світ.

Leave a comment

Теодозія Латтова – довгорочна професіонална русиньска редакторка, журналістка, писателька, културно-освітня дїятелька. Довгы рокы робила в україньскім штудію Словацького розгласу у Пряшові. По політічных змінах в роцї 1989, была тов особов у розгласї, котра просаджовала право Русинів на їх властне высыланя, што ай Русины нескорше досягли, а Дуся, як єй фаміліарнї звали, зарядила ся якраз к русиньскій редакції.

З біоґрафії

Теодозія Латтова (роджена Дадаёва) ся народила в селї Рошківцї, в окресї Меджілабірцї, 22. 9. 1949. Штудовала на Середнїй общoосвітнїй школї в Меджілабірцях, наслїдно на Педаґоґічній факултї Універзіты Павла Йозефа Шафаріка у Пряшові, де абсолвовала штудії україньского языка і літературы в комбінації з нїмецькым языком і літературов. По скончіню штудій, року 1971 робила редакторку в Україньскім штудію Словацького радія в Пряшові а попри роботї абсолвовала і штудії журналістікы на Універзітї Коменьского в Братїславі. Кедь Русины досягли своє самостатне высыланя в розгласї, Дуся як скушена журналістка стала ся ведучов тіму редакторів русиньского высыланя, котре вела аж до року 2006 року, коли одышла на пензію.

Літературны актівіты

Сама была літературно плодна, писала приповідкы про дїти. Хоць самостатну книжку авторьскых приповідок ся їй не подарило выдати, як скушена редакторка і едіторка была при выданю умелецькых творів іншых авторів. Была одповіднов і языковов редакторков публікації Штефана Смолея Нагода або судьба, до русиньского языка переложыла дві публікації словацькой авторкы Ерікы Матоноковой Остурняньскы повісти і Гавранів поклад – Повісти з Лачнова.

Упорядковала тыж зборник поезії, прозы, малых сценічных форм, публіцістікы і іншых жанрів під назвов Миле слово материньске. Тот зборник довгы рокы служыв і про приправу дїтей на декламаторьскый конкурз в русинськім языку – Духновічів Пряшів.

Робота в радію была про Теодозію Латтову нелем професіёв, але і посланём. Кедь в роцї 2012 почало высылати русиньске інтернетове радіо русин.ФМ, до молодого колектіву, тогды іщі аматерів ся залучіла і она, а то з великым ентузіазмом. А нелем радами, але і конкретнов роботов, кедьже приготовлёвала довгы рокы, покля їй то здоровя доволёвало, дакілько релацій, такых як Історічный календарь, Нашы целебріты, Перлічка ці Припомінка. Таксамо тексты Теодозії Латтовой, векшынов на історічны темы, выходили і в InfoРусинї, пізнїше, по злучіню Народных новинок з InfoРусином в НН InfoРусинї.

Не забываєме на Тя, Дусё!

 

 

 

 

Споминаєме на Дусю Латтову – членку Сполку русиньскых писателїв, котра 16. 10. 2025 опустила поземскый світ.

Leave a comment

Теодозія Латтова – довгорочна професіонална русиньска редакторка, журналістка, писателька, културно-освітня дїятелька. Довгы рокы робила в україньскім штудію Словацького розгласу у Пряшові. По політічных змінах в роцї 1989, была тов особов у розгласї, котра просаджовала право Русинів на їх властне высыланя, што ай Русины нескорше досягли, а Дуся, як єй фаміліарнї звали, зарядила ся якраз к русиньскій редакції.

З біоґрафії

Теодозія Латтова (роджена Дадаёва) ся народила в селї Рошківцї, в окресї Меджілабірцї, 22. 9. 1949. Штудовала на Середнїй общoосвітнїй школї в Меджілабірцях, наслїдно на Педаґоґічній факултї Універзіты Павла Йозефа Шафаріка у Пряшові, де абсолвовала штудії україньского языка і літературы в комбінації з нїмецькым языком і літературов. По скончіню штудій, року 1971 робила редакторку в Україньскім штудію Словацького радія в Пряшові а попри роботї абсолвовала і штудії журналістікы на Універзітї Коменьского в Братїславі. Кедь Русины досягли своє самостатне высыланя в розгласї, Дуся як скушена журналістка стала ся ведучов тіму редакторів русиньского высыланя, котре вела аж до року 2006 року, коли одышла на пензію.

Літературны актівіты

Сама была літературно плодна, писала приповідкы про дїти. Хоць самостатну книжку авторьскых приповідок ся їй не подарило выдати, як скушена редакторка і едіторка была при выданю умелецькых творів іншых авторів. Была одповіднов і языковов редакторков публікації Штефана Смолея Нагода або судьба, до русиньского языка переложыла дві публікації словацькой авторкы Ерікы Матоноковой Остурняньскы повісти і Гавранів поклад – Повісти з Лачнова.

Упорядковала тыж зборник поезії, прозы, малых сценічных форм, публіцістікы і іншых жанрів під назвов Миле слово материньске. Тот зборник довгы рокы служыв і про приправу дїтей на декламаторьскый конкурз в русинськім языку – Духновічів Пряшів.

Робота в радію была про Теодозію Латтову нелем професіёв, але і посланём. Кедь в роцї 2012 почало высылати русиньске інтернетове радіо русин.ФМ, до молодого колектіву, тогды іщі аматерів ся залучіла і она, а то з великым ентузіазмом. А нелем радами, але і конкретнов роботов, кедьже приготовлёвала довгы рокы, покля їй то здоровя доволёвало, дакілько релацій, такых як Історічный календарь, Нашы целебріты, Перлічка ці Припомінка. Таксамо тексты Теодозії Латтовой, векшынов на історічны темы, выходили і в InfoРусинї, пізнїше, по злучіню Народных новинок з InfoРусином в НН InfoРусинї.

Не забываєме на Тя, Дусё!

 

 

ДВАНАДЦЯТЫЙ ЛІТЕРАТУРНЫЙ КОНКУРЗ МАРІЇ МАЛЬЦОВСКОЙ

Leave a comment
Од 1. септембра до 20. новембра 2025 Сполок русиньскых писателїв Словеньска в сполупраці з Академіёв русиньской културы в СР і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 12. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку. Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (дотеперь ниґде непублікованы) може послати каждый автор од 18. року свого віку, жыючій в Словацькій републіцї.на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы ПУ, 17. новембра ч. 15, 080 01, Пряшів Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложить іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско, адреса і фотопортрет. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу (буде го оцїнёвати тройчленна порота).
Выголошіня выслїдків конкурзу ся одбуде в половинї децембра 2025. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть наслїдно оцїнены і опублікованы в часописї Русин.
Приправный выбор літературного конкурзу
1 2 3 … 21