Четвертьстороча Сполку русиньскых писателїв Словеньска
Kветослава Копорова
Пряшівска універзіта в Пряшові
Центер языків і култур народностных меншын
Інштітут русиньского языка і културы
Ул. 17. новембра 1
080 01 Пряшів
Словакія
Авторьске резюме
Статя заміряна на обставины взнику Сполку русиньскых писателїв на Словакії (2001), наслїдно на актівіты сполку в контекстї плеканя материньского языка Русинів посередництвом дукованого (нелем) умелецького слова в ёго култівованій подобі. Курто приближиме шыршый контекст розвоя русиньской літературы (авторів, темы, жанры) за 25 років – од взнику сполку. В статї таксамо уводиме жрїдла, де мож найти інформації о менше знамых народных авторах од часів Духновіча, котры публіковали передовшыткым народнобудительску поезію в народнім языку Русинів. Нашым главным цїлём є підчаркнути роботу културно-сполоченьскых орґанізацій (на прикладї Сполку русиньскых писателїв на Словакії), котра є жертвеннов, але часто недоцїненов при годночіню выслїдків народно-обродного процесу будь-котрого народа без властной державы, одказаного передовшыткым на народнобудительскы актівіты обчаньскых здружінь ці културно-сполоченьскых орґанізацій в державі, де дана міноріта жыє.
Ключовы слова: русиньскый язык, література писана по русиньскы, новодобы русиньскы авторы, перспектівы народностных сполків.
Четверть века Ассоциации русинских писателей Словакии
Kветослава Копорова
Авторское резюме
В статье рассматриваются обстоятельства создания Ассоциации русинских писателей Словакии (2001 г.), а затем деятельность Ассоциации в контексте развития родного языка русинов через печатное (и не только) художественное слово в его культивируемой форме. Мы также представим более широкий контекст развития русинской литературы (авторы, темы, жанры) за 25 лет с момента создания Ассоциации. В исследовании представлены источники, в которых можно найти информацию о малоизвестных авторах времен Духновича, публиковавших преимущественно националистическую поэзию на языке карпатских русинов.Наша главная цель – подчеркнуть деятельность культурных и общественных организаций (на примере Ассоциации русинских писателей Словакии), которая является жертвенной, но часто недооцениваемой при оценке результатов процесса национального возрождения любого народа, не имеющего собственного государства, зависящего, прежде всего, от нациестроительной деятельности общественных объединений или культурных и общественных организаций в государстве проживания данного меньшинства.
Ключевые слова: русинский язык, русинская литература, современные русинские авторы, перспективы национальных объединений.
A quarter century of the Association of Ruthenian Writers of Slovakia
Kvetoslava Koporová
Abstract
The study focuses on the circumstances of the establishment of the Association of Ruthenian Writers in Slovakia (2001), and subsequently on the activities of the association in the context of the development of the mother tongue of the Ruthenians through the printed (and not only) artistic word in its cultivated form. We will also present the broader context of the development of Ruthenian literature (authors, themes, genres) in the 25 years since the establishment of the association. In the study, we present sources where information can be found about lesser-known authors from the time of Duchnovič, who published primarily nationalist poetry in the language of the Carpathian Ruthenians.
Our main goal is to emphasize the work of cultural and social organizations (using the example of the Association of Ruthenian Writers of Slovakia), which is sacrificial, but often underappreciated when assessing the results of the national revival process of any nation without its own state, dependent primarily on the nation-building activities of civic associations or cultural and social organizations in the state where the given minority lives.
Keywords: Ruthenian language, literature written in Ruthenian, modern Ruthenian authors, perspectives of national associations.
Вступны позначкы.
Процес третёго народного оброджіня Русинів (нелем на Словакії) по роцї 1989 од самых зачатків спроваджають жертвенны актівіты лідрів народно-возродного руху, з котрых дакотры были наслїдно ініціаторами взнику розлічных сполків і орґанізацій (такзваный третїй сектор в державі). Уведжены сполкы (першым з них была Русиньска оброда, 1990, Меджілабірцї, Словакія) на основі проєктів мали (і доднесь мають) можность здобывати од державы фінанції на свої актівіты, котры суть важны при зміцнёваню народной ідентіты, шпеціално в припадї вымераючого (асімілуючого ся) народа. Потреба підпоры з боку державы ся зродила ай у новодобых русиньскых писателїв на Словакії і вела ід заложіню Сполку русиньскых писателїв на Словакії (становы Сполку были зареґістрованы на Міністерстві внутра СР в половинї року 2001). Заслугу на тім мали двоє репрезентанты русиньской інтеліґенції, манжеле Хомовы. Літературознатель, высокошкольскый педаґог доц. Василь Хома, к. н.; (18. 5. 1927 – 22. 4. 2017), народженый в Миковій окр. Меджілабірцї і ёго жена, лінґвістка, высокошкольска педаґоґічка Др. Марія Хомова-Дупканічова, (8. 2. 1932 – 16. 2. 2009) народжена в Габурї, окр. Меджілабірцї. Русины жыючі у Братїславі, котры позітівно зареаґовали на сполоченьскы зміны по роцї 1989 і стали ся анґажовати в русиньскім русї. О зачатках обродного процесу з акцентаціёв на розвой русиньской літературы выдав Василь Хома зборник статей о русиньскій літературї: «Розвиток русиньской поезії на Словеньску од 20-х дo 90-х років XX. стороча.» (2000), о літературї, културї і дїятельстві русиньскых орґанізацій по роцї 1989 (у співавторстві з Маріёв Хомовов) вышов зборник «Оброджіня Русинів» (2005). Передовшыткым Василь Хома быв тот, котрый обернув позорность маёрітного літературного світа на Словакії на факт, же ту жыють ай русиньскы авторы котры творять літературу нелем о Русинах, але ай русиньскым материньскым языком: «Сьме того погляду, же літературна творчость русиньскых поетів і писателів є на высокій художній уровни, о чім свідчіть їх меджінародне узнаня. ….І в тій нелеглкій сітуації знають нелем орьєнтовати ся в сучаснім постмодернім світї, але вносять до нёго своє художнє і научне познаня. Познаня, котре ся вклинує до сучасного світа як модерне русиньске слово о жывотї Русинів, о їх надїях і стремлїнях, же жыли і жыють ту в централній Европі і на основі досягнутого не лем ся домагаме свого, але приспіваме своїм вкладом до сполочной дідовизны, до шыріня добра в нашім світі.» [7: 5-6].
1. Традіція і сучасность. Зачаткы Сполку русиньскых писателїв Словеньска.
Треба припомянути, же літературна сфера є тов сферов хоснованя материньского языка Русинів, котра ся розвивала од часів А. Духновіча аж по сучасность. Розвивала ся контінуално в розлічных історічных періодах. Народны поеты жыли із своїм народом в часах політічно приязных і неприязных – в першім рядї через ёго язык, як і через темы ёму близкы і зрозумілы, і так забезпечіли неперерывный розвой русиньской літературы аж до днешнїх днїв. Соціолінґвістка Анна Плїшкова в зборнику русиньской поезії «Муза спід Карпат. Зборник поезії Русинів на Словеньску» конштатує: «…были то зачаткы выбудованя фундаментів новой русиньской літературы…» [6: 11], а мы додаєме: на котрых мож было будовати дале. Духновічів сполок Літературноє заведеніє Пряшевскоє (1850) быв першым свідомым почіном орґанізачно підхопити родячій ся народно-усвідомлюючій процес меджі Русинами на Пряшівщінї. Орьєнтовав ся передовшыткым на публікачны актівіты. Выдавав Місяцёсловы, Алманахы, в котрых так выник простор на публікованя творів народных поетів. Можеме конштатовати, же Духновічове Літературноє заведеніє Пряшевскоє стало ся якбы попередником сучасного Сполку русинькых писателїв Словеньска, котрый зачав здружовати новодобых русиньскых авторів, што під впливом кодіфікації русиньского языка (1995) іщі міцнїше учули потребу писати у своїм – уже знормованім материньскім языку. В порівнаню з іншыма сполками і орґанізаціями на історічній Пряшівщінї, (што взникали в бывшій Чехо-Словакії, наслїдно на Словакії в 90-ых роках, але найінтензівнїше зачатком нового міленія), Сполок русиньскых писателїв Словеньска вшыткы свої актівіты концентрує лем на роботу на полю русиньской літературы, акцент кладе на новодобых русиньскых авторів, передовшыткым актівізаціёв зачінаючіх авторів, пишучіх нелем о Русинах, але ай по русиньскы. Такым зістало посланя сполку ай по 25-ёх роках ёго дїятельства.
2. Выдавательскы актівіты і сучасны русиньскы авторы.
На традіцію Духновічовых алманахів надвязав ай закладатель Сполку русиньскых писателїв Словеньска – Василь Хома. За куртый час по взнику сполку (в р. 2003) выдає першый першый «Русиньскый літературный алманах», котрый по першыраз по роцї 1989 дає простор на публікованя літературных творів i статей літературно-крітічного характеру. Першый алманах є уведженый статёв першого председы сполку, теоретіка літературы доц. ПгДр. Василя Хомы, к. н.: «Як дале? Роздумы о судьбах русиньской літературы.» Василь Хома практічно як першый в розвитку новодобой русиньской літературы» поменовав народну орьєнтацію Русинів ай на літературнім полю: «Выходжаме з будительской ініціатівы Духновіча, бо она перманентно зоставать продуктівна для Русинів і в днешнїм часї. Твердо ся надїєме, же таков зостане і в будучности. І напрік тому, же суть боягузы, котры глядають чуджі орьєнтації. Наша орьєнтація є лем єдна. Така сама, яку выголосив Духновіч: Я Русин был, єсьмь і буду… » [8: 6].
Першый (по роцї 1989) русиньскый літературный алманах нелем же надвязав на традіції алманахів Александра Духновіча, але выходить сімболічно ай в юбілейнім року Духновіча (в роцї 2003, коли минуло 200 років од ёго народжіня). Далшы выданя алманахів выходили в роках: 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011; потім з доводу несхвалїня предложеных сполком проєктів на выдаваня далшых чісел алманахів, было їх выдаваня заставлене, што є велика шкода, бо в сучасности не є ниякой уцїленой публікації, котра бы давала простор нелем русиньскым поетам і прозаікам, але ай теоретікам літературы, ці літературным крітікам, котры бы мали можность друковати свої рецензії, або научны статї венованы сучасній русиньскій літературї. Часточно тоту роль повнить научный зборник «Studium Carpatho-Ruthenorum/Штудії з карпаторусиністікы», выдавателём котрого є Пряшівска універзіта, зборник готовить Інштітут русиньского языка і културы ПУ у Пряшові. В нїм ся каждорочно обявить холем єдна статя на тему сучасной русиньской літературы.
А хто суть членове Сполку русиньскых писателїв? Наперед зробиме малу штатістіку, а наслїдно зробиме курту характерістіку сучасных русиньскых авторів, котры наступили на літературну сцену по роцї 1989. В сучасности сполок має 28 членів, 17 членів уж не є меджі нами (Михал Шмайда, Михал Павук, ПгДр. Марія Мальцовска, Мґр. Янко Гриб, доц. ПгДр. Василь Хома, к. н., Мґр. Осиф Кеселіця, доц. ПгДр. Мірон Сисак, к. н., Ярослав Сисак, ПгДр. Франтїшек Данцак, ПгДр. Миколай Ксеняк, Мґр. Гавриіл Бескид, Штефан Ладижіньскый, Мґр. Юрко Харитун, Мґр. Ян Калиняк. Членами сполку были ай двоми, уже небогы кодіфікаторы русиньского языка на Словакії – доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н. і доц. ПгДр. Юрій Панько, к. н.). В зачатках новодобой русиньской літературы на Словакії на русиньску літературну сцену приходять авторы, котры перед роком 1989 писали по україньскы, а по кодіфікації перешли спонтанно на русиньскый язык. К ним можеме прирядити такы мена як: Миколай Ксеняк, Штефан Сухый, Юрко Харитун, Анна Галчакова, Николай Гвозда, Михайло Гиряк, Марія Мальцовска, Марія Ґірова, Меланія Германова і др. Далшу ґрупу творять авторы, котры ся в часах соціалізму (в періодї українізації) одперали писати по україньскы, радше творили своїм діалектом. Суть то повекшынї просты люде, котры не мають філолоґічну освіту, але обявив ся в них природный талент на писаня. Найвыразнїшым з них є байкарь Осиф Кудзей, дале в сучасности може найпродуктівнїшы авторы Гелена Ґіцова-Міцовчінова і Штефан Смолей, з далшых то были Юстина Матяшовска, Анна Галґашова, Марія Полчова, Еміл Цапцара, Михал Бицко і др. Курты характерістікы (або поетічны творы) малознамых сучасных, (i тых уж нежыючіх минулых, малознамых) русиньскых авторiв находиме в «Музї спід Карпат. Зборнику поезії Русинів на Словеньску». [6: 34 – 114], што выдала Русиньска оброда у Пряшові в р. 1996 (ту суть курты інформації і поетічны творы малознамых авторів ай з періоду перед Духновічом), але тыж в «Русиньскім народнім календарю», выдаваным Русиньсков обродов (2000 – 2004) і ОЗ Русин і Народны новинкы (2005) в Пряшові в роках 2000 – 2005 [1: 94 – 99, 110 – 112, 154 –155]; [2: 71 – 73, 128 – 129, 141, 143 – 144, 167, 176 – 177]; [3: 79 – 80, 89 – 93, 95 – 96]; [4: 56 – 58, 72 – 75, 88 – 93]; [5: 54, 103, 107, 109]. Є ту ай третя ґрупа авторів, котру приносить третє русиньске народне оброджіня. В періодї третёго народного оброджіня выходять на літературну сцену ай новы, передовшыткым поеты (поступно і прозаікы), котрых якраз возродный процес Русинів і наслїдна кодіфікація языка іншпіровали к писаню поетічного слова а тыж прозовых творів (Квета Мороховічова-Цвик, Івета Мелничакова, Ірена Гунярова, Мірослава Лацова, Світлана Шковранова, Миколай Коневал, Петро Женюх, Валерій Купка, Марта Купкова, Павел Янцура, Петро Ялч, Петра Семанцёва, Мілан Ґай, Людміла Шандалова, Мірослав Жолобаніч, Даньєла Капралёва, Марія Шмайдова, Петро Медвідь, Марія Кундратова…). Уведжены авторы зачали поступно вступати до літературного світа по заложіню Сполку русиньскых писателїв (хоць не вшыткы суть членами сполку), бо в нїм відїли надїй і реалну можность выдавати свої літературны творы із фінанчнов підпоров штату, хоць многы з них до того часу (але і пізнїше) выдавали свої творы ай з дарів спонзорів. Дакотры з них опубліковали лем пару своїх творів, або выдали лем єден зборник поетічных ці прозовых творів і не продовжовали в далшій творчости, но они суть доказом того, же народно-обродный процес по роцї 1989 захопив шырокы народны масы Русинів, нелем пару інтелектуалів (як то твердили дакотры нежычливцї процесу кодіфікації русиньского языка в ёго зачатках, передовшыткым з рядів властных – Русинів україньской орьєнтації).
Так Сполок русиньскых писателїв давав простор на публікацію плеяды уж знамых новодобых русиньскых авторів, такых як Миколай Ксеняк, Штефан Сухый, Штефан Смолей, Гелена Ґіцова-Міцовчінова, Юрко Харитун, Штефан Ладижіньскый, Квета Мороховічова-Цвик… нелем в літературных алманахах, але зачав давати простор таксамо на выдаваня самостатных поетічных або прозовых творів єднотливых авторів.
Кедь бы сьме ся попозерали на зображованы темы, окрем народнобудительской поезії, русиньскы писателї выглядують і зображують у своїх творах ай темы з минулости нашых предків (войновы часы, дротарьство, народны ремесла), реаґують на сучасны подїї в сполочности (а то нелем на подїї, дотыкаючі ся народной ідентіты), розоберають філозофічны вопросы, котры чоловік рїшить у своїм жывотї… Темов дня зачінають быти і женьскы темы, котры приносять женьскы авторкы як старшой, так ай середнёй і молодой ґенерації, котры ся заєдно стають ай членками Сполку русиньскых писателїв.
3. Цїна і премія Александра Павловіча. Премія Александра Духновіча.
Жебы русиньскых авторів іншпіровати до далшой роботы, в рамках Літературного фонду при міністертві културы СР суть найлїпшы літературны творы писаны русиньскым языком оцїнёваны Цїнов Александра Павловіча за русиньску літературу, а таксамо преміёв за найлїпшы переклады красной літературы до русиньского языка. Ай ту ся Василь Хома вказав як добрый візіонарь, бо ай тов ёго ініціатівов ся потверив статус екзістенції міноріты Русинів в рамках Літературного фонду СР, попри мінорітї Українцїв на Словакії, котры удїлёвали (а ай доднесь удїлюють) цїну Івана Франка за літературу містных авторів, пишучіх в україньскім языку. Цїна А. Павловіча є удїлёвана кажды два рокы. В рамках Цїны А. Павловіча Літературный фонд удїлює ай премію, котра ся удїлює на найлїпшый переклад із словацького до русиньского языка. Першу Премію А. Павловіча в роцї 2002 дістала Марія Мальцовска за прозову книжку «Русиньскы арабескы» (2002). Премія А. Павловіча є вязана на Сполок русиньскых писателїв на Словакії, котрый вєдно з літературным фондом номінує одборну пороту на удїлёваня той цїны (але оцїненый не мусить быти членом сполку). Цїну удїлює Літературный фонд в Словацькій републіцї. Перегляд оцїненых (обидвома – цїнов і преміёв, таксамо преміёв А. Духновіча) мож найти на вебовім сайтї Сполку русиньскых писателїв (www.rusynlit.sk), котра є заложена од року 2016. В роцї 2024 Цїну А. Павловіча здобыв Юрко Харитун за публікацію про найменшых «Дякую, мамко! Зборник обсягує богатство русиньской дїтьской фолклорной словености – колысанкы, вінчованкы, молитвочкы, рахованкы, загадкы але і приповідкы ці пословіцї. Другов оцїненов была «Рождественна коляда», переклад світознамой класікы од Чарылса Дікенса, котрый выдало ОЗ молоды.Русины. Напослїдок, в роцї 2026 были оцїнены авторкы Катка Романякова і Марта Ржагова за публікацію «Співанкы нашой мамкы» , таксамо Марія Шмайдова за прозовый твір «Осїнь на Комарнику» і Мірослав Жолобаніч за прозу про найменшых «Коцурик з Тополї». Далшов інтереснов актівітов Сполку є Літературный конкурз Марії Мальцовской, котрый під тов назвов Сполок орґанізує уже дванадцятый рік (Назва Літературный конкурз Марії Мальцовской была прията на членьскій громадї в роцї 2012 на честь вызначной русиньской прозаічкы Марії Мальцовской, котра по тяжкій хворотї одышла до вічности в роцї 2010). Літературный конкурз обявив такы молоды таленты як поетку Леу Васькову, ці прозаічкы Анну Замутовску і Моніку Даґан. Їх першы літературны пробы суть зафіксованы на вебовім сайтї сполку.
Окрeм того, сполок актівізує ай выдаваня научных публікацій з тематіков розвоя русиньской літературы. Найвызначнїшов є перша сінтетічна публікація автора Валерія Падяка: «Нарис Історії карпаторусиньской літературы ХVI. – XXI. стороча», котра вышла в роцї 2012. Сполок ся старать ся забезпечовати таксамо рецензії на выданы публікації русиньскых авторів красной літературы на Словакії, котры мож таксамо найти на вебовім сайтї сполку. За 15 років веджіня сполку авторка той статї здобыла реномованых теоретіків літературы, котры реґуларно пишуть рецензії ці науковы статї на найновшы творы русиньскых авторів. Суть то: доц. Івана Сливкова-Джундова, ПгД., Др. Михал Павліч, ПгД., проф. Петер Каша, ПгД., проф. Марта Соучкова, к. н., доц. Валерій Падяк, к. н., і дакотры далшы, котры перевзяли помыселну штафету по старшых колеґах: доц. ПгДр. Міронови Сисакови, к. н., доц. ПгДр. Василёви Хомови, к. н. і доц. ПгДр. Андріёви Антонякови, к. н.
В цїлорусиньскім контекстї суть авторы пишучі о Русинах і по русиньскы (дакотрым з варіантів русиньского языка в державах, де жыють) оцїнёваны каждорочно Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу. Зачала ся удїлёвати од року 1997 і першым оцїненым ся став автор із Сербії – Дюра Папгаргаї за зборник поезії «Путованє на юг» (1991). Довєдна (од р. 1997 до р. 2015) было удїленых 19 Премій А. Духновіча. В роцї 2015 ся удїлёваня той престіжной премії перервало. Послїднє меджінародне оцїнїня – Премію А. Духновіча в роцї 2015 здобыла авторка із Словакії Людміла Шандалова за поезію про дїти (писану двояков ґрафічнов сістемов – азбуков і транслітераціёв до латинкы): «Poďte ďity, što vam povim…/Подьте дїти, што вам повім… ».
Од самого зачатку аж до року 2015 Премію А. Духновіча за русиньску літературу удїлёвав Карпаторусиньскый научный центер в США і фінанцовав філантром Штефан Чепа з Торонта в Канадї. Премія А. Духновіча є найвысшым оцїнїнём в рамках світовой русиньской літературы і може єй здобыти автор пишучій о Русинах і по русиньскых з будькотрой державы, де жыють Русины (в Европі і мімоевропскім контекстї), што было мотівуюче про новодобых русиньскых авторів. Тяжко проґнозовати, ці ся премія такого значіня іщі обновить. Можеме ся лем додумовати, ці єй передаваня ся скончіло з фінанчных прічін (мімо сошкы карпатьского медвідя оцїнены діставали ай фінанчну одміну – 1 000 америцькых доларів), або літературны силы русиньскых писателїв суть на тот час вычерьпаны і не вказують ся новы таленты, котры бы могли быти оцїнены таков вызначнов преміёв.
Заключіня.
Красне писменство Русинів на Словакії по роцї 1989 зазначіло інтензівный розвиток што до чісла публікацій, і авторів. Лем самотный Сполок русиньскых писателїв за 25 років свого єствованя (од р. 2001 до р. 2025) выдав довєдна 34 публікацій умелецькой і одборно-популарной літературы, довєдна з алманахами – 43 публікацій. Векшына публікацій выходить азбуков, но поєдны авторы выдають ай латиньсков ґрафічнов сістемов, або двойґрафічно. Выданя векшыны публікацій є підпорене фінанчно передовшыткым Міністерством културы СР (од р. 1992 до р. 2012), пізнїше Урядом влады СР (од р. 2013 до р. 2017), од року 2018 Фондом на підпору културы народностных меншын під котрый перешли тоты компетенції. Дакоты авторы, як сьме высше конштатовали, выдають свої публікації ай за властны фінанції, або самы ініціатівно глядають спонзорів на выданя книжкы в русиньскім языку. Котры з новодобых русиньскых авторів ся стануть популарныма лем на куртый час, а котрых творы пережыють і наступны ґенерації, то наісто вкаже будучность. В сучасности выходять переважно публікації старшой ґенерації авторів, а їх темы уж не приносять ніч нового русиньскому чітателёви. З новых авторів ся за уведженый час як найвыразнїша вказала женьска авторка Людміла Шандалова із Свідника, позорность сі заслужить ай нове мено в русиньскім літературнім контекстї – женьска авторка Даньєла Капралёва iз Стащіна («Серна в нераю», 2018). В роцї 2019 на літературну сцену вступили далшы дві новы авторкы, котры ся поступно етабловали в контекстї новодобой русиньской літературы – Елена Хомова-Грінёва, родачка із Удола (окр. Стара Любовня) і Марія Шмайдова з Потічок (окр. Стропков). Перша з авторок – Елена Хомова-Грінёва пише поезію про дїти, народно-будительску поезію і інтімну женьску поезію. В роцї 2020 єй выходить перша книжка інтімной поезії з назвов: «Уяцькыма дражками» (2020). В подобнім духу выходять єй далшы поетічны зборникы («Любов сердця», 2024; «Высоко небо», 2023 і др.). Марія Шмайдова ся увела прозовыма повідками про дїти. В роцї 2020 єй выходить перша книжка куртых пригод про дїтьского чітателя молодшого школьского віку: «У дїдка на дворї» (2020). Наслїдно выдала далшы дві книжкы про дїти («Максовы новы чіжемкы», 2021; «Під диков грушков», 2023).
В каждім припадї можеме сконштатовати, же попри публіцістічній сферї в умелецькій літературї ся русиньскый норматівный язык од ёго кодіфікації в роцї 1995 розвивать найпрудшым темпом, о чім свідчіть якраз велике множество выданых публікацій (хоць о умелецькій уровни многых мож бы было діскутовати), а то нелем Сполком русиньскых писателїв. Публікації красной, але ай одборно-популарной літературы выдають (або в минулости выдавали) ай іншы сполкы, або обчаньскы здружіня, взникнувшы на теріторії Словакії по роцї 1990. З них найвыразнїшы актівіты у выдавательскій роботї належать слїдуючім: Русиньска оброда, Русин і Народны новинкы, Академія русиньской културы, Світовый конґрес Русинів, пізнїше ОЗ тота аґентура, Колысочка – Kolíska, а найновше ся до выдавательскых актівіт запоїла молода ґенерація, здружена в ОЗ молоды.Русины. Вшыткым їм належить наше подякованя, бо без їх жертвенности бы народно-обродный процес Русинів наісто мав лем незначны выслїдкы. А Сполку русиньскых писателїв на Словакії з нагоды 25-рочного юбілея жычіме много сил до далшых років творивой роботы на благо свого народа.
Література
- Зозуляк, А. Русиньскый народный календарь на рік 2001. Пряшів: Русиньска оброда, 2000. 248 с.
- Зозуляк, А. Русиньскый народный календарь на рік 2002. Пряшів: Русиньска оброда, 184 c.
- Зозуляк, А. Русиньскый народный календарь на рік 2003. Пряшів: Русиньска оброда, 128 с.
- Зозуляк, А. Русиньскый народный календарь на рік 2004. Пряшів: Русиньска оброда, 2003. 136 с.
- Зозуляк, А. Русиньскый народный календарь на рік 2005. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 127 с.
- Плїшкова, А., Муза спід Карпат. // Зборник поезії Русинів на Словеньску. Пряшів: Русиньска оброда, 1996, 168 с.
- Xома, В., Хомова, М., Оброджіня Русинів. // Зборник статей о літературї, културї і дїятельстві русиньскых орґанізацій по роцї 1989. Bratislava: 2005. Братїслава: 224 с.
- Хома, В., Русиньскый літературный алманах на рік Пряшів: Сполок русиньскых писателїв, 147 с.
Публіковане в молдавскім часописї Русин ч. 81/2025,
доповнене о актуалны інформації.
