Вышла перша тогорочна книжка АРК в СР – МОНІКА автора Мілана ҐАЯ (рецензія)

Хоць любовна ці інтімна ліріка є обычайно (або выходячі з мужско-женьскых стереотіпів лем зданливо) доменов жен, в русиньскій літературї вступує до тых вод Мілан Ґай, (родак із Сукова) котрый ся дотеперь презентовав духовнов ліріков (спомяньме наприклад Молитва Русина з р. 2012 ці З нами Бог з р. 2019). Тематіка любви не є Міланови Ґаёви чуджа, ай кедь ся нёв у минулости занимав скорїше у споїню з віровызнанём і любовлёв к Богу.
В новій публікації Моніка (10. ёго книжка в русиньскім языку) ся автор занимать любовным чувством мужа ку женї. Даный зборник поезії є роздїленый до трёх частей: Спознаваня, Вєдно і Розход. Поет ся в них занимать окремыма фазами одношіня, од першого залюбіня і безсонных ночей аж по часто необходимый і смутный розход.
Окремы стихы споює єднакый лірічный субєкт – муж у зрїлім віцї, котрого любов заскочіла і несподївала. Мілан Ґай так указує, же любов не познає граніцї ани віковы обмеджіня і може прийти в каждім віцї.


Не значіть то але, же іде о – подля дакого к даному віку – адекватне спокійне чувтво, але праві наспак – субєкт ся безголово залюбить, у вырї чуств страчать голову і дотеперїшня екзістенція самотности уж про нёго не є алтернатівов, з котров бы ся змірив. В дакотрых стихах поет описує і чутёву паралізу, коли лірічный субєкт уж не докаже іншак єствовати, безгранічно ся оддає чувствам на мілость і немілость.
Не є але вшытко лем ружове і красне, як у першій безголовій фазї, автор тыж спрацовлює одрїкнутя і неповторїня чувств, страту контакту і неперемінену шансу на одношіня. Не обходить тыж морално проблематічну сітуацію, як є любов ку двом женам.
Лірічный субєкт але не страчать свою моралну інтеґрічность, і надале з почливостёв ся ставить ку присязї манжелцї і чує одповіность за родину. Література писана мужми ці женами має нераз і особы одповідаючі віку, в припадї лірікы то платить о дашто веце, з оглядом на іщі близше перепоїня лірічного субєкту з автором. В русиньскій літературї
авторков любовной поезії є главно Квета Мороховічова-Цвик із єй літературным противником, зато є приємным несподїванём, же в тій области ся буде презентовати і мужскый автор. (Самособов, попри Юркови Харитунови, котрого творчость має іншый
характер і внимаме ю скорїше як гуманістічне вызнаня любви к жывоту і вшыткому, што собі в нїм автор цїнить).
В данім зборнику бы наісто нашов своє місце глубшый філозофічный аспект, наприклад снажіня прямовати к доконалїшій аналізї одношінь ці порозумлїню основы чувственного піднесїня, котре є парадоксно, так просте, а єдночасно про каждого з нас унікатне і неповторне. Што але не є теперь, може быти в будучности.

Михал Павліч

Укажка з книжкы Штефана Смолея: Не ганьб ся, Русине!

Не забудь!

Жывот чоловіка красный,
Но мать велё подоб,
Про ёго красу і добро
І ты сам дашто зроб.
Не чекай, же вшытко другы
Тобі мають дати,
Найдорогше уж ті дали
Твій отець і мати.
Істо ті дали, што могли
До жывота твого,
Добро, ласку, здравы рукы –
Значіть то так много.
Родічовске погладжіня
Руков велё стоїть,
О то веце, кедь є тогды,
Як тя дашто болить.

Не забывай, кадыль підеш
Ты своїм жывотом,
Ці їх стрїтиш, ці обыйдеш,
Зохабиш під плотом?
Жывот чоловіка красный,
Знай го пережыти,
Не дай ся звести з дорогы,
Котров бы-сь мав іти.
Треба тобі памятати,
Не треба забыти,
Без кого бы-сь на тім світї
Не жыв, не міг быти.
Раз ся застав в своїм згонї,
Постій, і подумай,
Ці єсь зробив вшытко,
што-сь мав,
Не забудь, не єсь сам!

Нескоро уж буде тобі
Слызы проливати,
Як не буде тых, кому-сь мав
За жывот честь дати.

Споминаня на домовину

Там, де в прекрасній долинї,
Там, за плотом, на рівнинї
Квіткы в траві росли
Потїхов мі были.
Де ня сонце скоро рано
Із спаня будило,
На постели із теплыма
Лучами гладило.
Де ня часто моя мамка
Руками гласкала,
Як малого на свою грудь
К собі притуляла.
Там зістала родна хыжа,
Моє родне село,
Де мі у моїм жывотї
Было все весело.

Часто чую в своїх думках
Спів пташків на полї,
Як мене за домовинов
Моє сердце коле.
Хоць уж і моє волося
Стрібром переткане,
Моє сердце споминати
Уж не перестане.

(Смолей, Штефан: Не ганьб ся, Русине!, 2005. Пряшів: Русин і Народны новинкы, ISBN 978-80-88769-58-2.)

Укажка з творчости Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой: Поклад русиньской матери

Од маленька в сердцї
якусь тайность ношу,
што од Всевышнёго
у молитві прошу.

Няй учує нянько
і ласкава мати,
помож, Боже,
род русиньскый
словом прославляти.

Помож дїтём по своёму
все ся помолити
а у церьви родным словом
Бога все хвалити.

***

Не раз перед спанём
просять ся дїточкы:
Ці ся нам все
рано, вечур
помолити
прязно треба,
ці може
не треба?

Але на їх вопрос
одповіла бабка:
Молитва –
не доджу
капка,
што із неба,
з синёй
хмаркы
на земліцю
часом капкать.

Із молитвов
про каждого
выпрошена
по смерти
дражочка
до неба.
Зато ся нам
рано, вечур
Отче наш,
Богородіце
помолити
треба.

***

Хочу із молитвов
новый день почати
а з Божов мілостёв
по світї крачати.

Заклічу на поміч
все і ангелика,
усердна молитва
поміч превелика.

Што із Духом Святым
прилетить під стрїху,
бо у слові Божім
глядам все потїху.

***
Выслухай все, Боже,
просьбу материну,
хрань до конця світа
русиньску родину.
Од людей Отче наш,
ту молитву мілу,
няй в храмі співають
Господи помілуй.

***

Хотїла бы-м попросити
днесь Божого Сына,
бы поблагословив
родину Русина.

Ненадарьмо
Тобі, Отче,
наймілїшый гварю,
няй ся шырять
в цїлім світї
материньскы
златы слова,
што світять
в букварю.

(Гелена Ґіцова-Міцовчінова: Поклад русиньской матери, Пряшів: АРК в СР, с. 47– 49)

22. септембра 2022 дотовкло сердце члена Сполку русиньскых писателїв Мґр. Гавриіла Бескида

Минулого тыждня в Будапештї Мґр. Гавриіл Бескид, окрем іншых, быв на меджінародній научній конференції під назвов Світова русиністіка днесь: вопросы теорії і практікы оцїненый Преміёв Антонія Годинкы за вызначный вклад до русиньского возродного руху і русиністікы, котру перевзяв в ёго менї Мґр. Петро Медвідь. До рук Г. Бескида ся дістало наслїдно тото оцїнїня за помочі Мґр. Петра Крайняка, а в тім тыждню сьме ся дізнали, же 22. септембра 2022 у Пряшові дотовкло сердце єдного зо славных сынів роду Бескидів. 

+ + +

Гавриіл Бескид ся народив 28. септембра 1929 року в Кошіцях в родинї Евґенія Бескида і Марты, родженой Холошняёвой. Цїле своє дїтинство пережыв в русиньскім селї Леґнава, Старолюбовняньского окресу, яке гранічіть з Лемками в Польщі, де ёго отець быв ґрекокатолицькым священиком 35 років. Там выходив основну школу. Ёго учітелями были Варфоломій (єден з директорів „Українського національного театру“ в Пряшові, днесь театра Александра Духновіча) і Клара Баволярёвы. Скончів Штатну руську ґімназію в Пряшові і Высоку школу педаґоґічну в Братїславі. Учів у Леґнаві, в Малім Липнику, на Середнїй педаґоґічній школї Клемента Ґотвалда, на Дванадцятьрочній середнїй школї, на Електотехнічній і Стройницькій  школї в Пряшові, скады і одышов до пензії в 1991 роцї). По нїжній револуції ся актівно запоїв до русиньского руху, наперед у звязи з Руськым домом, дале як бадатель і розшырователь  бескидіаны  і карпатьской русиньской літературы  вцїлїм.

Од 2001 року выходить дуже хосенна публікація Русиньскый народный календарь, якых до 2005 року вышло пять. Гавриіл Бескид быв єден із плодных сполупрацовників тых важных публікацій. Находиме ёго статї на розлічны актуалны темы, присвячены ку главным історічным датам окремых років. Ту ся мож дочітати о Ґрекокатолицькій руській ґімназії, о Ґрекокатолицькій руській учітельскій семінарії, о културных обществах Русинів од другой половины 19. стороча, о вызнамных особностях Руського клубу і Общества А. Духновіча в Пряшові. Многы статї Мґр. Гавриіла Бескида ся обявили і в загранічных русиньскых выданях: Бесіда, Вседержавный русиньскый вістник, Podkarpatská Rus і інде. Ёго мено находиме в Encyclopedia of Rusyn History and Culture меджі 24 сполупрацовниками, яку выдав професор Павел Роберт Маґочі і професор Іван Поп в 2003 роцї в Торонтї в Канадї. Сам є зоставителём своёй першой книжкы а то Николай Бескид на благо Русинів, яка вышла у 2005 роцї у выдавательстві Валерія Падяка в Ужгородї. Якраз тоты публікації привели Гавриїла Бескида к членству в Сполку русиньскых писателїв, на котрого членьскы громады реґуларно ходив (докы му то здравя дозволяло) і все выступав з пропозіціями на злїпшіня роботы сполку.

Актівіты Г. Бескида ся не огранічують лем на публікачну роботу. У 2002 роцї быв ініціатором научного семінаря – 120 років од народжіня Николая Бескида, як і одкрытя памятной таблы історікови, в Леґнаві і в Болдоґкеваралї в Мадярьску, орґанізовав бісїду з писателём Підкарпатя Василём Сочком-Боржавином, семінарь на тему 80 років Общества А. Духновіча в Пряшові і ряд іншых актівіт. Г. Бескид выступав на вызнамных русиньскых форумах, як делеґат Світовых конґресів Русинів у Будапештї, в Ужгородї і в Пряшові,  Криніцї, Сіґетї, на научных семінарях в Мадярьску, в Ужгородї і інде. На сердцю му лежав проблем занедбаных гробів нашых културных великанів, як: Юлій Ставровскый-Попрадов, Михал Бескид, Іреней Ханат, Корнелій Добряньскый в Чертіжнім, якы требало обновити, як і реалізовати памятну комнату спомянутым людём, і писателёви Василёви Зозулякови.

Такых благородных дїл на контї Г. Бескида бы ся нашло і веце, наприклад, меджінародный семінарь ку 105. рочніцї од народжіня Юлія Ставровского-Попрадова, реалізація проєктів Русиньского културно-освітнёго общества Александра Духновіча в Пряшові, якого быв председом, в непослїднїм рядї актівіты навколо принавернутя Руського дому в Пряшові Руському клубу 1923, котрый довгы рокы вів як председа  і цїлый ряд іншых хосенных дїл на благо Русинів.

Дякуєме за вшытко. Вічная память!

Гавриіл Бескид быв таксамо актівным навщівником (а дакількораз ай выступаючім – позваным гостём) на семінарах карпаторусиністікы, котры ся одбывали на Інштітутї русиньского языка і културы ПУ (другый справа).

-кк-

Укажка з книжкы Юрка Харитуна: Мої жалї

Над моїм гробом
не плач,
не квіль,
не садь лелії.

В зимі не будуть білы.
Гріб сілёв посып,
не заросте мохом.

Треба йти,
Господи.
Пришов день такый,
мілостивый.
Йдеме як дугы огнуты,
мы двигли до тебе рукы.
Коло паркана йдеме в слызах,
Господи
мілостивый,
Захоронь нас.

ххх

Іщі вычістити
пішник до тебе,
Боже.
Не зашпонтати ся,
парадно йти,
без грїхів,
чістый і в душі,
але то мусиш посудити ты,
Боже
Мілостивый.

Все буду такый.
Лїпшый може тогды,
як зміню ся на порох.
Люблю зміны
формы,
не уніформы.
Може і попіль
потїшить ся урнї.
До того часу
треба іщі
высукати рукавы на сорочцї,
розсївати насїня до рядків,
вычістити пішник.

ххх

В загородцї
єдина єдна
сонечніця росла.
На сонце її перемалюю,
може
на мене ся усміє,
Дякую, Боже.

(Юрко Харитун: Мої жалї, 2010. Пряшів: Русин і Народны новинкы,
ІSBN 978-80-8944104-4)

Цїну А. Павловіча здобыли Стары рущаньскы пригоды

Цїну Александра Павловіча за русиньску літературу за рокы 2020 – 2021 (удїлёвану кажды два рокы Літературным фондом у Братїславі)  здобыв Іван Боднар за книжку Стары рущаньксы пригоды, выдану обчаньскым здружінём Колысочка – Kolíska. Выданя той публікації было підпорене Фондом на підпору културы народностных меншын. Є то вже друга выдана книжка уведженого ОЗ, котру Літературный фонд оцїнив як найлїпшу публікацію умелецькой літературы в языку русиньской народностной меншыны. Ґратулуєме авторови і Колысочцї.
-кк-

Укажка з книжкы Осифа Кудзея: Замішка

Фантом
Вечур по западї сонця
просила ся бездомовця
попід міст течуча рїка:
„Повідж, якый же тот гурікан?‟

„Знаш водічко, сила тота
вношать зміну до жывота –
приходить облестно, благо,
несе освіжіня з влагов…

По тім приємнім початку
зачне робити „порядкы‟,
а о даякый час на то
возьме сі дїти, дім, авто…

Но а тым є пояснено,
же чом мать все женьске мено.
Конець заграм до страчена:
Не за вшыткым злом є жена!

Староновина
По трёх роках робот тяжкых
іде домів Сомар
і просить ся Свинкы Сашкы:
„Што нового дома?‟

На тот вопрос Свинка міло
одповіла ёму:
„Дома ся ніч не змінило,
вшытко по старому.‟

„Такый блуд мі повідати
ся ты не одважуй! –
Як єм ішов зарабляти,
жена была в тяжи…‟

„То гей, была в другім ставі,‟
притакнув му Веперь,
„но о то ту іде праві –
она є і теперь!‟

З байкы о сомарьскій файтї
думку собі запиш:
Не вшытко є добрї найти
так, як то охабиш.

Різіко
На прогульцї в Мочаристім
гварить Глиста другій Глистї:
„Чом сьте днесь пришли лем сама,
де мате свого Адама?

Є мі то чудне, бо вчера
мали сьте з собов партнера…‟
„Не майте страх, є в погодї,
пустила єм го ку водї.‟

„Як то? Допустив ся хыбы?‟
„Нї, вытягли го на рыбы.‟

Не пусть партнера „ку водї,‟
так як то є теперь в модї,
бо на ся береш різіко,
же ті пропаде навікы

(Josif Kudzej: Zamiška, 2016, Свідник: Tlačiareň svidnicka,
ISBN 978-80-972571-8-7, s. 4-11)

Укажка з книжкы Марії Ґіровой-Васьковой – Родне слово

Найдорогша мати

Щастливы то дїти,
Щто щі мають матїрь,
Докы їх пригартать
І з ласков помагать.

Як її не буде –
Холодно нам буде,
У нашій хыжчінї,
В кажденькій кутинї.

Наша планета
Говорять, же Земля
Єдина планета,
Єдина з розквітом
Людьского жывота.

Але якого же?
Посудьте то самы,
Тадь чоловік страдать,
Што лем буде з нами?

Пекла ся допущать,
Траґедії брыдкой,
Ніщіть, рве, розбивать,
З глинов рівнать вшытко.

Зброю на ся вытяг
Не є ту радости,
Брат брата мордує
Без людьской мілости.

Народы не знають,
Де ся дїти мають,
З своїх родных обысть
В страху утїкають.

Кутик бы хотїли
На тій Земли найти,
Кутик, де бы могли
Благый жывот мати.

В спокою і в мірї,
В ласцї і радости,
Такый кутик найти
Де повно вольности.

Што ся поробило
На прекрасній земли?
Де людьскый розум є?
Хто приводить к смерти?

Плането єдина,
Земелько прекрасна,
Світить іщі людём
Ясна звізда щастя?

Люденькове мілы,
Треба ся збудити,
Розум до рук взяти
І зло не чінити.

Земля моя й твоя
Няй красны сны пряде,
Бо раз може прийти,
Же ся нам розпаде.

(Марія Ґірова-Васькова: Родне слово, 2008. Пряшів: Русин і Народны новинкы,
ISBN 97880-887769-87-3)

 

Укажка з книжкы Штефана Смолея: Не ганьб ся, Русине!

Просьба за бідны дїточкы

Боже, за бідны дїточкы
Спинам к тобі рукы,
Щі невинны, няй не терплять
Превеликы мукы.
Няй не вмерають з голоду,
І няй не хворїють,
Кедь ся народили на світ,
Няй з радости жыють.
Хрань їх од вшыткого злого,
Они щі не жыли,
Проти ничіїм законам
Ся не провинили.

Свій жывот щі лем зачали,
Уж мусять вмерати.
Дай і їм радость з жывота
На земли спознати.
Чоловіка сердце болить
Із жалю над нима,
Вымінив бы і свій жывот,
За їх жывот з нима.
Хоронь дїти в цїлім світї
Од болю, терплїня,
Няй ся дожыють старобы,
І Твого спасїня.

Боже, за дїточкы в світї
Спинам к тобі рукы,
Щі невинны, няй не терплять
Превеликы мукы.

Дякую ті, мамко

Дакую ті, мамко,
За вшытко, як мамі,
За нелегкый жывот
Прожытый із нами.
Дякую за любов,
За ласкавы слова,
Же-сь про нас як мати
Все была готова.
Малых і великых
К собі притулити,
Руков погласкати,
Словом потїшыти.

Як сьме росли, дома
Сонце все не грїло,
Бо і в нашій хыжі
Вшеліяк ся жыло.
В радости і в бідї
Ты нам говорила –
Жыйте так, жебы-м ся
За вас не ганьбила.

Про жывот многому
Єсь нас научіла.
Дякую ті, мамо,
Же єсь про нас жыла.

Сміяла-сь ся на нас,
А в сердцї-сь плакала,
Як єсь нас із дому
В жывот спроваджала.

Хоць уж тебе не є
Довго меджі нами,
В думках я тя віджу
Все перед дверами.
Кілько раз приходжу
До нашого двору,
Віджу тя стояти
На дверях до дому.

Дакую ті, мамко,
За вшытко, як мамі,
Ты зістанеш жыти
Вічно меджі нами.

(Смолей, Штефан: Не ганьб ся, Русине!, 2005. Пряшів: Русин і Народны новинкы,
ISBN 978-80-88769-58-2.)

Выголошеный 9. Літературный конкурз Марії Мальцовской

Од 2. септембра до 25. новембра 2022 Сполок русиньскых писателїв Словеньска у сполупрацi з Академіёв русиньской културы в СР і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 9. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку. Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (дотеперь ниґде непублікованы) може послати на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы ПУ, 17. новембра ч. 15, 080 01 Пряшів каждый автор од 18. року свого віку, жыючій в Словацькій републіцї. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложить іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско, адреса і фотопортрет. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу (буде го оцїнёвати тройчленна порота). Выголошіня выслїдків конкурзу ся одбуде в половинї децембра 2022. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть наслїдно оцїнены і опублікованы в часописї Русин.

Приправный выбор літературного конкурзу

1 7 8 9 10 11 44