Михал Павліч: Коміка стереотіпів Мірослава Жолобаніча

КОМІКА СТЕРЕОТІПІВ МІРОСЛАВА ЖОЛОБАНІЧА

Михал ПАВЛІЧ

 

Abstract

In the following article, we will analyze the humorous prose of Miroslav Žolobanič, in which the stereotyping of gender differentiation is mainly used for comic effect, i.e. essentialist perceived differences between men and women. At the same time, we interpret the prose with the help of Henry Bergson’s theory of comic.

Keywords: Stereotype. Gender differentiation. Comic. Henry Bergson. Gender stereotypes.

1. Стереотіпы коло нас

            Зо стереотіпічным вниманём світа коло нас мать каждый з нас скушеность, меджі знамы стереотіпы на уровни повторяючіх ся каждоденных чінностей мож спомянути образы америцькых поліцайтів люблячіх креплї-донуты (рекламны образы, як сі поліцайты купують в рамках своёй службы креплї і потім до них смачно закусять) ці інформачных техніків як інтровертів во фланеловій кошули, котры мають проблемы із соціалізаціёв, або умелцїв як напр. музикантів або малярїв, ґеніалных (а даколи і шаленых), котрым нихто не розумить і котры жыють во своїм властнім світї. В медіях і уменю, такім як є філм ці література взникли образы жен як емоціоналных, бісїдливых, напроти мужам, котры суть міцныма, мовчанливыма тіпами. А на уровни народных ці етнічных стереотіпів нам на думку приходять образы оріенталных народів вынятково талентованых в математіцї, або Славянів-алкоголіків.

Слово стереотіп было в минулости хосноване на означіня методы друкованя обтискнутём тинтов намазаной формы о папірь. Нескорше, протягом половины девятнадцятого стороча тот термін ся хоснує шырше,  в значіню „образу повторяного без зміны‟.[1] Концепт стереотіпу быв першый раз дефінованый в роцї 1922 америцькым писателём, публіцістом і політічным коментатором Волтером Ліппменом в рамках публікації Public Opinion[2]. Ліппмен тот термін хосновав на „опис „тіпічного образу‟, котрый нам прийде на мысель, кедь думаєме о даякій соціалній ґрупі‟.[3] Стереотіп є вниманый як коґнітівна метода або процедура, котру вжывать наше думаня на спрощіня a ґенералізованя (зобщіня) комплексного множества інформацій, котры зажывать. Стереотіп є методов похоплїня світа коло нас, котра фунґує на прінціпі класіфікації індівідуалных особ до катеґорій ґрупы.

Проблемом стереотіпів є але то, же „тіпічный образ‟ ґрупы може быти неґатівный або позітівный, точный або неакуратный, мать даякый реалный заклад або прічіну, або цалком нї. Неґатівны і неточны стереотіпы або стереотіпы заложены на неправдї пак вытваряють несправедливы, допереду вытворены назоры, предсудкы, котры мы пак многораз аплікуєме до каждоденного жывота. Треба тыж підчаркнути, же стереотіпы не екзістують лем в рамках думаня єдного чоловіка, але дякуючі медіям і уменю ся переношають і на колектівну уровень.

Джендерів стереотіп представлює спрощене вниманя роду (поглавя). Тіпічным стереотіпічным вниманём, наприклад є, же жены суть емоціоналны і тяжко їх конаня предповідати, суть планыма шоферками і люблять чоколаду. Хлопи суть зась раціоналны, рады роблять практічну роботу, но не знають утримати порядок в домі, а тыж люблять шпорт.

Джендерів стереотіп є штандартізована а много раз уражлива ідея або образ, котрый маєме о індівідуалови на закладї ёго роду (поглавя). Планым ефектом стереотіпізації може быти то, же не будеме людей внимати як індівідуалів, але „будеме з нима заходити як з умелыма особами, котры суть лем репрезентами катеґорії, котру сьме собі вытворили або сконштруовали.‟[4]

Джендеровы стереотіпы мають великый вплив на родину, едукачну сістему і медії. Напр. в рамках родины ся дїти учать через стереотіпы поглавя, што є адекватне а што нї про їх поглавя. Таксамо в рамках едукації суть дївчата много раз вниманы як доспелїшы, порядны і усиловны, но хлопцї суть вниманы як аґресівнїшы, без рядной дісціпліны. Наслїдком того учітелї дають веце позор на хлопцїв, абы собі утримали порядок в класї.

Далшым проблемом є, же очами стереотіпу суть жены марґіналізованы в рамках прилежітостей на роботу, бо фемінімность є внимана як актуална або потенціална роль матери, выхователькы дїтей. Таксамо в школьскій повинній літературї є много раз веце мужскых характерів з розлічныма можностями реалізації, но женьскы характеры суть стереотіпізованы до домашнёго простору.

Кедь бісїдуєме о тіпічных присуджованых властностях того, што значіть быти мужом або женов, маме на думцї маскулінны і фемінімны властности і справованя. Літератка Бонні Б. Копенгаверова в своїй дізертачній роботї роздїлила властности, котры суть тіпічно присуджованы мужам і женам, до штирёх ґруп: бегаворіална характерістіка, взоры комунікації, здрой моци, фізічный взгляд.[5] Тоты властности суть часто хоснованы не лем в літературї і уменю в общім змыслї, але много раз тото думаня ся проявлює і в каждоденнім жывотї.

Стереотіпы ся тыж тыкають народів або етнік, суть ґенералізованым, простым, много раз покривленым образом народа або етнічной ґрупы. Стереотіпы суть недоконалым, іраціоналным і емоціоналнї зафарбеным субєктівным годночінём. Стереотіпы суть тыж резістентны, сперають ся змінам, можуть быти глубоко закорїнены, є тяжке їх змінїти.

Можеме бісїдовати о автостереотіпах, котры суть стереотіпізаціёв властной ґрупы, звычайнї позітівнов. Гетеростереотіпы суть образом чуджой ґрупы, звычайно неґатівны а близкы предсудкам. Іде о неоправнену ґенералізацію скушеностей, доймів, котры можуть быти в розпорї з реалітов. Народны стереотіпы взникати на подобный способ як гало-ефект (першу позітівну ці неґатівну скушеность аплікують на цїлый народ; в змыслї єден член народа репрезентує вшыткых – много раз ся бісїдує, же людей іншой фарбы скоры не мож розознати, же вызерають єден як другый… а пак уж не є далеко дійти ку тверджіню, же вшыткы суть такы самы).

В припадї сусїднїх народів мають стереотіпічны образы много раз міцный емоціоналный набой, напр. Словаци і Мадяры, Русины і Українцї (ай дякуючі історічній нученій асімілації, котра уж не мусить быти теперь реалізована, але емоції і образы надале екзістують а суть міцно пережываны).

Стереотіпы мають звычайно просты языковы формы, напр. суть во формі прирівнаня (пє як Рус/Поляк, курить як Турек) або привластків (італьске манжелство, вашнивы Іспанцї, шаленый/твердоглавый Руснак, ітд.), котры суть много раз звелічены (гіперболізація), покривлены карікатуров.

Як доказує історія, стереотіпы суть много раз праґматічно зневжываны політіками, ведуть пак нелем к расовій незношанливости, але бісїдують тыж о одношінях моци і домінанції єдного народа над другым. Є пак вытваряна думка, же даны стереотіпы суть допереду урчены і природны (природный порядок світа), суть есенціалны (дакотры характерістікы суть дефінуючіма знаками расы/ґрупы/културы, суть звычайныма про вшыткых членів той ґрупы, гомоґенізують, а тым падом їх не мож змінити), хоць в реалітї є то так, же роздїл меджі нима взникнув наслїдком років такого діскурзу, суть вытворенов конштрукціёв дякуючі такій комунікації.[6]

Міцна емоціоналіта, субєктівіта і комічность. З народныма стереотіпами ся можеме стрїтити много раз у фіґлёх ітд., дякуючі тому їх мож легко запамятати. Такы стереотіпічны образы легко переходжають до каждоденной бісїды а много раз їх можеме меджіґенерачнї перебрати, здїдїти по своїх предках через выхову (напр. америцькый вояк зажыв войну во Вєтнамі, ненависть к народу передає пак дїтём). Трансфер стереотіпів є тыж можный дякуючі масовым медіям, котры много раз указують пародічный образ міноріты.

В припадї позітівных автостереотіпів можеме спомянути образ Русинів, котрый мож много раз найти ай в сучасній русиньскій літературї – поставы Русинів в літературї писаній Русинами мають такы властности як робітность, покорa, міцна моралка, твердоглавость і незломность, мануална зручность, вірность народу. Можеме повісти, же даколи є то і на укор літературной кваліты тексту, персоны не суть індівідуалізованы, але тіпізованы, справують ся подля шаблоны очекованого справованя.

3. Коміка

Подля французьского філозофа Анрі Берґсона екзістують три подмінкы комікы – „не є комічного мімо того, што е досправы людьске‟[7] – природа не буде смішна, покы не будеме в нїй відїти одношіня к чоловіку; звіря тыж буде смішне лем тогды, як го застигнеме при людьскім выразї або справованю. Кедь буде вець смішна, буде смішна дякуючі формі, яку єй дав чоловік. Абсенція чувств – кедь ку дакому чуєме позітівны чувства, не будеме ся му сміяти, єдино в припадї, коли накурто потиснеме в собі чувство. Коміка собі жадать моменталну нечутливость сердця, пригварять ся чістому розуму.[8] Третя подмінка – сміх мать сполоченьске значіня. Сатіра зосмішнює неґатівны сполоченьскы реакції, реакціёв на зосмішнїня є сміх, котрый крітізує, але і має амбіції направити. Таксамо осамоченый сміх скоро не екзістує, скоро все є ту даяке споїня із людми, зо сполочностёв (напр. в салї театра або кіна є сміх векшый, чім веце людей там є).[9] Подля Берґсона комічне взникать тогды, кедь ґрупа людей концентрує позорность на єдного з них, прічім на час замовчіть чувства і вхабить дїяти лем розум.[10] Берґсон мав таксамо думку, же жывот є творінём без перестаня, но як ся піддаме механічній безперестанности, так стугнеме і змеханізуємє ся – то, што є умеле, є опаком і неприятелём жывого. А зато сміх є настроём себеобраны жывота перед змеханізованём.

 

4. Автор Мірослав Жолобаніч

Мірослав Жолобаніч ся народив 13. 06. 1956, молоды рокы прожыв у Пчолинім. Автор ся кресленому гумору венує довгы рокы, выдав сім книжок кресленого гумору (Bavme sa hokejom, 2013, Basketbal nás baví, 2014, IT vtipy a iné, 2015, Smiech náš každodenný/Сміх наш каждоденный, 2017, трілоґію афорізмів: Хто ся сміє, є одважный, 2017, Хто ся сміє, є мудрый, 2018, Хто ся сміє, є здравый, 2019).

Проза Мірослава Жолобаніча выходить з корїнїв авторовой творчости, котрыма суть карікатуры і просты афорізмы[11]. Іншпіраціёв є реалный жывот. Допроводны гуморескы[12] к афорізмам рїшыв писати у своїм материньскім языку по русиньскы, попри знамім Федорови Віцови і ёго карікатурам Ілько Сова з Баюсова ся так Жолобаніч став далшым автором куртых жанрів.

Автор так формалнї комбінує вербалну форму (афорізмы, словны грачкы, гуморескы) із вытварнов формов гуморных ілустрацій. Тематіков Жолобанічовых творів є главнї в Дуплавій верьбі тема людьской поглавной діференціації (не на біолоґічній уровни, але партнерьскых а родинных одношінях), але і соціална область (роздїлы меджі людми на розлічній сполоченьскій уровни – статус, заместнаня, одборность верзус неодборность ітд.).

5. Інтерпретація творів

Главный протаґоніста во веце авторовых текстах припоминать наівного чуджінця в чуджій країнї, котрый выражать простоту а єдночасно невинность. Може є то кус надінтерпретованём а може нї, але припоминать дакус знаму персону Мр. Біна – котрый представлює як кобы мімоземского твора. Мр. Бін в кужелї світла упав із УФА на нашу Землю, котрій ся (марнї) снажить порозуміти. Коміка даных героїв є нагодна, много раз ся стає, же герой є смішный а ани о тім не знать. Наівный герой выступує в сітуаціях, котры суть баналныма, но дякуючі ёго неорьєнтованости во світї ся стає сітуація даколи і небезпечнов. Напр. в текстї З усмівом ся жыє лїпше мать герой добру думку: „Уже рокы позорнї слїдую людей а віджу, же люде ся чім дале, тым менше сміють. (…) Вырїшив єм, же то так не зохаблю. Піду їх пересвідчовати о тім, же з усмівом ся жыє легше а лїпше.‟ Хоць є ёго замір честный, несобецькый, ёго снага розосміяти людей ся не стрїчать з похоплїнём. Чом то так є? Бо представлює наівного чуджінця в чуджій країнї, котрого снажіня є в духу „думка добра, но реалізація кривать‟. Герой ся поступно стрїчать з веце людми, котры о ёго снагу злїпшыти світ не стоять, но він то не видить (є то дахто, хто не розумить контексту, як кобы не знав сполоченьскы звыкы, етікету або і способ комунікації): ґрупа молодых ся му пак выгражать битков, продавачка уж на нёго добрїже не вытягне попрёвый спрей а наконець – в духу традічной троїтой ґрадації фіґля – ся ёго снажіня зась кончіть неуспіхом, кедь му припитый чоловік в парку дасть порядну по носї.

Жолобанічів герой є як Дон Кіхот де ла Манча, комічно неуспішный в своїм снажіню, но одмітнутя другыма людми го не одраджать, а так герой дале продовжує в своїй місії. Парадокснї є пак наконець успішный аж тогды, коли скончіть во фонтанї повній воды: „Но кедь збачів, як встаю із фонтаны цїлый мокрый, зачав ся страшнї сміяти своїм хропливым голосом. Што єм абсолутно не чекав, сміяти ся зачали ай остатнї люде, котры сидїли на лавочках при фонтанї. (…) – „Геурека, так предсі ся мі то подарило!!!‟ Дійде пак ку понаучіню наівного героя мокров скушеностёв, порозумить звыкам в сполочности? Можеме цітовати: „Резултат мого баданя быв такый, же завтра піду зась меджі людей а буду їх пересвідчовати о благодарнім впливі сміху на їх здравя. Од того ня уж нихто не одгварить, но про істоту собі возьму і наградне шматя.‟

Тот самый поступ хоснує Жолобаніч і в далшых текстах, мож спомянути і текст Обятя, коли герой ся снажить злїпшыти світ людём обятём, но зась не знать к тому шляхетному акту приступити так, як ся патрить. Далшым прикладом чуджінця позоруючого непохопителный світ можеме найти в текстї Выпродай, коли герой стоїть в накупнім центрї близко партії доходцїв приправленых выштартовати на накупы такой, як буде світити акціёва цїна. Праві непорозумлїня робить і з доходцїв як кобы воєньскый тактічный тім.

Далшым средством гумору, котрый ся в обох зборникох находить веце раз, є неспособность комунікації. Жебы сьме ся дістали к темі джендеровых стереотіпів, спомеджі веце текстів близше опишу Загородку, котра як кебы ілустровала речіня Муж є з Марсу а жена з Венушы. В нїм ся хотять хлопи-пензісты запоїти до бріґады ярьнёго прятаня коло бітовкы, на котру їх але нихто не кликав. Їх снажіня є  неуспішне – прятачу бріґаду творить ґрупа жен, котра не хоче меджі себе пустити жадного чуджого „пришелця‟. Жены уж мають допереду вытвореный назор на хлопску поміч: „Такых хваленкарїв мы добрї знаєме. Прийдуть, пошупають дакус в земли а по пару минутах ся вытратять домів, бо мають штось неодкладне зробити.‟ Нічому не помагать ани факт, же хлопи ся не снажать о перебраня велїня, але нукають ся помочі в ставі підряджености женам: „Так, де зачнеме? Давайте розказы, ведуча, уж ся не можу дочекати!‟ На кажду раду, понукнуту поміч, реаґують спочатку одмітаво, нескорше аж уточнї, аґресівнї: „Одпаль, ты провокатере якыйсь, уж єсь нас назлостив дость! Мы собі порадиме ай без тебе, – выпорскла їдовато ведуча і загнала ся на хлопа грбалями.‟

Так як ту, і в далшых текстах автора ся главный герой много раз снажить зачати і утримати комунікацію, но велё раз є переглушеный або іґнорованый другым чоловіком: „Хотїв єм штось повісти, но колеґа продовжовав. Хотїв єм колеґови опоновати, але зараз на ня выбухнув. Приятель ня уже не слухав. Занимав ся своїм погариком.‟ (Мітла людства).

Параднї то ілуструє бісїда двох сусїдок, котру автор назвав Монодіалоґ: (скорочене): „А вы, сусїдко, што порабляєте, як ся маєте? / Та… / Віджу, же ся вам добрї водить а добрї ай вызераєте. А што загорода? / Но… / Менї того року даяк цибуля не росте. Буду мусити підсаджовати. А што вашы бандуркы в заднїй загородї? / Та…  / Ёй, не будьте така скромна. Уроду будете мати барз добру, вірьте мі…‟ З потенціалного діялоґу ся ставать монолоґ прерушованый непрестаннов, але все марнов і на неуспіх одсудженов снагов о комунікацію – котра припоминать выскакованя кыртіцї, котру, лем што выпхать голов із землї, в моментї трїснуть молотком[13].

Навыше, при повторяючій сназї о запоїня ся до бісїды, комунікація другой особы ескалує – є глучнїша, реакції суть настойчівішы, аж аґресівны… ту можеме найти паралелу з тезами Анрі Берґсона, котрый бісїдовав о коміцї на прінціпі чортика на пружынї, выскакуючого з баксічкы – о енерґію, котра є придушена, но о то веце пак нечеканї прудко выскочіть. Тоты другы особы суть, само собов, карікатуров повноцїнной особы, не є ту простор на велику псіхолоґізацію, але наспак – авторови ся дарить выкреслити образ дачого умелого, што наподобнює жывот, але мы, чітателї, то знаме перекукнути, а і дякуючі тому ся на сітуації засмієме.

В каждім із текстів спомянутых в попереднїм абзацї можеме відїти далшый приклад із теорії комікы Анрі Берґсона – персона ся о дашто снажить, але єй снага є немілосерднї зражена на землю зась а знова, а вна опакованї выскакує, лем абы была зражена назад – повторёваня мотівів представлює як кобы простый механічный цікл, з котрого тяжко выйти – выграти не є можне, зістає пак лем выйти з того ціклу, зачудованї покрутити головов над непохопителностёв світа і йти гет. А наконець, як повів Берґсон, найлїпшов обранов перед стугнутостёв світа і ёго змеханізованём (і стратов жывота), є – высміяти го.

В зборнику Дуплава верьба є главнов темов одношіня меджі мужми і женами, главнї в манжелстві, але і мімо нёго.           В авторовій куртій прозї ся прімарнї хоснує персоналный розповідач (хоць даколи є в текстї притомный авторьскый коментарь доповнюючій експозіцію твору), дїя є розповідана через мужску персону, то зн. чітателї ся стрїчають з віджінём сітуації ці конфлікту через оптіку мужа, котрый много раз не хоче узнати, же є на винї він, але несправедливо повказує на манжелку як прічіну той сітуації. Такого розповідача тым падом можеме часточно поважовати і за несполягливого, розповіданя є субєктівне, не мусить зодповідати реалітї, а дакотры факты указуючі на винника-хлопа можуть быти выхаблены в ёго проспіх… або їм просто не розумить. Жолобаніч нараблять зо стереотіпічныма родовыма образами мужа а жены, котры суть єден од другого одлишны, много раз мають опозітны властности.

Коміка Жолобанічовой прозы є поставлена на наівітї мужскых персон, котры єдночасно не знають, же суть смішныма. Много раз муж потребує доказати дашто женї, доказати свою домінанцію або всемогучность, але мы, чітателї, з одступу відиме, як є їх конаня маліхерне а в основі ай смішне. Тым ся доказує і Берґсонове тверджіня о подстатї комічного, кедь повів, же комічне взникать тогды, кедь ґрупа людей (мы – чітателї звонка) концентрує позорность на єдного з них (героїв прозы – мужів), причім на час замовчіть чувства і вхабить пособити лем розум (знаме, же іде о персоны-конштрукты, а не реалны особы, ку котрым бы сьме мали мати емоціоналне одношіня; дякуючі куртому розсягу, гіперболізації і карікатурї характерів, абсенції глубшой псіхолоґії персон так не маме проблем з емоціоналным одступом).

Можеме вычітати авторови то, же зображує традічне віджіня світа, роздїлїня ролей мужа і жены в манжелстві? Гей і нї. На єдній странї тяжко крітізовати невываженость мужско-женьскых сил, кедьже іде о гуморістічну прозу. Дїя і коміка Жолобанічовой прозы суть замірно выбудованы коло темы діференціації подля поглавя (роздїлів меджі мужми і женами в партнерьскім або манжельскім одношіню), а подобнї як фіґлї з рівнаков тематіков, їх смішность спочівать праві в стереотіпізації.

Тексты суть писаны вылучнї з мужского погляду, нїґда не з женьского, што вытварять нерівновагу (а цалком іронічно, кедь бы дахто хотїв означіти наш крітічный погляд як „феміністічнї мотівоване воланя по еманціпації‟, можеме лем вказати на то, же во фіналнім дослїдку суть автором діскрімінізованы праві хлопи, бо лем а лем з них ся мы, чітателї, смієме).

Великов неґатівнов властностёв хлопів із Дуплавой верьбы є неспособность себарефлексії і направы, што є в основі продовжінём мотіву неспособности комунікації. В текстї Невдячность мать жена народенины а муж мать добру думку, йти ся наїсти до рештаврації вєдно з єй камаратков і камаратчиным мужом. Як на потвору є добра ідеа зрушена, ослава народенин ся одбуде дома. Муж жену пересвідчів, абы ішла з камаратков радше на козметіку, а вни – їх хлопи нарихтують славностный обід. Камаратство але треба зміцнёвати, найлїпше міцным погариком палїнкы. А нелем єдным. Святочна домашня атмосфера была во выслїдку унікатна – двома спитыма хлопами, поряднї припеченыма бандурками а скоро выгорїтов кухнёв.

Автор, самособов, нараблять із стереотіпом мужів, несхопных нічого конштруктівного мімо свого тіпічного простору, респ. в рамках „женьскых‟ задач. Смішность цїлой сітуації (а про жены прічіна на експлодованя гнївом) выступнює в заключіню гуморескы тым, же хлопи не дають за правду женам, не відять прічіну катастрофы в своїм конаню, але мімо іншого (абзац мать веце як десять прічін) в тім, же жены были согласны з їх думков. Текст ся кончіть описом сцены спокійных хлопів сидячіх в рештаврантї. Так, як была планована ідея на зачатку. Герой гуморескы одходить з тексту без фалатка себарефлексії, не доходить ку жадній направі: „Кілько сьме собі вытерпіли за тоты два тыжднї. Зато, же сьме хотїли зробити радость женам і підпорити взаємны одношіня? За нашу снагу нам дотеперь не подяковали… Так, так, панове, невдячность владїє світом.‟

Еманціпація представлює може найконтроверзнїшый текст цїлой книжкы. Покы предошлы тексты были много раз укажков мужско-женьскых стереотіпів і проблемів, в тім текстї іде муж до манжельской пораднї з той прічіны, же жена вырїшила зробити порядок у фотбалї і стала ся розгодкынёв. Жена переходить до скоро вылучнї мужского простору, робить в рамках традічнї мужско вниманого шпорту, а іщі їм там розказує? Так то нї! Муж собі глядать раду у порадцю, котрый є таксамо хлопом, а з ясныма назорами на укажку женьской еманціпації. Ай сам Жолобаніч по куртій рефлексії і рїшіню вхабити вопросы еманціпації на одборників, выядрує свій назор в авторьскім предговорї: „Видиме, же тота сполоченьска подїя обернула традічны женьскы задачі горї ногами. А хаос, котрый способила меджі мужом і женов, проходить дотеперь. (…) Но муж і жена представляють два протиполы, два цїлком роздїлны світы. Муж тужить по женї, а жена по мужови, жебы вєдно вытворили цїлок а з ним вєдно пережываня гармонії.“[14]

В тім описї можеме найти назор на зъявнї справне роздїлїня світа на мужскый і женьскый, роздїлїня, котре є поважоване за природный порядок світа выходжаючій з есенціалізму і традічного роздїлїня ролей. Каждый простор бы мав належати вылучнї єдному роду, а закончене є то куртым, но много раз повторяным речінём: „Жебы то так фунґовало, муж бы мав зістати мужом а жена женов.‟[15] Само собов, Жолобаніч собі помагать гуморныма описами нещастного мужа, котрому ся до ёго „мужского світа“ монтує жена, но далшы сторінкы указують прімарный роздїл меджі мужами і женами в Дуплавій верьбі а в прінціпі так згорнюють їх характеры.

В Жолобанічовіх текстах є світ роздїленый на два світы, мужскый і женьскый, а покы тоты два світы взаємно не колідують, є вшытко впорядку. Як дійде ку конфліктам, мужове звычайно рїшають проблемы іґнораціёв (обід в Невдячности), доказують собі правду з позіції моци (низше спомянутый Конкурз на секретарьку) або рїшають проблемы нечестныма практіками – в Еманціпації доктор наконець дає зарученї фунґуючу раду, а то, написати анонім о корупчній аферї женьской розгодкынї з цїлём пошкодити женї карьєру, дякуючі чому бы ся вшытко мало вернути до природного ставу: „Но а єдна така аферка бы могла выйти на світ ай меджі розгодцями, а конкретно з вашов манжелков. Постачіть єден анонім засланый новинарям, а маєте по проблемі. Новинарї ся уж постарають за вас, жебы знехутили манжелцї розгодцёвску карьєру. Єм пересвідченый, же є то омного легше, як рокы боёвати за зрівноправнїня із вашов женов.‟[16]

Проблемом тексту не є вынятково добрый опис думаня о традічнім роздїлїню світа, але то, же концём тексту є лем послїдня сцена із натїшеным хлопом, котрый собі іде захранити манжелство точно подля докторового „діавольского плану‟. Хоць придавник діавольскый назначує істый ступінь крітікы і одсуджіня, тяжко повісти, же є го дость…

Добрым доповнїнём к попереднёму тексту є дакілько далшых проз, в котрых доходить ку вымінї позіцій моци. Покы хлопи будуть рїшати проблемы неморалныма способами, женьскы рїшіня суть векшынов заложены на фіґлярьстві і розумі жен.

Деґрадуючій конкурз на секретарьку ся кончіть фіаском – покы попереднї інтересуючі ся о позіцію секретарькы были выслухованы і тестованы вопросами з ґеоґрафії, на котры не все знали одповідь, третя потенціална секретарька од зачатку тримле сітуацію в своїх руках. Гуморнї і вынятково выстижно Жолобаніч указує мужске знеіщіня при укажцї женьской компетенції і вымінї ролей. Tретїй конкурз ся зачінать зась вопросами, але вопросами секретаркы, адресованы директорови. По ворпосах з моды ці філозофії жена неспокійно (а притім так спокійно) сконштатує: „Так тото бы было з мого боку вшытко, пане директоре, повіла енерґічно. В тім моментї вам іщі не знаю повісти, ці маю інтерес о роботу секретарькы у вашім поднику. Моє писомне вырозумлїня вам прийде поштов в найблизшых днёх.‟ Зістав єм сидїти в креслї як обварена бандурка, не зміг єм ся ани на слово.‟[17]

В подобнім дусї Жолобаніч рїшить і Серьёзну пропозіцію старого слободного парібка, котрый по першім поглядї на незнаму жену в кавярни вырїшив, же буде ёго женов – жена зась хоснує свій фіґлярьскій розум, пристає на таку пропозіцію, а уж і выкладать надїйному женачови, же вна не варить, не прятать, бо на домашнї роботы не мать час, а істо бы ся о ню знав постарати, тадь жадны роботы му не роблять проблем, як їй передтым повів, або нї? Черешенков на тортї той сітуації бы было уж лем наоко невинне джмурькнутя на перестрашеного хлопа.

На другім боцї, о то веце оцїнюєме такы тексты як Конкурз на секретарьку ці тітулну Дуплаву верьбу, де на концю доходить ку вымінї ролей, выміну позіцій моци (секретарька і шеф), або жена перейде свому мужови через розум, кедь ся стає каравым голосом дуплавой верьбы. Є може шкода, же Жолобанічовы мужскы персоны не мають способность себарефлексії. Гей, во высше спомянутых текстах суть вынятково потрестаны, або заганьблены женами, але і так на концю одходжають з дїї без направы або внутрїшнёй переміны. То найлїпше ілуструє текст Невдячность, де собі хлопи ніч не узнають а на концю обід в рештаврації служить лем як потверджіня того, же мали правду (а таксамо суть жены опроти мужам іщі веце зъєднодушены лем на обєкты).

А так, наконець можеме упрямити позорность на адресата Жолобанічовой творчости. Тот сі з чітательского одступу усвідомлює, же книжка куртых проз є конштруктом – же він сидить на ґавчу в мімолітературній реалітї, чітать літературну фікцію, а притім видить тоты мотузкы, котры тримле сам автор і рушать персонами як бабками (а зась ту маєме далшу Берґсонову тезу, же смішне є то, што наподобнює жывот, бо є то умеле, подобне механізму). Зато можеме наш текст закончіти тверджінём, же найвекшу міць мать пак чітатель.

 

ЛІТЕРАТУРА

BERGSON, H. (1966). Smiech. 1. vyd. Bratislava: Tatran.

BORECKÝ, V. (2005). Imaginace, hra a komika. Praha: Triton. ISBN 80-7254-503-5.

COPENHAVER, B. B. (2002). A Portrayal of Gender and a Description of Gender Roles in Selected American Modern and Postmodern Plays. Electronic Theses and Dissertations [online]. Tennessee: East Tennessee State University. [ціт. 2023-03-15], s. 82. Доступне на: <https://dc.etsu.edu/etd/632>

LIPPMANN, W. (1998). Public Opinion. New Brunswick, New Jersey: The Macmillan Company. Second printing. ISBN 1-56000-999-3.

MAMBROL, N. (2017). Gender Stereotype [online]. Доступне на: <https://literariness.org/2017/11/05/gender-stereotype/> [ціт. 23-03-15].

NAYAR, PRAMOD K. (2015). The Postcolonial Studies Dictionary. Chichester, West Sussex: Wiley Blackwell. ISBN 978-1-118-78105-0.

PAVLIČ, M. (2012). Poetika smiechu v tvorbe Jozefa Kudzeja: bakalárska práca. Prešov: Prešovská univerzita v Prešove.

ŽILKA, T. (1984). Poetický slovník. Bratislava: Tatran, s. 269-270.

Stereotype [online]. In Online Etymology Dictionary. Доступне на: <https://www.etymonline.com/word/stereotype> [ціт. 23-03-15].

ЖОЛОБАНІЧ, М. (2017). Хто ся сміє, є одважный. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска.

ЖОЛОБАНІЧ, М. (2018). Хто ся сміє, є мудрый. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска.

ЖОЛОБАНІЧ, М. (2019). Хто ся сміє, є здравый. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска.

ЖОЛОБАНІЧ, М. (2021). Захранка. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска. ISBN

ЖОЛОБАНІЧ, М. (2022). Дуплава верьба. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска. ISBN 978-80-89746-08-8.

ЖОЛОБАНІЧ, М. (2023). Горечій кавей. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска.

 

Mgr. Michal Pavlič, PhD.

Prešovská univerzita v Prešove

Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín

Ústav rusínskeho jazyka a kultúry

Ul. 17 novembra 15

080 01 Prešov

Slovakia

 

michal.pavlic.urjk@gmail.com

[1] Stereotype [online]. In Online Etymology Dictionary. Доступне на: <https://www.etymonline.com/word/stereotype> [ціт. 23-03-15].

[2] LIPPMANN, W. (1998). Public Opinion. New Brunswick, New Jersey: The Macmillan Company. Second printing. ISBN 1-56000-999-3.

[3] MAMBROL, N. (2017). Gender Stereotype [online]. Доступне на: <https://literariness.org/2017/11/05/gender-stereotype/> [ціт. 23-03-15].

[4] MAMBROL, N. (2017). Gender Stereotype [online]. Доступне на: <https://literariness.org/2017/11/05/gender-stereotype/> [ціт. 23-03-15].

[5] Штири катеґорії характерістічных властностей авторка описує так: „Катеґорія Бегавіоралных характерістік пописує вцїлім як ся жены і хлопи справують єден к другому і к світу. Тых властностей было найвекше чісло, а вни рефлектують домашнї і працовны обєктівы звычайно присуджованы каждому полу. (…) Катеґорія Взорів комунікації одказує на то, як хлопи або жены комунікують меджі собов. Тоты властности описують як ся хлопи і жены справають єден к другому, к членам того самого полу, а тыж ку цїлому світу. (…) Катеґорія Здроїв моци дефінує то, де жены в домашнїй сферї, а хлопи во верейній сферї, нашли свої міста контролї. Тоты властности дефіновали домашню сферу як менше престижну і як менше жадане місто на роботу. (…) Катеґорія Фізічного вызору підчаркує, як хлопи і жены суть вниманы з фізічной точкы погляду.‟

COPENHAVER, B. B., 2002. A Portrayal of Gender and a Description of Gender Roles in Selected

American Modern and Postmodern Plays. Electronic Theses and Dissertations [online]. Tennessee: East

Tennessee State University. [ціт. 2023-03-15], s. 82. Доступне на: <https://dc.etsu.edu/etd/632>

[6] NAYAR, PRAMOD K. (2015). The Postcolonial Studies Dictionary. Chichester, West Sussex: Wiley Blackwell, s. 140-143.

[7] BERGSON, H. (1966). Smiech. 1. vyd. Bratislava: Tatran, с. 10.

[8] Тамже, c. 12.

[9] Тамже, c. 13.

[10] Тамже, c. 13.

[11] Афорізм є курте речіня, котре стручнї і фіґлярьскы выядрить жывотну правду, єдну думку або моралну засаду; звычайнї єдно речіня, часто сіметрічны речіня, прирівнаня, протиставлїня, розпор або контраст, котрый одкрывать духаповность автора. ŽILKA, T. (1984). Poetický slovník. Bratislava: Tatran, s. 179.

[12] Гумореска є курте, веселе розповіданя, менша міра крітікы, не є так остра як сатіра, не крітізує жывот сполочности огрожуючо, з акцентом на неґатівны або небезпечны явы, але і так ся снажить направити меншы недостаткы в сполочности. Тамже, с. 269-270.

[13] Whac-a-mole [online]. Доступне на: [ціт. 23-03-15], так само іде о Берґсонів прінціп чортика на пружынцї выскакуючого із баксічкы.

[14]

[15]

[16]

[17]