Домініка Новотна: ЛІТЕРАТУРНА РЕФЛЕКСІЯ СОЦІАЛНОЙ ПРОБЛЕМАТІКЫ РУСИНЬСКЫХ ЕМІҐРАНТІВ В США НА ЗАЧАТКУ 20. СТОРОЧА В ДРАМІ ВАЛЕНТІНА ҐОРЗА: „FEDORIŠINOVY“

ЛІТЕРАТУРНА РЕФЛЕКСІЯ СОЦІАЛНОЙ ПРОБЛЕМАТІКЫ РУСИНЬСКЫХ ЕМІҐРАНТІВ В США НА ЗАЧАТКУ 20. СТОРОЧА В ДРАМІ ВАЛЕНТІНА ҐОРЗА: „FEDORIŠINOVY“

Домініка Новотна

Abstrakt

Alcoholism, linguistic and cultural assimilation, loss of cultural identity, or generational conflicts, all of these are often recurring issues in the literary work of Ruthenian writer-emigrants in the USA at the beginning of the 20th century. In the article, we deal with the depiction of the mentioned social problematic aspects in Valentin Gorzo’s drama, Fedorišinovy. We look at the issue from the point of view of the sociology of literature.

Keywords: emigrant literature, national identity, social issues, Carpatho-Rusyn literature, Valentine Gorzo

Історічно-політічна сітуація в Европі в першій половинї 19. стор. принесла  много змін, дослїдком котрых ся згіршыла соціално-економічна сітуація люду. Великый популачный рост і недостаток обжывы выкликали міґрачны імпулзы, котры были необходимостёв і про карпатьскых Русинів. І кедь ся робоча міґрація в Европі разом дуже розвила уже в раннїм нововіку a головнї од половины 18. стор., такзвана масова робоча еміґрація із скоро вшыткых европскых країн настала аж у 80-тых і в 90-тых роках. Приходить нова можность роботы за океаном, котра дає візію лїпшого заробку і жывота. Так зачала еміґрація на америцькый контінент, де пришло много народів а карпатьскы Русины не были вынятком. Ай кедь в ”новім світї” Русины здобыли фінанчну стабіліту в подобі заробку, културный жывот, якый жыли дома   їм хыбив. Уже концём 19. стороча русиньска діаспора в США зачала закладовати свої сполкы, културны і молодежны орґанізації, выдавництва, друкарнї, редакції журналів і новинок, а таксамо драматічны кружкы. Зачали ставляти свої церькви, закладовали церьковны і світьскы зборы, в котрых были бетлегемскы сполкы і аматорьскы театралны кружкы. Вытворили так културне середовіще Русинів-еміґрантів, в котрім ся зродила еміґрантьска карпаторусиньска література США в дакількох варіантах русиньского языка. Літературны творы написаны в еміґрації одзеркалюють нову соціално-културну реаліту, то значіть соціалну проблематіку Русинів-еміґрантів.

До половины 80-тых років 19. стороча не мали карпатьскы Русины в США властных священиків ани церькви. В часї, коли зачали выникати першы парохії, молили ся в церьквах римского обряду. Неспокійность з тов сітуаціёв вырїшыли так, же писали до Европы писма єпіскопам a жадали їх, жебы їм загнали священиків. Першый ґрекокатолицькый священик, Іван Волянський, пришов з Галічі до Америкы в роцї 1884. В роцї 1894 уже было в США около двадцять ґрекокатолицькых священиків а окрем штирёх были вшыткы карпатьскы Русины з Угорьска.[1] Єдным з них быв ай Валентін Ґорзо. Походив із села Білки (Підкарпатьска Русь). Быв абсолвентом Ужгородьской ґрекокатолицькой семінарії. Як священик служыв в селї Шамудовце (історічна Пряшівска Русь). До Споєных штатів еміґровав в роцї 1905 а о три рокы за тым го прирядили за священика до великой русиньской ґрекокатолицькой парохії, котра ся находила в містї Мак-Кізпорт на періферії Піттсбурґу в штатї Пенсілванія. Ту Ґорзо зістав аж до своёй смерти, то значіть до року 1943.[2] В споминанім містї была в роцї 1903 карпатьскыма Русинами заложена вызначна братьска орґанізація Собраніе Ґреко-Кафтолическихъ Церковныхъ Братствъ, в котрій ґрекокатолицькый священик Валентін Ґорзо заставав важну позіцію духовного наставника. Єдны із новинок, што выдавала уведжена орґанізація  были новинкы  Просвѣта. Prosvita. The Enlightenment. Валентін Ґорзо быв в роках 1917-1931 їх редактором. Раз до рока выходив і Kalendar’ Prosvity (од 1930 рока выходив під новым названём Kalendar’ Sobranija), в котрім Ґорзо публіковав свою творчость.[3] Быв плодным писателём і перекладателём богослужобной літературы. Єден з ёго найвызначнїйшых творів, котрый выдає в роцї 1925 як самостатну книжку є пєса, котру автор называть  Fedorišinovy. Drama vo Trech Aktach. Iz Žiťa Amerikanskich Rusinov. Як выповідать саме названя, іде о драму в трёх дїйствах. . В уводї, по розписї постав наслїдує авторьска позначка: ,,Neščastnoje dokončenije sej dramy ne vydumannoje. Stalosja 1925-ho hoda meže našimi rusinami vo odnom boľšom naseleniju rusinov vo Spolučennych Deržavach. Osoby i ďijstvije vydumanny.”[4] Автор першым речінём замірно указує на правдивость удалостей  в тій драмі, підчаркує важность соціалной проблематікы Русинів жыючіх в Америцї, з котров ся чітатель поступно знакомить. Як кобы обчековав, же ся чітатель, респ. позератель пєсы поучіть з тых удалостей. Ту ся нам выявлює і соціална роль самого автора, котрый є священиком, носителём моралных годнот.

Як уводить Петрусек (1990), література зображує предовшыткым соціалну реаліту a літературный твір не є лем носителём естетічной, але і соціалной інформації в узшім слова змыслї, причім прямо або непрямо выповідать о сполоченьскій реалітї даной добы.[5] Ґорзо через драму Fedorišinovy інформує о новых соціалных подмінках і проблемах карпатьскых Русинів, котры ся обявили на новім контінентї, в новім штатї, в ”новім краю”. На верьху соціалной проблематікы той драмы стоїть алкоголізм. Дасть ся полемізовати, ці є то днесь уж лем стереотіп, але колись алкогол губив предовшыткым найнизшы соціалны верствы розлічных народів, a Русины не были вынятком. Быв якымесь пляйстром  на екзістенчны проблемы. Тота тема є в карпаторусиньскій умелецькій літературї рефлектована уже дакілько стороч. Ай теперь цїла родина терпить за грубе справованя  отця родины, Гриця Федорішіна, котрый находить успокоїня в палїнцї. Сьме того погляду, же постава Гриця є одразом авторовых постоїв ід реалітї, котров є алкоголізм меджі Русинами а не лем образом літературных фактів. Зарівно позоруєме амбівалентне одношіня  автора ід Грицёви. На зачатку драмы сі дає Ґорзо залежати на тім, жебы звыразнив Грицёву людьску цїну. Описує го як порядного русиньского робітника, котрый ся своёв робітностёв добрї матеріално постарав о родину. Родинї, як ся видить, ніч не хыбує: ,,Scena predstavľajet dom jednoho dobristojaščoho ruskoho robotnika, uže po novomodnomu zarjadžennoho (…) Krasnyj pec, kuchňovyj kabinet, stol, stolcy. Čisto, porjadno vse.”[6] На єдній сторонї нас автор уводжує до дїї так, жебы сьме принимали Гриця Федорішіна як отця з людьсков годнотов, котрый ся постарав о родину і дав дїти штудовати, уможныв їм жыти културный жывот, а на другій сторонї, тота людьска годнота поступно деґрадує, чого головным винником є алкогол. Можеме конштатовати, же Ґорзо дану  тему обробив моралізаторьскы, причім дослїдно і реалістічно выображує деґрадацію чоловіка в дослїдку хоснованя алкоголу.

Гриць ся до дїї  запоює в пятій сценї, коли припитый приходить домів. Автор описує ёго недостойный вызор, але і грубе справованя, котре переходить аж до аґресії, выгражок, насилства. Автор в текстї на розлічных містах рефлектує моменты тіпічны про алкоголіка. Наприклад тогды, кедь сі од жены просить алкогол, зато, же до дому пришов гость: ,,Anu daj z toj palenki.”[7], кедь сусїдї дуже дякує за наллятый погарик: ,,Ta Julko svjatili by sja ti tvoi ruki. Ty šikovna ženščina, ty znaješ, čto chlopam milo.”[8], або кедь обгаює конзумованя алкоголу: ,,Kto mudro pjet, to ne lem ne škodit, no chasnujet. Ot palenki čelovik dostavajet dobroj ďaki, veselosti, zabyvajet za bidy.”[9]  Кедь Гриць нукать палїнку ай своёму сынови Йосифови, тот одповідать, же він не пє і пропонує отцёви перестати тыж. Гриць ся нагнївать і ёго наслїдуючі терьпкы слова підчаркують, же алкоголізм є ґенерачный проблем: ,,Propav bys´s tvoimi naukami. I ďido muj piv i otec i žili, ta mudry ľudi byli. I pup ti pje a za to popuje. Ja piv i pju i kupiv sebi siju chižu, kotoroj malo čto podobny dakto z našich ľudej maje.”[10] Даколи Гриця нукать сусїда, другый раз собі наливать сам. Автор замірно працує з частов фреквенціёв образів алкоголізму а тым підчаркує важность проблематікы. Доконця в єднім моментї открыто означує героя Гриця за алкоголіка. Кедь Гриць обертать погарик, автор тот момент описує так, же го ,,(…) vypivajet zvyčajnym sposobom pjanicov (…).”[11] Якраз вшыткы тоты моменты, коли є рефлектованый алкоголізм в творї, підчаркують поступну людьску деґрадацію Гриця. Зарівно автор реалістічно зображує, як алкоголізм отця кривить соціалный статус цїлой родины. То, як сполочность позерать на цїлу родину є далшым соціалным проблемом. Третїй акт открывать діалоґ сына Джона з матїрёв  Єленов. Сын ся звірює матери, же стрїтив отця а тот му выгрожовав битков за то, же проти нёму свідчів. Дізнаєме ся, же Гриць дістав судный заказ приближыти ся ку родинї, што іщі веце згіршыло ёго сітуацію з алкоголом. Ёго дївку Марію дїти в школї санують затоже має отця пяніцю. Учітелька поучно перед дїтми бісїдує о алкоголізмі а за неґатівный приклад дає праві Гриця. Марія зажывать велику ганьбу з той сітуації. А ту автор зась зображує амбівалентность одношіня, теперь меджі Грицём і ёго женов Єленов. Наперек великому утерпіню, котре з ним зажывала, хоче, жебы ся вернув домів: ,,Bodaj by pokajavsja i navernuvsja”[12]. Автор в Єлениных репліках як кобы ся вертав на зачаток драмы а зась через єй слова выкреслює Гриця як честного чоловіка, алкоголізм называть хворотов а Гриця хворым чоловіком: ,,To chvorota. Vy to znajete, učitesja. On nesčastlivyj čelovik. Moľitsja za neho. Vidite, on zarobil ťažko sej dom, on vas vozderžoval, on vas daval učiti. Ne osuždajte otca.” (Je to choroba. Vy to viete, lebo ste vzdelaní. Je to nešťastný človek. Modlite sa za neho. On ťažko zarobil na tento dom, on vás podporoval, dal možnosť vzdelávať sa. Neodcudzujte otca.)[13]

Рука в руцї з алкоголізмом є в драмі рефлектоване домашнє насилство: ,,(…) i torhnet za ruku Annu čto majže upadet, a druhoju udarit Joanna (…) Ticho buď, ne mišajsja do mojej roboty, bo i ty možeš dostaty po pysku.” ((…) Trhne rukou Anny takým spôsobom, že skoro spadne a druhou udrie Joanna (…) Buď ticho, ne miešaj sa do mojej roboty lebo aj ty môžeš dostať po pysku.)[14]  Почас дїї  автор дакілько раз зображує Гриця, як бє дїти і свою жену Єлену, котра передставлює ходячу ласкавость, доброту і жертовность : ,,Imit ju za ruku i otorvati chočet ot materi. Jelena so jednoju rukoju boronit ďitinu, so druhoju ottiskujet ot sebe Hrica.”[15] Ёго аґресія іщі веце ґрадує, кедь го Єлена напоминать і просить, жебы уже не пив, жебы ся не справовав грубо ку дїтём, жебы перед нима не лав: ,,Vyrvet ďitinu z ruk jeja. Imit ju za ruku i podnimajet ruku svoju udariti svoju ženu.”[16] В другім актї третёй сцены автор назначує можность будучіх траґічных удалостей, кедь за Грицёву аґресію, котру проявлять ку Єленї сын Йосиф адресує выгражкы отцёви: ,,I ja vam kažu, čto keď jesče raz položite ruku na mamu, to budet vaša posdľidňa hodina.”[17] В третїм актї, коли є уже Гриць судным рїшінём одлученый од родины, автор ґрадує дїю страхом і паніков. Пяный Гриць ай наперек заказу входить до дому, ароґантным способом вычітать родинї, же го выгнала з властного дому. Єлена упокоює сітуацію і зась выядрює тужбу, жебы ся Гриць вернув домів. Теперь му слова адресує особнї: ,,Navernisja, pokajsja. Poj nazat id nam. Buď takij jak ty byv za moloda (…) My tebe ne chočeme navse ot sebe otstraniti. Pokajsja dorohij mij mužu. Prijdi nazat ko nam.”[18] Автор нам дакілько раз указує, же Єлена фурт поважує Гриця за доброго чоловіка, фурт вірить в ёго полїпшіня. Доконця сі вычітать, же го не тримала накурто. Конець драмы є траґічный. Сын Йосиф в снажіню обранити свою маму перед  фізічным нападжінём  з боку отця а тыж в снажіню обранити свого брата, котрого отець огрозив  ножом, стрїлять на отця.  Кулька перетне аорту і отець вмерать. Автор підчаркує, же Йосиф не хотїв отця забити, затоже замірно мірив до ногы. В родинї в тім моментї настає паніка, видиме снагу о захрану Грицёвого жывота. Є на містї положыти вопрос, ці быв Гриць неґатівным героём. В першім планї бы сьме може згоднотили, же гей. Но кедь возьмеме до увагы не лем то, якый жывот доказав забезпечіти своїй родинї, але і факт, же ёго жена го цїлый жывот ай по смерти, наперек вшыткому, што ся стало, поважовала за доброго чоловіка а вину за ёго нещастя приписує самотній палїнцї, выходить вопрос, ці маєме право з позіції чітателя годнотити Гриця як неґатівного героя.

Ай кедь ся видить, же ся цїла дїя крутить предовшыткым коло алкоголізму, в драмі є дакілько далшых проблемів, котрыма ся карпаторусиньска література до того часу не заоберала. Напроти себе стоять дві ґенерації русиньскых американів, котрых погляды на жывот не суть єднакы. Затля што старша ґенерація ся снажить якнайвеце дотримати свою културу із ”старого краю”, тота молода тужить в новім світї штонайвеце запасти а што найскорше сі освоїти новы културны звыкы, затоже представителї молодшой ґенерації, котру Ґорзо выображує в драмі, са векшынов уже в Америцї народили.  Уж лем самотный факт, же твір є выдрукованый латиницёв а не кіріліцёв, призначнов про русиньску културу з погляду традіції, є одразом соціалной скуточности в драмі і  одкрывать тему языковой і културной асімілації русиньскых еміґрантів. Праві язык ся при вымеджованю ідентіты часто поважує за єден з найрелевантнїшых знаків ідентіты.[19] Дїти Гриця і Єлены як представителї молодшой ґенерації поужывають в русиньскій комунікації анґліцькы выразы а в дакотрых частях меджі собов бісїдують по анґліцькы: ,,Mama uže upekli turkey i cranberry jelly hotovyj (…) A otec ne mali by taki grouchy byti.”[20] Тыжба быти повноцїнным  америчаном а не выхылёвати ся  з ряду  є силнїша, як захованя  языка дїдовизны. Стара ґенерація тот факт принимать лем тяжко, снажить ся жыти штонайвеце в духу старых традіцій.  З проблематіков языковой асімілації Русинів жыючіх в Америцї рука в руцї іде і културна асімілація. Тоты два аспекты соціалной проблематікы Ґорзо добрї рефлектує в репліцї сына Йосифа приходячого з полёвачкы: ,,Hallo mam, hallo kids! Oj bo ja holoden. Cilyj deň chodili my i vseho jednoho rabbita zastrilil.”[21] Не іде лем о то, же Йосиф замінять русиньскы слова за анґліцькы, але і зохаблять тіпічный русиньскый поздрав, Слава Ісусу Хрісту, а тым зашмарює єдну хрістіаньску традіцію вірюючого русиньского народа. На протест ся озывать і сама мати Єлена, представителька старшой ґенерації: ,,Ty, Džo, vse zabudeš po našemu klaňatisja. Tak ti ťaško skazati: ”Slava Isusu Christu?” Znaješ jak ja ne ľubľu vaši ”Hallovy”. ”[22]  На другій сторонї і сама Єлена, котра выховлює  дїти в духу хрістіаньскых традіцій в сназї  заховати в родинї народну ідентіту в уведженій репліцї  называть сына Джо, а не Йосиф, тоды, автор нам указує, же языковій асімілації ся не выгне ани стара ґенерація а ці хотять або нї, середовиско, в котрім жыють їх дуже овпливнює.

Дїя драмы зачінать в день америцького свята Thanksgiving Day, двоє з дїтей грають ”чекерсі” а мати родины Єлена готовить святочну пульку і тіпічну святочну яфорову мачанку. То значіть,  приспособлює ся  новым културным звыком. Автор іщі раз зображує протест старой ґенерації проти новым звыкам, коли сын Йосиф вызывать отця, жебы ся з нагоды америцького свята Thanksgiving Day перед їджінём помолив а Гриць му намержено одповідать: ,,Idi het z durnicami, taď my ne angliki.”[23] Наслїдно видиме важный момент, коли мати Єлена як представителька старой ґенерації упокоює сітуацію і  своїма словами перепоює стары културны звыкы з новыма: ,,Taď jak i christiany ne sjademe ko stolu bez molitvy.”[24]

Ґорзо до твору вносить крітічный погляд на выображіня скуточности. Ід дакотрым пасажам приступлює, дасть ся повісти, аж псіхолоґічно. Не моралізує прямо, але зохаблять чітателёви простор, жебы ся сам задумав над данов проблематіков і  взяв сі з нёй  понаучіня. Кедь возмеме до увагы то, што сьме уже высше споминали, же література зображує соціалну скуточность, Ґорзо в єдній короткій драмі выобразив нараз дакілько аспектів соціалной проблематікы Русинів-еміґрантів. Як уводить Петрусек (1990), літерарный твір є одразом сполочности а то не лем тым, же о даній сполочности в данім  часї   і на данім містї выповідать, але тыж тым, же є єй продуктом. А праві еміґрація принесла новы реалії, новы сітуації, новый  ”продукт” до карпаторусиньской літературы.

Література

GORZO, V. (1925). Fedorišinovy. Drama vo Trech Aktach. Iz Žiťa Amerikanskich Rusinov. McKeesport, PA, USA: Knihopečatňa Sobranija Greko Katholičeskich Cerkovnych Bratstv, s. 2-23.

MAGOCSI, P. R.— POP, I  (2010). Енциклопедія історії та культури карпатських Русинів. Užhorod: Vydavateľstvo V. Padiaka, s. 167.

MAGOCSI, P. R.(2016). Chrbtom k horám. Prešov: Vydavateľstvo Universum – EU. s.r.o., s. 196.

ONDREJOVIČ, S. (2008). Jazyk, veda o jazyku, societa. Sociolingvistické etudy. Bratislava: Veda, s. 75.

PAĎAK, V. (2018). Історія карпаторусиньского націоналного театра і драматурґії. Prešov: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity, s.237.

PETRUSEK, M. (1990). Sociologie a literatura. Praha: Československý spisovatel, s. 22.

Mgr. Dominika Novotná

Prešovská univerzita v Prešove

Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín

Ústav rusínskeho jazyka a kultúry

17. novembra 15

080 01 Prešov

Slovakia

 

dominika.novotna.1@smail.unipo.sk

[1] MAGOCSI, P. R., 2016. Chrbtom k horám. Prešov: Vydavateľstvo Universum – EU. s.r.o., s. 196.

[2] MAGOCSI, P. R., POP, I., 2010. Енциклопедія історії та культури карпатських Русинів. Užhorod: Vydavateľstvo V. Padiaka, s. 167.

[3] PAĎAK, V., 2018. Історія карпаторусиньского націоналного театра і драматурґії. Prešov: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity, s.237.

[4] GORZO, V., 1925. Fedorišinovy. Drama vo Trech Aktach. Iz Žiťa Amerikanskich Rusinov. McKeesport, PA, USA: Knihopečatňa Sobranija Greko Katholičeskich Cerkovnych Bratstv, s. 2.

[5] PETRUSEK, M., 1990. Sociologie a literatura. Praha: Československý spisovatel, s. 22.

[6] GORZO, V., 1925. Fedorišinovy. Drama vo Trech Aktach. Iz Žiťa Amerikanskich Rusinov. McKeesport, PA, USA: Knihopečatňa Sobranija Greko Katholičeskich Cerkovnych Bratstv, s. 3.

[7] Тамже, s. 10.

[8] Тамже, s. 12.

[9] Тамже, s. 13.

[10] Тамже, s. 12.

[11] Тамже, s. 11.

[12] Тамже, s. 21.

[13] Тамже, s. 22.

[14] Тамже, s.8.

[15] Тамже, s. 19.

[16] Тамже, s. 20.

[17] Тамже.

[18] Тамже, s. 23.

[19] ONDREJOVIČ, S., 2008. Jazyk, veda o jazyku, societa. Sociolingvistické etudy.Bratislava: Veda, s. 75.

[20] GORZO, V., 1925. Fedorišinovy. Drama vo Trech Aktach. Iz Žiťa Amerikanskich Rusinov. McKeesport, PA, USA: Knihopečatňa Sobranija Greko Katholičeskich Cerkovnych Bratstv, s. 4, s. 5.

[21] Тамже, s. 4.

[22] Тамже, s. 4.

[23] Тамже, s. 9.

[24] Тамже.