Укажка з творчости Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой: Поклад русиньской матери

Од маленька в сердцї
якусь тайность ношу,
што од Всевышнёго
у молитві прошу.

Няй учує нянько
і ласкава мати,
помож, Боже,
род русиньскый
словом прославляти.

Помож дїтём по своёму
все ся помолити
а у церьви родным словом
Бога все хвалити.

***

Не раз перед спанём
просять ся дїточкы:
Ці ся нам все
рано, вечур
помолити
прязно треба,
ці може
не треба?

Але на їх вопрос
одповіла бабка:
Молитва –
не доджу
капка,
што із неба,
з синёй
хмаркы
на земліцю
часом капкать.

Із молитвов
про каждого
выпрошена
по смерти
дражочка
до неба.
Зато ся нам
рано, вечур
Отче наш,
Богородіце
помолити
треба.

***

Хочу із молитвов
новый день почати
а з Божов мілостёв
по світї крачати.

Заклічу на поміч
все і ангелика,
усердна молитва
поміч превелика.

Што із Духом Святым
прилетить під стрїху,
бо у слові Божім
глядам все потїху.

***
Выслухай все, Боже,
просьбу материну,
хрань до конця світа
русиньску родину.
Од людей Отче наш,
ту молитву мілу,
няй в храмі співають
Господи помілуй.

***

Хотїла бы-м попросити
днесь Божого Сына,
бы поблагословив
родину Русина.

Ненадарьмо
Тобі, Отче,
наймілїшый гварю,
няй ся шырять
в цїлім світї
материньскы
златы слова,
што світять
в букварю.

(Гелена Ґіцова-Міцовчінова: Поклад русиньской матери, Пряшів: АРК в СР, с. 47– 49)