Укажка з книжкы Осифа Кудзея: Замішка

Фантом
Вечур по западї сонця
просила ся бездомовця
попід міст течуча рїка:
„Повідж, якый же тот гурікан?‟

„Знаш водічко, сила тота
вношать зміну до жывота –
приходить облестно, благо,
несе освіжіня з влагов…

По тім приємнім початку
зачне робити „порядкы‟,
а о даякый час на то
возьме сі дїти, дім, авто…

Но а тым є пояснено,
же чом мать все женьске мено.
Конець заграм до страчена:
Не за вшыткым злом є жена!

Староновина
По трёх роках робот тяжкых
іде домів Сомар
і просить ся Свинкы Сашкы:
„Што нового дома?‟

На тот вопрос Свинка міло
одповіла ёму:
„Дома ся ніч не змінило,
вшытко по старому.‟

„Такый блуд мі повідати
ся ты не одважуй! –
Як єм ішов зарабляти,
жена была в тяжи…‟

„То гей, была в другім ставі,‟
притакнув му Веперь,
„но о то ту іде праві –
она є і теперь!‟

З байкы о сомарьскій файтї
думку собі запиш:
Не вшытко є добрї найти
так, як то охабиш.

Різіко
На прогульцї в Мочаристім
гварить Глиста другій Глистї:
„Чом сьте днесь пришли лем сама,
де мате свого Адама?

Є мі то чудне, бо вчера
мали сьте з собов партнера…‟
„Не майте страх, є в погодї,
пустила єм го ку водї.‟

„Як то? Допустив ся хыбы?‟
„Нї, вытягли го на рыбы.‟

Не пусть партнера „ку водї,‟
так як то є теперь в модї,
бо на ся береш різіко,
же ті пропаде навікы

(Josif Kudzej: Zamiška, 2016, Свідник: Tlačiareň svidnicka,
ISBN 978-80-972571-8-7, s. 4-11)