Михал Павліч: Літературна рефлексія войны в оповіданях Людмілы Шандаловой
ЛІТЕРАТУРНА РЕФЛЕКСІЯ ВОЙНЫ В ОПОВІДАНЯХ ЛЮДМІЛЫ ШАНДАЛОВОЙ
Михал ПАВЛІЧ
Abstract
Our article deals with the depiction of the war in the prose of Ludmila Šandalová, the Red Shore. The author of the middle generation of Rusyn writers is desribing war atrocities, which affected the inhabitants of villages Nižný Verlich, Jurkova Voľa and town of Svidník. Her prose is based on the narrative of the family and direct witnesses of bombing, focused more on the psychological side of the story, historical absents. At the same time, characters of the prose are ordinary people from the village, not the war heroes or those who decide on the course of the war. We can include The Red Shore in the current Rusyn literature that deals with memories and experiences of people.
Key words: World War II., Psychological prose, Memorial literature, Current Rusyn
prose.
Сучасна русиньска література є в подобнім ставі як кодіфікованый русиньскый язык, котрого норматівна подоба все підлїгать змінам і управам і по выше двадцятёх роках. Не беспрічінно ся тот період называть русиньскым оброджінём, котре є єднак шансов про упевнїня русиньской ідентіты, но єдночасно нукать простор ренесанції і зновузроджіню русиньской літературы.
Сучасну русиньску літературу мож характерізовати наслїдно: Єй веце преферованым літературным жанром є ліріка, формов рітмічный співанковый характер сілабічной віршовой сістемы. Популарна є духовна, природна і любовна поезія, віршованы байкы і стишкы про дїти і молодеж. В меншiй мірї мож натрафити на епіку (частов є курта проза і байка), котрой главныма представителями є Марія Мальцовска, дале Штефан Смолей, Осиф Кудзей ці Василь Петровай.
Найвеце продуктівныма суть авторы найстаршой ґенерації русиньскых писателїв як Штефан Смолей, Штефан Сухый, Юрко Харитун, Миколай Ксеняк. Менше заступлена є молодша і середня ґенерація, но і ту мож спомянути мена зачінаючіх авторів: Домініка Новотна, Петра Семанцёва, Яна Сташкова, Петро Ялч, Людміла Шандалова, найновше
прибыли двоє авторы (поеты) – Даньєла Капралёва і Владїслав Сивый. Векшына з них была в роцї 2016 і 2017 участниками 8. i 9. річника Літературного конкурзу Марії Мальцовской.
Русиньска проза є часто заміряна на споминковы автобіоґрафічны тексты, котры ся обертають до минулости родного краю. Родне село і ёго околіця домінує (Русины традічно жыють в селах), важный є минулый час, не теперішнїй ці будучій. Главныма темами є народна ідентіта, споминаня на молоды часы і родный край, централнов фіґуров є мати. На другім боцї мож повісти, же в русиньскій літературї абсентують експеріменталны тексты ці темы.
I кідь нелітературной освіты, Людміла Шандалова як авторьскый саморост годна была просадити ся уж своёв першов выданов книжков з назвов Подьте дїти, што Вам повім… (2014). Збірка богато ілустрованой поезії адресованой дїтьскому чітателёви была оцїнена Міджінароднов літературнов преміёв Александра Духновіча за оріґіналну русиньску творчость в роцї 2015. Авторка пише тыж сценарї про школьскый театер.
На Фестівалї русиньской културы во Свіднику быв інсценованый єй сценарь WiFintená princezná (2015). Шандалова є і реґуларнов участнічков Літературного конкурзу Марії Мальцовской, котрый давать простор на просаджіня ся і незнамым ці новым писателям. В роцї 2016 зо своёв природнов і любовнов ліріков скінчіла Людміла Шандалова на другім містї, в роцї 2017 із стишками про найменшых обсадила третє місце.
Дотеперь послїднёв выданов книжков є Червеный берег (2016), збірка куртой прозы, котра є споєна централныма поставами жытелїв села Нижнїй Верлих і ёго околіцї на северовыходї Словакії. Село было через Другу світову войну спустошене руськым бомбардованём при вытискованю нїмецькых войск. Шість повідок є заложеных на росповідї авторчиной родины і жытелїв сел Нижнїй Верлих, Юркова Воля ці недалекого містечка Свідник, котры были прямыма свідками інціденту в часї Другой світовой войны. Протаґоністами не суть „войновы герої“ знеприятеленых штатів, але праві цівілне русиньске жытельство, герої-недобровольници, котры в каждій войнї терплять найвеце і нераз приходять о вшытко. Політічна сітуація ці конкретны формователї історії не суть вызначны, Шандалова акцентує псіхічне пережываня простых людей.
Книжку мож роздїліти на повіданя, одограваючі ся перед бомбардованём і через нёго. Авторка тоты два часовы факторы реґуларно черять, чім через контраст іщі веце зміцнює войновы страхы, і зато о то ефектівнїше перенашать чітателя до той нещастливой капітолы історії Русинів.
В єднім повіданю слїдуєме спокійный і гармонічный жывот Русинів, котры ся свідомо старають о свій статок і худобу, дїти грають піґы ці стрїляють палцём фасолю, зараз в другім повіданю наступить страх в очах, кідь їх домы выбухують, кідь ся треба вздати свого маєтку, жебы собі захранили голый жывот. Нераз босы і з плачом втїкати під охрану карпатьскых гор і лїсів з тихов молитвов на ґамбах. На єднім боцї собі єдна з главных протаґоністок – Марьча співать на Червенім берегу, їй родина варить левеш і приправлює пирогы, а о пару десяток сторінок ночне небо освітлює фосфорова жара бомбы а через день уж немож ани запалити огень, жебы холем загрїти перемерзнуте тїло. Співати ся никому не хоче, кідь страх паралізує.
Писателька бравурно описує ефект войны на чоловіка – молодого ці старого. Война не санує никого. Люде реаґують паніков і пудово, ховають ся в лїсї, штонайдале од огня, жебы ся не прозрадити неприятелёви, безують ся на охорону під великыма стромами. Нескорше але Шандалова зображує і резіґнацію, котра ся звышує з каждым голошінём будучого бомбардованя, война ся ставать сучастёв реаліты. Подобно ся мінить і настроїня дїтей, кідь відять, як ся бесстаростный період їх жывотів передчасно кінчіть і як їх нанькове терплять:
„Другый раз веселый, енерґічный, теперь втягнутый до думок, засмученый, незвычайно застараный хлоп высокого зросту, довгой твари, з густыма чорныма бровами, днесь вынятково з необрытвеным стерниском, вызерав старшый.“ (Шандалова, с. 39).
Часопростор мать в книжцї Червеный берег сімболічну функцію. Лїто значіть час гармонії і спокою, дїтинства і забавы, но і неуставной твердой роботы, котра приношать істоту і спокійность в селї. Бомбардованя ся зачінать на осїнь. Є то і період падаючого листя із стромів. Наслїдуючіх девять тыжднїв люде пережывають в недалекім лїсї. Атмосфера є непокійна, аж страшна, фурт падать додж, під ногами ся ховзать болото.
Нерозлучным сполочником на пути є страх зима і голод, но є лїпше быти під охранов природы, як у своїх обыстях. Конець осени і зачаток зимы выганять жытелїв з бункрів в лїсї, але люде і так вказують силну волю і дяку по нормалнім жывотї, не здаваючі ся своїх традіцій – приближуючіх ся Рождественных свят.
Перше з повідань книжкы – Мижё, нас приводжать до Нижнёго Верлиха, в котрім іщі нихто не знать, як ся сельска гармонія за куртый час змінить. Псіхолоґічный образ героя оповіданя, вісемрічного хлопчіка Мижя є вірный. Енерґічный і завзятый добродруг скумать околіцю родного села, котра є про нёго незнамым універзом. Є зато лоґічне, же кідь по великій бурї ся двигне уровень Ондавы, першый є там він. В тім на першый погляд барз простім повіданю мож відїти сімболіку і алузії на будучі подїї. Кідь дївчата зберають в лїсї ягоды, хлопцї їх „перепадуть“:
„«Ёй! Што то?!» дївчата ся сторгли. Перестрашено посмотрили за голосом, выдыхли сі аж як спознали хлопцїв.
Зъявив ся Мижё, за ним Янко. Обидвоме, махаючі довгыма паліцями на вшыткы бокы, розгортали высоку траву, жебы зробити перед собов стежку.
«Што вы ту робите?!» Янко намірив паліцю як пушку на дївчата і зацїлив. (Мижё, с.15)“
Мижё є нелем раз означеный як малый герой. Кідь ся зачне топити в дикій Ондаві, мож то відїти як одказованя на будучу беспомічность селян:
„Темна, брудна вода ся валила з гукотом і брала зо собов вшытко, што ся ї поставило до драгы (…) Марьча смотрила на молочнокавеёвы волны, як ся перевалюють єдна через другу, як вода несе згоры вшеліякы меншы і векшы дерева, поламаны конарї, як їх обертать доокола – раз горї вынашать, раз їх крыє глубоко під поверьх. (…) Рїка панує над молодым хлопцём. Несе го неконтролёвано.“ (Шандалова, с. 26-27).
Передвойновы повіданя звычайно описують реґуларный жывот, ёго креатівіту і бесстаростность мірных часів. Зображованя планых подїй ся замірює на образы страты влады над сітуаціёв і неконтролёваности, хаосу, глуку, темноты і сказы. Подобны образы мож найти такой в далшім повіданю з тітулнов назвов Червеный берег. Селяне допереду знають, же настане бомбардованя, но і наперек приправам суть беспомічны, кідь допаде перша бомба. Война із собов бере вшытко, што єй прийде до драгы, засягне жывоты молодых і старых. На кінцю суть жертвы войны похованы до студеной землї отрясаной выбухами, і в такых і подобных сценах авторка вказує, же світ ся став хаотічным містом, в котрім не є много часу плакати за близкыма:
„Гіркы хвілї про вшыткых. Але як довго може чоловік оддавати ся жалю, кедь го пронаслїдує вопрос – што дале? Як пережыти? Як вытримати першу ніч в лїсї? Ці може чоловік безнадїйно ся опустити коли ся треба найвеце хопити розуму? Коли треба передумати далшый крок? За вшыткых.“ (Шандалова, с. 77).
Протаґоністы суть в книжцї Людмілы Шандаловой і наперек стереотіпічным властностям Русинів – силы, покоры, нездоланости, завзятости і твердости – зображены барз людьскы і псіхолоґічно вірно. Розгодны отцёве родин і старостливы матери, побігуючі дїти і застараны дїдове і бабкы. Тых вшыткых схватить беспомічность і страх, кідь зачують о бомбардованю їх родного села, їх домів і маєтків, на котры было потрібне рокы твердо робити і одкладати грошы боком. Многы пішли за роботов до Америкы, а теперь їх снажіня са оберне на попіль. Роздїлы мож відїти і при описованю жытелїв Верлиха перед і почас тяжкого періоду їх жывота.
І кідь суть в книжцї притомны персоны каждой ґенерацї, Шандаловой росповідач є часто близко дїтей. На бомбардованя назераме оптіков молодого дїтвака, котрый не може похопити, што ся коло нёго дїє, чом треба втїкати з дому, першый раз ся стрїтить із насилнов смертёв ці є одорваный од своёй родины. Інтересным детайлом є наприклад сцена, коли Марьча зачує бісїду дорослых, но не знать порозуміти словам як словацькый штат, презідент Тісо, нова влада, і так чітателёви не може приближыти історічный контекст повіданя. То але не быв замір авторкы, котра преферовала псіхолоґічный нагляд на подїї войны перед історічным.
Каждый планый зажыток дїтьску душу трауматізує, зохаблять ю шоковану, без інтересу до бавлїня ся, лем быти чім ближе при родічах, котры знають што робити. Но ани вни не суть незмінены. Нараз страчають ілузії, зачінають уважовати о смыслї тых подїй, о тім, як войновый конфлікт мінять чоловіка на дике звіря. В силнім текстї повіданя з назвов В бункрї, Шандалова описує бесцїльне і тихе путованя протаґоністів з єдного міста на друге, як з пера писателя екзістенціалізму:
„Нашто є чоловік властнї на тім світї? Што робити, як глядати у своїй душі силу, жебы дотримати єдну з першых заповідей Божых – любити ближнёго свого як себе самого? І неприятеля? Такого неприятеля, якый натїгує руку на твій маєток? На людьскый жывот?“ (Шандалова, с. 206).
Червеный берег але не мож лем хвалити. Не кажде оповіданя книжкы мать достаточнї носну дїю, їх закінчіня є тыж даколи невыразне. Тензія дїї, єй скорость і наремность є веце раз перервана діґресіёв в подобі богатых інформацій о цїлім жывотї особы, на котру ся авторка моментално замірює. Тоты вступы вшезнаючого росповідача не суть природно запрацованы до композіції повіданя і лїпше бы было тоты інформації роздїлити поміджі діалоґы постав і єднотливы сцены.
Остатнї рядкы треба пожертвовати спрацованю книжкы, котра в твердім вязаню з простов обалков Браня Шандалы і є професіоналнов укажков книжного ремесла. Выданя книжкы в двох ґрафічных сістемах ілуструє слабшу зналость азбукы і тяжшу сітуацію русиньского школства, зато є але текст доступный і про тых, котры не знають азбуку. Людміла Шандалова в книжцї Червеный берег вказала, же є здатнов писательков, котра ся мать тенденцію, але і потенціал розвивати і має тот цїнный дар – флексібілно переходити од єдного літературного жанру к другому без заваганя. Няй выходить такых русиньскых книжок штонайвеце.
ЛІТЕРАТУРА
ПАДЯК, В. (2012). Нарис історії карпаторусиньской літературы XVI. – XXI. стороча. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, ISBN 978-966-387-045-8, 140 c.
ШАНДАЛОВА, Л. (2016). Червеный берег. Свідник: тота аґентура, ISBN 978-80-972058-1-2, 248 c.
Mgr. Michal Pavlič
Prešovská univerzita v Prešove
Centrum jazykov a kultúr národnostných menšín
Ústav rusínskeho jazyka a kultúry
17. novembra 15
080 01 Prešov
Slovakia
michal.pavlic.urjk@gmail.com