Укажка з книжкы Мілана Ґая: Правдива выповідь

Пензія
Дожыв єм ся хвала Богу
того часу і я,
бо приходить вытужена
і моя пензія.

Теперь мі є добрї
жыти на тім світї,
бо уж до роботы
не мушу ходити.

Буде мати свій час,
інакшого пана,
бо не мушу встати
скоро, завчас зрана.

Кажде рано буду годен
і довше поспати,
лем няй буде мі од Бога
дано благодати.

Жебы єм міг кажде рано
ёму дяку дати,
і вєдно з ёго помочов
в здравю прожывати.

 

Так єсь собі, Ганько

Так єсь собі, Ганько,
жывот затрепала,
же-сь собі за мужа
Михала узяла.

Не оддасть він тобі
дома почливости,
до смерти він буде
грызти твої кости.

Видиш, як ку тобі
теперь ся справує?
Надавать на тебе,
не цїнить – збыткує.

А як прийдуть дїти,
тяжко на тя буде,
бо ниякый покій
у домі не буде.

(Мілан Ґай: Правдива выповідь, Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 2021, ISBN 978–80–89798–26–1, с. 21–25)