Укажка з книжкы Осифа Кудзея: Замішка

Заосталость

Ословила Рыба Рака:
„Де ідеш, Клепетко?‟
А одповідь была так:
„Допереду, тетко.‟

Рыба на то: „Нї, сусїде,
то скрат орьєнтачный –
ты допереду не ідеш,
бо маш ход опачный!‟

Істо з властной скушености
познате припады,
коли план до будучности
быв кроком дозаду.

Текст
Єдного дня в обывачцї
повідать Папаґай Мачцї:
„Коцур мі вчера повів,
же ты не любиш мій спів…‟

Мачка покрутила хвостом
і рекла му цалком просто:
„Знаш, коли чую твій спів,
думам, же єсь одурів –
мелодія красна фест,
но уха мі рїже текст!‟

Птах скрічав на повну гортань:
„Ты тому розумиш чор-р-рта! –
Знаш чом то так є, і буде?
Бо текст діставам од людей!!!‟

Грїхом є бісїда пуста,
не бабрайме сі нёв уста.
З кого іде погоршіня,
чекать го плана одміна.

(Josif Kudzej: Zamiška, 2016, Свідник: Tlačiareň svidnicka,
ISBN 978-80-972571-8-7, s. 4-11)