Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Мілан Ґай

Дякую за твоє..
Дякую за твоє
тяжке поволаня,
выслугуєш другым
а думаш і на ня.
Тобі патрить вдяка
за Твою роботу,
котру даваш людям,
і свою охоту.
Як здравотна сестра
все єсь напомочі,
коли робиш денны
або ай у ночі.
Но а як по ночнїй
прийдеш утягана,
то спиш у постелї
до другого рана.
Як опало листя
Як опало листя
з явора сухого,
так приросла і Ты
до серденька мого.
Приходжам до Тебе
сердце розжалене,
жебы-м Тя потїшив
так як і Ты мене.
Дякую Господу
за познаня Твоє,
же Ты шумне дївча
на все будеш моє.
Буду я як око
Тебе хоронити,
і вшытко, што хочеш,
Тобі выповнити.
Жебы Ты навікы
у ня была щастна,
Ты, русалко выснивана,
надгерна, прекрасна.
Уж мі є начісто
Уж мі є начісто
голова сплянтана,
не спав я цїлу ніч,
лем лежав до рана.
Бо стрїтив я Тебе,
створїня взнешене,
чекам, коли прийдеш
і потїшыш мене.
Тїшу ся на стрїчу
і буду чекати,
коли буду годен
я Тебе обняти.
Не вірив я Тому
же у своїм віку,
щі можу стрїтити
любов так велику.
Я Твоє серденько
на далеко чую,
коли оно плаче
тыж за ним баную.
Вірь мі моя міла,
же аж над тым жасну,
бо-м стрїтив в жывотї
так жену ужасну!
Бо знав бы я о тім
щі довго писати,
но вірь, же не найлїпше
буде перестати.
Бо мі мої очі
уж слызы залляли,
не хотїв бы-м тото
жебы Тя скламали.
(Укажка з Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2021, Мілан Ґай)