Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Елена Хомова-Грінёва (3. місто)

Покій

В моїй душі

не находжу покій,

мене кортить

до любви,

не сидїти

дома все на дворї.

Выйти до поля

де цінія цвине,

лучного коника

чути в траві

на балалайцї

грати.

Любовати ся

красов природы

до рядків

стишкы писати.

 

 

Жывот

Жывот то роман,

то отворена книжка,

траґедія

і комедія днями.

То світло і тма

то любов,

розходы,

добро,

робота,

потїха,

траплїня,

самота,

надїй щастливого

конця.

Поклад правды,

скрытый в минулости

в обятю невинных,

чістых душ,

до сердця вложена

туга вычекована,

незнама

будучность од рана.

 

 

Понад село

Понад село

понад край

пташкы несуть

на крылах

одказ няня і дїда.

Заповіт святу

Русинам.

Долины, лїсы,

верьхы, яркы –

моёй душы

любезный рай.

Зроблены рукы

нашых мам.

На ґрунтї предків

сонечко надале

ясно світить,

ёго лучі

теплом грїють

сердця потомків

в краю

навікы.

 

(Укажка з творчости Елены Хомовой-Грінёвой, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)