РЕЦЕНЗІЯ: Елена ХОМОВА-ГРІНЁВА: Высоко небо
Елена Хомова-Грінёва ся народила в селї Удол (старша назва села – Уяк), жыє і творить в Старій Любовни, пише поезію в русиньскім языку, теперь выдає свою 4. книжку.
Елена Хомова-Грінёва належить ку малій ґрупі русиньскых авторів, котры ся до позорности русиньскых чітателїв дістали релатівнї недавно, але четверта книжка поезії бісїдує о довготырваючій писательскій сназї. З авторчиныма вершами сьме ся могли стрїтити дякуючі Літературному конкурзу Марії Мальцовской, котрый оцїнює оріґіналну літературну творчость в русиньскім языку і до котрого ся Хомова уж веце раз приголосила.
Зломовый момент настав в добі, коли перешла на вольный верш а єй якостный посун быв жюрї в роцї 2021 оцїненый третїм місцём. Од того часу уж авторка выдала три зборникы поезії (Уяцькыма дражками, 2020; Під скалов росте свербогуза, 2021; Дякую ті, Боже, 2022) а в найновшім зборнику ся презентує як поетка, котра знать русиньску літературну традіцію а в єй дусї ся до нёй снажить запоїти.
Зборник поезії Высоко небо є твореный вершами, котры пишуть о „вічных темах“ русиньской поезії. Велика часть вершів патрить к природній ліріцї, котра описує природны красы Карпат мілуючіма, ідеалізуючіма очами родака, а написаныма шориками хоче любов к родному краю чітателёви передати дале.
Міцным мотівом Хомовой поезії є тыж час. Находить ся ту зась в дескріпції природы і єй змін бігом рочных періодів, але таксамо і в лірічнім субєктї, котрый в нескоршій добі свого жывота біланцує, задумує ся над пережытым жывотом а представлює собі, ці скорше, надїять ся, што далшого го чекать в будучности. В поезії ся тыж рефлектує носталґія і споминаня на минулость, молоды рокы, котры ідуть рука в руцї з мотівами родины і матери, церьковных свят і унікатности того часу.
Часть вершів тыж представлює як кебы скіцї маляря, котрый ся снажить їміти момент. Темпо Хомовой поезії ся спомалює, домінує в них змыслове пережываня і описы сітуацій з розлічных углів у притомности, нераз в єднім часї. Тоты вершы суть главнї выменованём веце мотівів, суть крішталёво ясны, без далшых комплікацій і секундарных значінь. Їх задачов є описаня про авторку вынятковой сітуації, або наводжіня налады, передставлюють таке мале „поотворїня дверей“ до авторчиной душы.
Мґр. Михал ПАВЛІЧ, ПгД., Центер языків і култур народностных меншын – Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові. Обалка: А. Зозуляк.
