Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Мілан Ґай

Вызнаня           

 

Не знам Боже добрый

што ся зо мнов стало,

же мі шумне, міле дївча

розум помотало!

 

Не хочу скламати

єй сердце змучене,

кедь чує любов велику

она тыж до мене.

 

Не можу єй лем так

наоко зводжати,

дав бы єм їй себе,

но не можу дати!

 

Не плач, але зато

моє потїшіня,

не жычу я Тобі

нияке траплїня.

      

 

Сон о любви

Як я пішов вечур спати

не перестав упадати,

хоць і думка така была

де Ты Боже заблудила?

 

Рано далша ня мучіла

чом ся Ты мі не приснила,

може-сь на мене думала

коли сама-сь дома спала?

 

З того яке поучіня,

жебы єм не мав траплїня?

Вшытко треба пережыти,

жебы ся могло приснити.

 

Скоро зрана вставам       

 

Скоро зрана вставам

бо уж не мам спаня,

із думков в голові

ці тыж думаш на ня?

 

Не годен єм дале

уж без Тебе жыти,

трапити голову,

же так мусить быти.

 

Чом не доволено

в любови нам жыти,

лем нам доволено

по тайно ходити?

 

Не жычу никому

я таке траплїня,

бо то не є жывот,

але лем мучіня.

 

(Укажка з Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2021, Мілан Ґай)