Літературный конкурз Марії Мальцовской: Людміла Шандалова (1. місто)
Лїс
Є густый, зеленый
темный і таёмный
наповненый мелодіёв птахів
скрышов звірины, плазів і мушок
Є архівом памяти старого дерева
поламаных, порохнавых конарїв,
стражцём спаданого листя
приїмателём теплого луча
переблискуючого шкарами стромів
Жывителём щавнатых грибів
дарцём солодкых малин
є початком вод
а кінцём долин
Лїс
фасцінує і притягує
радує і страшить
давать і бере
одкрывать наруча
і выпроваджать
на луку, на драгу
під біле небо
під благодарне сонце
Лїто
Лїто є в повнїй силї
діктує спраготу
од рана тепло выливать
плацу сі не жадать
Кедь ся му захоче
пошле влагу в хмарї гырмотній
заставить спалюючій дых
дасть одпочіти
в краю квітцї каждій
Бы знову розосміяло
фаребным квітём,
зеленым гаём
пташками
під белавым небом
Бы насытило плодами
пороздувало
веселым вітриком
далеко-шыроко
вшыткыма боками
Приїмам, што нукать
лем жебы ся скоро
не высилило
тадь осїнь уж дуркать….
Доджівно вночі
Вночі довго падало
Шустїло за облаком
в тихім напіві змывало порох
з намагы прошлого дня
Монотоннї приколысало сон
до скрыш загнало вшытко жыве
оросило благодарнї лїсы
полям даровало достаток влагы
зо спароты схолодило драгы
Падало і падало
насытило край вдячностёв
рано ся зміловало
а сонце послало
(Укажка з творчости Людмілы Шандаловой, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)