Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Штефан Смолей – Андрійків нечеканый проблем (2. часть)

Дома  хоць  не  на  великім  ґаздівстві,  але  од  скорой  яри,  через  лїто  і  аж  до  пізной  осени  было  про  каждого  дость  вшеліякой  роботы.  Но а про  вітця  ся  обявила  робота  і  в  лїсї.  Быв  радый  зато,  же  ся  му трафила  можность  заробити  пару  корунок,  якы  дома  все  хыбили.

Іванко  із  Ганьков  ся  черяли  в  ходжіню  на  поле  із  худобов  і  до  школы.  Єден  день  до  школы  ішла  Ганька,  а Іванко  на  поле  із  худобов.  А  другый  день  Іванко  до  школы,  а Ганька  із  худобов  на  поле.

Меншы  дїти – Геленка  із  Андрійком  ходили  до  школы каждый день.  Но  а  домашня  робота зіставала  про  матїрь.   Кедь  отець  робив  в  лїсї,  мати  мусила  сама  робити  і  потребну  роботу  на  полю,  правда   таку,  котру  сама доказала  зробити.

Час ішов, а Андрійкове око ся не гоїло. Наспак,  придала ся іщі  міцнїша   болїсть.

Тота  неприємность  тримала цїлый  єден, другый  і  третїй  тыждень.  Мати з няньком ся застарали. По вшеліякім домашнїм  лїчіню  і  одрабляню  од  вшеліякых  хворот,  око  непереставало  Андрійка  трапити.  Спомагати пришла  i  валальска  лїчiтелька  очей, но без успіху.

В  Рошкiвцях  недалеко  од  Гороховых  бывала  старша  жена  — тета  Тимцёва,  котра  своїм  лїчiнём  многым  людём  нелем  в  Рошкiвцях,  але  i  в  далшых  околишнїх  селах  в  бiдї   охотно  помагала.

В  тых  часох  окулярїв  не  было.  А  зато  не  лем  дїтём  при  вшеліякых  дїтьскых  грах,  але  i  дорослым  людём  при  вшеліякiй  газдiвскiй  роботї   ся  ставало,  же  до  ока  упала  дака смiтинка.  В  многых  припадох  то  не  было  ніч  страшне,  ани  проблематічне.  Смiтинка  ся iз  слызами  iз  ока  выплавила.  Але  ставали  ся  i  такы  припады,  же  ся так  не  стало.  Тому  постигнутому  мусив  хтось  другый  помочі.   А часто  i  тому  помiчникови  ся  не  пощастило  смiтинку  iз  ока  выбрати.

При  такiм  проблемi  iз  оком  на  доктора  десь  в  мiстї  нихто  ани  не  подумав.  Но  а  в  Рошкiвцях  нашла  ся  жена,  котра  не  з  розкошу,  але  iз  бiды  в  такых  припадох  охотно  помагала. Она  своїм  языком  в  оку  глядала   смітинку  і  языком  око  чістила  так  довго,  покы  смiтинку  iз  ока языком  не  высунула  вон.

Андрiйкови  не  помогла  ани  тетина  лїчба   бо  око  хоць  небарз,  але  все  болїло.

Мати  выстрашена  о  сынове  око,  знова  робила  вшытко,  хто  што  знав  порадити.  Не помагала  нияка   материна  лїчба,  хворота  ока  робила  своє.

Дома  настав  великый  проблем.  Із  Андрійком  требало  іти  до  доктора.

В  єден  день отець  приготовив  віз,  повпрїгав  конї  і  із  Андрійком  пішов  на  возї  до  Лабірце  ку  докторови.

Дохтор  Андрійкове  око  попозерав  і сконштатовав,  же  він  із  оком  не може  ніч  зробити,  але  вітцёви  радив:

«  Кедь  хочете,  жебы  ваш  хлопець  на  очі  відів,  мусите  іти  до  Мигалївского  шпыталю. Там  є  очне  оддїлїня,  де  лїчать  очны  хвороты.  Я  вам  папірь  про  тамтых  докторів  напишу. »

Із  докторовой  справы   были  дома смутны  i  нещастны.  Были  смутны  і  зато,  же  не было  легко  роздумати ся,  што  із   Андрійком  робити.  Пінязей  не было  а  за  лїчіня  в  шпыталю   в  тогдышнїх  часах –  перед  Другов  світовов  войнов  в  Словеньскім  штатї   требало  платити.

Страх  о  Андрійкове  око  їх але донутив,  же   хоць  на  шпыталь  пінязї  пожычать,   але хлопця  дадуть  лїчіти  до  шпыталю.

У недїлю  мати  Андрійкови  приготовляла  вшытко, што было треба до шпыталю.

Андрійко  плакав,  бо  до  шпыталю   аж  до  Мигалёвець  одмітав  іти. Наконець  ся дав  мамов і няньком переговорити.

 

(Укажка з творчости Штефана Смолея, друга часть з двох, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)