Штефан Смолей: Радостне навернутя
Штефан СМОЛЕЙ, народженый 13. 9. 1933 у Рошківцях, жыє і творить в Меджілабірцях, теперь выдав 33. свою книжку в русиньскім языку.
З прибываючіма роками ексістенції сучасной русиньской літературы по роцї 1989, а главно по Мальцовской одходї до вічности літературны крітіци і одборникы, што ся занимають белетріёв, наісто збачіли, же проза стає ся чім дале тым веце цїннїшов, што є неґатівный і смутный факт. І з той причіны позітівно оцїнюєме снажіня автора Штефана Смолея, котрый почас скоро цїлой писательской карьєры выразно преферовав прозаїчны жанры коротшого і довшого розсягу, за што быв одборниками оцїненый Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу за прозу Буря над Бескидами (з р. 2012). В прозї Радостне навернутя розповідать пригоду молодых людей, Андрія і Геленкы, котрых любов од зачатку мусила боёвати і з несогласом родічів. Із зроблїнём їм хрестиків на чела здасть ся, же їх щастя не буде мати кінця, але не знають, же нечекана траґедія є близко.
Прозаїчна творчость Марії Мальцовской вызначує ся главно сильнов і невіроятнов псіхолоґіёв героїв єй творів. Характер і черты Смолеёвых героїв выходить із знамых архетіпів і очекованых властивостей, выходящіх із поглавной діференціяції і позіції в родинї. Смолеёва проза дає главно акцент на подробнїше описованя способу жывота в минулости, роботу на ґаздівстві, але ай звыків і традіцій. Скоро половина розсягу Радостного навернутя творить опис свадьбяных звыків, котры суть доповнены і многыма співанками і властныма поетічныма вытворами. Смолей так чітателёви уможливлює спознати звыкы і обычаї минулости, з котрыма ся уж в сучасности молодшы ґенерації стрїчаюти взацнїше, і то главно на селах або вдяка людей діючіма у фоклорных колектівах. Авторів штіл писаня в тым творї рітмом і нераз ай ґраматічным рімом звыкне переходити до віршованой прозы.
Треба повісти тыж, же Штефан Смолей ся уж давнїше настало усадив у часопросторї русиньского села минулости і главно в тематіцї тяжкого жывота простых русиньскых селян, котры мусять боёвати з нелегков своёв судьбов. На єдній сторонї сталый чітатель Смолеёвой літературы дістане то, што чекав і преферує, но особно собі думам, же є шкода, же автор веце неексперіментує з тематіков і конфліктами пригод.
Ядром Смолеёвой творчости суть прозаічны розповідї характерістічны вічным мотівом простого сільского чоловіка і ёго нелегкого жывота. Авторовы персоны выходжають із народного стереотіпу, в котрім суть Русины традічно описованы як бідны, но робітны і покорны люде, котрым в їх тяжкій судьбі помагать незломна віра в Бога. Інакше тому не є ани в найновшій публікації, котрой назва то лем потверджує. Зборник в собі умістив пять текстів, в котрых ся Смолей заміряв на невинных, но і так
На єднім боцї так мож крітіковати повторёваня єднакого мотіву, на другім боцї мож оцїнити то, же Смолей го выужывать на то, жебы фарбисто ілустровав жывот селян в минулости. В книзї ся находять описы русиньской културы, напр. народного лїчіня ці запоїня „сельского розуму‟ (причім автор го не ідеалізує, але вказує тыж на ёго наслїдкы), святочных звыків, дїтьскых гер, але і роботы (пастырьство в дїтинстві, дереворубство у дорослім віцї).
