Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Мілан Ґай

Лем про Тебе       

Цвили квіткы в яри

кедь мы ся познали,

єдно на другого

вірно сьме думали.

 

Но ярь помаленькы

перешла до лїта,

першы нашы крокы

СОVID (19), нам зраховав.

 

Жывот нам дав дары

небывалой красы,

пометены любвов

зблудили сьме асі.

 

Принїс він нам поклад

взаёмне познаня,

бы-м на Тя не забыв

так як ай Ты на ня.

 

Приймий мій вірш скромный

в день Твоёго святку,

жычу Ті зо сердця

щастя в каждім рядку.

 

Жычу Ті дар здравя

няй Ті сонце світить,

і няй Ті приношать

любов Твоїх дїтей.

 

Хочу Ті повісти

щі думку наймілшу,

што ся мі не змістить

до жадного стишку.

 

Хочу высловити

і слова подякы,

але ся то не дасть,

жывот є уж такый…

 

Слово ся одрїкать

і по сердцї слизкать,

місто вірша в очах

слыза ся мі блискать.

 

Самому Господу

хочу вдяку дати,

же мі так ужасну

жену дав спознати.

 

Боляча любов   

Цїлы днї не переставам

на Тебе думати,

а вночі не можу

про Тебе заспати.

 

Бо про Тебе мі зістало

серденько зблуджене,

вірю, же глядать і Твоє

тыж дакады мене.

 

Тото што чую ку Tобі

ня пронаслїдує,

сердце Твоє не знать мене

бо любов не чує!

 

Кедь хочеш любити

мусиш тото знати,

же себе про любов

треба жертвовати.

 

(Укажка з творчости Мілана Ґая, Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)