Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Мірослав Жолобаніч – Чуда в женьскій голові (1. часть)

Чуда в женьскій голові (1. часть)

 

Пробовав єм чітати думкы другых, але кедь єм зістив, што собі о мі думають, такой єм перестав.

 

Дахто бы повів, же дебаты хлопів коло пива суть стратов часу а не приносять ниякы раціоналны рїшіня. Вірійте мі, не є тому так. Сам єм ся пересвідчів, же такы дебаты приносять много позітівных інформацій а суть іншпіраціёв про далшый жывот.

Хлопи мають тыж потребу побісїдовати собі в хлопскій сполочности а потребують ся утвердити в своїх назорох. Такы дебаты суть даколи цінным приносом про фунґованя їх родин. Окрем політікы а шпорту, хлопе найчастїше бісїдують о женах. Барз вдячна тема. Векшынов ся рїшать індівідуалны проблемы з нашыми женами, але рїшить ся ай цілкове поставлїня жен в сполочности. Каждый ся хоче здвоверити із своїми проблемами, але чекать ай на рады од приятелів а головнї на способы їх рїшіня.

Жены суть хулостивов темов, ту ся раз за час назоры хлопів розходять а приходить ай ід острїшым вымінам назорів. Знаєте, каждый собі думать, же ёго манжельскы одношіня суть безпроблемовы а найлїпшы. Каждый ся хоче указати в тім красшім світлї.

Єдного нашого приятеля часто кортїло попозерати ся до головы ёго жены. Дарьмо сьме го од того одгваряли, дарьмо сьме му говорили, же є то барз небезпечне, же робить велику хыбу а же ся му то може выпомстити. Твердив о собі, же є одборник на слово взятый на назераня до женьскых голов а же ся му нич плане не може притрафити.

Ай через нашы припомінкы а обавы, же ёго незвычайна пасія може принести великы проблемы в ёго манжельскім жывотї, не дав собі за світ повісти. Надале завзято настоїв на своїм рїшіню а наконець то ай зробив.

Днесь быв тот день, коли нам пришов побісїдовати о своїй „місії‟ до головы ёго жены, самособов, до корчмы. Хлопи з великым інтересом собі послушнї посідали на стілці, обїднали пиво, дакотры уж ай нервознї собі покурёвали а нетерпезливо чекали. Нервозіта наростала а хлопи ся не могли дочекати, коли приятель конечнї спустить. Головна постава нашой встрїчі собі сів за верьх стола, напив ся пива а з важнов тварёв переговорив.

‒ Уже єм вам гварив, же ся хочу попозерати до головы моёй жены а же то про мене не буде ниякый проблем. Раз вечур, кідь уж жена твердо спала, єм то, панове, зробив. Отворити голов моёй жены, не быв проблем. Проблем настав тогды, кідь єм збачів, што ся в тій голові находило. Мушу вам повісти а признати ся, же тото єм не чекав ани в найгіршім снї. Голова моёй жены была повна вшыткого можливого, аж ня то заразило. Як ся тото вшытко там змістило а як довго тото вшытко носить в голові? З прибачінём, такый хаос а непорядок сьте іщі в голові не відїли.

‒ Перше, што мі пришло на розум, было, же тото вшытко мушу даякым способом розтрідити. То є тым, же єм порядкуміловный чоловік а люблю, жебы в голові фунґовав порядок, жебы в голові быв сістем, ‒ не забыв ся похвалити.

‒ Так єм то гірко-тяжко потрідив, а гадайте, што вшытко мала тота моя жена в голові?

Самособов, же нихто з нас не міг знати, што носить ёго жена в голові. Покрутили сьме головами а з отвореными устами сьме слухали далей.

‒ Тот непорядок єм розтрідив подля того, чого мала в голові найвеце. Што собі думаєте, чого там было найвеце? – спросив ся.

Нихто з нас не оповажыв ся одповісти на ёго вопрос.

‒ Дай покій з такыми вопросами, продовжай, бо нас то уже зачало занимати, ‒ скрікнув хтось.

Приятель собі хлипнув з пива а продовжав.

‒ Представте собі, нашов єм там три скринї повны шматя. Шматя од вымыслу світа. Шаты, блузкы, комплеты, ґерокы, шапкы, калапы а абсолютно непотрібны доплнкы. Чуєте добрі, три скрінї! Скоро ня трафив шляк. Потвора якась, а менї цілы рокы твердила, же не має на себе што здївати. То іщі не є вшытко. Нашов єм там ай три ботникы повны топанок. Кідь єм добрі раховав, так їх там мала через пятьдесят парів. На зиму, лїтні, сполоченьскы а ай такы, котры єм не знав, на што ся можуть хосновати.

Взбыхнув собі, повтерав собі здушене чоло, напив ся пива а продовжав:

‒ Таёмством загаленым были про мене шперкы. Нич єм о них не знав. Вызерало то там, як кобым быв в кленотництві. В них мала якый такый порядок, асі подля того, яку мали цїну. Од вымыслу світа – златы, стріберны, біжутерія а в єдній скринкі єм нашов ай три діамантовы перстенї. Коли хоче выносити тоты перстенї, ланцкы, нарамкы, брошнї а далшы глупости а головнї де? Іщі дотеперь ня з того трясе а маю з того трауму.

Зась собі повтерав здушене чоло а попросив од сусїда ціґаретлю, хоч быв некурящій, а припалив собі. Худак, быв страшнї розрушеный, но і так не забыв обїднати пиво про вшыткых.

Дакотры хлопи ся посмівковали попід ніс, но были ай такы, котрым скаменїла тварь. То іщі не знали, што їх чекать. Приятель выфукнув сластнї ціґаретлёвый дым а продовжав:

‒ В голові жены єм нашов ай величезну скрінку з козметіков. Вшытко загранічны шпічковы значкы. Денны кремы, ночны кремы, плетёвы маскы, кремы на рукы, на ногы, на ціле тїло, упокоюючі кремы а много, много дальшых, котры ани не знам, на што ся можуть хосновати. Парфінів а спреїв там мала од вымыслу світа, самособов, вшытко шпічковы значкы.

На хвилинку перестав. Настала пауза, бо было видно, же ся нам рихтує повісти штось подстатне. Збачіли сьме то вшыткы, но статочно сьме мовчали а послушнї чекали.

‒ Найвеце ня шоковали, приятелї мої дорогы, дві фоткы манжелкіных колеґів з роботы із жадостивыми іскерками в очах. Признам ся, тото єм не чекав. Як бы ня дахто овалив камінём по голові. Жена мі нїґда не споминала своїх колеґів а говорила, же в роботї є вшытко в порядку а не має ниякы проблемы. Так теперь не знаю, што собі мам о тім думати.

На дакотрых хлопох было видно, же така інформація їм засіяла зеренка похыбности до душы, но не давали то на яво. Потляпкали сьме приятеля по хырбетї, чім сьме му дали наяво, же му розумієме.