Mesiac: december 2021

Недїльны віршы: Мілан Ґай

Leave a comment

Дякую ті, Боже

 

Дякую ті, Боже,

днесь за далше рано,

же мі з постели

встати было дано.

 

Дякую ті, Боже,

повный Благодати,

помож мі навікы

при Тобі зістати.

 

Дякую ті, Боже,

же-м ся в здравї дожыв

днесь далшого рана,

і Тебе прославив,

як своёго Пана.

 

Ісусе мій добрый

 

Ісусе мій добрый,

повный Благодати,

што бы-м за твою доброту

я тобі мав дати?

 

Істо лем молитвов

я потїшу тебе,

зато із радостёв

пошлю єй до тебе.

 

Приймий молитвочку

од Раба своёго,

котру ті посылам

із сердця щірого.

 

Выбране з книжкы Мілана Ґая З нами Бог, 2019

Укажка з новой книжкы Мілана Ґая – Правдива выповідь

Leave a comment

Правдива любов

Так є то оддавна,
одколи світ стоїть,
кажда добра мамка
за дїтя ся боїть.

Я свого сыночка
тяжко выховала,
жебы-м у жывотї
радость з нёго мала.

Нянько нас барз скоро
завчасу опустив,
іщі ся мій Янко
ани не народив.

Велё єм хотїла
у жывотї мати,
пішла єм родити,
не матуровати.

Жыли мы дость скромно,
што буду казати,
од єдной до другой
бідненькой выплаты.

Янко зматуровав
як вызнаменаный,
на высоку школу
быв одпоручаный.

Сидїли сьме в авлї,
як го промовали,
барз велику гордость
із бабов мы мали.

Ґратулуєме ті,
мій мілый сыночку,
уж лем домів приведь
даку невісточку.

Бабка цїла щастна
го міцно обняла,
до кешенї сака
пятьдесячку дала.

Не бійте ся, бабко,
і ку тому дойде,
може за куртый час
дака за мнов прийде.

Чудно мі кус было,
же так бісїдує,
може уж даяку
мі ай затаює.

Раз єм пришла домів,
ани-м не вірила,
у дверях єм шувне
дївчатко збачіла.

Была молоденька
із краснов тварічков,
а у правій руцї
із білов палічков.

Не могла-м у собі
сховати скламаня,
вшеліякы думкы
приходили на ня.

Гірко тяжко єм то
даяк вытерпіла,
жебы Янко мі высвітлив,
такой я хотїла.

Атрофія нервів,
так мі высвітлёвав,
коли своє дївча
тогды обгаёвав.

Централный выпадок
далше высвітлює,
видить періферно
ніч не заострює.

Барз одборно гвариш,
не розумлю тому,
то хочеш мі слїпу
привести до дому?

Вірю, же по часї
похопиш то сама,
бо ты єсь найлїпша
в цїлім світї мама.

Нїґда ся не змірю,
же єй хочеш взяти,
знаш, што лем траплїня
із нёв будеш мати?

Чом праві ты мусиш
таку собі взяти?
Велё того будеш
собі одрїкати.

Звышыв на ня голос,
бо го то трапило,
кедь єм ю як мамка
не прияла міло.

Зохаблю му часу,
няй пороздумує,
і може по часї
мі раз подякує.

Не робила єм ніч,
чекати-м зачала,
же прийде повісти:
мамо, правду-сь мала.

Кадыль я ходила,
всягды єм плакала,
чом тота Сілвія
до оч ёму впала?

Тїлько красных дївчат
ходить ту по світї,
чом праві мій Янко
таку мав стрїтити?

Занедовго пришло
сполочне вінчаня,
пережыла я там
велике скламаня.

Ани лем на обід
не хотїла-м іти,
тадь то не є правда…
не хочу вірити.

***

По одступі років,
уж я похопила,
еґоістка-м была
ку нёму – неміла.

Мала-м важну рану
перед пар роками,
также праву руку
одрїзали аж мі.

Думам собі, настав
про ня конець світа,
як без рукы пережыти
іщі далшы лїта?

Пришла ня Сілвія
з Янком навщівити.
Буду ваша права рука,
а вы ня водити.

Обняла єм дївча,
ку нїй ся стулила,
перепросила у слызах,
жебы одпустила.

Інформація о выданю книжкы Правдива выповідь Мілана Ґая.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, с. 5-7, ISBN: 978-80-89798-26-1).

Вышла нова книжка Мілана Ґая – Правдива выповідь

Leave a comment

     Із літературнов творчостёв Мілана Ґая ся русиньскы чітателї могли стрїтити главно на сторінках русиньскых періодік, літературной прилогы Русина – Поздравлїня Русинів, а тыж і в културно-хрістіаньскых часописах, котрыма суть Артос, Благовістник, ці раз до рока в Ґрекокатолицькый русиньскый календарь. Мілана Ґая мож характерізовати прімарно як автора духовной поезії (Молитва Русина в р. 2012, З нами Бог в р. 2019), як і рефлексівной і патріотічной поезії (Моїм родаком / Mojim rodаkom в р. 2016). Ґай є тыж автором публікацій научного характеру, спомниме Krasnobriďskyj monastyr (2019) і Bukivskyj monastyr (2019), як і книгы з характером кронікы села Sukov – moje rodne selo (2020).

   Теперїшня збірка Правдива выповідь (Позн. ред.: Обалка є вырїзом образу Александра Зозуляка: Мученик.) є главно меланхолічно ладжена, обсягує нелем духовну і рефлексівну поезію, але главно короткы віршованы тексты з епічнов пригодов, роздїлены до штирёх частей. Найобсялїша часть З нашого жывота описує жывотны пригоды обычайных людей, їх жывотны скушености, радости і старости, потїшіня і розчарованя. Ґай ся зосереджує на меджілюдьскы конфлікты, людьскы слабости і недостаткы (алкоголізм, жарливость), соціалный статус (поблагословлїня од матери перед свадьбов; одношіня будучой невісты і барз старостливой матери жениха; поставлїня слободной матери; бездомівство) ці проблемы, котры люде пережывають у істім віцї (самотности слободного чоловіка у середнїм віку, староба і прибываючі здравотны проблемы). Описаны сітуації автор даколи оцїнює ці своїм поствам і чітателём радить.

     Далшы дві части суть подобно меланхолічны аж смутны, Родне село і моя родина є емоціоналным выражінём чуття осамочености в одношіню ку родинї і єй стратї, ці к одлучіню од родного місця. Фраїрочкы мої описують любовны періпетії і розчарованя, Набоженьскы віршы на кінци збіркы ся обертають о поміч і внутрїшню силу на Бога.

     Збірка є присвячена дорослому чітатёлёви, вдяка множеству переданых тем ту мож найти паралелы з властныма жывотньма скушеностями Автор припоминать, же хоць каждого траплїня є про нёго тото найвекше, на другім боцї можеме найти рїшіня жыти дале і вдяка указаню на то, же не сьме самы.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 96, ISBN: 978-80-89798-26-1).

Вышла нова книжка Меланії Германовой: Жывот – то театер

Leave a comment

     Як є звыком у многых русиньскых писателїв (спомяньме напр. Миколая Ксеняка ці Людмілу Шандалову), і творчость Меланії Германовой не зістає огранічена єдиным жанром ці поступом. Германова ся в роцї 2016 представила чітaтелям русиньской літературы зборником короткой прозы про дїти і молодеж названу Дїтём про радость і поучіня, о штири рокы пізнїше зашла до лірічно-епічных вод балад і баёк в збірцї Смутне і веселе.

     Нова книжка авторкы Жывот – то театер  (Позн. ред.: Обалка книжкы є  вырїзом образу Александра Зозуляка: Жывот – то є бой) ся складать з восьмох драматічных текстів і єдной звіршованой приповідкы, котры суть написаны будь вольным прозаїчным штілом або простыма віршами. І кедь ся тексты тематічно одрїзнюють, їх сполочным средством є выховна функція, тзн. авторка моралізує і намагать ся чітателя/позерателя поучіти. В полемічнім діалоґу дїёвых особ ся презентує їх простый „сільскый‟ розум або поставлїня (в Чабайковій ставцї змірливый, неконфліктный Михал выграть ставку, котру зробив з конфліктным, противним Василём; подобно в текстї Дві сусїды одходить як вітяз шпоровлива, робітна Марія, котра про чітателя представлять моралный приклад).

    Далшы знакы, котрыма ся авторка голосить к сучасній русиньскій літературї, є напр. навертаня ся до минулости (ці уж к властній, або народній, русиньскій) або поужытя фоклору в текстї з цїлём понаучіти (молодшого, дїтьского) чітателя, приближыти му минулость і єдночасно ю так утримати у русиньскій свідомости.  Найзнамішым прикладом про такый поступ є творчость Миколая Ксеняка (зборник Біда Русинів з дому выганяла або коротка проза з темов дротарїв Жменї родной землї) ці Дякую, мамко! Юрка Харитуна (зборник дїтьского фолклору з области, де ся автор народив). Можеме спомянути Германовой текст На вечурках, дїя котрого ся одограє почас прядок, коли ся селяне стрїчали вечур в єднім домі і при сполочній роботї співали народны піснї і говорили сі меджі собов нераз страшны пригоды. Авторка в текстї На вечурках презентує артефакты русиньской културы, уведженыма співанками, пригодами, як і шпеціфічнов термінолоґіёв, словами, котры ся подля єй слов в сучасности вытрачують, а на їх значіня  ся забывать.

     Книжка Меланія Германовой Жывот – то театер є зборником драматічных текстів, котры мають потенціал быти приносом главно в школьскій практіцї на годинах русиньского языка і літературы, школярї і іншы дїтьскы чітателї так можуть посередництвом них розвивати свої речовы і аматерьскы герецькы способности.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 88, ISBN: 978-80-89798-25-4).

Укажка з творчости: Людміла Шандалова

Leave a comment

О найменшых

 

Зохабте дїточкы,

прошу вас шумнї,

в розпуку квіточкы

няй прийдуть ку мі

 

Зохабте премілых,

то дзбанкы без грїха,

небесам ангелы,

про землю потїха

 

Не браньте, кедь нукам,

же сі їх притулю

Несуть мі на руках

із любви кошулю

 

Дары

 

Мілый Боже, де ня зводить

моя думка блудна?

За капельков жывой воды,

там, де горьска студня.

 

Боже з небес, душа жаждить,

ці їй хыбить много?

Окрышынка на день каждый

з хлїба пшенічного.

 

Одпусть болїсть, святый Боже,

за чін покояный.

Няй покора взяти може

з дарів предкладаных.

 

Выбране з книжкы Людмілы Шандаловой Напю ся водічкы, 2020

Укажкы з творчости: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Leave a comment

Перин–Баба

Уж зачала Перин–Баба
над горов кружыти,
гаї, поля і долины
хоче заснїжыти.

Порошковым цукрём стоїть
обсыпана лоза,
увідїла з фуров цукрю
плазити Мороза.

Не буде ся быстра вода
у спадї пінити,
зима ледянов бланов йде
потік заскленити.

Карневал

Чом повно радости
є у школьскій галї?
Бо школярї в масках
днесь на карневалї.

Зъявила ся в стрїбрї
уж снїгова влочка,
а із Дїд–Морозом
пришла Снїгурочка.

Уж сова ушата
выгукує в галї,
на дїтей вывалить
великы окалї.

Полїтує з Вілком
там і пчолка Мая,
веселеньку бзучку
тыж родічі таять.

Малый хлопчік Петрик
не спознавать брата,
што ся перед дїтми
днесь грать на пірата.

Крылом нашыроко
вітрик помахує
коник осїдланый
собі підскакує.

Ангел і Миколай –
довгожданы гостї,
зато в галї повно
сміху і радости.

Злетїти із неба
з великым баликом,
тай уж повно дарів
стоїть під стромиком.

Стражить під ялинков
дары стара лишка,
а златы орїшкы
грызе сива мышка.

Дївчата і хлопцї
танцюють, співають,
бо гостїв з дарами
на святї витають.

Уж глучны варганы
перестали грати,
дїтворї до дому
тяжко ся зберати.

У руцї балоник
із школьского балу,
а в сердечку несуть
щастя з карневалу.

Нескоро до дому
заскрипіла бранка,
то дїточкам дверї
отворила мамка.

Понсела ся селом
справа од дїточок,
же уж під дверями
дзвонить новый рочок.

(Гелена Ґіцова–Міцовічінова: Школярик, Пряшів: Обчаньске здружіня КОЛЫСОЧКА – KOLÍSKA, 2015, ISBN 978–80–972115–2–3)

Укажка з творчости: Осиф Кудзей

Leave a comment

Выміна

 

В ЗОО, на властну жадость Тхоря,

привели ку нёму директора,

котрого звірь просив розжалено:

„Пане, ганьблю ся за своє мено,

не могли бы сьте го з моёй клїткы зняти

а по латиньскы го написати?

Зробте так, бо з ганьбы одурію —

напиште там просто PUTORIUS.‟

 

Просьба Тхоря о выміну мена

была директором выповнена,

но як навщівници загороды

ішли коло ёго огороды

і чітали там напис латиньскый,

та ся чудовали сакраментьскы:

„PUTORIUS – то што то є за чудный звірь,

мено чудне, но смердить точно так, як Тхірь!‟

 

Многы люде, як є досвідчено,

зачнуть „новый жывот‟ з іншым меном,

лемже не поможе зміна тота,

кедь ся не змінить способ жывота.

 

Нагода

 

Ловити двоми рыбарї

рыбы на Ліптовскій Марї.

Як першый свій прут вытягнув,

та выловив морьску панну.

 

Кедь собі єй пообзерав,

выпустив єй до озера.

„Прошто?‟ — другый на то повів.

„А як?‟ — звучала одповідь.

 

Нагода мать невыгоду,

же ку нїй не є наводу.

 

Выбране з книжкы Осифа Кудзея: Байкарёвы думы, 2009

Вышла нова книжка Мірослава Жолобаніча

Leave a comment

В роцї 2021 вышла нова книжка гумору і сатіры Мірослава Жолобаніча: Захранка.

Мірослав Жолобаніч быв в минулім роцї оцїненый 1. містом в рамках  7. Літературного конкурзу Марії Мальцвоской в роцї 2020. Новій книжцї жычіме штонайвеце спокійных чітателїв і позітівных рецензій!

Слово зоставителя

.

Кедь гумор і сатіра суть сучастёв нашого жывота, тогды ся чуєме слободнїшыма, дістаєме посередництвом гумору жывотодарну силу, оптімізм, чуєме в собі природну радость. Псіхолоґове доконця твердять, же гумор є єден  із главных псіхогіґіенічных елементів душевной свіжости чоловіка і бранить ёго душевному розкладу.  З помочов гумору можеме легше здолати старости каждоденного жывота.

Є добрї, кедь знаєме приїмати гумор у вшыткых ёго подобах: засміяти ся з веселой, але даколи ай смутно-гуморной сітуації, а „майстрами жывота“ ся стаєме тогды, кедь ся знаєме засміяти ай самы із себе. Нащастя, суть меджі нами люде, котры знають розосміяти нелем себе, але ай другых. Мають необычайный талент – творити гумор. Такым є ай Міро Жолобаніч. Кругу чітателїв ся представив як автор куртых высловів – афорізмів на розлічны темы, котры доповнює властныма карікатурами. Міро Жолобаніч є властно тихым, ненападным позорователём жывота і розлічных сітуацій в нїм, котры коментує властным способом – куртыма высловами – афорізмами. Они суть нелем гуморным, містами аж сатірічным выядрїнём позорованой сітуації, але часто мають в собі закомпоноване і поучіня. Як сам конштатує, ёго сатірічный погляд на розлічны аспекты жывота го робить слободнїшым і веде го к оптімістічнїшому погляду на світ і на жывот. Сьме пересвідчены, же такы бенефіты приносить гумор і чітателям афорізмів Міра Жолобаніча.

В русиньскім контекстї ся Міро Жолобаніч попри уж знамім карікатурістови Федорови Віцови стає далшым автором-гуморістом. По выданю семох книжок кресленого гумору (Bavme sa hokejom, 2013; Basketbal nás baví, 2014; IT vtipy a iné, 2015; Smiech náš každodenný/Сміх наш каждоденный, 2017; Хто ся сміє, є одважный,  2017; Хто ся сміє, є мудрый, 2018; Хто ся сміє, є здравый, 2019) ся так обявлює „нова тварь“ кресленого гумору на русиньскій умелецькій сценї. Ай выданём своёй найновшой публікації – Захранка Міро зістає в темі гумору і сатіры, але мінить жанер і представлює ся чітателёви куртыма гуморесками, котры, як інакше, доповнює властныма карікатурами.

Захранка – санїтка захранной службы приходить ід хворому ай до тых найоддаленїшых кутів републікы, жебы захранити тото найцїннїше – жывот чоловіка. Віриме, же Захранка Міра Жолобаніча в подобі девятнадцятёх куртых гуморесок стане ся сімболічно першов помочов в тых неблагых часах пандемії і приведе честованого чітателя к благородным і оптімістічным думкам, к лїпшому, надїйнїшому погляду на світ і жывот навколо нас.

 

Кветослава Копорова,

 

авторка проєкту

Книжку можете купити цез наш формулар або на мейловых адресах, цїна є 8€.

 

Выдаватель: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2021

Выдрукованя: GRAFOTLAČ PREŠOV, s.r.o.

Выданя: перше

Тіраж: 300 фалатків

Чісло сторінок: 88

ISBN: 978-80-89746-07-1

1 2