Марія Ґірова: Грибы
ОСОБЫ:
Осветарька-грибарька
Єй муж Тонё
Мати Зужя
Сусїда Юля
Сусїда Цукрарька
Шандарї (Верейна безпечность)
Росповідач: Было то іщі за соціалізму, коли каждый мусив ходити до роботы. В роботї, кідь дакотры не бировали „тягати“, могли собі на столї в канцеларни і поспати, або палїнькы выпити, або піти хоцьде… Жены, наприклад в канцеларнях штріковали, або гачковали і головы собі вычесовали. Памятам, з якыма вычесаныма фрізурами по скінчіню смены цупкали домів по ходниках як моделкы.
Боже, то быв жывот… Нихто никого не контролёвав, не слїдовав і не наганяв.
А таку сітуацію вывжыла наша головна геройка слїдуючой пригоды, грибарька-осветарька, котра была вашнивов зберательков грибів.
Осветарька: Ой Божічку, якый днесь прекрасный день. Грибы ростуть як із воды а я ту мушу сидїти в своїй осветарьскій канцеларни і писати блуды про председу Окресного одбору културы… Не годна єм ани дыхати, кідь віджу як люде волочать і носять повны кошары буковчіків, червеняків і тучных березовых грибів. А я, котра походжу з той найкрасшой і найбогатшой грибовой области, мушу сидїти ту, на першім штоку гасічской збройніцї і выдумовати штонайкрасшы і іделоґічно штонайвыстижнїшы слова, бо будуть о тыждень славностно отваряти насеред валалу ґалерію взорным працовникам а при тій нагодї будути одкрывати і великый танк на почесть ослободжіня валалу Совєтсков армадов.
Люде добры, мушу дашто зробити, абы єм ся ку тым грибім дістала! Тадь сценарї і рефераты іщі до тыждня зроблю. Ай так ня ту нихто не контролює. Авкурат є 12 годин наполудне. О пів годины мі іде автобус до мого родного валалу, де грибы не знає нихто так зберати як я. А днесь є пятніця, конець тыждня і до завтра, до суботы пообідї ся з грибами домів намойдушу не занесу… Дома переночую у матери, а од скорого рана буду зберати а зберати прекрасны грибикы.
Гей, гей, яка єм мудра? Лемже кідь не хочу днесь у пятніцю прийти домів із роботы, та якбач бы было треба дакому у чінжаку дати знати, же іду до родного валалу грибы зберати і же ся верну домів у суботу пополудню автобусом. Властного телефону іщі не маме, та зателефоную сусїдї –цукрарьцї няй передасть мій окдаз мужови і дітём.
(Телефонує.)
Цукрарька: Добрї, панї сусїдо, добрї. Будьте без обав і спокійны. Я ваш одказ родинї такой вечур як прийду із роботы одовздам, жебы ся не страховали о вас.
Осветарька: (Спокійна, же вшытко выбавила)
Іщі добрї, же мам ту в канцеларни якысь стары чіжмы, та їх возьму із собов, бо кідь прийду до свого валалу, та не піду такой на вышнїй конець до матери, бо то буде іщі лем дві годины пополудне, але выйду із автобуса насеред валалу, там войду до лїса і зберавчі грибы прийду аж на вышнїй конець ку материній хыжи.
Головко моя мудра, добрї єсь то выдумала. Грибім не буде кінця-края… А мати буде лем очі вывалёвати, одкы єм ся дома взяла з тількыма грибами…
(Спів пташат у лїсї.)
Осветарька: (Спокійно зберать грибы і сама ід собі бісїдує:)
Буковчікы, червенячкы
І вы красны березнячкы,
До коша ся мі горнийте
Мій гатіжак наповнийте!
Як дївочка-м вас зберала,
Кідь худобу выганяла-м,
Тілько много вас ту было
Аж ся сердце радовало.
(Одразу ся зачудує)
Боже, тадь я уже на вышнїм кінцї валалу. А недалеко уж материна хыжа. Мати ся істо буде чудовати, як ся у хыжи обявлю.
О-ёй-ёй, тілько грибів, што ледва волочу. Выплатило ся мі утечі із роботы скорше. Кібыла-м то не зробила, не мала бы єм гриба ани на Святый вечур до грибовой мачанкы.
(Змордована і змочена, клёпкать на дверї до матери)
Мамо, сьте дома? Оле, отворьте! Ледва лїзу з тыма грибами. Мамо, гов! Што, не є вас дома? (Клёпкать, дуркать…) Може пішла даґде до сусїдів? Але я знам, де она одкладує ключік… (Глядать) Но, правдаже ту є над зарубнёв. Одложу грибы і піду до сусїды Юлї, ці она не знать, де мати пішла…?
Слава Ісусу Хрісту. Юлё, не знаєте, де є мати? Пришла єм ту, же буду днесь і завтра зберати і сушыти грибы а матери ниґде… Не знаєте нагодов, де пішла?
Сусїда Юля: Ёй, дївко моя, тадь мати пополудню сїла на автобус і пішла до тебе, бо гварла, же через вікенд хоче побыти у тебе і побавити ся з внучатами.
Осветарька: Пане Боже! Тадь мати тым істым автобусом, котрым я пришла до валалу а зышла єм о дві заставкы ниже, она одышла до мене. Минули сьме ся. Але то ніч. Судїда цукрарька у чінжаку повість нашым, де я пішла і коли ся верну. Ачей буде вшытко в порядку!
***
(На другый день у чінжаку ся одогравать готовый горор, траґедія, ёйк і плач. Заводить мати і дїти…)
Муж Тонё: Пане Боже, та чого вчера з роботы не пришла домів? Што ся лем могло стати? Де єй чорт однїс? Іщі таке чудо не зробила, жебы о собі не дала знати. Чей лем єй дахто не забив і не одволїк даґде?
Мати Зужа: (Плаче, заводить.) Дїти мої дорогенкы, сироткы мої, якбач вашу матїрь лем дахто забив… О-ё-ё-ё-ёй! (Дїти перестрашено плачуть.)
Муж Тонё: (Оберне ся на свекру) Уже субота єдна година пополудне а жены ниґде… Я уже тот плач і ёйк не годен вытримати. Іду на Верейну безпечность і наголошу незвестность моёй жены!
Мати Зужа: Лем ідий, рыбко моя, скоро ідий! Чей іщі бідніця даґде жыє? Чей лем єй найдуть? О-ё-ёй!
Муж Тонё: Наперед переверну з есенбаками цїлу її осветарьску канцеларню. Потім піду по вшыткых сестрах і сестерніцях, тыж по знамых. І людей ся буду выпрошовати, ці єй дахто не відїв…
Mати Зужа: Добрї, хлопче, добрї, лем глядай, бо цїлу ніч єм не спала. Молила єм ся ку Богу, жебы ся обявила.
(Писканя есенбацькых авт. Гляданя, перевертаня, выпрошованя ся людей…)
Осветарька: (Не мать ани хырю о тім, што ся дома дїє. Спокійно собі зберать грибы)
Боже, то быв грибарьскый вікенд єдна радость. Ани была-м не повіла, же в пятніцю пополудне і в суботу дообіду назберам так много грибів. Іду ся умыти і позберати на автобус домів.
Шандарї: (Клёпкають на дверї) Kлёп, клёп. Добрый день, панї. Што вы ту робите?
Осветарька: Аля, панове прислушници, тадь я ту дома у матери, од вчера зберам грибы. Позерайте, ся їх на пецу сушить!
Пробога, што ся стало? Чого ня ту глядаєте? Чей ся дашто стало у моїй родинї? Суть дїти в порядку?
Шандарї: Ёй, панї, панї. Также вы ту грибы збераєте? А чому сьте не дали домів знати, же де ідете? У вас дома готове нещастя, горор, плач… Нихто не знать, де сьте ся подїли. Вшыткы собі думають, же вас дахто забив. Ваша мати і дїти зніщены од плачу і страху. Муж дверї выломив на вашій канцеларни. По цїлім окресї вас глядаме. Кібыли сьме вас ту не нашли, вечур бы сьме выголосили по вас цїлоштатне гляданя.
Осветарька: Боже заваруй! Тота задубена і забудлива сусїда забыла мій телефонічный одказ одовздати родинї…
Ёй, та што наробила? Намойдушу, я їй наплюю до оч так, же ся з того не спамятать! Мілосердный Боже, таке чудо, таку ганьбу, такы неприємности мі біда забудлива наробила…
Ёй, іщі серенча, же мати з того вшыткого інфаркт не дістала. Біжте гет панове прислушници і повіджте моїм дома, же сьте ня нашли! Я ся мушу іщі побалити і піду домів автобусом.
***
Осветарька: (Дзвонить до свого біту)
Отваряйте люде дверї, бо несу повно грибів!
Муж Тонё: (Отворить дверї а тріск успішній грибарьцї по пыску з єдного і з другого боку)
Но, та ты тоты грибы веце нїґда не будеш зберати, ани їх їсти! Запамятай собі!
Осветарька: Та чого ня бєш? То за моє добро? За мою трапезу? Тадь я сусїдї цукрарьцї телефоновала, жебы вам передала одказ, а она, брыдота єдна ся на вшытко выкашлала і наробила тілько біды. Іду а їй так вычіщу жалудок, же ся з того не спамятать!
Муж Тонё: Ту маш іщі єдну по пыщиску, а не підеш ниґде! Бо уже єсь наробила дость біды і неприємностей. Попозерай ся на матїрь і на дїти, якы зніщены із твого збераня грибів! Бодай тоты грибы Перун побив, не хочу їх уж нїґда ани відїти а не то іщі їсти!