Мґр. Івана Сливкова, ПгД.: Зелена фатаморґана Марії Мальцовской
Мґр Івана СЛИВКОВА ПгД., Інштітут русістікы, україністікы і славістікы Пряшівской універзіты, Пряшів
Стрітнутя з русиньскым текстом Зелена фатаморґана Марії Мальцовской, котра патрила ку найзнамішым і найпродуктівнїшым русиньскым писателькам на Словакії было інтересне гнедь з дакількых доводів. . В резуме ку книжному выданю новелы ся окрім іншого пише: „Є то упрімна, чутлива сповідь матери, котра ся не здає ани наперек безнадїйному ставу свого сына. Проблем зіставать отвореный, але выкликує множество вопросів.“ (Мальцовска, 2007, стр. 142). Тота характерістіка єале барз строга, затоже М. Мальцовска своёв новелов сягать намного глубше і до сучасной русиньской літературы так приносить окрім чутєвого утерпіня матери і дакілько далшых, шыршых тем. Іде передовшыткым о закомпонованя народностной тематікы в заднїм планї в такых темах, як суть напр. сполоченьска сітуація, контрастный погляд на жывот на селї і в містї, родинны односины, традіції, але і модерна, в сучасности дуже актуална тема дроґовой завіслости.
З теоретічного аспекту є Зелена фатаморґана новелов. Має вшыткы основны крітерії того епічного жанра. Цїлым текстом ся тягне лайтмотів, котрым є утерпіня жены – главной протаґоністкы Ількы в розлічных періодах єй жывота. Далшым з основных знаків новелы є релатівно мале чісло постав, што платить і при текст М. Мальцовской. Авторка наперед жывотнов сітуаціов нещастной штуденткы, а нескорше і страпленой жены зображує каждоденный жывот на двох основных, контрастных містах – в містї і на селї. Дія ся розвивать на основі єдной удалости, а то знасилнїня молодой Ількы, котра по тім страшнім скутку стала в тяжи. Інтерупція была єдиным выходом з такой страшной сітуації. Зо страху, же веце не буде мочі мати дїти, Ілька вырїшить чім скорше знова почати новый жывот і ним заповнити смуток, котрый зістав в сердцю по страшнім прожытку.
В далшій части повіданя посувать допереду нова постава – сын Сватько, ёго одношіня ку мамі і ку навколишнёму світу. Іде о характерістіку каждоденного жывота, опис обычайных днїв і реалных сітуацій, ку котрым доходить поступно в дуже емотівнім, аж выостренім одношіню матери і сына. В згодї зо знаками новелы є і конець росповідї, а то „пожадавка выразной поінты на концю повіданя, што авторка досягує неочекованым звратом і розузлінём конфлікту“ (Žilka, 1984, стр. 261), котрым є в тім припадї нечекана проба о самовражду главной геройкы Ількы1 і єй захрана приходом далшой поставы, Ільчиной старой знамой зо штудентьскых час – Вал.
Література писана женами. Естетіка утерпіня. Жена – геройка
Выходячі з феміністічных теорій і характерістік літературы писаной женами поважую за справне зарядити Зелену фатаморґану ку творам тзв. естетікы утерьпліня2. Про творы, заряджены до той ґрупы суть характерістічны описы женьскых шокуючіх і інтімных тем, якыма суть напр. знасилнїня і пород. Тематіка тїлесности і зображованя женьскых скушеностей суть тіпічны про женьске писаня, затоже ся предпокладать, же жена – авторка докаже женьске трапліня і потїшіня выядрити природнїше, як муж – автор. Основны тенденції тзв. женьского писаня, міджі котры окрім споминаных тіпів естетік патрить напр. і ефект іноваторства і шоку і в новелї Марії Мальцовской. Ку шокуючій сітуації доходить уж в штудентьскых часах молодой Ількы, кідь ся в розпорї зо своїма обчекованями діставать до рук подводника і намісто приємного ранде в знамій рештаврації скончіть омамена в готеловій цімрї з чуджім мужом, котрый ю знасилнить і знеужыє. За другый шокуючій зврат поважуєме зіщіня матери, же милована дїтина є векшыну часу під впливом омамных прекурзівів, ку котрым ся діставать прямо в безпечній валлальскій средї, а третїм, ключовым шокуючім моментом є нечекана навщіва старой приятелькы в моментї скратового і конечного рїшіня безвыходной сітуації главной протаґоністкы.
Окрім тематічного заміряня сповнять Зелена фатаморґана і далшы знакы, жебы сьме єй могли зарядити до тзв. женьской літературы. Нелем тым, же іде о текст жены – авторкы, котра спрацовлює женьскы темы, але і векшына найзнамішых постав твору походить зо женьскоґо світа.
Главна протаґоністка Ілька представлять у вступі твору просте дївча зо села, котре тужить по лїпшім жывотї. Снажить ся одыйти з дому, абы доказала веце, абы змінила свою судьбу тяжко працуючой валалчанкы і нешколованой жены в домашнёсти, котру в нїй видить єй отець. Тым, же ся єй подарить дістати нелем на середню школу, але наслїдно і на престіжне штудіум права доказує Ілька собі і своїй навколицї свою цїну. Зображує працёвиту і снаживу жену, котра ся докаже властныма силами вышкрябати з дна аж на самый верьх в рамках сполоченьской гієрархії (на селї ся діставать до позіції узнаваной і шыковной молодой жены, котра ся выпрацовала од пасїня коров аж ку штудіу права) і заєдно є Ілька обычайнов, простов женов, справодливов, добрї выхованов, справно роздумуючов, котра ся наперек валальскому походжіню, хопить ся жывота у великім містї. Треба повісти, же орьєнтєація в містьскій средї, котру авторка окрім іншого зображує як контрастный варіант ку селу, робить главній протаґоністцї зо зачатку великы проблемы. Ілька вызерать в містї як несуродый елемент, дашто, што нарушує забігнутый жывот діманічного міста – напр. в сітуації, кідь ся здравить вшыткым людём на уліцї і не розумить, чого каждый іґнорує єй добру выхову. Нияк не годна порозуміти тому, чом є за тот природный на селї прояв почливости ку людём потрестана прислушниками поліції.
В молодім віцї Ілька представлює наївну штудентку, довірливый тіп дївчати, котрый ся діставать до проблемів праві про свою непосквернену душу. Дївча не чекать зраду од знамых ( штудентів, з котрыма ся дістане до контакту в рамках безпечности контролёваного інтернату), а уж нияк тоту зраду не чекать од хлопця, котрый збачів єй вынятковость в порівнаню з успішнїшыма і популарнїшыма дївчатами, котры найвыюпуклїше репрезентує єй сполубываюча Вал. По неприємнім зажытку ся з наївной штуденткы ставать розгодна жена, котра приступить ку радікалному рїшіню свого проблему, ку інтерупції. Геройка ся але по тім закроку чує як зранене звіря, терьпляче фізічнов, або псіхічнов болестёв, кідь сі усвідомлює, же зробила грїх. В тім одношіню бы єм хотїла упозорнити на факт, же знасилнена жена, котра є околностями донучена забити родячій ся жывот в собі, внимать свій скуток як грїх і не задумує ся над грїхом, зробленым на нїй. Не вычітать никому ніч, не глядать прічіну ставу другых, але лем в собі і себе за то найвеце крітізує і трестать. Шпеціфічным моментом в тій части повіданя є сітуація, кідь сі Ілька в спырхі выслухать розговор чуджіх жен о наслїднах інтеррупції і о „невыгнутности“ прийти штонайскорше по такім закроку до тяжи, абы жена не пришла о можность мати дїтину. Тогды ся з наївной і зраненой Ількы ставать мотівована, міцна жена з ясным цілём – што найскорше прийти до тяжи, породити сына і выховлёвати го сама – без мужа. Еманціпація жены ся потім дослїдно проявлять, кідь Ілька досправды прийде до тяжи зо своёв платонічнов тінеджерьсков ласков Яром і вырішыть замовчати му тот факт і так одперти дїтвакови властного нянька. Як одважну жену єй треба внимати нелем про тото рішіня, але передушыткым зато, же ся розгодне стати слободнов матїрёвв средї, котра ю за то одсудить і в котрїй є тот стан вниманый як якась аномалія, дашто таке, што ся в почестній родинї не може стати. Валал внимать Ільку нелем як скраховану штудентку, опущену жену і слободну матїрь, але і як чоловіка, котрый перецїнює свої силы і законито мусить на то доплатити.
По навернутю до родного краю і по народжіню сына Сватька ся Ілька упинать на свою родину і старостливость о близкых (нелем о сына, але і о хворого нянька) ся ставать змыслом єй жывота. Скушености з містом і чуджіма людми роблять з Ількы маму, котра аж надміру любить свого дїтвака і перегнано го хранить перед вшыткым. Як мама ся Ілька цалком ізолує. Жыє лем про сына. О то тяжше є про ню спознаня, же сын ю ненавидить, же єй старостливость у высшім віцї внимать як штось неґатівне і обмеджуюче ёго особну слободу і розвой. Ілька не розумить, чом єй сын не любить, кідь она му окрім основной старостливости повнить вшытко, што му на очах видить, чім сі істым способом компензує то, што в дїтинстві не дістала она сама. Сватё жадать од мамы све веце, єй ласку і старостливость єй не оплачує, наспак, поважує єй за притяж. Кідь Ілька збачіть, же за сыновым справованём суть дроґы, по першім шоку з того, одкы ся до чістого валальского світа тоты омамны їды дістали, рішить сітуацію радікално, акчно і силов (фізічным знічінём ростлины коноплї). По часї збачіть, же знічіти жрідло дроґ в селї не буде постачовати, же сын ся єй очуджів омного веце і же потребує векшу зміну – в тім часї ся му снажить найти роботу і выпестовати зрдавы жывотны навыкы. В тій части повіданя ся з Ількы знову стає безрадна слаба жена, котра не докаже вырїшыти свої проблемы, ани проблемы своїх близкых і волить контроверзне рїшіня – закліче на свого властного сына поліцію. Кідь ани то не поможе, переорьєнтує ся Ілька на одстранїня проблему в собі самій і выберать сі тыж нещастне рїшіня – розгодне ся про самовражду.
Просте дївча зо села, страчена штудентка у великім містї, зранене створїня, еманціпованя слобдна мати, а наконець зубожена, безрадна жена, то вшытко суть тварї главной протаґоністкы Ількы, котра посередництвом своїх зажытків і одношінь вытварять цїле повіданя новелы М. Малицовской – Зелена фатаморґана.
Контрастнов поставов ку Ільцї є єй приятелька Вал. З Вал ся стрїчаме у вступній части новелы як з богатов успішнов правнічков, котра мала то щастя, же ся нелем народила тым справным родічам, але і свою престижну правницьку практіку отворила в періодї, кідь ся на Словеньксу з подобныма актівітами лем зачінало, также єй успішный працовный жывот є основов єй особного щастя. Вал є прототіпом еманціпованой, красной і добрї забезпеченой жены, котра бере од жывота вшытко, што єй нукать і не може ся скаржыти. Наперек тому, скоро вшыток свій час є в роботї, або в сполочности, часом сі усвідомлює свою самоту, кора „болить“.
Окрім поводу і поставліня ся Вал до контрасту з Ільков діставать і на другых уровнях – є просторїка, острїляна, самосвідома і под. Вдяка тому, же Мальцовска посадила Вал вдяка єй професії – правнічкы до среды справодливости, давать тій наоко неґатівній поставі і кладны властности. Вал ся часом задумує над тым, як помочі своїм клієнтам, в зачатках своёй роботы сі припущать єднотливы припады і хоче людьскы захранёвати світ. Ку пропоїню осудів постав Вал і Ількы як бывшых сокласніць і сполубываючіх доходить тогды, кідь ся нагодно стрїтять на уліцї, причім Вал Ільку не спознать і крітічно єй годнотить як занедбану жену. Прриходить єй на мысель єй давный штудентьскый погляд о „заосталости“ простой валалчанкы, котра в жывотї ніч не досягне. Ілька єй але пошле своє своє помыселне воланя о поміч посередництвом листу паперя, на котрїм є написане вшытко о єй жывотї. Радікалістічный постой Вал ку Ільцї на самый перед бранить тому, жебы дашто, что написала „обычайна“ Ілька поважовала за важне і годне єй позорности, але внутроный непокій єй наконець принутив прочітати написане і нечекано засягнути до дїї. Также чітателёви несімпатічна постава Вал ся до повіданя вертать праві на концю, в рамках нечеканой поінты і радікалного розузліня повіданя, кідь праві тота неприємна надута Вал захранить Ільцї жывот. В тім моментї ся ставать неґатівна і протиходна протаґоністка поставов сімпатіч В тім моментї ся ставать неґатівна і протиходна протаґоністка поставов сімпатічнов, намыслена „женьска“ ся ставать захранкынёв.
Окрім тых двох основных женьскых постав ся в повіданю стрїчаме і з далшыма, на першый погляд менше вызначныма женьскыма поставами, котры але мають при розвиваню дїї своє стабілне місце і важну роль. Міджі такы поставы патрить і сімпатічна Жыдівка Ганка, котра представлять одлишный і заєдно вынятковый елемент в релатівно єдинородній сполочности. Ганкина вынятковость є в першім планї в єй природній красї – є то шумна русоволоска, скоро аж екзотічна красавіця. Єй шпеціфічне поставліня є і в тім, же милым, людьскым і ласкавым справованём ку одшмарёваній колектівом штудентцї Ілька бурять міты о злых, непрайных і шпекулатівных Жыдах.
До ґрупы приятелїв главной протаґоністкы патрить і постава Вєркы, сусїдкы зо села, котра засягує до жывота Ількы в тяжкім періодї трапліня ся зо сыном. Вєрка, окрім того, же представлять вірну приятельку, охотну повісти матери круту правду о єй сынови, зображує і традічну поставу в літературї писаній жемани – жену, котра барз тужить по дїтинї, але сама єй не може мати. І вдяка тому є Вєрка про Ільку опоров в часї, кідь мать зо сыном найвекшы старости, затоже она сама бы дала вшытко хоць і за недобру, проблемову дїтину, лем жебы заповнила порожнину у своїм сердцї, в душі, в хыжі. В опозіції ку Ільцї стоїть нелем як бездїтна жена, але і як жена, котра жыє зо своїм мужом у вырівнанім, спокійнім манжелстві, хоць і не наповненім, бо обидвоє тужать по дїтинї.
При характерістіцї женьскых постав в новелї Зелена фатаморґана ся треба заставити і при поставі Ільчиной мамы. Тота постава репрезентує тзв. стару школу. Як мама, підпорує свою дївку во вшыткім. Довірує єй способностям, але про істоту сі поїстить дївчин наступ до школы малов протекціов через далшу фамелію. По нещастнім навернутю Ількы домів свою дївку як справна, любляча мати підпорує, ай кідь сі усвідомлює дослїдкы, главно в подобі валальского огваряня. В тяжкій сітуації дївку захранить – найде єй роботу, помагать єй з дїтинов, терьпить єй налады, мило ся односить ку проблематічному внукови і кідь знає, же ю обкрадує і под. Ільчина мама є покорна і справодлива жена, котра сімболізує традіції, село і старый світ. Напрек ґенерачным роздїлам є про свою дївку і внука барз потребным і зъєдиняючім елементом в одношінях.
Образ матери в новелї М. Мальцовской комплетізує мої увагы о женьскых поставах в тім текстї, затоже матїрёв є Ілька, Ільчина матїрь є мамов і бабков, в їх близкости жыє Верка, котрїй судьба не дожычіла быти матїрёв, і кідь по тім барз тужыла, а треба спомянути і Вал як жену, котра про карьєру не стигла взяти на себе роль матери. Сімболічныма образами матери суть і мати – село і мати – природа. У звязи з матерями в тій новелї мож повісти, же переважуючіма суть неґатівны емоції – Ілька є щаастливов мамов лем малу хвільку, єднак як і єй мама, котра ся з успіху своёй дївкы тїшыть лем курто.
Русиньскы шпеціфікы. Росповідач. Темы
І кідь бы ся відїло, же новела М. Мальцовской ся зосереджує лем на женьскый світ, опак є правдов. Як єм уж назначіла на зачатку, в текстї суть відїтелны шпеціфікы народностного тексту, як і перепоёваня розлічных тематічных округів. В центрї позорности стоїть неґатіный зажыток молодой Ількы, котрый спустить колобіг зла і нещастя в єй жывотї, але новела є годнотным текстом і з погляду соціолоґічного статусу геройкы, котрый презентує шпеціфікы русиньской народности. На першый погляд, самособов окрім того, же текст є написаный в русинчінї, є чітатель з русиньсков средов перепоєный вдяка родному селу главной протаґоністкы, але за порозность стоїть, наприклад, сітуація, кідь сі Ілька выбавлює місце на інтернатї і высоко поставленый чоловік – директор інтернату з нёв бісїдує по русиньскы. В рамках той дїёвой лінії мож увести і далшый приклад: Кідь ся Ільцї не одздравить нихто на уліцї на єй поздрав „добрый день“, Ілька попробує здравити тіпічным поздравом хрістіан выходного обряду „Слава Ісусу Хрісту!“ (Мальцовска 2007, стр. 29). З народностёв є звязана конфесія, также ку тым прикладам можеме прирядити іщі і Сватькову пробу продати іконы, котры висіли на стїнах хыжы старых родічів, жебы мав грошы на дроґы. Приємным спестрїнём про чітателя є і выужываня народной словесности, як сучасти тексту, ці то в языку постав, або в коментарях росповідника повіданя.
У звязи з розправлячом хочу оцїнити ёго притомность в текстї над рамкы звычайных компетенцій – росповідач М. Мальцовской нелем же коментує, але і оцїнює, змірнює, давать надїй, філозофує. В рамках філозофованя, котре провадить цїлый текст єм збачіла даскілько інтересных думок з общов платностёв, як напр. Світ є шырокый, але зрадный; Не судьме, бо самы будеме суджены; Вшытко ся скончіть; Сонце погладить тых, котры то потребують; Судьба сі знами робить, што хоче; Каждый має місто під сонцём, а Бог каждого любить; Ласка і порозуміня суть найвеце; ... Подобне всуваня філозофічных думок є шпеціфіком выходославяньскых літературных творів, з мого погляду переважно білоруськых, што ня лем утверджує в поглядї, же русиньска література на Словеньску стоїть на серединї славяньского выходу і западу, а заєдно є повноцїннов сучастёв шыршого славяньского контексту.
В заднїм планї тематічного заміряня тексту стоїть і політічна сітуація добы, в котрій главна протаґоністка жыє. Текст мож спокійно означіти як істе свідительство добы, кідьже період штудіа Ількы є споєный зо соціалізом, што авторка выстижно характерізує через дакотры мотівы – напр. гляданя місця на інтернатї, протекція при поступі на высоку школу і т. д. Зміну політічного сітему назначує постава Вал, котра сі пореволуції отварять властну адвокатьску канцеларію і як єдна з першых правнічок в сукромній сферї представлює успішных людей демократічного сістему. О характерї добы, жаль, выповідать і невесела сітуація на працовнім торгу, котра ся дотулить Сватька, кідь сі не може найти роботу, а властно нескорше і самотной Ількы, котра стратить роботу. В новелї є надшмареный новый тренд жывота – ніщчнероблїня, але ай староновый феномен модерной добы – одход за роботов за граніцї, а тыж проблематічне доказованя подводу нечестных подникателїв. Авторка выстижно говорить о тзв. двох кінцях справодливости.
Што скрывать Зелена фатаморґана...?
В кінцю свого уважованя над Зеленов фатаморґанов Марії Мальцовской ся приставлю при сімболіцї назвы той новелы. При прочітаню дїї є чітателёви ясне, же зелена фатаморґана є означіня про марігуану і єй учінків на людьскый орґанізм. Вниманя того словного споїня ся але у двох главных постав одлишує. Сватько внимать дроґу як уник зо світа, в котрїм ся му не любить. Зелена в ёго очах сімболізує надїй, фатаморґана про нёго не є „світелный указ“, при котрїм ся в люфтї зъявляють образы далекых предметів (Куртый словник словеньского языка, стр. 154), але і кламлива представа, галуцінація.
Про Ільку наспак, зелена як фарба значіть надїй, але сімбол „зелена фатаморґана“ поужыє на означіня першопланового зеленого зла – травы (трава – зелены ростлины марігуаны, котры в новелї пестують за селом – позн. ред.)
Геройка Ілька наконець збачіть, же єй грїхом не была інтеррупція, але одпертя дїтины отцёви. Же тото є главный довод неґатівного ставліня ся ку нїй сына Сватька. Збачіть, же менше є даколи веце, але і то, же сімболічнов захранов – ліквідаціов ростлины не вычістить свій жывот і жывот свого сына жывот од дроґы. Похопить, же червеный покровець до доброй рештаврації не веде законито ку луксусным зажыткам, а же дїтвак без нянька не патрить лем матери.
Текст є повный контрастів. Протів собі стоять: Ілька і Вал; валал і місто; богатство і худоба; цтибажность і скрмность; природность і афект, але і менше выразны контрастны двоїцї: намысленость (перегнана самосвідомость) і підцїнёваня.... В згодї з характерістіками літературы писаной женами чітатель в творї найде основны стовпы женьского світа – інтіміту, еманціпацію, міцны пута: жена – муж, жена – дїтина і основны темы тзв. естетікы утерьплїня – знасилнїня, інтеррупція, пород, бой зо сполочностёв, бой з предесудками, бой з дїтинов, зо самым собов, обета, самовражда. Новела в собі скрывать характерістіку женьского внуторного світа, назнакы сполоченьской крітікы, русиньскы традіції. Є то модереный текст женьской авторкы, котра доказала перепоїти жывот жены зо жывотом добы. Словами главной протаґоністкы Ількы: „Было бы смішне на мати надїй, же жывот є лем єдна рівна путь“.
Література:
МАЛЬЦОВСКА, М.: Зелена фатаморґана. Ужгород: Выдавательство Валерія Падяка, 2007, стр. 148. ISBN 978–966–387–009–0
Krátky slovník slovenského jazya. Bratislava: Veda, 1997, str. 943, ISBN 80–224–0464–0
ŽILKA, T.: Poetický slovník. Bratislava: Tatran 1984. str. 370.
Переклад зо словеньского языка:
К. Копорова.
Чітатель на основі повіданя очекує скорше смерть сына Сватька, як ёго мамы.
Література писана женами розознавать два основны прінціпы в творчости, а то естетіку овычайности і естетіку уртерьпліня, веце позерай напр. роботы Елейн Шовалтер.
