проф. ПгДр. Марта Ботїкова, к. н.: В сімдесятій семій країнї – Пару думок ід книжцї русиньскых народных приповідок
В сімдесятій семій країнї
(Презентація русиньско-анґліцькой книгы приповідок фолклорісты Михайла Гиряка: В сімдесятій семій країнї / In the Seventy-Seventh Kingdom, юн 2016 у СНМ – Музей русиньской културы в Пряшові)
В роцї 2016 вышла книжка русиньскых приповідок При єй презентації выступила окрім іншых ай проф. ПгДр. Марта Ботїкова, к. н.(Катедры етнолоґії і музеолоґії Філозофічной Факулты Універзіты Коменьского в Братїславі). Уводиме пару думок з єй выступу.
„Народны приповідкы Русинів выбраны із богатства їх народной словесности мають красу, поетіку і автентічность, дїють на душу чоловіка, без огляду на вік і род. Народны приповідкы, великы цїнности у фоклорнім богастві, представляють самобытность і споїня меджі різныма ґрупами, етніками, културами. Мають великый людьскый розмір…‟
Єдночасно на конець зажелала успішну путь выданых приповідок ку чітателямРусинам, але і предствителями іншых народів світа. Директорка музею О. Ґлосікова, сконштатовала, же презентація книжкы ся може робити розлічным спобом, але мы то зробиме заспіванём піснї На многая і благая лїта, што ся і стало, кедь вшыткы повставали і заспівали тоту співанку, Русинам так близку. По офіціалных выступах мож было презентовану книжку і купити. На кінцю публікації є „Слово о книжцї‟, де ся, окрем іншого, пише: „… Вітайте у світї карпаторусиньскых народных приповідок! Чітайте їх і няй вам приносять потїшіня.‟ Вірю, же книжка принесе потїшіня про малых і великых чітателїв, і наісто мож повісти, же ся стане і вызначным збогачінём русиньской літературы.
О тім, же є Марош Крайняк автором годным позорности свідчіть оцїнїня Anasoft litera 2012 за ёго дебут – Carpathia, a наслїдно за другу поблікацію Entropia – знову оцїнїня Anasoft litera 2013. Марош Крайняк здобыв таксамо друге місто в чітательскій анкетї Книжной реві – Книга рока 2011 в катеґорії Дебут рока за книжку Carpathia. Літературный крітік Марек Копча о ёго дебутї Carpathiа написав: „Дебутова проза Мароша Крайняка приносить зрїлый, умелецькы цїнный погляд на історічны і актуалны проблемы Русинів через оптіку школованого і сензітівного сучасника.Такый способ представлїня реґіоналной і народностной темы є в словацькій літературї незвычайный, прото стоїть за позорность“.
Марош Крайняк ай своёв другов книжков – Entropia, а наслїдно ай третёв – Informácia потвердив, же успіх ёго дебуту не быв нагодный. Хоць ниґде у высшеуведженых трёх публікаціях не є уведжена ґеоґрафічна назва краю, до котрого автор засадив своїх героїв, так, як не є прямо уведжена народность, о котру іде, з непрямых назнаків (суть поменованы напр. русиньскы умелцї – Дезідер Міллый, Енді Варгол, але ай знамы про заінтересованых поставы, котры жыли, або жыють у Свіднику, котрый автор таксамо прямо не менує) ся мож додумати, же бісїда є о Русинах. Періпетії історічного розвоя русиньского народа, котрого сучастёв в єдній етапі жывота ся став ай Марош Крайняк (ці уж прямо, або посередництвом розповідей близкых), як видно, не охабили молодого автора легковажным, наспак, выпровоковали го ку умелецькій выповідї.
Тріптіх Мароша Крайняка быв переложеный до штирёх языків – чеського, польского, білоруського і мадярьского. Як выплынуло з наслїдной діскусії, може бы стояло за то, нелем розшырити переклад о русиньскый язык, але, як сконштатовала професорка Соучкова, здраматізовати текст і дати му простор на сцені ТАД. Будеме ся надїяти на доброго перекладателя і драматурґа, котрый зареаґує на дану вызву.
