Арґументы
В родиннім гнїздї в Журові
гварить Качка Качурови:
„Слухай, мужу-Качурику,
оправ даяк електрику,
бо ся іскрить з выпинача —
якбач, штрайковати зачав.‟
А він: „Ослов одборника,
та ці я єм електрикарь?‟
О два днї повідать Качка:
„Мужу мій, тече нам прачка,
посмоть на то, Качурику,
може, хыба невелика.‟
А він: „Што то за театер? —
Та ці я єм іншталатер?‟
Третїй день Качка нарїкать:
„Мужу, до гнїзда затїкать.
Підлож там даяку бляху,
бо намту тече як з даху.‟
Но він ся засміяв: „Ха, ха,
та ці я даякый бляхарь?
Перестань ня стримовати,
бо ся понаглям ку гати.‟
Як ся вернув, реґіструє,
же дома вшытко фунґує.
„Быв фахман?‟ — просить ся Качкы.
„Нїт, зашов ту сусїд з Млачкы.‟
„А што хотїв як одміну?‟ —
просить ся він в підозріню.
„Но-о, могла-м собі выбрати —
або ёму заспівати,
або тобі, мій дорогый,
заобстарати парогы.‟
Качура роса облляла:
„Вірю, же єсь заспівала…‟
„Вера нїт,‟ повіла Качка,
„ці я даяка співачка?‟
Іщі поучіня ту є,
што із байкы плыне:
Хто яков зброёв боює,
таков і загыне.
Є і пословіця така,
што аж до днесь жыва:
Як ся до лїса гулакать,
так ся і озывать.
Знеславлїня
На гноїску зорвав ся бой лютый,
бють ся міджі собов два Когуты,
нїт силы, што їх способна сперти,
є то річ жывота або смерти —
хто выграть, буде гноїска паном,
а тот другый — тот обстане плано.
Злость панує над тыма птахами,
занедовго буде з єдным амінь —
піря лїтать, кров ся їм з ран ллїє,
но на поміріня нїт надїї,
хоць уж падають до замлїтости,
кусають ся далше без милости.
Кричіть на них Вороблик із плота:
„Перестаньте, не робте дурноты!
Тота копа вам не стоїть зато —
то лем гній смердячій, а не злато;
спамятайте ся уж з того блуду,
нищіте ся про громаду бруду.‟
Сокы перестали боёвати
і стали вєдно кукурікати:
„Кедь тя хопиме, смаркатый єден,
знай, же ся тобі плано поведе! —
Як маш смілость, ты пташа кырпате,
ганити тото, што нам є святе?‟
З байкы плынуть поучіня тоты:
1) Каждый узнавать іншы годноты.
2) Кідь ся зроблять тоты справны крокы,
помірять ся і найвекшы сокы.
Выбране з книжкы Осифа Кудзея: Байкарёвы думы, 2009
