Značka: Русиньска література

Концём рока 2025 выдав Сполок русиньскых писателїв Словеньска нову публікацію Міра Жолобаніча з назвов Коцурик з Тополї.

Мірослав Жолобаніч ся народив 13. 06. 1956, молоды рокы прожыв у Пчолинім. Kресленому гумору ся венує довгы рокы, выдав сім книжок кресленого гумору (Bavme sa hokejom, 2013, Basketbal nás baví, 2014, IT vtipy a iné, 2015, Smiech náš každodenný/Сміх наш каждоденный, 2017, трілоґію афорізмів: Хто ся сміє, є одважный, 2017, Хто ся сміє, є мудрый, 2018, Хто ся сміє, є здравый, 2019). Допроводны тексты к афорізмам рїшыв по часї писати у своїм материньскім языку – по русиньскы (послїднї три публікації). Так попри знамім Федорови Віцови і ёго карікатурам Ілько Сова з Баюсова ся Жолобаніч став далшым автором куртых жанрів.

Проза Мірослава Жолобаніча є ёго новым почіном, котрым ся представлює в контекстї новодобой русиньской літературы. Выходить з корїнїв ёго творчости, котрыма суть карікатуры і курты афорізмы. Автор ся так презентує далшым жанром (попри афорізмах), котрым збогатив сучасну русиньску літературу – гуморесками. Вышли в трёх частях: Захранка (2021), Дуплава верьба (2022), Горечій кавей (2023).

Семов публікаціёв в русиньскім языку ся Міро Жолобаніч пригварять найменшому чітателёви. Коцурик з Тополї є ёго першов книжков в контекстї літературы про найменшых. В куртых повіданях автор представлює малого коцурика Олівера, котрый єдного дня зашкрябав лабков на дверї родічовского дому молодой манжельской пары, в русиньскім селї Тополя. Одтогды ся двом молодым людём змінив цїлый їх жывот. Мале міле сотворїня принутило молодых людей задумати ся над годнотами жывота. Тоты годноты суть презентованы через одношіня людей і звірят, языком зрозумілым наймолодшій віковій катеґорії. Пестованя ласкы людей к звірятам і к навколишнїй природї, як ай пестованя добрых одношінь меджі людми взаємно, то суть главны думкы текстів, котры автор хоче переповісти як одказ наймолодшому чітателёви. Презентація публікації споєна з автоґраміадов за притомности автора ся одбуде 4. марца 2026 в рамках семінара карпаторусиністікы, котрый орґанізує Інштітут русиньского языка і културы у Пряшові.

ПгДр.Кветослава Копорова, ПгД.,

авторка проєкту.

НАМІСТО ВСТУПНОГО СЛОВА
Наш світ є ужасный, повный красных річей, чудесной природы, повный особитых людей, необычайных одношінь а тыж повный жывых сотворїнь. Ніч, што на тім світї екзістує, не є даремне. Природа коло нас і каждый жывый твор є ту на то, жебы служыли высшым цїлям, жебы наповнили свою судьбу.

Люде і жывы сотворїня суть сучастёв природы а зато бы сьме мы, люде, як мудры творы, мали з нима жыти во взаємній злагодї і порозумлїню. То значіть, же не лем люде, но і другы жывы творы мають на нашій земли своє місце а суть неоддїлнов частёв нашой планеты. Ід природї і жывым сотворїням бы сьме ся мы, люде, мали односити одповіднї, тїшыти ся з їх єствованя і їх розмаїтости, а може і схосновати взаємну кооперацію.

Уже нашы давны предкове сі то добрї усвідомлёвали і доказали сі здомашнити дикы звірї і вывжывати їх на свій хосен. Таке співжытя меджі здомашнїтыма звірятами і людми екзістує уже барз довго. Про свої незвычайны способности і властности были і суть в дакотрых цівілізаціях розлічны звірята честованы, доконця поважованы за святы.

Меджі такы ужасны і незалежны сотворїня належать ай мачкы. Мачка домашня походить із мачкы, котра жыла дико в Африцї і удомашнила ся перед многыма роками в Еґіптї. Давнїшы Еґіптяне заперали мачкы до сыпанцїв із зерном, де было велё мышей, котры людём нічіли уроду. Мачкы осожыли людём тым, же ловили мышы. Мышей было в сыпанцях достаток а так сі мачкы легко звыкали на такы місця і зіставали навсе коло людьского обыстя. Еґіптяне мачкы міцно честовали, ба доконця їх поважовали за святы, бо нивочіли мышы, котры были найбівшыма шкодцями зерна.

(Укажка з публікації Міро Жолобаніч – Коцурик з Тополї, выдав Сполок русиньскых писателїв Словеньска в роцї 2025).