Вышла нова книжка про дїти Марії Шмайдовой – Під диков грушков

Сполок русиньскых писателїв Словеньска выдав в роцї 2023 уж третю книжку літературы про дїти писателькы Марії Шмайдовой.

Авторка Марія Шмайдова дотеперь выдала по русиньскы дві публікації прозы про найменшых: У дїдка на дворї (Сполок русиньскых писателїв Словениска, 2020) і Максовы новы чіжемкы (ОZ Колысочка – Kolíska, 2022).

Під диков грушков є зборником куртых розповідань із жывота хробачків. Тексты суть написаны головнї про наймладшу вікову катеґорію, котра ся дізнає о жывій природї в лїсї а вытворить сі позітівне одношіня к природї а єй годнотї.

 


 

Словами авторкы:

Мілы молоды чітателї, тото є книжка о мушковинї. Жыє коло вас од яри до осени. В зимі дакус пооддыхує, жебы вас знову на другый рік навщівляла на розлічных містах і в розлічных сітуаціях. Провадити вас буде мушковина цїлов книжков. Прозрадить вам штось о собі і о своїм жывотї. Не треба перейти пів світа, лем прийти до лїса i поставити ся під стром. Є інтересне позорoвати, што вшытко там жыє.
Книжка не могла обсягнути вшыткы дрiбны звірятка, што жыють в лїсї. Є лем на вас, жебы сьте пішли на прогульку до природы а самы обявили, же є омного богатша, як ся може на першый погляд здати. У книжцї найдете, мілы чітателї, нелем інформації зо жывота фавны, але і флоры. Поглядайте їх там а далшы, шыршы інформації найдете в іншій научній літературї. Треба быти лем кус зведавый. Отворены ушка і очка, в руцї мобіл, жебы зробити фотку, може далекогляд, або лупу треба зобрати. Великым помічником суть атласы, інтернет, або книжніця у вашім містї. Хочете ся дізнати новы інформації? Без книжок ся не заобыйдете.
Одмінов за вшытку снагу вам буде інтересный погляд на мушковину і нове познаня. Желам приємне чітаня у вашім материньскім – русиньскім языку. Не забывайте на нёго. Я не забыла.

Авторка


Книжка є писана в двох ґрафічных сістемах, азбуцї і латиніцї, з той прічіны мож повісти, же буде доступна про шырокый округ русиньскых чітателїв, котры знають русиньскый язык без огляду на ґрафічну форму.

Книжка вышла з фінанчнов підпоров Фонду на підпору културы народностных меншын.

Автор: Марія Шмайдова

Назва: Під диков грушков

Выдав: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2023

Чісло сторінок: 68 с.

Язык: русиньскый (азбука/латиніка)

ISBN: 978-80-89746-09-5

 

РЕЦЕНЗІЯ: Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА: І співам, і плачу

Гелена Ґіцова-Міцовчінова народжена 14. 5. 1939 у Збудьскім Рокытові, жыє і творить у Меджілабірцях, теперь выдала свою 28. книжку поезії в русиньскім языку.

Гелена Ґіцова-Міцовчінова ся в русиньскій літературї прoсадила прімарнї як авторка поезії про дїти і молодеж. Вершы присвячены дїтём суть звычайно пожертвованы дїтьскым темам гры, познаваню світа природы, або выядрюють любов к родинї.

В зборнику поезії І співам, і плачу ся уж і подля назвы находять вершы іншого характеру. Ґіцовой лірічный субєкт є персоніфікованым пережыванём страты мілованого близкого, напр. представлює особу матери, котра стратила дїтину, ці дорослого близкого чоловіка, або тыж дїтину, котра стратила родічів. Авторка во своїй поезії дає емоціям слободу, і кедь подля слов во вершах ся то здає быти много раз марным. Но уж лем комунікованя о стратї близкого приносить даяку полеготу і підпорує лїчіня утрапленой душы.

В шориках поезії є выядреный смуток в розлічных ступнёх – од сердцеторгаючого жалю із страты, блїдости аж безфаребности віджіня світа чоловіка каждоденнї плачучого, аж по спорадічне, но о то острїше вколотя при сердцю з нечеканого припомянутя смутной минулости.

Многы із стихів Ґіцовой-Міцовчіновой мають характер молитвы, котров ся мати часто і повторяючі вертать ку Богу. Цїлём молитвы суть просьбы і надїяня, же біль раз переболить. В іншых вершах ся выражать болячій процес вырівнованя ся із стратов, котрый не є простый, а даколи ся видить, якбы чоловік в нїм перешов єден крок допереду, а два назад. Лірічный субєкт ся тыж снажить похопити прічіну страты, глядать в нїй далшы значіня, внимать єй як замір высшой моци. То, же дакотры річі ся просто дїють без прічіны, му не стачіть.

Не дасть ся але повісти, жебы цїлый зборник быв лем монотематічный, в меншій части вершів на чітателя засвітить мале заблискнутя надїї на покій і увольнїня, котре приносить молитва к Богу або просто комунікація-писаня о болести.

Хоць суть вершы авторкы Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой значінёво ясны і їх конштрукція є проста, зборник мать єднозначнї выражену централну тему, о котрій ся пише з розлічных позіцій, а котра собі наісто буде знати найти свого чітателя, главнї у старшой ґенерації русиньскых чітателїв.

Мґр. Михал ПАВЛІЧ, ПгД., Центер языків і култур народностных меншын – Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові. Обалка: А. Зозуляк.

Вышла друга книжка Марії Шмайдовой – Максовы новы чіжемкы

В роцї 2022 узрїла світло світа нова книжка зачінаючой авторкы Марії Шмайдовой. Хто ся але інтересує о Літературный конкурз Марії Мальцовской, котрый Сполок русиньскых писателїв Словеньска буде в тім роцї реалізовати уж десятый рік, про того Шмайдова не є незнамов особов. Прозаічка была в роках 2019 і 2022 оцїнена третїм містом за оріґіналну прозаічну творчость в русиньскім языку. Недовго по першім оцїнїню ся авторка могла тїшыти з першой выданой книжкы в русиньскім языку із сімпатічнов назвов У дїдка на дворї (Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2020).

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2022: Мaрія Шмайдова – Під диков грушков (укажка) – 3. місто

Теперь ся чітателям пригварять зо сторінок новой книжкы з неменше мілов назвов – Максовы новы чіжемкы. Публікацію творить 24 куртых прозаічных текстів а є адресована найменшым чітателям русиньской, але і словеньской літературы. Чіжемкы вышли в двох языках, дякуючі тому ся можуть малы чітателї, але і їх родічі здоконалёвати в русиньскім языку, все з можностёв нагляднутя на словеньскый переклад на тій самій сторінцї. Того року Сполок русиньскых писателїв приправив проєкт на третю книжку Марії Шмайдовой з назвов Під диков грушков, котра заведе дїтьскых чітателїв до світа дрібных хробачіків і іншой мушковины.

Книжку Максовы новы чіжемкы выдало ОЗ Колысочка – Kolíska, котре в минулости публіковало уж дакілько книжок про дїти, мож спомянути Юрка Харитуна, Миколая Ксеняка, Гелену Ґіцову-Міцовчінову ці Івету Мелнічакову.

Новій книжцї жычіме штонайвеце спокійных чітателїв і успіх нелем в русиньскім світї.

 

Укажка з книжкы Мілана Ґая: Правдива выповідь

Соловей
Соловей у близкім лїсї
заспівав весело
і обывателїм лїса
послав так знамено.

Послав го голосным співом
скоро, завчас зрана,
і збудив із спаня
так лїсного пана.

Надавати зачав медвідь
рычанём із горы,
бо выходив він акурат
із глубокой норы.

Хто лем собі то дозволив
співом ня збудити,
і так скоро завчас рана
мене насердити?

Выстрашыло барз і пташків
голосне рычаня,
зобудило їх на стромох
із ночного спаня.

Но а як скончів соловей
свій спів у потічку,
гнедь спознали, хто є винный
за ранню розцвічку.

Рїка Лаборець

Коли выйдеш меджі Верьхы
на берег высокый,
увидиш Лаборець-воду,
якый він глубокый.

В Чертіжняньскім хотарї
спід землї выходжать,
а по дразї до далека
вшыткы воды зберать.

А в Гуменнім уж є нёго
дость велика плоха,
бо злїва до нёго тече
щі вода Ціроха.

При Стретавцї коло Воян
смерує до Угу,
котрый тече з Україны
з северу до югу.

Над електрарнёв Вояны
воды згромаждює,
бо цїлый великый завод
із нёв засобує.

Латоріцю стрїтить тиху,
барз лїнивый єй „крок‟
і вєдно течуть корытом
уж як рїка Бодроґ.

(Мілан Ґай: Правдива выповідь, Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 2021, ISBN 978–80–89798–26–1, с. 21–25)

Узрїла світло світа нова книжка Меланії Германовой – ЛЮДЕ, БУДЬМЕ ЛЮДМИ

При баданю літературы є аналізованый нелем самый твір, але інтересують нас і околности ёго взнику, сполоченьскы, історічны і културны условія, котры могли на творцю впливати. Днешня сітуація засягує жывот каждого з нас, главно неґатівнї, но єдночасно може дїяти на писателя і як мотівуючій ці іншпіруючій фактор. Дахто ся може „звезти“ на пандемічній лінії і сягне у своїх писательскых актівітах по безутїшній атмосферї, повній апокаліптічных представ, іншы авторы сі але можуть выбрати протилежный приступ – апеловати на людей, абы были зась людми. З такым заміром была вытворена і найновша публікація Меланії Германовой (нар. 3. 11. 1937 у Выдрани, котра жыє і творить у Габурї і выдає свою 4. книжку в русиньскім языку).

Авторку чітателї  русиньской літературы знають вдяка зборникам короткой прозы (Дїтём про радость і поучіня із року 2016) ці балад і баёк (Смутне і веселе з р. 2020). Посланя Германовой є про ню натілько важне, же ся уж находить у самій назві книгы. Іде о зборник текстів короткой прозы, котрый має  шляхетный замір. Як повіла сама авторка у передслові, намагать ся чітателя побавити і збавити го похмурных думок, єдночасно му на основі прикладів своїх літературных героїв проговорити до душы і привести назад к людьскости, котру сьме, видить ся, в сучасных тяжкых часах стратили.

Прозу Люде, будьме людми не є тяжко зачленити до розвитку русиньской літерартуры на Словакії по р. 1989, про котру є тіпічна орьєнтація на знаме домашнє середовиско і простых людей (напр. Штефан Смолей) і морално ці выховно дїяти посередництвом байкы ці алеґорічной пригоды (напр. Миколай Ксеняк). Поставами Германовой пригод суть просты люде, рїшаючі проблемы, котры приносить каждоденный жывот. Выступають ту на єднім боцї протаґоністы, што роблять хыбы, піддаваючі ся своїм слабостям. А на другій сторонї „барікады“ суть особы, якы охранюють людьскость, моралны цїнности і котры із стереотіпом „сельского розуму‟ ці мудрости высокого віку приносять до проблематічных і нераз хаотічных сітуацій рїшіня, подають помічну руку. Часто піднимають варовный палець і высловлюють поучіня про своїх близкых, але і чітателїв. Тото вшытко в усмівнім, часто гуморнім дусї.

Зборник Меланії Германовой може не приносить до русиньской літературы ніч радікалне ани револучне, но наісто в сучасности потребне. Не мусиме то поважовати за недостаток, бо авторка чутливо внимать тоту нелегку добу і з щіростёв і змірливостёв старшого чоловіка нукать рїшіня.

Мґр. Михал ПАВЛІЧ, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы Центра языків і култур народностных меншын Пряшівской універзіты в Пряшові, Словакія

Четверта тогорочна книжка АРК в СР, зборник поезії Юрка ХАРИТУНА – Мої пішникы (рецензія)

В рамках сучасной русиньской літературы поет Юрко Харитун є прикладом автора, котрый уже веце як три десяткы років представлять літературну „ставку на істоту‟. Русиньскый поет Юрко Харитун є знамый главно зборником Мої жалї, за котрый быв оцїненый в роцї 2012 Преміёв Александра Духновіча за русиньску літературу. Выразнов темов у тім і далшых зборниках была рефлексія, або літературне вырінаня ся з травмов, котра была запрічінена выселїнём з ёго родного села Стружніця про выбудованя водной гати Старина. Але главнов темов, котру мож ідентіфіковати у цїлій ёго поетічнїй творчости, є проявлїня любви ку жывоту і радости з нёго в будьякій подобі, ці уж іде о природу, родный край, жену, або саме писаня стихів. Вдяка конзістентній якости і трывалому гуманістічному характеру ёго творчость бы сьме могли прирівнати ку Міланови Руфусови ці віталістови Янови Смрекови. Як спомянуты авторы суть вызнамны про словацьку літературу, так, подля нас, є Юрко Харитун вызнамный про русиньску літературу.

Добро, любов і радость із жывота в ёго поетічній інтерпретації не суть баналітами, над котрыма бы затерпкнутый цінік легко кывнув руков. Харитуновы стихы суть автентічны, автор у них щіро одкрывать свою душу, і зато є тяжко іронізовати ёго посланя. Навыше, неґатівны емоції суть у Харитуна нераз переданы позітівно, ёго гнїв не є дештруктівный, але скорїше іде о споїня зо жалём і безмочностёв, ёго жаль є доповненый носталґіёв і нераз веде до змірїня.

Ай кедь з погляду дотеперїшнёй авторовой творчости новый зборник Мої пішникы не приносить разантну зміну тону ці тематікы, бо автор надале продовжує в тенденціях своёй творчости, зась і зась оцїнюєме Харитунове снажіня передати чітателёви ёго радость із жывота. Автор ся посердництвом своїх стихів намагать указати (а може і научіти) своє віджіня світа, на што вывжывать богаты образны средства.

Харитуновы стихы суть тыж характерістічны чутёвостёв. Поет нелем указує на то, што є можне відїти, але снажить ся, жебы красу навколишнёго світа чітатель і одчув. Стихы так вытваряють пластічный образ авторового віджіня світа. З нефалошнов щіростёв і привітностёв нам поет указує свої пішникы і вызывать, абы сьме го наслїдовали.

Михал Павліч

Іван Боднар – Стары рущаньскы пригоды (курта рецензія)

Мож повісти, же в історії каждого народа єствують вызначны історічны подїї, котры із собов несуть травмы. В рамках історії лемківскых Русинів так фіґурує Акція Вісла, на северовыходї Словакії екзістує менше траґічна, но засягнутыма жытелями глубоко пережывана крива, котру сімболізує Старина. Ставаня водного дїла собі выжадало переселеня і зрівнаня зо землёв семох русиньскых сел, меджі іншыма і Остружніцї, з котрой походить оцїнёваный поет Юрко Харитун, і Руського, котре є звязане із жывотами авторів повідань книгы Івана Боднара.
Стары рущаньскы пригоды суть почіном вітця і сына, зозбераны пригоды жытелїв села Руське, при котрім собі такой спомянеме на методу оралной історії. Пригоды з легкостёв і сімпатічно описують містный колоріт, сельскый ум, містны повіры ці традіції і звычаї при роботї (доповнены о може уже архаічну термінолоґію), або ай сельскых фіґлярїв, героїв або і швіндлярїв ці злодїїв.


Розповіджены пригоды суть розмаїтов мозаіков, котра вытварять пластічный опис жывота на русиньскім селї, вірный образ, но містами може і прибарвене чаровне село Руське. Не йде о выпоінтованый твір фікції, ани розсягом великы тексты. Но они інтересным способом ожывлюють уж безнадїйно страченый час і простор, над котрым ся розолляла вода. Фіналный текст – повіданя з назвов Послїдня жытелька сімболічно творить зачаток конця водной гати.
Подобно як і далшы выдаваны книжкы русиньской літературы в сучасности, і Стары рущаньскы пригоды суть властно двойвыданём, але не двойґрафічным в русиньскім языку, але двойязычным, то значіть, половина книжкы є в словеньскім і друга в русиньскім языку – в азбуцї. Книжка ся так одкрывать і про шыршый чітательскый округ, затоже ся не обмеджує лем на чітателїв-Русинів.
В заключіню нашого куртого тексту хочеме Іванови Боднарови поґратуловати к оцїнїню книжкы Цїнов Александра Павловіча за оріґіналный умелецькый твір в русиньскім языку і высловлюєме надїй, же з Боднаровов творчостёв ся будуть чітателї стрїчати і в будучности. Была бы то велика шкода, кебы нї.

Михал Павліч

Вышла друга тогорочна публікація АРК в СР, книжка Марії ҐІРОВОЙ-ВАСЬКОВОЙ – Спомины сердця

Про сучасну русиньску літературу є характерістічне навертаня ся до минулости, до простїшых часів, нераз силно зафарбленых ружовов фарбов ідеалізації і носталґії. Нечудо, кедь векшына писателїв належить до старшой ґенерації Русинів.
Авторы ся з тематіков минулых часів можуть попасовати вшеліяк, в їх творчости ся находять тексты засаджены до сельского середовиска, конфлікты выходять із каждоденного жывота ці пишуть властны мемоары (спомяньме, наприклад, Миколая Ксеняка, Штефана Смолея ці Марію Мальцовску).
Зборник Марії Ґіровой-Васьковой Спомины сердця уж подля назвы говорить, же свому чітателёви понукать тексты, котры выходять з минулости і зо споминів. Зборник ся складать з дакількох тематічно розлічных частей, з поезії і прозы, із смутных і веселых
текстів.


Невыслуханы просьбы матери обсягують поезію з темов страты дїтины і жалю над передчасно сконченым молодым жывотом, автентічно описує траґічность того, кедь родіч поховать властну дїтину. Часть Віршы про дорослых передавають любов і обдив ку природї і родному краю, снажить ся у чітателя проявити емоції, котры бы прямовали к подобному одношіню, яке має ку своїй домовинї Ґірова-Васькова. Находить ся ту тыж дакілько стихів, котры ся пригваряють ку русиньскым особностям ці орґанізаціям (подобну літературу писав і Миколай Ксеняк, наприклад, у книжках: Формованя русиньской ідентіты, Резонанції на книгы і події). Важно ладжена поезія є наслїдно вымінена за одлегшены стихы з выховным підтоном із жывота дїтей на селї, котры зажывають вшеліякы пригоды і періпетії, што ся лем чудом не кончать траґічно.
Другов половинов нового зборника суть короткы прозаічны текты в части Засмійме ся на своёв бідов, котры мають знакы алеґорії ці анекдоты (даколи іде о знамый адаптованый жарт). Авторка в них описує пригоды зо жывота, што ся можуть стати хоцьде і хоцькому. Пригоды нераз описують хытрость і шпекуланство, котре не все є покаране. Ці уж іде о манжельскы натїговачкы, зависть і малость чоловіка, з пригод многораз выходить мудрость научена вдяка „школї жывота‟. Книжка поезії Марії Ґіровой-Васьковой зато своїм способом припоминать кухнёвый давковач на поперь (або ай на іншы присмакы – оцет, чілі ці ванілковый цукерь) – находять ся ту тексты веселы і важны, описує мудрость і глупость, як і іншы менше доброчестны людьскы властности. Тематічна рoзнородость але створює чутя ославы пестрости і многоракости смаків жывота.

Михал Павліч

Вышла перша тогорочна книжка АРК в СР – МОНІКА автора Мілана ҐАЯ (рецензія)

Хоць любовна ці інтімна ліріка є обычайно (або выходячі з мужско-женьскых стереотіпів лем зданливо) доменов жен, в русиньскій літературї вступує до тых вод Мілан Ґай, (родак із Сукова) котрый ся дотеперь презентовав духовнов ліріков (спомяньме наприклад Молитва Русина з р. 2012 ці З нами Бог з р. 2019). Тематіка любви не є Міланови Ґаёви чуджа, ай кедь ся нёв у минулости занимав скорїше у споїню з віровызнанём і любовлёв к Богу.
В новій публікації Моніка (10. ёго книжка в русиньскім языку) ся автор занимать любовным чувством мужа ку женї. Даный зборник поезії є роздїленый до трёх частей: Спознаваня, Вєдно і Розход. Поет ся в них занимать окремыма фазами одношіня, од першого залюбіня і безсонных ночей аж по часто необходимый і смутный розход.
Окремы стихы споює єднакый лірічный субєкт – муж у зрїлім віцї, котрого любов заскочіла і несподївала. Мілан Ґай так указує, же любов не познає граніцї ани віковы обмеджіня і може прийти в каждім віцї.


Не значіть то але, же іде о – подля дакого к даному віку – адекватне спокійне чувтво, але праві наспак – субєкт ся безголово залюбить, у вырї чуств страчать голову і дотеперїшня екзістенція самотности уж про нёго не є алтернатівов, з котров бы ся змірив. В дакотрых стихах поет описує і чутёву паралізу, коли лірічный субєкт уж не докаже іншак єствовати, безгранічно ся оддає чувствам на мілость і немілость.
Не є але вшытко лем ружове і красне, як у першій безголовій фазї, автор тыж спрацовлює одрїкнутя і неповторїня чувств, страту контакту і неперемінену шансу на одношіня. Не обходить тыж морално проблематічну сітуацію, як є любов ку двом женам.
Лірічный субєкт але не страчать свою моралну інтеґрічность, і надале з почливостёв ся ставить ку присязї манжелцї і чує одповіность за родину. Література писана мужми ці женами має нераз і особы одповідаючі віку, в припадї лірікы то платить о дашто веце, з оглядом на іщі близше перепоїня лірічного субєкту з автором. В русиньскій літературї
авторков любовной поезії є главно Квета Мороховічова-Цвик із єй літературным противником, зато є приємным несподїванём, же в тій области ся буде презентовати і мужскый автор. (Самособов, попри Юркови Харитунови, котрого творчость має іншый
характер і внимаме ю скорїше як гуманістічне вызнаня любви к жывоту і вшыткому, што собі в нїм автор цїнить).
В данім зборнику бы наісто нашов своє місце глубшый філозофічный аспект, наприклад снажіня прямовати к доконалїшій аналізї одношінь ці порозумлїню основы чувственного піднесїня, котре є парадоксно, так просте, а єдночасно про каждого з нас унікатне і неповторне. Што але не є теперь, може быти в будучности.

Михал Павліч

Цїну Александра Павловіча здобыв Іван Боднар (з Лем.Фм, автор П. Медвідь)

Оріґінал чланку на Лем.Фм, автор: Петро Медвідь.

 

В понедїлёк, 19-го септембра 2022-го року, в Братїславі одбыло ся удїлёваня Цїн і Премій Літераторного фонду (Literárny fond) за оріґіналну творчость за 2021-ый рік.

Раз на два рокы Літературный фонд уділює так само Цїну і Премію Александра Павловіча за русиньску літературу. Якраз на тот рік припало оцїнёваня за період років 2020 і 2021. Як інформовав Літературный фонд, Премія тот рік удїлена не была.

Цїну Александра Павловіча здобыв Іван Боднар за книжку під назвов Стары рущаньскы пригоды, котру выдало Обчаньске здружіня Колысочка у 2021-ім роцї з фінанчнов підпоров Фонду на підпору културы народностных меншын. Книжка позбераных історій од жытелїв села Руське є збогачена ілустраціями Серґея Панчака.

Робота двоїх авторів

Як пише выдаватель у даній публікації, книжка Івана Боднара Стары рущаньскы пригоды взникла споїнём роботы двох авторів – Яна Боднара і ёго сына Івана Боднара.

„Ян Боднар, родак із Руського, заникнутого села про водну гать Старина в окресї Снина, записовав скоро дві десятьроча пригоды, котры ся стали жытелям Руського в минулости. Ёго сына Івана, котрый ся народив і до дорослости жыв в Снинї, і до Руськго приходив на вакації, записаны пригоды з Руського так заінтересовали, же з няньком зачав довгорочны записы оформляти книжно. На жаль, отець ся выданя першой Івановой книжкы із Руського Спомины на валал під Бескідом в роцї 2020 уже не дожыв,“ пише выдаватель.

Книжка Стары рущаньскы пригодыяк інформує выдаватель, є продовжінём пригод записаных Яном Боднаром, а умелецькы оформленых Іваном Боднаром.

Цїны і Премії Александра Павловіча

Літературный фонд удїлює од 2005-го року літературну Цїну Александра Павловіча за найлїпшый літературный твор написаный по русиньскы і Премії Александра Павловіча за літературный твор написаный по русиньскы і за тлумачіня літературного твору зо словацького на русиньскый язык.

Цїны і Премії Александра Павловіча суть все удїлёваны творам, котры вышли в попереднїх двох роках. Цїну і Премії удїлює выбор Секції про оріґіналну літературу на пропозіцію журї.

Два рокы тому Цїну Александра Павловіча за оріґіналный твор в русиньскім языку здобыла книжка Даніелы Капралёвой із назвов Серна в нераю, котра вышла у 2018-ім роцї, і выдало єй так само Обчаньске здружіня Колысочка. Премію Александра Павловіча втогды здобыв поет Юрко Харитун із збірков поезії під назвов Моя тринадцята, котру выдала Академія русиньской културы в Словацькій републіцї у 2019-ім роцї.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм. Ґрафічна і языкова управа: ред. АРК в СР.

 

1 2 3 4