Миколай Ксеняк: Недоповіджене (укажкы з творчости)

Кобра душу опалює

Кобра ся натягла на грубый конарь строму і на сонечку ся безстаростно выгрївать.
– Опалюєш ся? – прилетїв із сосны голос Орїшка.
– То ты, маленькый? Я – же хто такый зведавый.
– Інтересує ня, накілько твоя скора уж і так многофаребна мозаіка.
– Теперь, Орїшку, облагороджую душу.
– Не выдумуй! Ты не маєш душу. А кобы так было,
та є чорна, є – самый грїх.
– Твоє думаня, пташку, передпотопне, заостале.
– Деже! Ты і днесь на грїшны стежкы зводиш і дївчата, і невісты, і хлопцїв… Же ся не ганьбиш!
– Вшытко, Орїшку, ся дасть вычістити, квітков,
перлами загладити, язвы вычачкати…
– Але ты не маєш душу, ани сумлїня, – рубать назлощеный Орїшок.
– То не правда. Я вшытко мам, – сычіть Кобра.
– Як можеш дашто таке…
– Мам! Ту є! Подь ся пересвідчіти.
Ту Кобра настерж отворила уста.
Орїшок злетїв, до рота ся посмотрив і скоро остовпів: під їдоватым жалом зретельно увідїв чісло банкового рахунку.
То Орїшка так шоковало, же ся дав до плачу.
– Якы іщі періпетії чекають нашу моралку?

Пес і камера

Лежыть Пес-стражця при будї і оцїнює свою сітуацію.
– Тото місце про моє посланя є парадне. Віджу двір, загороду, входы… Плїт є певный, высокый. Я зрак мам острый, ногы як блеск… Ани мышка ся не перешмыкне, ани пташок не перелетить, жебы то моє око в тім моментї не зареґістровало. Маїтель є з моёв службов спокійный і добрї ся о мене старать.
Але – признам ся – недавно ня назлостив, накілько до коруны липы дав намонтовати скрыту камеру. Чом? Уж мі не довірює? Тадь іщі ани раз жадный злодїй ся не оповажив… І бодай бы! Мої зубы бы му нелем ногавкы, но і задніцю… Істо бы од страху пустив рїдке до ґач. А предцї намонтовав тото противне чудо. А оно ня знервознює і уражать мою достойность.
Чом оно мать філмовати каждый мій крок, кажде махнутя хвостом?
Но нач тоту окату без нюху і слуху потребує? Не буде то нагодов прото, – пес ся фіґлярьскы усміхнув, – же хоче знати, хто ёго дім навщівлює, кедь він на пару днїв з дому одыйде?
Хыбаль так. Є то можне, бо я, хоць многых гостей познам і на них не брешу, але їх мена і чом панї дому їх сердечно вітать, чім їх гостить, тото маїтелёви повісти не знам. Ани евіденцію не веду, хто коли приходить, коли одыйде.
То ани не є в моїй компетнції. А я дотримую правило: «Не сунь носа до чуджого проса!» Здасть ся мі, же єм розлущів гаданку уміщену в корунї строму.
Прото ся мі і нервы успокоїли.
Лежыть спокійно стражця при будї і в духу маїтелёви обіцять, же одтеперь ся на нёго не буде скаржити а камеру буде сполягливо стражити.

(Миколай Ксеняк: Недоповіджене, Академія русиньской културы в СР, 2018)

Миколай Ксеняк: Недоповіджене (укажкы з творчости)

Передволебне кредо

Віками кламаный Русине,
по сторочах ся уж поуч
і дай ся в парламентных вольбах
на перше місце!
Дай ся
на найвысшый пєдестал.
Дай там своє Я,
свій род, народность
а не – як дотеперь –
лем політікарчіня,
пінязї і баламучіня.
Вірь, лем через своє Я
перестанеш быти про іншых
слуга,
і лем через своє Я
доцїлиш
повну рівноправность
Русинів.

Пес і Мотыль

Нихто не споминать,
жебы в маю розквітнута
черешня, сливка
од жалю плакала
і Чоловіка проклынала.
– Хто вам укривдив,
хто уближыв? –
прибіг ку нещастным
Пес-санїтарь таркастый.
– Колись, санїтарю,
нас облїтовали
усиловны пчолкы,
гуняты чмілї, осы.
І серенады нам грали
і опелёвали,
а теперь
шыроко-далеко нихто,
всягды пусто, нїмо.
Без пчол нашы квіткы
зістануть порожнї,
о день, о два будуть згниты…
– Чоловік є ку природї
безсердечный і хамтивый, –
придав ся Мотыль з пупавы, –
він уж скантрив
і звів зо світа,
і хрущів, і жабы,
і саламандры…
– Тото не смієме
довше терпіти! –
злостить ся санїтарь.
– Нічіня мусиме заставити!
Гнедь і дораз!
Інакше
нам грозить катастрофа.
Зато уж днесь
підеме остро протестовати,
правду нічітелёви
до очей выкрічати:
„Ты єсь,
Homo sapiens,
розум стратив?
Ці тя сомар
по челї копытом трафив,
же так немилосердно
природу денно
девастуєш,
руйнуєш
ганебно, гыдко
наш
і свій жывот?‟
– Санїтарю, ты-сь
приятель Чоловіка, –
роздумує Мотыль, –
ты го познаш найлїпше.
Повідж мі,
віриш іщі,
же наш протест
Homo sapiens
выслухать,
щіро прийме
і конечно
уж змудріє?!

Навертаня
Образ Кривый ярок Дезідерія Миллого в Музея україньской културы у Свіднику дуркнув до брата Токаїка.
– То нам порядно гібрідны розум побаламутили, кедь сьме ся дали до той інштітуції выставити.
– Жаль, были і такы розколысаны рокы, но настав час ся спамятати, з тых панелів ся одкапчати і ку своїм до Музея русиньской културы ся побрати.
– Чом лем вы? – озвали ся образы Весна і Камінь.
І мы Миллого дїткы. Мы тыж хочеме ку своїм. Там є наше місце, там нашы просторы.
– Та не вагайме!
І выкрочіли ку родным.

x x x

Музею русиньскый,
отворь брану,
готуй хлїб, сіль
і найкрасшы жывы квіткы,
бо ся ті вертають
сынове і дївкы.

(Миколай Ксеняк: Недоповіджене, Академія русиньской културы в СР, 2018)

 

Миколай Ксеняк: Кошарик плодів (рецензіа)

Миколай Ксеняк є єдным із найактівнїшых авторів старшой ґенерації русиньскых писателїв, якого рознорода творчость захоплює літературу про дорослых, але ай про дїти і молодеж, поезію і прозу, драматічны тексты і повіданя, ці автобіоґрафічный текст Споминкы і очекованя (2013).

Read more

До русиньского літературного неба одышов байкарь Миколай Ксеняк.

Сполок русиньскых писателїв стратив свого члена

Днесь з камюньского ґрекокалицького храму св. Петра і Павла зазвучали дзвоны помершому Миколаёви Ксенякови. Днесь рано – 1-го фебруара 2020-го року, у віцї 87 років, одышов до вічности русиньскый писатель Миколай Ксеняк з Ружомберку, родак із села Камюнка в Старолюбовняньскім окресї. Миколай Ксеняк быв довгорочным педаґоґом, русиньскым дїятелём, першым русиньскым байкарём, другым председом Сполку русиньскых писателів Словеньска (першым председом Сполку быв Василь Хома), автором богатой русиньской літературной творчости, автором многых статей в русиньскій і словацькій пресї, лавреатом Премії Александра Духновіча за русиньску літературу, котру удїлює Карпаторусиньскый научный центер в США.

Єдиный автор дротарьской тематікы

Быв єдным з найактівнїшых авторів старшой ґенерації русиньскых писателїв, котрого богату творчость творять главнї байкы, література про дїти і молодеж, поезія, проза, драматічны творы, повіданя ці автобіоґрафічны тексты. Миколай Ксеняк быв єдиным з русиньскых писателїв, котрый свою літературну творчость присвятив темі русиньскых дротарїв. Якраз на тоту тему написав книжку Біда Русинів з дому выганяла (книжку у 2002-ім роцї выдав Світовый конґрес Русинів), за котру быв автор в роцї 2003 оцїненый высше споминанов меджінароднов Преміёв Александра Духновіча. У споминаній публікації ся находить і ёго здраматізована Приповідка о дротарёви, котра мала в роцї 1994 успішну премєру на сценї нашого Театру Александра Духновіча в Пряшові. Многы ёго творы были презентованы в русиньскій редакції Народностно-етнічного высыланя в Пряшові і в Кошіцях, ёго байкы часто декламовали участници Духновічового Пряшова – цїлословацького конкурзу русиньской поезії, прозы, малых сценічных форм і народного розповіданя, на котрый часто приходив і сам автор Миколай Ксеняк. Родне село Камюнка, ёго жытелї і їх судьба были тым найосновнїшым жрідлом і іншпіраціёв богатой Ксеняковой творчости. Окрем многых публікацій нас о тім пересвідчує книжка, котру під назвов О камюньскых майстрах (по камюньскы) іщі в роцї 1994 выдала Русиньска оброда. Василь Хома, першый председа Сполку русиньскых писателїв Словеньска, тоту книжку назвав русиньсков епопеёв. Коротко повіджено – книжка презентує цїлорочный жывот, котрым даколи жыло село Камюнка і ёго люде (церьковны свята з традіціями і вшыткы роботы на ґаздівстві). Подля многых експертів тота публікація претендує на добрый русиньскый документ філмовой ці театралной подобы.

З біоґрафії байкаря Ксеняка

Миколай Ксеняк ся народив  4. децембра 1933-го року в бідній камюньскій ґаздівскій родинї. По основній школї в родній Камюнцї пішов до Руськой ґімназії в Пряшові, потім поступив на Інштітут руського языка і літературы в Празї. По ёго скончіню учітелёвав на основній школї в Ружомберку, пізнїше ся став директором ґімназії в тім містї, де одробив 23 рокы. Хоць свій плодный жывот прожыв далеко од родной Камюнкы, часто ся до нёй вертав нелем фізічно, але і своёв літературнов творчостёв. О любви до свого родного краю свідчать ёго слова: „Родный край про мене значіть студенку, з котрой черьпам цїлый жывот. Тот, хто ся в тім краснім краю народив, хто вдыхнув ёго воздух, хто ся набрав родных співанок, приповідок, хто перешов тот край, хто там пас коровы, орав, сїяв, косив, тот не може забыти нїґда. І нїґда на нёго не забуде. На людей, котры коло нёго жыли і котры го выховали…“

Автором тексту є Анна КУЗМЯКОВА, НН Інфо Русин

Read more

Нова книжка Миколая Ксеняка – Кошарик плодів

Миколай Ксеняк є єдным із найактівнїшых авторів старшой ґенерації русиньскых писателїв, якого рознорода творчость захоплює літературу про дорослых, але ай про дїти і молодеж, поезію і прозу, драматічны тексты і повіданя, ці автобіоґрафічный текст Споминкы і очекованя (2013).

Миколай Кесеняк предкладать книжку під назвов Кошaрик плодів, котра ся складать з баёк, есеїв і короткых прозаїчных текстів, якы посередництвом алеґорічного розповіданя указує на людьскы недостаткы і крітізує їх.

Книжку выдала Академія русиньской културы в СР в роцї 2019.

Ксеняк, Миколай: Жмені родной землі (2009)

Автор: Миколай Ксеняк

Назва: Жмені родной земли (2009)

Выдал: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2009

Чісло сторінок: 138 с.

Язык: русиньскый (азбука)

ISBN: 978-80-970185-1-1

Мож стягнути ту: Ксеняк, Миколай – Жмені родной землі

Ксеняк, Миколай: Зеркалїня (Байкы) / Zrkadlenia (Bájky)

Публікація: Ксеняк, Миколай – Жмені родной землі

Мож стягнути ту: Ксеняк, Миколай – Зеркалїня (Байкы) Zrkadlenia (Bájky)

Вопросы чітателёви
намісто пролоґа.
Уж знаєш, якы сьме люде?
Выкрішталізованы ці
аморфны, честны ці фалошны
модерны маскы, любящі ці
забияци, продовжователї
роду або нічітелї традіцій
предків?
Або іщі інакшы?

Otázky čitateľovi
miesto prológu.
Už vieš, akí sme ľudia?
Vykryštalizovaní alebo amorfní,
čestní či falošné moderné masky,
dobroprajní či bezcitní mamonári,
milujúci či vraždiaci,
pokračovatelia rodu alebo ničitelia
tradícií predkov?
Alebo ešte iní?

Миколай Ксеняк: Поздравлїня

Час –
морьскый прилив:
штось вышмарить на певнину,
штось сі возьме в далечіну
а людьскы ступляї
дрїбным піском змыє,
но хосенны дїла
до памяти історії
так врыє,
же їх ани девятый вал
не змыє.

Read more

Миколай Ксеняк: Споминкы і очекованя (2013)

Автор: Миколай Ксеняк

Назва: Споминкы і очекованя (2013)

Выдал: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2013

Чісло сторінок: 144 с.

Язык: русиньскый (азбука)

ISBN: 978-80-970185-7-3

Мож стягнути ту: Ксеняк, Миколай – Споминкы і очекованя

Мgr. Michal Pavlič, PhD.: Oslavná básnická skladba ako prezentácia obsahov historickej pamäti v publikácii M. Kseňáka Формованя русиньской ідентіты

Téma rusínskej identity je „večnou témou“ Mikuláša Kseňáka, najvýraznejšie sa objavila v jeho básnickom diele Формованя русиньской ідентіты[1] (2016). Identita je hlavnou témou, ktorá je vyslovená priamo v názve knihy. Dielo je koncipované ako básnická skladba dvanástich básní s didakticko-reflexívnym charakterom, ktorá je spojená ústredným motívom formovania a kreovania identity. Možno ho charakterizovať aj ako ódu, pretože Mikuláš Kseňák v ňom vyslovuje obdiv, úctu a vďaku všetkým ľuďom, ktorí sa podieľali na rusínskom národnom obrodení od polovice devätnásteho storočia až po súčasnosť. Read more

1 2 3 4