Юрко Харитун: Наш край – наш рай (рецензія)

Автор выданой книжкы Юрко Харитун є єдным із найоблюбенїшых і найоцїнёванїшых поетів сучасной русиньской літературы на Словакії. Харитун є автором ряду зборників поезії, спомяньме главно зачаткы  ёго творчости у зборнику Гуслї з явора (1995) і цікл зборників поезії з назвами: Мої жалї (2010), Мої сны (2011), Мої незабудкы (2013) і Мої надії (2014). У зборнику Мої жалї є главнов темов вырївнёваня ся з травмов, котру запричінило примушене выстїгованём ся з родного села про ставбу водной гатї Старина. А за тоту публікацію у 2012 роцї став лавреатом найвысшого оцїнїня – Премії Александра Духновіча за русиньску літературу од Карпаторусиньского научного центра в США.

Далшов вызначнов частёв Харитуновой творчости суть зборники русиньского фолклору, ку вызначным творам належыть зборник дїтьского фоклору Дякую, мамко! (2017) і зборник народных співанок Нашы співаночкы як дївчат віночкы (2018).

В новім зборнику з наввов Наш край – наш рай Харитун презентує десяткы стишків короткого розсягу, котры мож задїлити ку рефлексівній, любовній і інтімній ліріцї. Многы стихы суть чутєвым вызнанём, а адресатами почутків є природа Харитунового родного краю, авторове одношіня к акту творїня і писаня стихів, частым мотівом є тыж любов ку женї ці чоловікы вообще. Лірічный субьєкт Харитуновых стихів інтерпретуєме як есенцію поета, котрый у своїй поезії презентує шпеціфічне вниманя каждоденного світа, зачарованость природов і виджіня детаілів, котры нормалным оком не видиме. Стихы вказують на автора як на „неполїпшытельного‟ романтіка, котрый наперек вшыткым неґатівным скушеностям і жывотным ранам (выстїгованя з родного села) все докаже позерати на світ быз затерпкнутости ці неґатівных проявів.

То але не значіть, жебы автор у своїх стихах не робив і з такыма емоціями, як є смуток, носталґія ці жаль за старым домівством, в зборнику ся находять і такы стихы. Авторове творче літературне діятельство є у стихах описане як іста прихогіґіена ці способ вырївнёваня ся і приниманя реалности, іде тыж о потребну самореалізацію – така є основа автора. Ай кедь новый зборник обсягує словне споїня „наш рай‟, у стихах ся проявлять особне ці обще людьске одношіня ку природї і дїдовизнї, як бы служыв на ославлёваня родного краю з цїлём укрїпити народну ці реґіоналну ідентічность, зборник представлять поетове особне вызнаня на высокій умелецькій уровни.

Мґр. Михал ПАВЛІЧПгД., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові

 

Автор: Юрко Харитун

Назва книжкы: Наш край – наш рай

Выдаватель: Академія русиньской културы в СР

ІСБН: 978-80-89798-24-7

Почет сторинок: 88 с.

Рік выданя: авґуст 2020

Вышла нова книжка Юрка Харитуна: Наш край – наш рай (АРК 2020)

               В авґустї 2020 вышла у Академії русиньской културы в СР книжка Юрка Харитуна з назвов Наш край – наш рай.

 

 

Автор: Юрко Харитун

Назва книжкы: Наш край – наш рай

Выдаватель: Академія русиньской културы в СР

ІСБН: 978-80-89798-24-7

Почет сторинок: 88 с.

Рік выданя: авґуст 2020

Недїльны віршы: Юрко Харитун

Невіра
Невіра
як в плотї дїра
Хто хоче там войде
Краде як за білого дня
Невіра
на душі дїра
Можеш її лїпити
Сычіть як кобра
Невіра страшка

Фарбы дугы
Не знаю чом
тебе так любили мотылї
Може думали же квітка
што цвине в яри
Сідали на плечі твої
на якых маєш фарбы дугы дотеперь
што світять і в ночі

Недїльны віршы: Юрко Харитун

Ехо

Із Полонин
до нашых долин
Озывають ся ехом
слова Духновіча
Я  Р – у – с – и – н …
Тополя
колыска ёго была
До церьковцї святой
ходжу помолити ся і я
Де потїху найду
Де тїшыть ся сердце
і душа моя

 

Што іщі треба?

Выйдем під Бедкид
До нашой долины
Вітрик задує заспівать
Чуєм ся як у колысцї дїтина
Выйдеш на Бескид
де жрідло Цірохы рікы
Напєм ся доброй воды
Не треба лїкы
Увидим хотарь
Буковый вінець зеленый
Белаве небо над ним
І ты щастливый

 

Не ганьба

Не роблю фіглї
Лем хоче ся менї
десь коло нашой рікы
видїти твоє тїло біле
і без фіґовых листків
Чекам на лїто
Чом ся ганьбити
Мы Адама і Евы дїти

Недїльны віршы: Юрко Харитун

НА ПОРОЗЇ

Можуть трепати
і бити громы
З долины чую
все нашы дзвоны
Дванадцять годин
В такім часї мати на поріг
вынесе миску пирогів

І ТАК ЛЮБЛЮ

Метафоры
Рімы
Парады на стишках
Я так люблю
як тебе без лах

ВЫБЕРАМ І Я

До стишків выберам
любовны слова
Як до танцїв молодіцї
у куртенькых сукенках
То не грїх
колись без них

Недїльны віршы: Юрко Харитун

ПРАВДА ТАКА

Я не олімпіонік
і не атлет
Я поет
На шыї медайлы
златы
стрїберны не маю я
На столї за поезію
бронзового
карпатьского медвідя

І ТАКЫ СНИЮТЬ СЯ СНЫ

Не фаребны мої сны
Сниють ся чорны
сивы
блїды
страшны
Што робити?
І в ночі
мушу свічку запалити
Одлетять як пергачі

ЗІЛЯ

Мамо,
За нашов хыжов
былинкы росли
Вы їх сушыли
Зіля варили
Розбите колїно моє умыли
і не болїло
Теперь їх треба на мої раны
Сыну,
Верни ся назад до долины
акурат цвинуть

Недїльны віршы: Юрко Харитун

ТАКА Є ЛЮБОВ

Любов
не може быти калюгов
Любов
то манна з неба
яку нам треба
Коли ты плачеш
терплю і я
Коли ты любиш
лїтать душа

х х х

Сонечко зотре
із квіток росу
Але не може
твою красу
Ани любов
коли я з тобов

ЖРІДЛО РІКЫ

Заведу тя там
де ты іщі не была
Де мы із дїдом
під Бескидом сідїли
коло жрідла Цірохы рікы
Таку мелодію сімфонію
не заглушать вітры
Подь її послухати і ты

МЕНЕ ТАМ ВЕДЕ СПІВАНКА

Танїры малёваны
Ложкы деревяны
і миска пирогів
На порозї мати чекала
як верну ся домів
І в ночі не біда
трафити до гнїзда
Там тя заведе і співанка

Недїльны віршы: Юрко Харитун

МОЇ СТИШКЫ НЕ ЛИСТКЫ

З вітром воюю
Отворю дверї
Як злодій із стола
краде папіря
мої стишкы
То не осїннї листкы
што легко однесе
і зробить постїльку собі
В лїсї може робити чуда
Стишкы руков прикрыю
а ту ёму не доволю.

ШТО ТРЕБА?

Віршы нерімованы
то як сорочкы небіґлёваны
Хто бы в погужваных ходив
Треба лем біґляз
Не будуть никому на сміх

ШТО ТРЕБА НА ЖАЛЇ?

Жалї не змякнуть
можуть кыпіти і цїлый день
Не будуть тлїти
Не будуть горіти
Не згниють як пень
Спід стрїхы їх выжень
а дверї замкни

Юрко Харитун: Моя тринадцята (рецензія)

Сучасна русиньска література ся находить в періодї третёго народного возроджіня і зато є у творчости сучасных авторів єдным із частых мотівів народна гордость і зміцнёваня народной ідентічности посередництвом поужываня русиньского языка писмом і словом. Тот мотів ся в текстах може находити у векшій або меншій мірї, літературно амбіціоналнїшы писателї го проявляють скрыто і дають перевагу іншым темам. Read more

Недїльны віршы: Юрко Харитун

ПОРОЖНЄ ГОРНЯ

Ты была чаша
повна вина
Од жажды хтось выпив
тебе до дна
Менї остало
малёване
але порожнє горня

ДАКОЛИ

Думкы лїтають як мотылї
як над Бескидом орлы
Лїзуть як по стїнї павукы
На душі огник
А коли іщі чую
співанку нашу
На сердцю ватра горить

ЗЕРНЯТКА

Стою під лїсков
Не падать додж
Орїшкы
Домів принесу
повны кешенї
Ростовчу
Зернятка положу
на долонь мамі

1 2 3 4 5