Вышла нова книжка Юрка Харитуна: Надгоріты мої днї

Творчость русиньского автора Юрка Харитуна є облюблена нелем меджі чітателями, але і меджі літературныма крітіками і членами порот, котры посуджують русиньску літературу. Харитун быв у роцї 2011 і 2014 оцїненый Цїнов Александра Павловіча за оріґіналный твір в русиньскім языку (збіркы Мої жалї і Мої незабудкы), так істо Преміёв Александра Павловіча за стихы Моя тринадцята (2019). Харитун є тыж реґуларным участником і єдным із оцїненых у Літературнім конкурзї Марії Мальцовской, котрый орґанізує Сполок русиньскых писателїв Словакії. Поет є прімарным автором рефлексівной і інтімной поезії, в ёго творчости ся тыж находить збірка дїтьского фоклору Дякую, мамко! (2016) ці анекдот (Діяґноза: Фіґлї про дїти (2018).

Надгорїты мої днї (Позн. ред.: Обалка є з вырїзом образу Александра Зозуляка: Люде із смутного дому) суть емотівным вызнанём ся необычайно внимаючого твора, якым може быти поет. Лірічный субєкт представлять зрїлого і скушеного чоловіка, про котрого є любов довірно знама, єдночасно зась і зась необычайна і фасцінуюча. Любов представлять найвекшый принціп, подля котрого бы мав чоловік жыти. В тых стихах Харитун презентує різны налады лірічного субєкту, ці уж іде о вічного, но не наївного чоловіка, розчарованого або вырівнаного чоловіка, позераючого до минулости із носталґіёв і гармоніёв. Зачарованя мож найти ай у стихах із тематіков природы, в котрых Харитун высловлює своє одношіня к домовинї, ку жывій природї і ку чудесу, яке представлять жывот. Находять ся ту і поезії мотівованы выстїгованём ся з родного села про будованя водной гати Старина, подіёв, котра представлять про поета траґічну і болестиву скушеность. Розбурены чутя але докаже упокоїти і утїшыти писанём стихів, высловлюючіх несловлительне.

Книга Надгорїты мої днї продовжує в традіції попереднїх збірок стихів автора. Харитун є вірный „вічным темам‟ поетів – любви, природї і творчости – но то нияк не мішає. Харитун має талент  позерати на тоты самы мотівы все з іншого боку, з поужытём новых метафор, оріґіналных прирівнянь ці інтересных аналоґій, охабляючі чітателя в задумованю ся над значінём ёго слов. Кажда нова поетічна збірка є зато вітаным приносом до розвиваючой ся сучасной русиньской літературы на Словакії.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок:  200, ISBN: 978-80-89798-29-2).

Укажкы з творчости: Юрко Харитун

Мати крыла орла

 

Староба

торба на плечах

Староба

пута на ногах

А я так хочу

до нашой долины на Шутак

I на колїнах выйти там мушу

де балван найду

на сердце і на душу

Наша долина

як образ маляря

Мене тїшыла цїле жытя

а теперь треба крыла орла

 

Яка то насолода

 

Коли лїсы горять

стромы зажыва умерають

Але як пташкам

і як звіряткам там

высловити аж страх

Природа про нас

великый дар

Храньме її

Одвдячіть ся нам

Яка то насолода

дыхати карпатьскый воздух

і пити з Бескiда воду

 

Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – Наш рай, 2020

Недїльны віршы: Юрко Харитун

Памятам

 

Прийде зима

треба нам санкы

на снїгу будуть радованкы

Прилетить ярь

раём буде хотарь

А лїто

попадать доджік

наростуть грибы

буде обід

Осїнь принесе вітор

стрясе орїшкы із лїсок

Із листків буде

постілька мягка

до якой ляжу і я

 

Грибы

 

Перейти лїсом

де грибы прямо під носом ростуть

Буковы

тополёвы

березовы

лїсковы

Ховають ся, же я їх не можу найти?

Позберам голубінкы

На пецу посолены, упечены

такы як із сметанков пирогы

 

Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – наш рай, 2020

Недїльны віршы: Юрко Харитун

Волоскы твої

на гуслях струны

 

Коли вітрик погладить

волоскы твої

Не жаль менї

Як бы мав доджік

найлїпше буде

під моёв стрїхов тобі

Потїшыть ся і свічка

На твоїх волосках-струнах

заграю як на гуслях

 

У гнїздї боцанів

 

Там де не ходить

коминарь

на коминї гнїздо робить

боцан

Дзёбком так клепло

як ґазда косу в сінокосы

як молотком коваль

Як я коли віршы пишу

так свою любку до гнїзда він кличе

Вечур парка у гнїздї сидить

бісїду їх чути

і мене кортить

яку вложыти хочу до моїв віршів

 

Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – Наш рай, 2020

Укажкы з творчости: Юрко Харитун

Почекай

 

Днї течуть як ріка

Як вітор прилечу і я

Личка

квіткы пахнячі

цїловати хочу твої

Очі

дві свічкы

будуть світити і в ночі

 

Голос здалека

Моїй матери

 

Коли на сердцю раны

як на кобіцї од топора

озве ся голос мамы

і не болять

Жалї спід стрїхы

выженуть струны

што на гуслях бринять

Слызы што текли по твари

высхнуть у віршах

Мамо, де мої гуслї?

– На стїн вісять

Мамо, де мої віршы?

– У твоїх збірках

якы мене потїшать

 

Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – наш рай, 2020

Укажка з творчости: Юрко Харитун

Як жыти, мамо, як?

 

Добрї ся жыє

добрї ся дыхать

покы не прийде

гать на мысель

Як комар кусить

як терен коле

на грудях лежыть як гад

Як жыти, мамо, як?

Я так давно наш край не відїв

нашы колыскы

нашы гнїзда

Мамо, мати лем крыла орла

летїв вы там і я

Але на маю

не маю човник ани весла

Як жыти, мамо, як?

 

Памятка

Дївочцї з Остружніцї О. К.

 

Дївчат было

як на гарфі струн

як пішників на Грун

де я ходив

Єдну із них

і я любив

Чом мене там думкы завели

на знаю сам

Де солодкы черешнї росли

аж на Лан

Сукенку двигла над колїна

я їх голузку спустив

Памятать таку насолоду дотеперь

 

 Выбране з книжкы Юрка Харитуна Наш край – наш рай, 2020

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2020, 2. місто: Юрко Харитун

Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2020, віршы Юрка Харитуна – 2. місто

Прийде час?

Гробы без вінцїв
А я на голові тернёвый маю
І в сердцю клиньцї остры
Якы вырвати не знаю
Прийде час
Під хрестом Ісуса Христа
помолю ся Богу
вінцї положу на гробы моїх
запалю свічкы
і буде так як колись

Хто бы так не любив?

Квіткы люблять сонце
як мати дїтину
Так люблю і я
наш край
нашу долину
Коли іщі колыску чую
прекрасный спів над нёв
Як вода із жрідла,
тече до віршів любов

Як є менї 

Під Татрами
не зле менї
Лїпше бы было
де жыли предкы мої
Не можу там
Село на днї преграды лежыть
Я не орел
я не мотыль
аж сердце болить
лїтати над ним
Коли о тім писати перестану
може буде лїпше менї
Але правда така
без нашой долины
сирота я

Пришов час

Дванадцять годин
і якась минута
Послїдну ціґаретлю не курю
не даю до рота
Шмарю до болота
дость было того
Не грызе мене
не дусить як колода
Теперь хоць сива борода
чую ся як замолода
Може співати
Яка погода

Колыскы і гнїзда

Што менї треба
про Русина
на стары колїна?
Белаву тинту як небо
гору папіря як Ґаздорань
і тілько пер як із орла
Потім як ґазда до ораня
дати ся до писаня
Ґазда учую в бороздї дрозда
а я у віршах материньскы слова
Нашы колыскы
нашы гнїзда

Недїльны віршы: Юрко Харитун

Колись і так

Не од плуга
на челї борозды
Од думок зморщкы
Не од доджів
змокнута тварь
Слызы од жалїв
течуть як потік
через хотарь
Не жыю лем у снах
Правда колись і в моїх віршах

Жажда

Прийдеш
Зістань до рана
І не май страх
Лем твої груди
рімами будуть
у моїх віршах
Жажду загасиме водов
Жалї не треба
поможе любов
Ты не хотїла прийти
Рано сиджу під стрїхов
Пю чорный кавей гірькый

Недїльны віршы: Юрко Харитун

НЕ МАЙТЕ СТРАХ

На сердцю
отварям дверцї
Летьте, віршы мої,
лїпше буде

меджі людми
В моїй душі
може тїсно
Коли видите

лїтати голубів
Не майте страх з орлів
одлетять коли учують

ваш спів

ДОРОГА ДО ПОРОГА

Цїлу ніч по стрїсї
бубновали доджі
І громы били
як молотками ковалї
як копытами гачуры
Гучали потічкы
стїкаючі до рїкы
Перед нами преграда-гать
без човна і весел не можу
вернути ся назад?
Лїсами пішник не видно
і ногы болять
Боже, за Пеґаса дякую тобі
Сиджу на порозї під стрїхов
Так добрї менї

Богатство

Тот богатый
хто сердце має
і хоче любов роздавати
Може і босый ходити
і кешенї порожнї мати
буде бoгатый

Недїльны віршы: Юрко Харитун

Обертам ся до тебе
Наш край
про мене рай
Як мати любить дїтину
І я так нашу долину
Долина про мене
мати і дїтина
Любов на цїле жытя
Як сонячніця
обертать ся до сонця
Так і моє сердце до тебе
долино моя

 

Правда така

Любов під стрїхов
была потїхов
нелем у снах
Любов потїхов
буде і в моїх віршах
Любов не знає меджї
Не робить плоты навколо
Правда така
потїхов буде
на цїле жытя

1 2 3 4