Укажкы з творчости: Елена Хомова-Грінёва

Душа поета

 

Душа поета

не дриме, не спить.

Душа поета –

то не мед і сіль.

Душа поета –

тїшыть ся, творить.

Душу поета

ранить кривда, грїх.

Душа поета –

то мелодія і дзвін.

Душа поета –

то жаль і сміх.

Душа поета

пише і любить.

Душа поета так

вылята на папірь.

 

Народжіня мого сынка

(Присвячене моїм трём сынам.)

 

З мягкого годвабу,

з крішталю білого

вышлю кошулько

синочка свого.

 

Поцїлую чело,

поплекам, притулю,

за тот прекрасный дар

Богу дякую.

 

Отворю му дверї

до сердечка свого,

няй остане в нїм,

аж до скону мого.

 

Нашы співаночкы

выспівам му радо,

як буде усинав

в колысочцї рано.

 

Росний, сынку, росний

людём на потїху,

няй з тебе выросне

Русин нам великый.

 

Перетекло велё воды,

мати постарїла,

благодать Господю

тобі выпросила.

 

Выбране з книжкы Елены Хомовой-Грінёвой Уяцькыма дражками, 2020

Укажкы з творчости: Елена Хомова-Грінёва

Обрус

 

На біле полотно

намалюю квіткы:

марґареткы, фіялкы,

ружы, цінії, конвалінкы.

Помеджі них

розсію листочкы барвінка.

Не заложу рукы,

іглу не пущу з них

докаль не вышыю

обрус недїльный.

 

Не можу забыти

 

Моє сердце

ниґда не забуде на них.

На край,

на село,

на родину,

на прадїдів двір,

на стару грушку,

на хыжу,

на молитву,

на спів,

на няня і маму,

на вечерны приповідкы

свого дїда

о тяжкім жытю

і судьбі РУСИНА.

 

Выбране з книжкы Елены Хомовой-Грінёвой Уяцькыма дражками, 2020

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Нїт правды

 

Позначеный крестами,

іде помалы сходами

служыти другым

в імя Всевышнёго

над нами.

Роззвучаны дзвоны селом

до небес несуть новину.

Стихли люде,

чують в сердцях

правды голос,

дале жыти

не мають силу.

Охабла віра,

не змінять зло,

кривды, грїхы світа.

Плаче душа, не зможе ніч,

остала їм надїя

тихо нести крест

на своїх плечах.

 

Осїнны дары

 

Стою під стромом,

натягну руку за ябком,

мы не в раю,

я не Ева,

ты не Адам,

не звіл мене гад,

в душі чую

солодкый смак.

Зажену голод.

Оторгну, погласкам,

окоштую тот

осїннїй Божый дар.

 

Выбране з книжкы Елены Хомовой-Грінёвой Уяцькыма дражками, 2020

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2020, Елена Хомова-Грінёва

Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2020, тексты Елены Хомовой-Грінёвой

 

Одлечу

На крылах віры одлечу

в незнамый край

над хмары,

до неба.

 

Моя душа натїшена

з привитаня Божого

З раю вымоленого.

 

Може і смутно заплаче

з пекла, з нарїкань,

з вічного каяня.

 

Потїху найде

в предках

і в знамых.

Навікы

зістане жыти,

там дома!

 

Перла

Мусиме розознати

перлу од каміня

спознати.

Камінь найдеш

шмареный на дразї.

Ты куп памятку

де перла скрыта.

Бо она давно глубоко

в твоїм сердцю врыта.

Постав палац на

памятку єй,

так навікы зістане

в мыслях і душах

людей.

 

На берегу

На берегу рїкы Попраду

де слонко припекло

нам тїла

тримлю в руках

біленьку блузку

в твоїх очах

зраду-м збачіла.

 

По каміню черкоче вода,

співають співанку люде

двигають ся волны

по край корыта.

Слызами змачана

блузка уж высхута.

А любви час

зацвине нам зась.

 

 

Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2020

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Елена Хомова- Грінёва

Порядок

Пограбaм листя в осени
попадане по траві
остали голы стромы
зоблечены із шматяа
під пахузов зо загородкы
однесу плоды лїта з двора,
непорядок і смітя.

 

Вечур (день помершых-памятка)

Одрїкам молитву вечур
за душы котры Господь взяв,
они як неонове світло
споза облачка світять дале нам.
Видиме запалену свічку,
горить поломінь, він не згыне,
роздумую што прийде і чекать нас.

 

Душа поета

Душа поета
не дримле, не спить.

Душа поета –
то мед і сіль.

Душа поета
мінить ся, творить.

Душу поета
зранить кривда, грїх.

Душа поета –
то жаль і сміх.

Душа поета
пише і любить.

Душа поета –
то мелодія і язык.

Душа поета
так выллята на папірь.

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Плоды осени

Листочкы зо стромів
падають на копы,
зелены конарї
оставають голы.

Новину нам несе
вітрик з тамтой страны,
же сїдають молгы
зрана на хотарї.

Морозик коштує
на крячку свербогузкы,
білїє ся травка
в гаю і на лучцї.

Зо стромів у садї
плоды позбераны,
яблочка і грушкы
до кошычків даны.

В пивніцї ся сміють
червены яблочка,
дївчатам ся до них
руменїють личка.

Тверды грушкы змнякли,
уж і пожовтїли,
жебы собі дївкы
взяли, смачнї зьїли.

 

Недїля

Ты моя недїлё,
ты моя істота.
Сонїчко на небі,
животодарна вода.

Ты квітка в розпуку,
пахота лїтнїх трав,
невіста в білім шлаєрї,
моя недїля,
ты свято свят.

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Стрїча

Вийду вонка,
холод затрясе душу,
доджік обмыє
росов тїло.

Рыбарь розшмарив
сїтї по морю,
на кроснах ткачка
тче покровець
в теплім домі.

Мокра стежка
вітать ня.
Іду на стрїчу людём
сердце бє мі в грудёх
сам себе ся прошу:
Як буде?
Негодный я слуга.

 

Одышли люде

Одышли люде з нашых сел,
спустли стары домы,
мій хрест, што стоїть
над селом,
є нїмый свідок тому.

Не взяли ніч зо собов,
вшытко ту остало.
Мамина реч,
давны звыкы,
віра й Боже слово.

Вышла нова книжка Елены Хомовой-Грінёвой: Уяцькыма дражками (АРК 2020)

               В авґустї 2020 вышла у Академії русиньской културы в СР перша збірка поезії Елены Хомовой-Грінёвой з назвов Уяцкыма дражками.

 

 

Автор: Елена Хомова-Грінёва

Назва книжкы: Уяцкыма дражками (збірка поезії)

Выдаватель: Академія русиньской културы в СР

ІСБН: 978-80-89798-19-3

Почет сторинок: 64 с.

Рік выданя: авґуст 2020

Елена Хомова-Грінёва: Уяцькыма дражками (рецензія)

В рамках сучасной русиньской поезії і прозы на Словакії ся стїчаме скоро з тыма істыма менами, як Осиф Кудзей, Юрко Харитун або Штефан Сухый. Іде о скушеных авторів, котры уж мають за собов веце як десятку книжок, русиньскым чітателям суть знамы, до істой міры є можно од них чекати нелем умелецьку уровень їх літературных творів, але і  тематічне заміряня і формалне справованя їх будучіх текстів.

Зато каждый менше знамый автор своёв творчостёв приверне нашу увагу і меджі русиньскама чітателями выкличе вопрос: буде продовжовати по знамій дорозї в сучасній русиньскій літературї, або собі зволить іншу, нарочнїшу путь? Русиньскы авторы середнёй ґенерації, як Людміла Шандалова, Даніела Капралёва ці Владїслав Сивый належать к „літературным турістам‟, преферуючім нарочнїшый і менше пробаданый терен.

Зо стишками Елены Хомовой-Грінёвой, родачкы з Удола, котра теперь жыє і творить в Старій Любовнї, ся не стрїчаме по рершый раз, авторка уж вецераз взяла участь у Літератрурнім конкурзї Марії Мальцовской із стихами, якы были написаны главно про молодшого, дїтьского чітателя, але теперь приходить з першым своїм самостатным зборником поезії.

Як і назва Уяцькыма дражками наповідать, Елена Хомова-Грінёва у своїй творчости ся рїшыла скорше надвязати на „дражкы‟ русиньской традіції, єй стишкы суть сітуованы до тіпічного оточіня русиньской літературы – до села і навколишнёй природы. Іде о композічно простїшы стишкы з єднозначным вызнамом і без комплікацій при інтерпретації, котры можно задїлити к природній і рефлексівній ліріцї.

Можеме але повісти, же наперек традічным темам і простотї, нас представленый зборник лірікы несподївав, бо авторка в нїм честно спрацовлює множество найрознороднїшых вызнамів і термінів, почутків і емоцій, або запахів і смаків скриваючіх ся в природї і на селї (смыслове і емоціоналне пережываня, контакт з природов, простота сільского жывота, ёго гармонія), або в термінї „русиньскый‟ (напр., традіції, любов к отчізнї, значіня і вартость родины), але і переселїня  ся за роботов і порожнї хыжы на селах ітд.).

У зборнику мож натрафити на віршы різного характеру, ці іде о природну, народно-возродительску ці рефлексівну ліріку, і кедь предложеный текст є авторкіным першым зборником поезії, текст є єднотный і цїлістный. Множество окремых вызнамів і напарек дакотрым недостаткам створює єдно цїле, різнофаребный калейдоскоп ці мозаіку русьского єствованя.

Мґр. Михал Павліч, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові

 

Автор: Елена Хомова-Грінёва

Назва книжкы: Уяцкыма дражками (збірка поезії)

Выдаватель: Академія русиньской културы в СР

ІСБН: 978-80-89798-19-3

Почет сторинок: 64 с.

Рік выданя: авґуст 2020

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Час
Не позерай на час
він втече од нас,
не заставить,
не почекать
дупоче як сплашеный
кінь дорогами.
Потягнеш узду,
поволиш серсам,
повтераш чело руками,
то ніч не платне,
не хопиш жывот,
одышов, перелетїв
охабив нас,
він уж є давно
за горами…

Перелетїв час…
Мотыль крыла розкрыв
зрана поціловав
квіточкы,
злетїв,
посидїв на плечу
опоєный красов
дївочкы.
Збілїте тїло заганьбив,
тїнь закрила очі,
она вірила.
Стих голос,
в душі непокій.
Одышла любов,
Одлетїв час
Далеко на крылах.

1 2 3