Укажка з книжкы Штефана Смолея: Не ганьб ся, Русине!

Не забудь!

Жывот чоловіка красный,
Но мать велё подоб,
Про ёго красу і добро
І ты сам дашто зроб.
Не чекай, же вшытко другы
Тобі мають дати,
Найдорогше уж ті дали
Твій отець і мати.
Істо ті дали, што могли
До жывота твого,
Добро, ласку, здравы рукы –
Значіть то так много.
Родічовске погладжіня
Руков велё стоїть,
О то веце, кедь є тогды,
Як тя дашто болить.

Не забывай, кадыль підеш
Ты своїм жывотом,
Ці їх стрїтиш, ці обыйдеш,
Зохабиш під плотом?
Жывот чоловіка красный,
Знай го пережыти,
Не дай ся звести з дорогы,
Котров бы-сь мав іти.
Треба тобі памятати,
Не треба забыти,
Без кого бы-сь на тім світї
Не жыв, не міг быти.
Раз ся застав в своїм згонї,
Постій, і подумай,
Ці єсь зробив вшытко,
што-сь мав,
Не забудь, не єсь сам!

Нескоро уж буде тобі
Слызы проливати,
Як не буде тых, кому-сь мав
За жывот честь дати.

Споминаня на домовину

Там, де в прекрасній долинї,
Там, за плотом, на рівнинї
Квіткы в траві росли
Потїхов мі были.
Де ня сонце скоро рано
Із спаня будило,
На постели із теплыма
Лучами гладило.
Де ня часто моя мамка
Руками гласкала,
Як малого на свою грудь
К собі притуляла.
Там зістала родна хыжа,
Моє родне село,
Де мі у моїм жывотї
Было все весело.

Часто чую в своїх думках
Спів пташків на полї,
Як мене за домовинов
Моє сердце коле.
Хоць уж і моє волося
Стрібром переткане,
Моє сердце споминати
Уж не перестане.

(Смолей, Штефан: Не ганьб ся, Русине!, 2005. Пряшів: Русин і Народны новинкы, ISBN 978-80-88769-58-2.)

Цїну Александра Павловіча здобыв Іван Боднар (з Лем.Фм, автор П. Медвідь)

Оріґінал чланку на Лем.Фм, автор: Петро Медвідь.

 

В понедїлёк, 19-го септембра 2022-го року, в Братїславі одбыло ся удїлёваня Цїн і Премій Літераторного фонду (Literárny fond) за оріґіналну творчость за 2021-ый рік.

Раз на два рокы Літературный фонд уділює так само Цїну і Премію Александра Павловіча за русиньску літературу. Якраз на тот рік припало оцїнёваня за період років 2020 і 2021. Як інформовав Літературный фонд, Премія тот рік удїлена не была.

Цїну Александра Павловіча здобыв Іван Боднар за книжку під назвов Стары рущаньскы пригоды, котру выдало Обчаньске здружіня Колысочка у 2021-ім роцї з фінанчнов підпоров Фонду на підпору културы народностных меншын. Книжка позбераных історій од жытелїв села Руське є збогачена ілустраціями Серґея Панчака.

Робота двоїх авторів

Як пише выдаватель у даній публікації, книжка Івана Боднара Стары рущаньскы пригоды взникла споїнём роботы двох авторів – Яна Боднара і ёго сына Івана Боднара.

„Ян Боднар, родак із Руського, заникнутого села про водну гать Старина в окресї Снина, записовав скоро дві десятьроча пригоды, котры ся стали жытелям Руського в минулости. Ёго сына Івана, котрый ся народив і до дорослости жыв в Снинї, і до Руськго приходив на вакації, записаны пригоды з Руського так заінтересовали, же з няньком зачав довгорочны записы оформляти книжно. На жаль, отець ся выданя першой Івановой книжкы із Руського Спомины на валал під Бескідом в роцї 2020 уже не дожыв,“ пише выдаватель.

Книжка Стары рущаньскы пригодыяк інформує выдаватель, є продовжінём пригод записаных Яном Боднаром, а умелецькы оформленых Іваном Боднаром.

Цїны і Премії Александра Павловіча

Літературный фонд удїлює од 2005-го року літературну Цїну Александра Павловіча за найлїпшый літературный твор написаный по русиньскы і Премії Александра Павловіча за літературный твор написаный по русиньскы і за тлумачіня літературного твору зо словацького на русиньскый язык.

Цїны і Премії Александра Павловіча суть все удїлёваны творам, котры вышли в попереднїх двох роках. Цїну і Премії удїлює выбор Секції про оріґіналну літературу на пропозіцію журї.

Два рокы тому Цїну Александра Павловіча за оріґіналный твор в русиньскім языку здобыла книжка Даніелы Капралёвой із назвов Серна в нераю, котра вышла у 2018-ім роцї, і выдало єй так само Обчаньске здружіня Колысочка. Премію Александра Павловіча втогды здобыв поет Юрко Харитун із збірков поезії під назвов Моя тринадцята, котру выдала Академія русиньской културы в Словацькій републіцї у 2019-ім роцї.

Петро МЕДВІДЬ, ЛЕМ.фм. Ґрафічна і языкова управа: ред. АРК в СР.

 

22. септембра 2022 дотовкло сердце члена Сполку русиньскых писателїв Мґр. Гавриіла Бескида

Минулого тыждня в Будапештї Мґр. Гавриіл Бескид, окрем іншых, быв на меджінародній научній конференції під назвов Світова русиністіка днесь: вопросы теорії і практікы оцїненый Преміёв Антонія Годинкы за вызначный вклад до русиньского возродного руху і русиністікы, котру перевзяв в ёго менї Мґр. Петро Медвідь. До рук Г. Бескида ся дістало наслїдно тото оцїнїня за помочі Мґр. Петра Крайняка, а в тім тыждню сьме ся дізнали, же 22. септембра 2022 у Пряшові дотовкло сердце єдного зо славных сынів роду Бескидів. 

+ + +

Гавриіл Бескид ся народив 28. септембра 1929 року в Кошіцях в родинї Евґенія Бескида і Марты, родженой Холошняёвой. Цїле своє дїтинство пережыв в русиньскім селї Леґнава, Старолюбовняньского окресу, яке гранічіть з Лемками в Польщі, де ёго отець быв ґрекокатолицькым священиком 35 років. Там выходив основну школу. Ёго учітелями были Варфоломій (єден з директорів „Українського національного театру“ в Пряшові, днесь театра Александра Духновіча) і Клара Баволярёвы. Скончів Штатну руську ґімназію в Пряшові і Высоку школу педаґоґічну в Братїславі. Учів у Леґнаві, в Малім Липнику, на Середнїй педаґоґічній школї Клемента Ґотвалда, на Дванадцятьрочній середнїй школї, на Електотехнічній і Стройницькій  школї в Пряшові, скады і одышов до пензії в 1991 роцї). По нїжній револуції ся актівно запоїв до русиньского руху, наперед у звязи з Руськым домом, дале як бадатель і розшырователь  бескидіаны  і карпатьской русиньской літературы  вцїлїм.

Од 2001 року выходить дуже хосенна публікація Русиньскый народный календарь, якых до 2005 року вышло пять. Гавриіл Бескид быв єден із плодных сполупрацовників тых важных публікацій. Находиме ёго статї на розлічны актуалны темы, присвячены ку главным історічным датам окремых років. Ту ся мож дочітати о Ґрекокатолицькій руській ґімназії, о Ґрекокатолицькій руській учітельскій семінарії, о културных обществах Русинів од другой половины 19. стороча, о вызнамных особностях Руського клубу і Общества А. Духновіча в Пряшові. Многы статї Мґр. Гавриіла Бескида ся обявили і в загранічных русиньскых выданях: Бесіда, Вседержавный русиньскый вістник, Podkarpatská Rus і інде. Ёго мено находиме в Encyclopedia of Rusyn History and Culture меджі 24 сполупрацовниками, яку выдав професор Павел Роберт Маґочі і професор Іван Поп в 2003 роцї в Торонтї в Канадї. Сам є зоставителём своёй першой книжкы а то Николай Бескид на благо Русинів, яка вышла у 2005 роцї у выдавательстві Валерія Падяка в Ужгородї. Якраз тоты публікації привели Гавриїла Бескида к членству в Сполку русиньскых писателїв, на котрого членьскы громады реґуларно ходив (докы му то здравя дозволяло) і все выступав з пропозіціями на злїпшіня роботы сполку.

Актівіты Г. Бескида ся не огранічують лем на публікачну роботу. У 2002 роцї быв ініціатором научного семінаря – 120 років од народжіня Николая Бескида, як і одкрытя памятной таблы історікови, в Леґнаві і в Болдоґкеваралї в Мадярьску, орґанізовав бісїду з писателём Підкарпатя Василём Сочком-Боржавином, семінарь на тему 80 років Общества А. Духновіча в Пряшові і ряд іншых актівіт. Г. Бескид выступав на вызнамных русиньскых форумах, як делеґат Світовых конґресів Русинів у Будапештї, в Ужгородї і в Пряшові,  Криніцї, Сіґетї, на научных семінарях в Мадярьску, в Ужгородї і інде. На сердцю му лежав проблем занедбаных гробів нашых културных великанів, як: Юлій Ставровскый-Попрадов, Михал Бескид, Іреней Ханат, Корнелій Добряньскый в Чертіжнім, якы требало обновити, як і реалізовати памятну комнату спомянутым людём, і писателёви Василёви Зозулякови.

Такых благородных дїл на контї Г. Бескида бы ся нашло і веце, наприклад, меджінародный семінарь ку 105. рочніцї од народжіня Юлія Ставровского-Попрадова, реалізація проєктів Русиньского културно-освітнёго общества Александра Духновіча в Пряшові, якого быв председом, в непослїднїм рядї актівіты навколо принавернутя Руського дому в Пряшові Руському клубу 1923, котрый довгы рокы вів як председа  і цїлый ряд іншых хосенных дїл на благо Русинів.

Дякуєме за вшытко. Вічная память!

Гавриіл Бескид быв таксамо актівным навщівником (а дакількораз ай выступаючім – позваным гостём) на семінарах карпаторусиністікы, котры ся одбывали на Інштітутї русиньского языка і културы ПУ (другый справа).

-кк-

Цїну А. Павловіча здобыли Стары рущаньскы пригоды

Цїну Александра Павловіча за русиньску літературу за рокы 2020 – 2021 (удїлёвану кажды два рокы Літературным фондом у Братїславі)  здобыв Іван Боднар за книжку Стары рущаньксы пригоды, выдану обчаньскым здружінём Колысочка – Kolíska. Выданя той публікації было підпорене Фондом на підпору културы народностных меншын. Є то вже друга выдана книжка уведженого ОЗ, котру Літературный фонд оцїнив як найлїпшу публікацію умелецькой літературы в языку русиньской народностной меншыны. Ґратулуєме авторови і Колысочцї.
-кк-

Укажка з книжкы Штефана Смолея: Не ганьб ся, Русине!

Просьба за бідны дїточкы

Боже, за бідны дїточкы
Спинам к тобі рукы,
Щі невинны, няй не терплять
Превеликы мукы.
Няй не вмерають з голоду,
І няй не хворїють,
Кедь ся народили на світ,
Няй з радости жыють.
Хрань їх од вшыткого злого,
Они щі не жыли,
Проти ничіїм законам
Ся не провинили.

Свій жывот щі лем зачали,
Уж мусять вмерати.
Дай і їм радость з жывота
На земли спознати.
Чоловіка сердце болить
Із жалю над нима,
Вымінив бы і свій жывот,
За їх жывот з нима.
Хоронь дїти в цїлім світї
Од болю, терплїня,
Няй ся дожыють старобы,
І Твого спасїня.

Боже, за дїточкы в світї
Спинам к тобі рукы,
Щі невинны, няй не терплять
Превеликы мукы.

Дякую ті, мамко

Дакую ті, мамко,
За вшытко, як мамі,
За нелегкый жывот
Прожытый із нами.
Дякую за любов,
За ласкавы слова,
Же-сь про нас як мати
Все была готова.
Малых і великых
К собі притулити,
Руков погласкати,
Словом потїшыти.

Як сьме росли, дома
Сонце все не грїло,
Бо і в нашій хыжі
Вшеліяк ся жыло.
В радости і в бідї
Ты нам говорила –
Жыйте так, жебы-м ся
За вас не ганьбила.

Про жывот многому
Єсь нас научіла.
Дякую ті, мамо,
Же єсь про нас жыла.

Сміяла-сь ся на нас,
А в сердцї-сь плакала,
Як єсь нас із дому
В жывот спроваджала.

Хоць уж тебе не є
Довго меджі нами,
В думках я тя віджу
Все перед дверами.
Кілько раз приходжу
До нашого двору,
Віджу тя стояти
На дверях до дому.

Дакую ті, мамко,
За вшытко, як мамі,
Ты зістанеш жыти
Вічно меджі нами.

(Смолей, Штефан: Не ганьб ся, Русине!, 2005. Пряшів: Русин і Народны новинкы,
ISBN 978-80-88769-58-2.)

Творы Євґенія Фенцика діставають ся ку чітателям (автор Петро Медвідь)

Перебрана статя із Лем.Фм, автор Петро Медвідь.

В тых днях діставать ся ку чітателям нова публікація з Выдавательства Пряшівской універзіты в рамках серії Русиньска класіка.

Тандем літературознателів із Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові, Валерій Падяк і Михал Павліч, по двох публікаціях, в якых пошоровали творы Анатолія Кралицького, і выбері пєс з репертоара Театру Александра Духновіча, одкрывають про сучасного чітателя далшу вызначну русиньску особность і його творчу дідовизну.

Три найважнішы творы

Книга з назвов Євґеній Фенцик. Творы приносить три цілы, комплетны творы того вызначного священика, поета, прозаіка, драматіка і публіцісты другой половины 19-го столітя. Но подля редакторів выданя, іде о три найважнішы літературны творы, із веце як двасто, котры Фенцик почас свого жывота написав.

Веце мож прочітати на оріґіналнім сайтї рецензії: https://www.lem.fm/tvory-yevgeniya-fentsika-distavayut-sya-ku-chitatelyam/

Укажка з книжкы Осифа Кудзея: Замішка

Заосталость

Ословила Рыба Рака:
„Де ідеш, Клепетко?‟
А одповідь была так:
„Допереду, тетко.‟

Рыба на то: „Нї, сусїде,
то скрат орьєнтачный –
ты допереду не ідеш,
бо маш ход опачный!‟

Істо з властной скушености
познате припады,
коли план до будучности
быв кроком дозаду.

Текст
Єдного дня в обывачцї
повідать Папаґай Мачцї:
„Коцур мі вчера повів,
же ты не любиш мій спів…‟

Мачка покрутила хвостом
і рекла му цалком просто:
„Знаш, коли чую твій спів,
думам, же єсь одурів –
мелодія красна фест,
но уха мі рїже текст!‟

Птах скрічав на повну гортань:
„Ты тому розумиш чор-р-рта! –
Знаш чом то так є, і буде?
Бо текст діставам од людей!!!‟

Грїхом є бісїда пуста,
не бабрайме сі нёв уста.
З кого іде погоршіня,
чекать го плана одміна.

(Josif Kudzej: Zamiška, 2016, Свідник: Tlačiareň svidnicka,
ISBN 978-80-972571-8-7, s. 4-11)

ОСИФ КУДЗЕЙ СЛАВИТЬ 70 РОКІВ

Народив ся 24. 2. 1952 в Няґові, де пережыв цїлый свій жывот а де жыє і днесь.

Богобойны родічі му заскіпили до сердця віру в Господа Бога, котрой ся вірно тримав в молодости і тримле ся в старобі і котра про нёго была жрїдлом хрістіаньского жывота. Як молодый хлопець в 1968 р. витав перед няґівскым храмом своїма першыма стишками владыку Гопка. Дух віры го провадив почас цїлого жывота а іншпіровав народно і реліґійно. О ёго літературнім красотворїню красно пише русиньска писателька ПгДр. Марія Мальцовска в книзї Осифа Кудзея – Байкарёвы думкы (2009) і рецензентка ёго книгы Мудрость жывота (2008) ПгДр. Кветослава Копорова. Сам автор дакотры події свого жывота описав в саморефлексії „Моя сповідь‟ в книжках Байкы-забавляйкы (2008) і Пацеркы (2008). Аматерьскому театрику в Няґові присвятив 15 років свого жывота. Ёго народны стишкы вышли в 10 книгах. В р. 1981 го навщівив священик парохії Рокытів коло Гуменного о. Франтїшек Крайняк. Бісїдовали о потребі перекладу церьковных літурґічных книг з церьковнославяньского языка до языка русиньского. Редакція Русиньского ґрекокатолицького календаря ся о. Франтїшка позвідовала на дакотры інтересны моменты з їх зознамлїня ся і сполочного перекладаня церьковных текстів.

  • Отче Франтїшку, де сьте ся першый раз спознали з Осифом Кудзеём?

В роцї 1981 єм ся став душпастырём парохії Рокытів коло Гуменного. В Няґові єм мав доброго приятеля з теолоґічных штудій – Серґея Сметанку. Він знав о моїх пасторачных поглядах, же каждый народ бы мав мати богослужіня в материньскім языку, а так як мають Мадяры по мадярськы, Словаци по словацькы, Українцї по україньскы, так мають мати і Русины по русиньскы. Серґей ня завів ку Осифови Кудзеёви, котрый писав стишкы по русиньскы а про аматерьскый театрик в Няґові писав по русиньскы пєсы. Кедь єм му повів о задумі русиньскых церьковных перекладів, думка ся му любила і притакнув, же ся треба до того пустити. То ся і стало, кедь єм ся вернув з основной воєньской службы в роцї 1984. Самоперше сьме оправили Малый ґрекокатолицькый катехізм про русиньскы дїти, котрый єм уж мав написаный за помочі богословів – Ярослава Поповця і Мілана Біланчіка. Потім сьме ся пустили до перекладаня Апостолів і Євангелій на недїлі і свята цїлого року.

  • То было іщі перед револуціёв.

Так є. В роцї 1985 ня отець ордінарь Йоан Гірка переложыв на парохію до Меджілаборець. Ту сьме переложыли Тайны: Крещіня, Міропомазаня і Вінчанку, тыж Молитву св. Ружанця а Крестну дорогу.

  • Потім пришов рік 1989.

Так. А по нїм в р. 1995 кодіфікація русиньского языка. Перед кодіфікаціёв сьме мали властну ґраматічну норму, но од р. 1995 сьме прияли офіціалну норму установлену Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові. Можу повісти, же много оправлёвати не требало.

  • Потім наслїдовали остатнї переклады.

Гей. Днесь можеме повісти, же маме переложене вшытко потребне про пасторацію русиньскых вірників, од крещіня аж по погріб. Найвеце собі цїниме переклад Малого требника, Недїльной вечурнї, Літурґії оперед посвяченых дарів, Літурґії Йоана Златоустого, комплетного Нового завіта. Остатнїм нашым дїлом є Молитвенник, в котрім ся находять тропарї і кондакы на цїлый рік, молебены, акафісты, ружанцї, духовны піснї.

  • Є то велике дїло. Таке не зробив ани Духновіч.

Є то правда. Кедь ся споминають народны будителї Духновіч і Павловіч, я бы ку ним додав і Кудзея. (Позн. часопису Русин: але тыж у першім рядї і о. Франтїшка Крайняка).

  • Часто сьме де-кого чули, же до русиньского языка ся не дасть якостно перекладати, бо язык не мать достаток потребных слов, же русиньска реч є бідна.

Бідна не є, лем не є розвинута. Русины не мають свою державу, де бы тот процес ся наповно розвинув через школство, медії, інштітуції, денно-денне навчаня русиньского языка з позіції авторіты державы. У Русинів без державы є то вшытко добровольне. Мы сьме тыж мусили розвинути теолоґічну термінолоґію, а так требало вытворити новотвары. Так ся то робить в каждім языку. Особно собі думам, же термінолоґію Нового завіта сьме розвинули пребогато і прецізно. А што ся тыкать Літурґії Йоана Златоустого, з перекладу бы собі могли брати приклад і іншы языкы. Но покорно собі усвідомлюєме, же ани нашы переклады не суть доконалы.

  • Мать на перекладах частку і Інштітут русиньского языка і културы?

Мать. Множество слов сьме переконзултовали з доцентков Аннов Плїшковов. Вшыткы переложены творы сьме засылали на Інштітут русиньского языка і клултуры Пряшівской універзіты. Но мушу припомянути, же отцём церьковных перекладів є Осиф. Є то ёго язык, ёго штіл, ёго філолоґічне красотворїня. Коло Осифа русиньскый язык ся учів і я, бісїдую так, як мене научів Осиф. На церьковны тексты єм ся заміряв теолоґічно. Єм пересвідченый, же в них не є нияка теолоґічна хыба.

  • Мать русиньскый літурґічный язык будучность?

Єм пересвідченый, же мать. Тадь зато сьме 40 років робили тоты переклады, жебы ся хосновали і служыли духовным потребам віруючіх. В церьквах на русиньскых селах ани не пасує іншакый язык як церьковнославяньскый і русиньскый, котры народу не ніщать ани народну ідентіту, ани ёго културне богатство. Но одповідность несе і верьхность Ґрекокатолицькой і Православной церькви. Ниякым способом бы не мала Русинам бранити мати церьковны обряды по русиньскы. Кедь ся так не стане, буде то велика културна і реліґійна шкода, народностный грїх, а тыж пасторачна хыба.

  • На чім ся робить теперь?

На коректурї комплетного Нового завіта. Віриме, же в близкій добі го будеме мочі понукнути нашым вірникам.

  • Жычіме Осифови ку ёго 70-цї много здравя і Божого благословлїня на многая і благая лїта.

Няй Господь Бог выслухать вашу просьбу.

Здрой: Grekokatolîcʼkyj rusîňskyj kalendarʼ/ Ґрекокатолицькый русиньскый календарь 2022.

За Сполой русиньскых писателїв жычіме нашому юбілантови міцне здоровя і много сил до далшого жывота.

Вітязём Літературного конкурзу Марії Мальцовской 2021 є Людміла Шандалова

Мілы чітателї,
рiк 2021 є за нами а з ним і 8. Літературный конкурз Марії Мальцовской. Так як минулый рік быв в світовых удалостях міксом очекаваных удалостей і нечеканых прекваплїнь, в тім самім дусї ся презентовали і авторы запоєны до конкурзу. Read more

1 2 3 4 8