Подобность чісто нагодна
У нас днесь мало так быти,
зерно ся мало дїлити.
Вшыткы ся ту посходжали,
зерно домів брати мали.
Скоро каждый предповідав,
же то буде велика звада.
Ани довго не тримало
а уж ся то ай зачало.
Скочіли собі до речі,
зерно є важна річ преці.
Настала ту рядна звада,
о зерно ся каждый вадить.
Дакотры ся призерали
а добрї ся забавляли.
Хто мав розум – тихо быв,
головов лем покрутив.
Настали ту часы такы,
же дакотры суть лахваты.
Хоць мають дость вшыткого,
фурт хцуть частку другого.
Навщівив ня пташок
В тот день єм барз шатовала,
бо-м прятати дома мала.
Кедь єм домів приходила,
нараз єм аж выскочіла.
Застала єм на краёчку,
зачула єм мышочку.
Што, ці ся мі лем приснило?
Жебы ту мышиско жыло?
Де ся в мене мышка взяла,
в домі нїґда не бывала.
А так стою як тот совп
і слухам мышачій звук.
Перейду я на веранду
а там віджу таку сранду:
малый пташок днука влетїв,
но назад вон не одлетїв.
Сеґінятко ся трепало,
до зацлон ся замотало.
Но як я го увідїла,
помочі єм му хотїла.
А так тихо, опатернї,
хопила-м го до рук ємнї.
Не бій ся пташку маленькый,
ты єсь такый твор міленькый.
Крылцята сі понатягуй,
леть, і людей обвеселюй.
Своїм співом щебетавым,
потїш людей, што суть самы.
Леть сі пташку, де хцеш, ідь,
у тот красный, шырый світ.
Добре чутя-м з того мала,
же-м пташкови спомагала.
Коцурик
Быв раз єден концур малый,
парадёшом го назвали.
Од маленька позор давав,
жебы кожух не подрапав.
Ушка собі лабков чістив,
жебы сі быв цалком істый,
же є коцур найкраснїшый,
про мачічкы найчістїшый.
Быв то коцур парадник,
од мала мав такый звык.
Што на то, дїти гварите?
Ай вы ся так парадите?
