6. апріля 2023 дожыла ся округлого юбілея – 70 років вызначна особность русиньского руху Александер Зозуляк

ПаедДр. Мґр. Анна СИМКОВА, кураторка СНМ – Музея русиньской културы  в Пряшові

             АЛЕКСАНДЕР ЗОЗУЛЯК З ДУШОВ МАЛЯРЯ

6. апріля того року Александер Зозуляк oславив красный жывотный юбілей – 70 років. Кедь высловиме мено Александер Зозуляк, окрем Русунів і вшыткого, што з Русинами є споєне, не смієме забыти іщі на єдно, а то главне в ёго жывотї – світ уменя. Ёго жывотна і професіонална драга є міцно пестра. Цїлым професіоналным жывотом Александра Зозуляка спроваджать уменя – світ муз, фаребных тонів, фантазії. І так го знають люде. Александер Зозуляк є непрегляднутелнов особностёв в културнім і сполоченьскім жывотї Русинів, но і в умелецькім жывотї, а то нелем міста Пряшів.

Тепер мі довольте представити Александра Зозуляка не як вызначного і успішного дїятеля на полю русиньской културы, Русинів як такых, але як чоловіка з душов умелця, повнов фантазії.

Кедь хочеме вступити до ёго умелецького  світа, до ёго світа фантазії, муз, не дасть ся то зробити без того, жебы коротко не нагляднути і не спомянути ёго „світьскы‟ жывотны етапы, котры мали великый вплив на ёго творчость.

Александер Зозуляк  ся народив  6. апріля 1953 в Пряшові. Сын україньского писателя выходной Словакії, Василя Зозуляка. Скончів ґімназію з навчалным языком україньскым в Пряшові і потім Педаґоґічну факулту в Пряшові УПЙШ в Кошіцях. Зачінать ся ёго жывотна, робоча і творча дорога.

Быв і є редактором, выдавателём, културным дїятелём Русинів на Словакії.

Великый злом в ёго жывотї настав в новембрї 1989-го року. Став ся сполуоснователём Iніціатівной ґрупы Русинів–Українцїв за перебудову. Зрїкать ся україньской народности і гварить, же Русины суть самостатнов выходославяньсков народностёв.

По цїлый робочій жывот на полю русиньской културы Александра Зозуляка спроваджають музы уменя. Світ фантазії, творчого умелецького взлїту го николи не опустив, не зрадив. Быв ёго вірным супутником в добрім і планім.

Іщі як штудент цїлым своїм тїлом нассає вытварне уменя. Навщівлює ґалерії вытварных умень, малює, і в малёваню рад експеріментує, выставлює властну творчость.

Малёваня ся стало ёго тырвалов радостёв і змыслом жывота. Од початку своёй малярьской дорогы знав, котры малярьскы жанры і темы хоче реалізовати, якыма техніками. Поступно, дякуючі і Михалови Чабалови розвивав свій вытварный талент.

Ходить до ательєру академічного маляря Михала Чабалы, котрый му  одкрывать світ уменя. Михал  Чабала му дає пріватны годины креслїня і малёваня, втягує го до таїв мішаня фареб і композіції, обознамлює го з ґеніями світового вытварного уменя. Приправлює Александра Зозуляка на талентовы екзамены на Педаґоґічну факулту УПЙШ в Пряшові.

Праві ту, в ательєрї Михала Чабалы суть ёго першы важны контакты з вытварным уменём. В ёго творчости видиме і вплив Михала Чабалы, фасцінацію ёго малярьством, фаребныма шкалами, задумчівостёв образу.

Власна малярьска творчость Александра Зозуляка є близка штілу постмодернізму, такзваного –ізму 20-го стороча, главнї неоекспресіонізму (60-ты аж 80-ты рокы), як реакції на неспокійность добы. Є то гравость аж абсурдіта ці морбідность, деформація ліній.

Александер Зозуляк любить експеріментовати з вытварным проявом ці композіціёв образу, вытварныма техніками, а то од креслїня церузков, угликом, рудков, сухым пастелом аж по мальбу, де найвеце вывжывать олїёвы фарбы. Фаребне зложіня ёго образів є часто дінамічне аж експресівне, што залежить од вытварного заміру. Окрем полотна мальбу часто реалізує і на сололітї. При наношаню фарбы вывжывать нелем щетець, но і шпахтлю ці роботу з лаком.

Ёго жанрова творчость є пестра. Од портрету, автопортрету, через країну – пейзажы ці містьску країну, закутя, фіґуралны композіції, но главнї жанер акту, котрый ся перелинать цїлов ёго творчостёв.

В портретній творчости одкрывать Александер Зозуляк внутрїшнїй став чоловіка – моделу, внутрїшнє пережываня, одкрывать ёго псіхіку. Ёго портретна творчость є пестра. Од портретів дїтей, молодых, старых людей, людей простых, але і представителїв верьхности, робітників (інтересны портреты зливарїв з ВСЖ Кошіцї), людей розлічных професій ці вызнамных світовых особностей, писателїв, як наприклад, Пабло Неруда, Салвадор Алліенде і іншы.

Інтереснов є ёго автопортретна творчость з єднотливых етап жывота.

Фіґуралны композіції в творчости Александра Зозуляка ся обявлюють в одношіню з добов, сполоченьско-політічнов сітуаціёв, внутрїшнїм світом людей – їх каждоденых пережывань, розлічных траум, ці псіхічных походів. Композіції образів дінамічны, скрывають в собі множество розповідных пригод, одкриваючіх посолства автора. Суть ёго аналізов креатівного приниманя світа.

В ёго творчости  вызначну роль одограє інтімно понятый жанер – акт.

Вічна тема муж і жена у вшеліякых жывотных сітуаціях. Любов, ненависть, смуток, плач, безнадїй… вшыткы подобы любви.

Гра світла і тїни, експресівна фаребность і рукопис тягми пензля ці шпахтлї, ємность ці аґресівность форм, людьскых ґест і емоціоналных выразів, тото вшытко найдеме в образах того жанру. Автор нас втягує до дїяня на образї і тым нас нутить задумовати ся над змыслом жывота.

В творчости Александра Зозуляка мать своє певне місце і жанер країны. Країна іншпірує Зозуляка своїма  природныма перемінами, лірічностёв, але і дінамічностёв  своїх містькых закутин, тихых одляглых місць ці містькых панорам родного міста Пряшів.

Композіція образів є або дінамічна, повна непокоя – автор нас втягує до дїяня, або меланхолічна, де нас мотівує прожыти собі «тихо образу», лем так мовчати, позоровати дїяня,  котре ся вынарять перед нами, ёго формы, фаребность.

Творчость Александра Зозуляка є пестра. Мать за собов множество выстав але і участей на малярьскых пленерах.

Свої образы Александер Зозуляк выставлёвав нелем дома, но і за граніцями. Персоналны выставкы реалізовав у Пряшові,  Сабінові, в Музею модерного уменя Енді  Варгола в Меджілабірцях, в каштелю в Гуменнім ці за граніцями републікы у польскій Криніцї.

Окрем персоналных выстав Алекцандер Зозуляк мать за собов множество колектівных выстав. Такыма вызнамныма колектівныма выставками были выставкы в Пряшові, Меджілабірцях, Старій Любовни, Гуменнім, но тыж і за граніцями – в Криніцї в  Польщі і в даньскій Кодани.

І сам він орґанізовав  много выстав і пленерів русиньскых малярів, наприклад пленер русиньскых малярїв у Старій Любовни.  Є основателём Пленеру  русиньскых професіоналных малярїв і Біенале русиньскых малярїв Пряшівского реґіону.

У Шарішскій ґалерії, теперїшнїй Крайскій ґалерії у Пряшові, зорґанізовав колектівну выставу русиньскых малярїв з Пряшова, котра была збогачінём 7-го засїданя Світового конґресу Русинів в Пряшові 2003-го року, де і сам выставлёвав.

Велику кількость образів і кресеб Александер Зозуляк подаровав Русинам, но суть і в публічных колекціях културных інштітуцій Русинів дома і у світї.

Словацькому народному музею – Музею русиньской културы в Пряшові подаровав 150 олїёвых образів і понад 500 кресеб церузков, углём, рудков, ці комбінованыма техніками, множество акварелів і ґрафік.                 

22. юна того року о 16. 00 год. у СНМ – Музей русиньской културы в Пряшові зреалізує з нагоды ёго вызначного юбілея – 70 років, выставку ёго цїложывотной умелецькой творчости.

До ёго далшых жывотных юбілеїв і малярьскых успіхів желаме Александрови Зозулякови много здравя, віталіты, творчой креатівіты як в особнім, так і в робочім жывотї.

Жебы молодость жыла в Твоїй душі, няй сердце не знепокоює нуда і передовшыткым, няй в Твоїх очах жыє вічне щастя.

Перебрате з часопису Русин 2/2023.

 

За Сполок русиньскых писателїв Словеньска жычіме  нашому членови міцне здравя, оптімізм і много творивых сил до далшой роботы на благо Русинів.

 

56. семінар карпаторусиністікы – на тему сучасной русиньской літературы

Михал Павліч: КОМІКА СТЕРЕОТІПІВ У ПРОЗЇ МІРОСЛАВА ЖОЛОБАНІЧА

Одбыв ся 56. научный семінар капаторусиністікы

По скоро тройрочній павзї Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові зорґанізовав на 16. марца 2023 в просторах ректорату – в засїдални Consilium maius уже 56. семінар карпаторусиністікы.

Семінары карпаторусиністікы мали перед пандеміёв Ковід своїх реґуларных навщівників (хоць їх чісло ся в послїднїх двох роках поступно знижовало), але все ся нашло холем 10 – 15 особ, котрых заінтересовала авізована тема із жывота Русинів як автохтонной міноріты, компактно жыючой на северовыходї Словакії і в сусїднїх штатах – В Польщі, на Українї і в Мадярьску. Найбівшый інтерес в минулости быв о семінары, на котрых были презентованы темы з давнїшой і недавной історії Русинів.

Много раз было конштатоване, же в рамках третёго народного оброджіня Русинів і їх наслїдной ревіталізації найпрудшым темпом ся розвивать передовшыткым літературна сфера. Темы, дотыкаючі ся сучасной русиньской літературы были уже дакілько років презентованы звычайно зачатком календарьного рока. Семінары были споєны з презентаціёв розвоя сучасной русиньской літературы найновшыма выданями передовшыткым умелецькых текстів (але ай научной, одборной і одборно-популарной літературы) за цїлый попереднїй рік.

Такым быв ай 56. семінар на літературну тему, на котрім выступив одборный асістент Інштітуту русиньского языка і културы ПУ Мґр. Михал Павліч, ПгД.

Михал Павліч ся од скончіня докторандьскых штудій (2018), коли обгаїв дізертачну роботу під менторством проф. ПгДр. Петра Кашы, венує теорії літературы і сучасній русиньскій літературї на Словакії. На семінару карпаторусиністікы выступив із темов Коміка стереотіпів у прозї Мірослава Жолобаніча, іншпірованый главнї послїднїма двома публікаціями гуморесок Міра Жолобаніча – Захранка (2020) і Дуплава верьба (2021), ід котрому, надїєме ся, прибуде тото року ай третя часть – Горечій кавей (з укажков з приправлёваной публікації здобыв автор перше місце в Літературнім конкурзї Марії Мальцовской 9).

Орґанізаторы семінара вырїшли на тот раз закликати на семінар ай штудентів середнїх школ, тых, котры проявили інтерес о сучасну русиньску літературу – з Педаґоґічной академії і Середнёй одборной школы служеб на ул. Кошіцька, обидві у Пряшові. Відїло ся, же їх семінар заінтересовав і проявили таксамо інтерес о найновшы выданя русиньской літературы, котры мали  можность дістати ай з венованём авторів. На семінар прияли позваня русиньскы авторы – Марія Шмайдова, Миколай Коневал, Мілан Ґай і Мірослав Жолобаніч.

Як выплывать з назвы темы семінара, гуморескам четвертого позваного гостя быв венованый выступ літерата Михала Павліча, зато было інтересне про автора дізнати ся, як принимать, аналізує і оцїнює ёго штіл писаня одборник – літерат, а про участників семінара зась выникла добра можность давати авторови вопросы, главнї о тім, одкы бере іншпірацію на писаня.

Конець діскусії завершыла Кветослава Копорова, котра вела семінар, такыма словами: „Є добрї, кедь знаєме приїмати гумор у вшыткых ёго подобах, засміяти ся з веселой, але даколи ай смутно-гуморной сітуації, а „майстрами жывота“ ся стаєме тогды, кедь ся знаєме засміяти ай самы із себе. А суть меджі нами тыж люде, котры знають розосміяти нелем себе, але ай другых. Мають необычайный талент – творити гумор. Такым є ай наш днешнїй взацный гость – Міро Жолобаніч“.

Позад діскусії докторандка Мґр. Михала Голубкова представила найновшы выданя з области карпаторусиністікы за послїднї три рокы а мілов точков за семінаром было выступлїня інтерной докторандкы Інштітуту русиньского языка і културы Мґр. Домінікы Новотной із своїм найновшым репертоаром співанок.

-кк-

Фото З. Цітрякова.

Одбыла ся вырочна членьска громада Сполку русиньскых писателїв

Членьска громада Сполку русиньскых писателїв

16. марца 2023 ся на Інштітутї русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові одбыла вырочна членьска громада Сполку русиньскых писателїв Словеньска.

Громаду вела председкыня Сполку Кветослава Копорова, котра інформовала о выслїдках роботы за рік 2022 і представила планы на далшый рік. Сполок в рамках своїх актівіт в роцї 2023 предкладать штири проєкты до Фонду на підпору културы народностных меншын – проєкт на выданя двох публікацій, проєкт Літературный конкурз Марії Мальцовской (юбілейный – десятый рочник) і проєкт на реалізацію вебовой сторінкы www. rusynlit.sk.

По успіху двох выданых книжок куртых гуморістічных повідань автора Міра Жолобаніча Захранка і Дуплава верьба, того року предложыв Сполок на выданя третє продовжіня гуморесок, теперь з назвов: Горечій кавей (іде знову о курты повіданя з гуморным підтекстом і ілустраціями автора). Другов предложеным текстом на выданя суть повіданя про найменшых зо жывота мушковины – Під диков грушков авторкы Марії Шмайдовой. До того часу іщі не знаєме, ці будуть проєкты схалены.

Заключінём проґраму громады были офіціалны ґратулації нелем вітязям минулорочного літературного конкурзу Марії Мальцовской, але ай вшыткым участникам літературного конкурзу, котрым были переданы діпломы.

Як то бывало звыком перед пандеміёв, позад членьской громады Сполку наслїдовав семінар карпаторусиністікы на тему русиньской літературы. Сьме потїшены, же по трёх роках павзы (послїднїй семінар карпаторусиністікы быв концём рока 2019, а планованый семінар – в марцу 2020 ся уже з доводу пандемії не зреалізовав) ся знова тота традіція обновила і будеме ся надїяти, же семінар, котрому выступаючій – Мґр. Михал Павліч, ПгД. дав назву Коміка стереотіпів Мірослава Жолобаніча, заінтересовав як публіку молодых штудентів, так ай традічных навщівників семінарів карпаторусиністікы.

-кк-

фото Зденкы Цітряковой.

Мґр. Домініка НОВОТНА: KORENE Vira. Naďija. Любов. (Рецензія)

В осени 2022 вышла книжка повідок авторкы Емілії Січаковой Беблавой. Єй назва KORENE (корїня) може сама найлїпше выстигує основу тых текстів. Авторка нас спроваджать глубинами ґенерацій своёй родины. Посередництвом притягуючіх і правдивых пригод людьскых доль одкрывать каждоденны старости і радости Русинів за послїднїх сто років. Околіця Михаловець але і Полонины суть тыма містами, де сягать корїня авторкы. То, же іде о выповідь з авторчиной душы, потверджує і персона Геленкы, молодого дївчати з повідкы Маря, якым є сама авторка. В єднотливых повідках суть презентованы розлічны темы, якы трапили і траплять людей доднесь. Є то худоба, домашнє насилство, алкоголізм, конфесійна і етнічна нерівноцїнность, вопрос еміґрації. Віра, надїя, любов – то є підназваня публікації, котра одказує на то найцїннїйше, што стороча помагать Русинам бити ся з проблемами каждоденного жывота.

Треба підчаркнути і оцїнити факт, як авторка пeрепоює людьскы пригоды з історічныма удалостями, котры ся тыкають передовшыткым міноріты Русинів, але ай іншых етнічных ці конфесійных ґруп, котры заселяють простор історічного Земпліна (днесь околіця Михаловець і Требішова). Тым ся публікація єдночаснї стає яковeсь заступуючов, малов історіоґрафіёв Русинів, котра ся ненучено врывать до памяти чітателя через людьскы судьбы. Накілько была русиньска народность з ідеолоґічных прічін довгы десятьроча заказована а достаточны інформації о нїй в школьскых основах доднесь не найдеме, із дакотрых історічных подїй спомянутых в публікації буде зачудованый неєден русиньскый чітатель. Єднов із них може быти і, наприклад, тема выселїня і оптацій русиньского жытельства із теріторії ЧСР на Україну, што были реалізованы по Другій світовій войнї. Ішло передовшыткым о Русинів зо северовыходной части Словакії, котрым совєтьскы аґітаторы наобіцяли уродну землю, не дорогый статок, новы домы, ґаздівства… Контакт з реалітов – велике скламаня, траплїня, кривды, марны снагы о навернутя домів, робочі ґулаґы але і смерть запрічінена тяжкыма жывотныма подмінками, то было то, што в реалітї чекало Русинів на Українї. Тоты смутны, но правдивы сітуації одкрывать повідка Михайло і Ольґа.

Темы, котры трапили людей перед пів сторочом або сторочом, суть актуалны і днесь. Oдхылїнём не є ани тема поставлїня жен в сполочности. Повідка Светлана представлює жену, дало бы ся повісти феміністку своёй добы, котра дає предность школованю своїх дїтей перед купованём фундушів за пінязї, якы їй посылать єй муж з Америкы. Рїшіня главной протаґоністкы Светланы суть одважны і выходять за рамкы „нормы“ даной добы. Но Светлана може быти іншпіраціёв і про неєдну сучасну жену.

Повідка Маря одкрывать жывот жены з тїлесным гендікепом, яка тужить по любви, котру мала на досяг рукы. При представі, же іде о правдиву выповідь, а дакотры персоны жыють дотеперь, неєден чітатель зістане доятый. Маря є веце, як лем даяка калїка. Є стїлеснїня одвагы, незломности, женьскoй силы і любви. На позадю уведженой повідкы захоплюєме реалны сполоченьскы удалости данoй добы, такы як еміґрація до Америкы, або нова сполоченьска сітуація, котру по войнї принесло нове сполоченьске зряджіня – соціалізм.

Еміґрація, конфесійны вопросы (передовшыткым полемікы взникаючі меджі ґрекокатолицькым духовенством і наступуючов православізаціёв ґрекокатолицькых віруючіх), як і матеріална біда, а на другім боцї тужба штудовати, то суть часто повторуючі ся темы у повідках Емілії Січаковой Беблавой. Про многых Русинів (і Нерусинів) суть цїлком новыма інформації о тім, же ід ґрекокатолицькой церькви ся голосить і значне чісло Словаків, або і то, як ся Русины дістали аж на середню Словакію – на Горегроня. Тоты факты ся чітатель дізнає в повідцї Павол а Андрій. Главны персоны в нїй ся, окрем іншого, мусять попасовати з новов жывотнов сітуаціёв, тыкаючов ся ліквідації ґрецькокатолицькой церькви комуністічным режімом.

Дїя повідкы Іван а Петер ся одбывать главнї в Полонинах. Авторка приближує чітателёви такы тяжкы жывотны условія, якы собі днесь уже ани не знаєме представити. Жывот бідной родины, котра ся мусить бити з алкоголізмом нянька, переплїтать ся з історічныма пригодами даной добы, такыма як маніпулація з етнічныма ґрупами, українізація Русинів, або і недобры одношіня меджі ґрекокатоликами і православныма віруючіма.

Робота на ґаздівстві, у садї, де пестують грозно, але і перша любов, першы забавы, штудії зажывали вєдно найлїпшы камараткы Гана а Ружена. Їх розповіданя отварять дверї до часів соціалізму і одкрывать, як тота доба овпливнёвала жывоты молодых людей. Туга по науцї і слободї  їм дала одвагу вылетїти як ластівкам з родинного гнїзда. Великый роздїл меджі сельсков і містьсков менталітов, котрый ся проявлёвав в одношінях з їх ґаздами їм наробив раны на душі і на тїлї. І кедь ся їх дорогы почас універзітных штудій роздїлили, при своїх траплїнях были єдна другій опоров до конця жывота.

В давнїшых часах была кажда неєднакость, кажде одбочіня із даякой нормы тернём в оку в цїлім селї. Ці ішло о маєтность, або роздїлы во вірї, общественна нетолеранція потрапила і овпливнила много людьскых осудів. Такы сітуації указує повідка Юрай а Маґдушка. Він – худобный, православный, а она – ґрекокатолічка з богатой родины, вырїшыли жыти довєдна і заложыти собі родину. Хто знає, ці бы ся Маґдушка розгодла єднако, кобы знала, кілько траплїня буде мусити нести винов своёй родины.

Історічны подїї за дакілько сто років остро засяговали до набоженьского жывота Русинів. Взник уніятьской, т. зн. ґрекокатолицькой церкви, о пару стороч єй заказованя і преферованя православной церькви, і наконець, навернутя ґрекокатолицькой церькви, тоты вшыткы подїї вытворёвали много конфліктів меджі віруючіма. Не выгли ся тому ани священици, котры много раз были фізічно нападаны. Як тоты подїї прожывали трёми православны попи, прозраджує повідка Штефан, Василь а Томаш.

Повторуючі ся темы як худоба, домашня насилность, алкоголізм, нерівноцїнность конфесной і етнічной меншыны, ці еміґрація, указують проблемы даной добы. Авторка в повідках выкреслює сполоченьскый період за послїднїх сто років. Чітатель ся так на судьбах главных персон єднотливых повідок може дізнати, як ся мінять історічно-общественна сітуація в роках меджі двома світовыма войнами і по скончіню Другой світовой войны. Факты авторка черьпала як з оралной історії близкых і далшых членів своёй близкой і далшой родины, так ай з архівных матеріалів. Тыма выповідями, котры авторка спрацовала (а думаєме, же цїлком солідно) до умелецькой подобы,  дізнає ся чітатель о многых інтересных детайлах із жывота конкретных людей, котры жыли дану добу. На базї якраз такых „незначных“ про „велику історію“ пригод, але барз вызначных про жывот єднотливця (бо він їх мусив на власній скорї оджыти, часто одтерпіти) наісто неєден чітатель дістане імпулз на гляданя свого корїня і наслїдне гляданя одповідей на вопросы, котры перед нёго ставлять сучасный жывот.

В публікації є єдна повідка переложена до русиньского языка, єдна до україньского (думаючі на тых, котры по войнї оптовали на Україну, а там ся про їх потомків став материньскым языком україньскый, но многы з них ся вернули до родного краю і жыють ту, меджі нами), іншы суть писаны по словацькы, причім суть в них закомпонованы діалектізмы земпліньского діалекту. Авторка то зробила замірно, жебы вказала, як народностно, языково і конфесіоналнї є змішана уведжена теріторія, но люде ся ту намагали жыти в мірї, почливости і толеранції, хоць, як документують дакотры сітуації в повідках, выникають ай многы конфліктны сітуації. Треба таксамо спомянути прекрасны ілустрації Іваны Шатековой, котры, як гварить сама авторка, выядрюють душу книжкы.

ВЛАДЇСЛАВ СИВЫЙ: Новодоба русиньска література, то не суть лем наівны віршикы простонародной творчости

Книгы суть як дверї. Отворите їх і вступите до іншого світа – повів хтось мудрый. Дахто їх отворять тісяч раз, жебы пережыв тісячі жывотів, чоловік, котрый не чітать пережыє  жывот лем єден.

Про єдного є книга релаксаціёв, про другого зась іншпіраціёв про властну творчость… Меджі людей той другой сорты належить і русиньскый автор Владїслав Сивый, котрый нам одповів на пару вопросів.

Read more

Владїслав Сивый

Владїслав Сивый ся народив 25.10.1960 в Меджілабірцях. Часть дїтинства і молодости пережыв в недалекых Стерківцях (днесь часть села Чабалівцї). В сучасности жыє в Пряшові. По професії є то електротехнічный інжінїрь із шпеціалізаціёв на выконову електроніку. Од скончіня школы без перервы робить в одборї якый выштудовав. Професійну карьєру зачав в ЗПА Дукла Пряшів, як выскумный і вывоёвый  робітник конштрукчного вывоя фірмы. Од року 1990 є „ на вольній нозї “, жывить ся як конштруктер, проєктант і шпеціаліста в области выконовых електронічных сістемів. Выслїдкы ёго одборной роботы мож найти у веце, як в десятёх країнах світа. Попри інжінїрьскій роботї, в роках 1993 – 1994, робив і в Словацькім радію (ГР НЕВ у Пряшові)  як звуковый майстер і ведучій технік на переносах, в роках 2006 – 2007 быв высокошкольскым учітелём на Пряшівскій універзітї. Ту стояв  при взнику Уставу діґіталных компетенцїй, учів предметы з области інформачных технолоґій, стиг выдати двої скріпта, выбудовав і вів штудіо, в якім ся творили мултімедіалны дата про потребы універзіты.

Музика, поезія, література ці театер, то суть вшытко „занедбаны ласкы“ з молодости. Нашов собі на них час аж як зрїлый пятьдесятник. В року 2013 выдає своє перше музичне ЦД „Смутный клаун, віршы і ґітары“, в року 2016 выходжають „Справы зо жывота“. Ту го спознаєме в ролї автора музикы і текстів, грача на веце музичных інштрументах, співаючого поета. В року 2017 выдає  електронічну публікацію – книжку, котру мож было нелем чітати, але і послухати слова в нїй написаны, учути співанкы, ці попозерати пару відеокліпів із музиков. В книжцї  Образы з нашого жывота быв  опублікованый выбер з ёго творчости iз років 2013 – 2017. Поезію декламовали  професіоналны  артiсты Іван Стропковскый і Яна Трущіньска. Третю часть, книгы творив текст комедії „Троє жебраци“, котру в роцї 2017 як першый успішно  представив своїй публіцї Русиньскый коморный театер.

Довгы рокы ся в ёго штудію ДІНАМІКА реалізують і іншы русиньскы проєкты. Наприклад,  про „молодых Русинів“ награв Русиньскы приповідкы. Было то 10 ЦД  з 90-ёма текстами на якых  Владїслав Сивый робив як звуковый майстер, автор музикы і звуковых ефектів. Анґажує ся і в Русиньскім коморнім театрї, як орґанізатор, спонзор, звукарь, автор і інтерпрет…

За колекцію 22 віршів, быв автор оцїненый першым місцём в Літературнім конкурзї Марії Мальцовской за рік 2017, другым місцём за пєсу „МІСІЯ“ в тім самім конкурзї в року 2021. К успіхам на полю умелецькой творбы мож прираховати і перше місце  в меджінароднім авторьскім конкурзї в польскых Ґорліцях в роцї 2015 під назвов „Молода Лемковина “… В сучасности Владїслав Сивый приправлює книгу прозы „Погляд з малой вышкы “…

Автор: Яна Трущіньска.

Одбыв ся семінар ку Літературному конкурзу Марії Мальцовской 9

Літературный конкурз Марії Мальцовской 9.

Уже девятый рік Сполок русиньскых писателїв Словеньска орґанізує Літературный конкурз Марії Мальцовской. Тото року до конкурзу послало свої творы менше авторів, як то бывать по іншы рокы, але умелецька уровень вшыткых посланых творів ся підняла. Одборна порота, на челї з Мґр. Михалом Павлічом, ПгД., котрый ся шпеціалізує на сучасну русиньску літературу, выгоднотила вшыткы посланы творы на Семінару ку конкурзу, котрый ся одбыв 30. 12. 2022 у Пряшові. Выслїдок рїшіня одборной пороты є слїдуючій:

1. місто – Мірослав Жолобаніч: Піняженка (гуморістічна проза)

2. місто – Людміла Шандалова: Птах на небі, Думкы, Влак жывота… (інтімна поезія)

3. місто – Марія Шмайдова: Під диков грушков (пригоды про найменшых)

 

Вшыткы творы, посланы до конкурзу будуть поступно публікованы в літературній рубріцї Поздравлїня Русинів часопису Русин в роцї 2023.

Вітязям ґратулуєме!

 

Председа пороты, літерат Мґр. Михал Павліч, ПгД. коментує єднотивы умелецькы тексты посланы до конкурзу.

 

Злїва: Марія Шмайдова, Людміла Шандалова, Мілан Ґай, Мірослав Жолобаніч, Миколай Коневал

Нова гуморістічна книжка Міра Жолобаніча: Дуплава верьба

Тыма днями выходить нова книжка члена Сполку русиньскых писателїв – Міра Жолобаніча: Дуплава верьба.

Кедь гумор і сатіра суть сучастёв нашого жывота, тогды ся чуєме слободнїшыма, дістаєме посередництвом гумору жывотодарну силу, оптімізм, чуєме в собі природну радость. Псіхолоґове доконця твердять, же гумор є єден  із главных псіхогіґіенічных елементів душевной свіжости чоловіка і бранить ёго душевному розкладу.  З помочов гумору можеме легше здолати старости каждоденного жывота.

Є добрї, кедь знаєме приїмати гумор у вшыткых ёго подобах: засміяти ся з веселой, але даколи ай смутно-гуморной сітуації, а „майстрами жывота“ ся стаєме тогды, кедь ся знаєме засміяти ай самы із себе. Нащастя, суть меджі нами люде, котры знають розосміяти нелем себе, але ай другых. Мають необычайный талент – творити гумор. Такым є ай Міро Жолобаніч. Кругу чітателїв ся представив як автор куртых высловів – афорізмів на розлічны темы, котры доповнює властныма карікатурами. Міро Жолобаніч є властно тихым, ненападным позорователём жывота і розлічных сітуацій в нїм, котры коментує властным способом – куртыма высловами – афорізмами. Они суть нелем гуморным, містами аж сатірічным выядрїнём позорованой сітуації, але часто мають в собі закомпоноване і поучіня. Як сам конштатує, ёго сатірічный погляд на розлічны аспекты жывота го робить слободнїшым і веде го к оптімістічнїшому погляду на світ і на жывот. Сьме пересвідчены, же такы бенефіты приносить гумор і чітателям афорізмів Міра Жолобаніча.

В русиньскім контекстї ся Міро Жолобаніч попри уж знамім карікатурістови Федорови Віцови стає далшым автором-гуморістом. По выданю семох книжок кресленого гумору (Bavme sa hokejom, 2013; Basketbal nás baví, 2014; IT vtipy a iné, 2015; Smiech náš každodenný/Сміх наш каждоденный, 2017; Хто ся сміє, є одважный,  2017; Хто ся сміє, є мудрый, 2018; Хто ся сміє, є здравый, 2019) ся так обявлює „нова тварь“ кресленого гумору на русиньскій умелецькій сценї. Ай выданём далшой своёй публікації – Захранка (2021) Міро зістає в темі гумору і сатіры, але мінить жанер і представлює ся чітателёви куртыма гуморесками, котры, як інакше, доповнює властныма карікатурами. Вольным покрачованём Захранкы є далша книжка гуморесок з назвов: Дуплава верьба. Віриме, же тринадцять куртых текстів Міра Жолобаніча приведе честованого чітателя к благородным і оптімістічным думкам, к лїпшому, надїйнїшому погляду на світ і жывот навколо нас.

Кветослава Копорова,

авторка проєкту.

 

 

Вышла книжка повідань про дїти авторкы Людмілы Шандаловой

Далша книжка про дїти – по русиньскы.

У нас дома, в кутї за постелёв, ся найперше лем штось рушало. Потім з малого чорного клубятка выросла чудесна чорна ґуля. Може ани не так чудесна, а ани не аж так цїлком ґуля. Стырчать з нёй покривлены, дакус звішены ушка, а штири лабкы, што бігають скоростёв блеску. Гунятый хвостик жыво махать фурт, кедь ся над папульков розсвітять дві темноорїшковы очі. То є Найра. Хто не знать, хто є Найра, тому прозраджу, же Найра є пес. Дістала ся до нашой фамилії незвычайнов драгов, а каждый день є з нёв овелё красшый. Ай з єй мухами. А то нелем з такыма, што поїмать влюфтї, але і з вшеліякыма інакшыма. Вшытко вам розповім, лем собі посїдайте і занурьте ся до Найринчиного світа.

xxx

Zdroj: tota.sk

Тыма днями вышла з друку далша книжка авторкы Людмілы Шандаловой Маме дома псика (Выдала: тота аґентура як свою 11 публікацію, Свідник, 2022, 144 с.). Книжка написана по русиньскы і вышла в двох ґрафічных сістемах – азбуков і латинков.

-кк-

1 2 3 4 7