Майстер умелецького слова Штефан Сухый славить 80 років.

Мґр. Штефан СУХЫЙ, Стащін, Словакія 

Література є чародїльництво. Саморозговор із нагоды 80 років.

(Народив ся 24. 5. 1946 у Нехваль Полянцї.)

• Писаню умелецькой літературы сьте ся повеновали веце як шість десяток років і доднесь сьте выдали файну копку книжок. Што собі із властной творчой продукції найвеце цїните?

– Тоты творы, котры-м іщі не стиг написати.

• Жычіме вам певной волї!

– Дякую, людьска жычливость є спомічна. А нежычливость іщі спомічнїша. Холем про мене. Рад ся конфронтую із самым собов, ці-м іщі годен, абы єм не ізджадовів. Ізджадовіти, похалїти – то є ай кус руснацького духосмаку. Найлегше є на вшытко махнути руков: ей там, то не про нас! А час потім майструє без нас. Хто нїґда не воёвав за властну штатность, котрый народ не чув потребу боя за властну екзістенцію, та такому народу было все хоцьяк добрї. Так є то ай з Руснаками. Гнедь ся запишуть меджі інакшовірцїв, або приймуть інакшый язык за свій. Не мають в тім ани ганьбы, ани чести. Лем єдно є у них цалком істе, а то приспособленецькый бастардізмус. А лїк, якый бы ту споміг? Силна култура духовного прояву. Ай култура у формі літературы.

• З того, што сьте теперь одповіли, выплывать така лоґіка вашой особной посполитой позіції, же ся поважуєте за боёвника із літературнов зброёв за вознесїня Русинів на высшый ступінь народного самоусвідомлїня.

– Література, як зброя? То є трафарет. Кедь уж, та я бы повів: література є істота про колектівну духовность. Тота необычайна конштелація слов, звуків і речінь, яка приїмателёви повість: „Ага, Янку, ту є крохтя із твого розума!“ Янко учує, же має сам у собі холем кус што обдивляти і росте у нїм з того познаня, гордость на самого себе. Страчать поступнї комплексы меншецїнности і дозрївать на народнї выплеканого чоловіка. Із свідомости єднотливця так росте усвідомлїня народного колектіву. Література є шепкарька до уха духа. Література то є міць слова. А слово, кедь бы мало быти зброёв, так лем міцно тихов, та о то веце учіннїшов, бо не забывать, але воскресать. Моїм заміром є через літературу приправлёвати воскресїня хрістіаньского і цівілізачного, як ай народного руснацького людьского ідеалу. Няй стрїляють другы, но ани терчами не будьме про злоумысленых стрїлцїв, бо ай такых є дость довкола.

• Росте нам молода ґенерація. Треба ся у многім праві сподївати на ню.

– То є далша із облюбленых фраз простонародного речованя. Молода ґенерація росте, але не про нас, не про нашу културу, бо сучасна русиньска култура молоду ґенерацію не ословлює ани ґенерачнї ани екзістенціоналнї, хыбує тій културї поп-музика. Уже по стоцятый раз повторюю, же здебілізованы фолклорны фалальскы фестівалы – то суть лем чуда про пензістів і пияків, але Русиньска оброда чогось лем дрылять і дрылять грошы до сільскых урядів на їх (фестівалів) орґанізованя. Кедь так, та дайте грошы фолклорным колектівам і завяжте їх выступлїнями, но главну актівность розвинути на розвой поп-музикы, школства, актівіт молодой ґенерації. Та гварьте дашто глухым, слїпым, недодуманым. А як в тім змыслї має фунґовати література? Мусить быти передовшыткым высокохудожественна, абы ї хотїв каждый чітати, так ї чітати буде ай молодеж. Є смутне, кедь подаєдны русиньскы писателї, но не творцї пишуть і пишуть, але лем про коруны, бо хосна з їх писанины нїт. Шкода паперя! Много сил нам треба выдати на літературне творїня про дїтей до 15 років. А што молодежна орґанізація, а што русдиньскый скавтінґ? У тых дїлах Русиньска оброда не має ани подумы, радше підпорує фотбаловый колектів пряшівскых Циґанят, якы ходять за граніцю реперезентовати нашу русиньску молодеж. Не є то шаленство? Але кого ся попросити, кедь не є хто одповісти, а то наперед собі самому? Мудры люде у світї за добры рады платять, но нашы суть хмуравы.

• Яка є, подля вас, добра книжка?

– У котрой допереду не здогадаєте, што буде написано на послїднїй сторінцї. Кедь у поезії допереду не здогадаєте рім, або прочітаєте іщі нїґда ниґде николи не учуту, не повіджену і не збачену метафору. Літературна творивость – то є ай  млин на слова. Кедь нїт староматериньскых, так ся мусять вынайти неолоґізмы, лем жебы были акуратны. Слово мімо скушености розшырює познаня, так зато має таку цїну, а писателї із тых слов і людьской скушености приправлюють вино про людьску фантазію. Але є то ай гляданя правды. Література ся рівнать медицинї.

• Із чім бы сьте могли порівнати літературу?

– Порівнованя не є барз близке правдї, бо є лем правдоподобность. Порівнують тоты, што забыли і не знають дефіновати.

• А дефініція? Яка бы то мала быти? Ай дефініція не є дефінітівна…

–  А што є дефінітівне? Смерть? Про мене завтрашнїй день, на якый ся хочу тїшыти, ай кедь, може принесе неприємности, а наісто, же ай повинности. Нїт шумнїшого, як уболеный, но і напрік тому, жывый і віруючій у завтрашнїй день чоловік. Смерть? Смерть Землї іщі страшнїша, а уж ся ай гласить. Но, чоловік є зато чоловіком, же з одвагов мусить у своїх помыслах найти місто про щастя, про ласку і про смерть. Ненависть якоська все програвала. Атомове ядро літературы – то є феномен, якый ся не дасть нашаловати, лем учути, як мож тыж лем музику учути, та ай літературу так. Література є наладовость, што зістає у душі позад прочітаного літературного вытвору.

• За собов мате ай даскілько драматічных вытворів…

– Покоштовати треба вшеліячіну, але драма – то є жыдівщіна, шпекулація, інъєкція, выпресована із роману. Все-м гварив, же драма є дама, проза, же є коза, а поезія – то легке дївча, яке але каждому не дасть. Внутрїшня дїёва лоґіка у грах із розвиванём ся характеровой характерістікы дїёвой особы, характеровы із тым споєны дїёвы крайности, розговорна штілізація речі персон, сценічна сімболіка як персон, так формы сцены і облечіня герцїв. Вшытко тото мусить вытворяти дїёву напнутость на основі рітму дїї… А уж не гварю за музику. Также є то много условій, з якыма треба раховати. Драма мусить быти перешпекулована, як компютеровый проґрам. Є то чутёва  міна, пририхтована автором нелем на позерателя, але ай проти самого себе.

• Як видите будучность Русинів?

– Вірю, же ся до конця світа позберають на силї. А на другый день ся треба буде стяговати на Марс. Аж там зачнуть екзістовати як нормалны културны люде. Лемже далша біда! Хто вам на Марсї повість: „Ага, яка прекрасна Русначка!“ Вшыткы будуть лем гварити: „Ага, Марсіанкы не шкаредны!“ Абы іщі ай за нашого часу о нас не бісїдовали, же сьме лем културны Европляне, та робме Словакам, Полякам і Українцям такы противенства, котры з нас будуть чінити Руснаків.

Жрїдло: 100 вызнамных Русинів очами сучасників ІІ. часть. Пряшів: Світовый конґрес Русинів 2009. Языкова корекція: –кк-