Літературный конкурз Марії Мальцовской 2024: Леа Васькова (1. місто)
Леа Васькова, 1. місто
Aнгел
Рождественна депресія дотягнута до доконалости.
Твої вочі, позераючі з інакшого світа.
Зістала лем душа без радости
і крыла – што не знають, як ся лїтать.
Твою тварь намалюю по памяти.
Штудую тя, як стары малярї давну красу,
но тоту тайну моя душа не вызрадить,
і думкы на тебе лапачі снів посылають до глубин часу.
Все єсь рівнакый – доконалый, як сохы з мрамору.
Як предлога Фібоначіёвой поступности.
Але выповняш в моїй душі збыточнї повно простору
і так є час зохабити тя минулости.
Бібліотека
Нашла єм місто, де ся чую як дома.
Не має кінця, но то мі не вадить.
Тот красный еспріт, кедь знаєш як пахне,
і не докажеш го з головы выпхати.
Нашла єм місто, де тісячі світів
находити можу каждый раз.
Де азбукы й сторінкы з малёванов квітков
не дотулить ся нїґда час.
Не має кінця, но то мі не вадить.
Тот красный еспріт, кедь знаєш як пахне,
і не докажеш го з головы выпхати.
Нашла єм місто, де тісячі світів
находити можу каждый раз.
Де азбукы й сторінкы з малёванов квітков
не дотулить ся нїґда час.
Нашла єм світ, в котрім маґія
помыгать добротї над злым выграти.
Книжка за книжков – то моя пасія, підписаный:
помыгать добротї над злым выграти.
Книжка за книжков – то моя пасія, підписаный:
Чоловік, што не перестане чітати…
Свiт
Забыла-м писати, хосновати слова,
хотїла бы-м знати, хто тот світ малёвав.
Цїловати Фан Ґоґа, же го відїв так ясно,
або Ґоґена, же му таку подобу дав?
Забыла-м дыхати – через тількы болї…
Єм як Фріда в корзетї, в желїзах.
Вшыткы сьме годни тілько,
кілько розум нам доволить,
через вшыткы страшкы
вже ани не знаме, што є то страх.
Забыла-м співати – голос застряв десь глубоко.
Рада бы-м спознати світ Бекшіньского вочами.
Хоць ты коло ёго дїл рад заджмуриш воко,
крик повный страху выповнить простор меджі нами.
Світ не є страшный, ани красный,
є такый, як го хтось намалює.
Вхаблять нам простор на жывот і на сны,
позерай, кілько шыковных малярїв ту є.
Персефoна
Твоя любов пахне як левандулї
а я чекам, коли ня з них перестане напинати.
Хотїв бы-сь за мнов летїти през пів земеґулї,
а я не годна твоє мено перестати проклынати.
Гвариш, же ід ногам мі небо зложиш,
же перейдеш вшыткы части Тартару.
циґанство чую во вшыткім, што повіш
а што ґранатове ябко, што-сь мі дав до дару?
Радше бы-м мала Медузы голов
а в Стікcї каждый день ся купала…
Як перебыти вікы в темнотї з тобов,
жебы-м над смертёв кралёвала.