Укажка з новой книжкы Мілана Ґая – Правдива выповідь
Правдива любов
Так є то оддавна,
одколи світ стоїть,
кажда добра мамка
за дїтя ся боїть.
Я свого сыночка
тяжко выховала,
жебы-м у жывотї
радость з нёго мала.
Нянько нас барз скоро
завчасу опустив,
іщі ся мій Янко
ани не народив.
Велё єм хотїла
у жывотї мати,
пішла єм родити,
не матуровати.
Жыли мы дость скромно,
што буду казати,
од єдной до другой
бідненькой выплаты.
Янко зматуровав
як вызнаменаный,
на высоку школу
быв одпоручаный.
Сидїли сьме в авлї,
як го промовали,
барз велику гордость
із бабов мы мали.
Ґратулуєме ті,
мій мілый сыночку,
уж лем домів приведь
даку невісточку.
Бабка цїла щастна
го міцно обняла,
до кешенї сака
пятьдесячку дала.
Не бійте ся, бабко,
і ку тому дойде,
може за куртый час
дака за мнов прийде.
Чудно мі кус было,
же так бісїдує,
може уж даяку
мі ай затаює.
Раз єм пришла домів,
ани-м не вірила,
у дверях єм шувне
дївчатко збачіла.
Была молоденька
із краснов тварічков,
а у правій руцї
із білов палічков.
Не могла-м у собі
сховати скламаня,
вшеліякы думкы
приходили на ня.
Гірко тяжко єм то
даяк вытерпіла,
жебы Янко мі высвітлив,
такой я хотїла.
Атрофія нервів,
так мі высвітлёвав,
коли своє дївча
тогды обгаёвав.
Централный выпадок
далше высвітлює,
видить періферно
ніч не заострює.
Барз одборно гвариш,
не розумлю тому,
то хочеш мі слїпу
привести до дому?
Вірю, же по часї
похопиш то сама,
бо ты єсь найлїпша
в цїлім світї мама.
Нїґда ся не змірю,
же єй хочеш взяти,
знаш, што лем траплїня
із нёв будеш мати?
Чом праві ты мусиш
таку собі взяти?
Велё того будеш
собі одрїкати.
Звышыв на ня голос,
бо го то трапило,
кедь єм ю як мамка
не прияла міло.
Зохаблю му часу,
няй пороздумує,
і може по часї
мі раз подякує.
Не робила єм ніч,
чекати-м зачала,
же прийде повісти:
мамо, правду-сь мала.
Кадыль я ходила,
всягды єм плакала,
чом тота Сілвія
до оч ёму впала?
Тїлько красных дївчат
ходить ту по світї,
чом праві мій Янко
таку мав стрїтити?
Занедовго пришло
сполочне вінчаня,
пережыла я там
велике скламаня.
Ани лем на обід
не хотїла-м іти,
тадь то не є правда…
не хочу вірити.
***
По одступі років,
уж я похопила,
еґоістка-м была
ку нёму – неміла.
Мала-м важну рану
перед пар роками,
также праву руку
одрїзали аж мі.
Думам собі, настав
про ня конець світа,
як без рукы пережыти
іщі далшы лїта?
Пришла ня Сілвія
з Янком навщівити.
Буду ваша права рука,
а вы ня водити.
Обняла єм дївча,
ку нїй ся стулила,
перепросила у слызах,
жебы одпустила.
Інформація о выданю книжкы Правдива выповідь Мілана Ґая.
(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, с. 5-7, ISBN: 978-80-89798-26-1).
Теперїшня збірка Правдива выповідь (Позн. ред.: Обалка є вырїзом образу Александра Зозуляка: Мученик.) є главно меланхолічно ладжена, обсягує нелем духовну і рефлексівну поезію, але главно короткы віршованы тексты з епічнов пригодов, роздїлены до штирёх частей. Найобсялїша часть З нашого жывота описує жывотны пригоды обычайных людей, їх жывотны скушености, радости і старости, потїшіня і розчарованя. Ґай ся зосереджує на меджілюдьскы конфлікты, людьскы слабости і недостаткы (алкоголізм, жарливость), соціалный статус (поблагословлїня од матери перед свадьбов; одношіня будучой невісты і барз старостливой матери жениха; поставлїня слободной матери; бездомівство) ці проблемы, котры люде пережывають у істім віцї (самотности слободного чоловіка у середнїм віку, староба і прибываючі здравотны проблемы). Описаны сітуації автор даколи оцїнює ці своїм поствам і чітателём радить.