Укажкы з творчости: Елена Хомова-Грінёва
Душа поета
Душа поета
не дриме, не спить.
Душа поета –
то не мед і сіль.
Душа поета –
тїшыть ся, творить.
Душу поета
ранить кривда, грїх.
Душа поета –
то мелодія і дзвін.
Душа поета –
то жаль і сміх.
Душа поета
пише і любить.
Душа поета так
вылята на папірь.
Народжіня мого сынка
(Присвячене моїм трём сынам.)
З мягкого годвабу,
з крішталю білого
вышлю кошулько
синочка свого.
Поцїлую чело,
поплекам, притулю,
за тот прекрасный дар
Богу дякую.
Отворю му дверї
до сердечка свого,
няй остане в нїм,
аж до скону мого.
Нашы співаночкы
выспівам му радо,
як буде усинав
в колысочцї рано.
Росний, сынку, росний
людём на потїху,
няй з тебе выросне
Русин нам великый.
Перетекло велё воды,
мати постарїла,
благодать Господю
тобі выпросила.
Выбране з книжкы Елены Хомовой-Грінёвой Уяцькыма дражками, 2020