Зборник поезії Кветы Мороховічовой Цвик: Шыте нитков бабиного лїта (2021)

Інформуєме Вас о выданю книжкы русиньской поеткы Кветы Мороховічовой Цвик: Шыте нитков бабиного лїта (2019).

Укажка тексту з книжкы:

 

Сповідь старой дамы

Чекам на Музу
Каждіцькый дничок
Музы
Як знаєме
Розпещены суть
Не мають нїґда
Напонагло
Вни зненазданя
Нечуйно
І злгегка ідуть.

А нам смертельным
Убывать здравя
І жывот втрачать
На якости
Самому тяжше стишкы
Писати
Хоць терміны вже
Не наступляють
На пяты.

Міню ся на інтроверта
Пробую до природы йти
Самота шкодить
Кідь єй є велё
Тож добрї із Музов
Дішкуровати.

Книжка вышла з фінанчнов підпоров Літературного фонду.

 

Книга: Šité niťou babieho leta / Шыте нитков бабиного лїта / А vénasszonyok nyara selyemszálával varrva

Автор: Квета Мороховічова Цвик

Рік выданя: 2019

ISBN 978-80-971260-3-2

Чісло сторінок: 216

Галґашова, Анна

(20. 02. 1923 – 15. 01. 1996)

Публікації

Стружніцкыма пішниками (1993)

Анна Галґашова ся нарoдила в селї Остружніця (русиньска назва села: Стружніця) тогдышнёго Гуменьского окресу (Словакія). Село было зліквідоване вєдно із далшыма шестёма русиньскыма селами (Дара, Руське, Смулник, Старина, Велика Поляна, Звала). Вшыткы тоты села были залляты водов Стариньской преграды. Основну школу Анна Галґашова выходила в роднім селї, де під веджінём учітеля Теодора Гренюка облюбила сі умелецьку літературу, но передовшыткым народный фолклор і етноґрафію. Тяжкый жывот родины не доволёвав єй проявлёвати ся у тій сферї. Як авторка поезії ся проявила аж в зрїлім віцї – у 80-тых роках 20-го стороча. К найкрасшым єй творам патрять балады. Іншпірацію на їх сюжет черьпать авторка із властного жывота, як ай із жывота своїх найблизшых, сусїдів, знамых і менше знамых людей, котрых почас свого жывота стрїчала і они єй розповідали о своїй долї. В особі Анны Галґашовой находиме значно талентовану носительку і зберательку народной културы Русинів выходного Словеньска. Про таку роботу (як зберательску, так ай писательску) але мусили настали у Анны Галґашовой добры часы. Бо каждоденна тяжка робота в обыстю і на полю в родній Стружніцї такы можности не давала, ту могла молода жена лем нассавати богатый духовный жывот Русинів і култівовати го, розуміючі културну цїнность того вшыткого. Так робітна стружніцька жена цїлым своїм єством ся намагала понурити до глубин рознородой народной културы, прожываной і розвиваной в Звалї, Смулнику, Руськім, Великій Полянї, Старинї, Яловій, Стащінї, Стащіньскій Розтоцї, Колоніцї, Кленовій, Вубли, Бенятинї, Підгородю, Збою, Улічу, Руськім Потоцї і всягды там, де жыють Русины. Анна Галґашова притім розуміла, же вшытко тото освоєне, пережыте до найтоншых емоцій, буде мусити дати ай на папірь, жебы то мало даяку цїну ай до будучности. Тайно роздумовала о выданю книжкы, но одвага на тот почін ся родила довго і помалы. Тот приязный час настав, парадоксно, аж тогды, кедь родина Галґашовых одышла зо свого културного середовиска. Переселїня до Пряшова, де собі купили хыжу із фалатком землї, збавило Анну Галґашову тяжкой роботы, многых повинностей і старунків. Пришов час взяти до рук зошыты, котры сі завела іщі в Стружници. До них зачала записовати нелем вшытко пережыте, але під впливом етноґрафа Др. Р. Манны із Словацькой академії наук, котрый свого часу навщівив Стружніцю, ай розлічны сорты народных звычаїв. Др. Манна навщівив А. Галґашову і в Пряшові і понукнув єй сполупрацу з Народописнов сполочностёв САН. З той стрїчі ся зродили запискы в зошытах (по русиньскы), котры на імпулз Др. Манны А. Глаґашова послала Словеньскій народописній сполочности до Братїславы, яка на своїй Валній громадї в Левіцях оцїнила тот етноґрафічный матеріал третёв цїнов. Было то в роцї 1984.  Таков цїнов были оцїнены і далшы єй два зошыты етноґрафічного матеріалу (єден з них – то были споминаня на Другу світову войну) в роцї 1986. Про просту жену із маленького русиньского села то быв великый успіх. Но все іщі то не была самостатна книжка, котру Анна Галґашова тужыла выдати. До той нелегкой роботы ся пустила на імпулз Др. Михала Гиряка, велику підпору мала ай од своёй родины – сыновця Юрка Харитуна, мужа Івана і дївкы Марії Полчовой, а таксамо од А. Зозуляка, котрый ся рїшыв релізовати проєкт выданя книжкы – Стружніцкыма пішниками.  Вшыткы заінтересованы  знали, якый духовный капітал Русины здобудуть выданём той публікаціії, котра узрїла світло світа в роцї 1993, то значіть, іщі перед кодіфікаціёв русиньского языка. Книжка є лем выбером з многогранной зберательской роботы Анны Галґашовой. Найдеме ту такы жанры, як фантастічны приповідкы,  демонолоґічны приповідкы, леґенды, народны повіданя, але ай дїтьскый фолклор, ці анекдоты. Народна свадьба села Стружніця, стовкы записаных народных поговорок, або записы домашнїх робот на ґаздівстві (сїяня і спрацованя конопель, тканя полотна, тканя покровцїв), пописованя людового лїчітельства і іншы зістануть тырвалыма народописныма цїнностями народной културы Русинів выходной Словакії.

Анна Галґашова писала ай поезію а таксамо балады. Нажаль, самостатный зборник поетічных творів єй не вышов, єдна єй балада (Тернёва ружа) є надрукована в зборнику Муза спід Карпат (Зборник поезії Русинів на Словеньску, 1996), котрый зоставила Анна Плїшкова.

Автор: К. Копорова

Вышов цїнный Репертоарный зборник Фоклорной ґрупы Старинчанка (2021)

Дістав ся нам до рук  Repertoárový zborník Foklornej skupiny Starinčanka / Репертоарный зборник Фоклорной ґрупы Старинчанка (вышов зачатком рока 2021) авторкы Мґр. Анны Фундаковой, котра єдночасно співать в тій ґрупі. Она написала тексты, нотоґрафію, записы текстів русиньскых народных співанок із реперотоару Старинчанкы, котры суть написаны по русиньскы латиніков і азбуков, а є їх рівна стовка. Языкова управа і одборна сполупраца є дїлом сына Анны Фундаковой – Мґр. Осифа Фундака, котрый єдночасно допроваджать співацьку ґрупу гров на акордеонї.

Книжка зачінать Передсловом, де ся, окрем іншого, пише, же „зборник є выслїдком 34-рочного дїятельства ґрупы жен, котрыспоює любов ід фолклору і родній грудї.‟ Дале ся пише і таке: „На тім місцю хочу высловити щіре подякованя за сполупрацу при приправі зборника главно умелецькій ведучій ФҐ Старинчанка, панї Іренї Малінчаковій і членкам фоклорной ґрупы.‟

Далшов частёв є Історія ФҐ Старинчанкы, де ся пише: „Фоклорна ґрупа Старинчанка є єднов із найстаршых безперервно дїючіх фоклорных ґруп в окресї Снина. Єй взник ся датує        од року 1987, коли была заложена Женьска співацька ґрупа Старинчанка. Основов єй дїятельства є захованя і розвиваня духовной і културной дїдовизны семох асанованых (позн. ред.: русиньскых) сел на вышнїм току рїкы Ціроха з прічіны будованя водной гати Старина. Свої домы мусили охабити жытелї сел Дара, Стружніця, Руське, Смулник, Старина, Велика Поляна і Звала.‟ Зато тот зборник є цїнным, же захопив про далшы ґенерації Русинів 100 русиньскых народных співанок із даной области, котры бы ся по роках, може, і забыли. Шкода, же вступны тексты не суть написаны двойязычно, нелем по словацькы, але і по русиньскы азбуков. По нотовім і текстовім записї співанок з репертоару Старинчанкы, є на концю Образова прилога.

Вірю, же тот зборник заінтересує вшыткых, котры ся занимають русиньскым фоклором, главно народныма співанками Русинів Словакії.

-аз-

Інформація о книжцї была оріґіналнї публікована на сторінцї АКР в СР.

СЕМАНЦЁВА, ПЕТРА: Россыпаны рядкы (2013)

Автор: Петра Семанцёва

Назва: Россыпаны рядкы (2013)

Выдал: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2013

Чісло сторінок: 142 с.

Язык: русиньскый (азбука)

ISBN: 978-80-970185-6-6

Мож стягнути ту: Семанцёва, Петра – Россыпаны рядкы