Недїльны віршы: Людміла Шандалова
Осїннє листя
Обзрїв ся місяць спід хмары білой
за дубом на меджі
В конарёх листя од смутку млїло,
падало помеджі…
В жовтавім доджу до травы близкой
і вітор помагав
понїс го як дїтя аж до колыскы
бы му там тихо грав
На гуслї, на басу до темпа осени
як гудак без мена
Любов є заклята в шепотї фаребнім…
Невыповіджена
Над раном
Розбрыскує ся іщі лем
Дряпать ся помалы
з темноты новый день –
звізды уж заспали
Над лїсом поблїдло
сфарбило зорями
Зросене зеркало
лежыть над полями
Летить птах воздухом
крылами поздравив
Дві серденька тихо
як серны у траві
Розбрыскує ся іщі лем
Дряпать ся помалы
з темноты новый день…
Звізды уж застали