Мґр. Валерій Падяк, к. н.,: Емілій Кубек: Вызначный карпаторусиньскый писатель в Америцї (2/2)

Як свідчать архівны документы, першы карпатьскы Русини при гляданю роботы, пришли до Америки іщі в половинї ХІХ. стороча. У 1980-ых роках еміґрація карпатьскых Русинів набыла масового характеру. Подля рахунків бадателїв, міджі роками 1880 і 1914 коло 225 тісяч карпатьскых Русинів-робітників пришло до США; еміґранты глядали уквартелёваня переважно в індустріалных центрах на севернім выходї країны – у штатах Ню Йорк, Ню Джерзі, Конектікат, Огаё, но най веце у штатї Пенсілванія. Історічны условія не были наклонены навернутю еміґрантів до родного краю: слабы можности кваліфікованой, добрї заплаченой роботы по Першій світовій войнї, велика кріза в 1930-ых роках, Друга світова война і, докінця, приход до влады у державах выходной Европы прокомуністічных тоталітных режімів і анексія Підкарпатьской Руси Совєтьскым союзом. Теперь у США жыє приближно 640 тісяч людей (подля іншых чісел – 1,3 міліона) Америчанів карпаторусиньского походжіня – потомків тых, котры до 1914 р. ішли глядати собі роботу за океан.

Літературна творчость в оточіню карпаторусиньской діаспоры в Америцї ся дость скоро розшырила. У тых містах, де ся сформовали русиньскы етнічны ґрупы, всягды Русины заснововали свої церьковны, народностны, културны і молодежны орґанізації – „Соєьдиненіе”, „Собраніе”, „Свобода”, „Сокол” і іншы. Під веджінём священиків і учітелїв церьковных школ Русины часто заснововали церьковны і світьскы хоры; ту дїяли віфлеємскы общества („віфлеємчікы”), а тыж аматерьскы театралны колектівы.
По часї літературна творчость карпатьскых Русинів у США розвила ся натілько міцно, же ся появлять цїла плеяда „своїх” писателїв. Міджі найвызначнїшыма были културный дїятель Петро Мацков (1880 – 1965), родом із с. Лївов на Пряшівскій Руси, еміґровав у 1898 р.; священикы о. Зіґмунд Бриньскый (1881 – 1932), родом із с. Матяшка на Пряшівскій Руси, еміґровав у 1913 р.; о. Джордж (Юріон) Теґзе (1883 – 1962), родом із Підкарпатьской Руси, еміґровав у 1912 р.; о. Орест Коман (1894 – 1988), родом із с. Біловежа на Пряшівській Руси, емігровав у 1921 р.; Дмитро Выслоцькый (1888 – 1968), родом із с. Лабова на Лемківскій Руси, еміґровав у 1917 р.; о. Стефан Варзалій (1890 – 1957), родом із с. Фулянка на Пряшівскій Руси, еміґровав у 1920 р.; Валентін Ґорзо (1869 – 1943), родом із с. Білкы на Підкарпатьскій Руси, еміґровав у 1905 р. і много іншых. Творчій потенціал писателїв, їх богата умелецька дїдовизна докінця дали імпулз говорити о історічнім і културнім феноменї карпаторусиньской літературы Споєных Штатів Америкы. При друкованю своїх творів писателї выужывали як кіріліцю, так і (веце розшырену) латиніку.
Єдным із найплоднїшых писателїв в еміґрації быв о. Емілій Кубек (28. 11. 1857 – 17. 7. 1940) – ґрекокатолицькый священик, лексікоґраф, поет, писатель, драматурґ, културно-сполоченьскый дїятель. Він родом із с. Штефуров на Пряшівскій Руси (ёго отець Антоній тыж быв священиком). Правдоподобно, в Ужгородї скінчів духовну семінарію. Оженив ся з дївков ґрекокатолицького священика о. Едуарда Шірілла – Маріёв. Мали четверо дїтей: Марію, Антонія, Анну і Алжбету.
Рукоположеный быв у 1881 роцї. Дакілько років повнив функцію помічника священика (каплана) у селах Гомроґ (теперь у Мадярьску), в Якубянах, дале служыв як священик у селах Кремна (1884) і Любовець (1885). У 1885 – 1904 роках быв священиком у с. Снаков (вшыткы названы села – в Пряшівской области). У 1904 р. еміґровав до США. Одтогды аж до своёй смерти служыв у ґрекокатолицькім храмі св. Марії у Маганой Сіті.
Іщі перед еміґраціёв ся Е. Кубек запрезентовав як скушеный лексікоґраф. Він склав порівналный штириязычный словник „Старославянскій-оугорскій-русскій-нѣмецкій словарь къ священному писанію”. Розуміючі цїнность того рукопису, выданю словника актівно приспіли церьковны кола Мукачовской єпархії; він быв выданый в Ужгородї. Книжка ся обявила на світлї божім у 1906 роцї у выдавательстві „Уніо” за помочі отцїв Емануіла Рошковіча, Петра Гебея і Др. Василя Гаджеґы. В сучасности тот словник є бібліоґрафічнов рарітов.
За океаном розвив ся художнїй талент Е. Кубека. У США ся запрезентовав як плодный поет, прозаїк і драматурґ. Проза ёго была знама чітателям-сучасникам, бо ся часто обявлёвала у тамтешнїх новинках і часописах. Ту мож бы было спомянути повіданя і повістї „Velykij sŷn” (1912), „Otec Aleksij” (1915), „Mikluš Mylŷj” (1916), „Palko Rostoka” (1922), „Jedno svídanije”, (1922), „Paschaľnyj dar” (1922), „Posľi dožd’a – solnce” (1922),
„Sud’ba” (1925), „Dva otečestva” (1929), „Bihstvo pred smertiju” (1932).
По першыраз была опублікована пєса „Olga” (1915?), яка свідчіть о ёго талентї драматурґа. Односно поетічной творчости Е. Кубек до зборника своїх выбраных творів у 4-ёх томах, што вышов під назвов „Narodny povisti і stichi”, запропоновав лем дакілько прикладів патріотічной, духовной і будительской лірікы, а то: „Dobryj tato”, „Pod obrazom o. A. Duchnoviča”, „Pozdravlenije dľa krajevoj Rusi”, „Nit! My ne pomreme”, „Svobodnaja Rossija – 1917”, „Ci lem viditsja mi?”, „Nova poslovica”, „Triramennyj krest”.
Але і в наступных роках він продовжовав творити, хоць не так актівно, бо редакторы, як він сам твердив, го іґноровали. Зато поетічны творы Кубека (наприклад, вірші „Adam vo raji” (1923), „D’ido i siroty” (1923), „Materinskaja ľubov” (1930)) лем рїдко мож было стрїтити у періодічных выданях. А на іщі єдно книжкове выданя він уж фіначно ся не зміг. Як сам на то споминать в „Автобіоґрафії”, найвеце му щастило з редактором новинок „Американскій русскій вѣстникъ” Михайлом Ганчиним (быв редактором у 1914 – 1920 роках), потім уж тяжше было друковати. Докінця ку 50-ій річніцї ёго душпастырьского служіня (1931 р.) творы ся не подарило выдати самостатнов книжков, хоць ку тому вызывав сполочность карпаторусиньского часопису „Вождь – Leader”.
Много написаного зістало в рукописах; о місцї їх екзістенції не є знамо. На єден із поетічных творів Е. Кубека – „Лемъ еще разъ…” (1921 ) – была написана музика о. Миколы Петрика з Пряшівской Руси, якый до Америкы еміґровав у 1919 роцї. Повный носталґічных налад, глубоко лірічный твір передає много чутя, яке є у душі поета-еміґранта, што на чуджінї смутить за родныма Карпатами:

„Лемъ еще разъ увидѣти
желалъ бы ’мъ тя, Родный край,
Где спѣваютъ русски дѣти
По надъ луги, по над гай.
Напитися воды чистой
Изъ лѣсного жерела,
Поглянути съ горы быстрой
На долины, на села.
Загостити въ твои хаты,
Въ рѣки твои взрѣтися;
На родинѣ заспѣвати
Что ’мъ Русиномъ родился.
За тѣмъ счастьемъ дармо тужу
Ахъ! Не даритъ ми ся доля,
Я родину не увижу,
Ни ей лѣсы, ни поля!‟
(„Лемъ еще разъ…”)

Творча сполупраца о. Кубека з композіторами продовжовала і в у наступных роках. У 1922 роцї він вєдно з Петриком створив музичный твір про мішаный хор – „Ехо‟ („Echo‟). Тыж у сполупраці з композітором о. М. Андрейковічом быв написаный поход про соколскый молодежный рух – „Pochod – marš Sokolov“ (надрукованый у 1938 р.).
Але до літературы Е. Кубек вошов передовшыткым як автор першого роману в карпаторусиньскій літературї. Роман „Marko Šoltys” автор написав у 1915 р. у Маганой Сіті. Твір быв надрукованый у 2 – 4 томах штиритомника „Narodny povisti і stichi”, што выходив почас років 1922 –1923. Іщі передтым, подля рїшіня літературного выбору братьской орґанізації „Соединеніе Ґреко-Кафтолическихъ Русскихъ Братствъ”, твір быв
переданый до друку молодежным новинкам „A. R. Sokol Sojedinenija”. Редактор той новинкы П. Мацков у 1920 р. надруковав роман у 115 (!) продовжінях.
За жанровыма характерістіками роман „Marko Šoltys” мож означіти як саґу, то значіть, прозовый твір, у якім іде о тырвалый період жывота літера­турного героя. Автор зображує знаме про нёго од народжіня карпаторусиньске етнічне оточіня на Пряшівскій Руси, де ся (у с. Штефуров) народив і де (у с. Снаков) почас двох десятьріч быв ґрекокатолицькым священиком (1885 – 1904). Властно, ёго жывотна скушеность, тіпы селяньскых характерів, міджілюдьскы односины, якы він міг відїти у с. Снаков, – вшытко тото стало основов твору, в якім прозаїк реалістічно указав русиньске село.
Автор слїдує жывот свого героя – простого селяна Марка Фурмана – почас півстороча – од 1864 до 1915 року. Тот історічный період вмістив у собі много реалных подїй і фактів, одзеркаленых у романї. Марко прожыв тернисту жывотну дорогу, але тота зробила з нёго силного і вытырвалого. Із почливости до свого сполуселяна, якый вшытко досяг у жывотї честнов одданов роботов і за помочі самовыхованя, высокых моралных якостей, люде назвали Марка „Шолтысом”, што значіть у середнёвічній термінолоґії – судцём, чоловіком высокого соціалного статусу. Фактічно, роман – то гімна высокой моралности і духовности простого селяна. Сын свого народа, Марко зообщує у собі найкрасшы рисы карпаторусиньского народа.
Автор зображує в романї три ґенерації родины Фурманів. Першу ґенерацію представлять любляча матїрь і отець-пияк, якый пропив вшыток надобытый маєток і, умераяючі, охабив родину в довгах. Наступна ґенерація – то сам Марко і ёго жена Катуша, якы через свій жывот перенесли любов і почливость єден к другому і в хрістіаньскій честности выховали свої дїти. Наконець, третя ґенерація – то дїти Марка та Катуші: старшый сын Юрко і дві сестры – Ульча і Мартуся. На кінцю роману – то уж дорослы молоды люде, якы стоять перед важным жывотным выбіром. Як даколи мусив Марко замолода брати участь у войновых подїях у Боснї і Герцеґовинї (1878 р.), так молодій ґенерації пришло выпробовати хранити свою державу в боях Першой світовой войны.
Роман ся кінчіть в оптімістічнім тонї.
Автор написав роман кіріліцёв, але у діаспорї він быв надрукованый латиніков. Меджітым, літературна робота підштухла писателя до вопросу штандартізації літературного языка, яку він успішно запроваджовав. Роман-саґа і іншы творы написаны русиньскым писомным штандардом на основі народного діалекту Пряшівского реґіону. Е. Кубек скоро завершыв у США створїня писомного штандарту карпаторусиньского літературного языка, але розшырити з діаспоры на русиньскы етнічны теріторії тот штандарт не было можным дїлом.
Лем теперь ся взацна подля обсягу творча дїдовизна вызначного карпаторусиньского писателя вернула на отчізну. Дашто уж было выдане, остаток – у ґрандіозных планах карпаторусиньскых выдавателїв.

Література:
1. Кубек, Еміл. Єдна стріча : Выбране з прозы / Е. Кубек ; зоставителї : М. Мальцовска, Ф. Данцак ; переклад до сучасного русиньского літературного языка М. Мальцовска. – Пряшів : Світовий конґрес Русинів, 2007. – 120 с. – Текст русин. языком.
2. Kubek, Emilij. Autobiografia / E . Kubek ; editor F. Dancak. – Prešov, 2007. – 26 s. – Текст русин. языком латин. алфавітом.
3. Kubek, Emilij A. Narodny povísti i stichi / E. A. Kubek. – Scranton, Pa : Obrana, 1922–1923. – Текст русин. языком латин. алфавітом. Tom (Volume) I. – 240 s.; Tom (Volume) II : Marko Šoltys : roman iz žiťja Podkarpatsoj Rusi. – 206 s.; Tom (Volume) III : Marko Šoltys : roman iz žiťja Podkarpatskoj Rusi. – 194 s.; Tom (Volume) IV : Marko Šoltys : roman iz žiťja Podkarpatskoj Rusi. – 182 s.
4. Kubek, Emilij. Olga : narodna teatralna p’esa s pisňami iz amerikanskoj žizni v dvuch aktach / E . Kubek ; editor F. Dancak. – Prešov, [2007]. – 52 s. – Текст русин. языком латин. алфавітом.
5. Kubek, Emil. Výber z diela : Bыбер з творбы. 2 / E. Kubek; editor F. Dancák. – Prešov, [2010?]. – Текст русин. языком латин. алфавітом.
6. Магочій, Павло Роберт. Кубек Емілій / П. Р. Магочій // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів / уклад. : П. Р. Маґочій, І. І. Поп ; заг. ред. П. Р. Маґочія ; пер. з анґл. языка Н. Кушко. – Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2010. – С. 380381.
7. Мальцовска, Марія. Еміл Кубек (1857 – 1940) : жыв про Бога і людей / М. Мальцовска // 100 вызнамных Русинів очами сучасників. 1. часть / зоставителька М. Мальцовска. – Пряшів, 2007. – С. 69-84 : фот. – Текст русин. языком.
8. Падяк, Валерій. Аматерське театралне двиганя у карпаторусинів як основа формованя націоналного театру часу меживойня и закладины націоналного театра: еволуція драматурґії од легкых водевілів до скадных драматичных форм / В. Падяк // Studium Carpato-Ruthenorum 2015 : штудії з карпаторусиністікы 7. / Пряшівска універзіта в Пряшові, Інштітут русиньского языка і културы ; зоставителька К. Копорова. – Пряшів, 2015. – С. 102-121. – Текст русин. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – С. 118-120.
9. Падяк, Валерій. До джерел карпаторусинської балади “Прощай, Росія, прощай, Кавказ” / В. Падяк // Dуnamické procesy v súčasnej slavistike“ Zborník príspevkov z medzinárodnej vedeckej konferencii 3. – 4. novembra 2016. – Prešov, 2016. – s. 160-177.
Зі змісту: [про Е. Кубека]. – С. 170-171.
10. Падяк, Валерій. Hарис історії карпаторусинської літератури. – Торонто : Каф. українознав. студій Торонт. ун-ту, 2016. – 256 с. – Тітул парал. укр. і анґл. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – Див. імен. покажч.
11. Падяк, Валерій. Нарис історії карпаторусиньской літературы ХVІ. – ХХІ. стороча : Высокошкольскый учебник / В. Падяк ; переклад з укр. языка : К. Копорова. – Пряшів, 2012. – 140 с. – Текст русин. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – C. 102-103.
12. Magocsi, Paul Robert. Kubek, Emilij / P. R. Magocsi // Encyclopedia of Rusyn History and Culture / editors : P. R.Magocsi and I. Pop. ; revised and Expanded Edition. – Toronto ;
Buffalo ; London : University of Toronto press, 2005. – С. 258. – Текст анґл. языком.
13. Magocsi, Paul Robert. Of the Making of Nationalities There is No End. Volume One: Carpatho-Rusyns in Europe and North America / P. R. Magocsi. – New York, 1999. – 482 p. – Текст анґл. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – С. 433-435.
14. Magocsi, Paul Robert. Rusyn-American Ethnic Literature / P. R. Magocsi // Ethnic Leterature Since 1776 : The Many Voices of America / eds.Wolodymyr T. Zyla and Wendell M. Aycock, Vol. II. – Lubbock, Texas, 1978. – Р. 503-520. – Текст анґл. языком.
15. Rusinko, Elaine. Carpatho-Rusin literature / E. Rusinko // The Greenwood Encyklopedia of Multiethnic American Literature. Volume I : A – C / edited by E. S. Nelson. – Westport, Connecticut; London : Greenwood Press, 2005. – P. 392-396. – Текст анґл. языком. Зі змісту: [про Е. Кубека]. – С. 393-394.
16. Rusinko, Elaine. Karpatskorusínska literatura v USA / E. Rusinko // Studium Carpato-Ruthenorum 2011: штудії з карпаторусиністікы / Пряшівска універзіта в Пряшові, Інштітут русиньского языка і културы ; ед. К. Копорова. – Пряшів, 2011. – С. 98-103. – Текст анґл. языком.