Мґр. Валерій Падяк, к. н.,: Емілій Кубек: Вызначный карпаторусиньскый писатель в Америцї (1/2)
Мґр. Валерій ПАДЯК, к. н., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской
універзіты у Пряшові, Словакія
Маганой Сіті на выходї америцького штату Пенсілванія має славу баницького містечка. Сучасны цїлосвітовы проблемы у здобываню угля позначіли тыж жывотну уровень того реґіону богатой Америки. Од колишнёго процвітаня міста баників не зістрало ани слїду.
Недостаток роботы жене людей до іншых штатів; выше тридцять тісяч жытелїв ту зістало. Цїлы уліцї охабленых двойштоковых деревяных хыж, што ся розвалюють (дакотры уж впали), заперты церькви, недостаток інвестіцій на інфраштруктуру міста – вшытко тото депресівно впливать на околоідучого. Але даколи місто процвітало; у містнім опернім театрї почас выступів ся ту презентовали знамы звізды оперы. Іщі єдна шпеціфічность – десяткы красных, мурованых, архітектурно выдареных церьквей, збудованых на зачатку ХХ. стороча, котры свідчать о многонародностнім і многоконфеснім зложіню ёго тогдышнїх жытелїв, як і о тім, же ся передганяли, хто буде мати найвекшу і накрасшу церьков.
Писатель, жывот котрого быв звязаный з Маганой Сіті (Mahanoy City) і котрый быв свідком даколишнёго процвітаня того міста робітників – Емілій Кубек в єднім із своїх повідань з початку ХХ. стороча (Палько Ростока) описав тото місто, хоць і придумав му іншу назву – Нортвест. Автор писав: “Жытелї, як всягды у выходных штатах, з цїлой Европы пришов робочій люд. Цїлый Бабілон; не є такого європского языка, якый бы не подарило ся чути в уліцях. Містечко не таке мале; до сорок тісяч народа жыє в нїм. Всякы фабрики і три майны [банї – В. П.] не охабляють народ без хлїба”. Хоць і не на головній уліцї, але скоро в самім центрї містечка Маганой Сіті (даколи тоту індіаньску назву міста высловлюють як Меганой Сіті) стоїть архітектурно выцібрена, двойвежова, велика русиньска ґрекокатолицька церьков, яка почас службы Божой могла вмістити до себе двасто і веце віруючіх. Є іщі єдна шпесіфічность той церькви – в нїй є унікатна у цїлім хрістіаньскім світї ікона. Скоро тяжко собі представити, жебы десь у католицькій Eвропі умелець міг бы собі доволити (а церьков бы то благословила!) створити ікону Божой матери з малым Ісусом на руках не одповідно до давно заужываных канонів і нашых стереотіпів віджіня. Але у баницькім краю, де антраціт быв на вазї людьского щастя, їх благобыту і будучности, де баници-Русины часто гынули у банях ці в оцілярьскых комбінатах, закладали свої традіції – таке чудо є можне. На єдній із бочных ікон у ґрекокатолицькім храмі св. Марії у Маганой Сіті новонародженый Ісус, што сидить на руках у Богородіцї, тримле у лївій руцї кошарик з антрацітом, а правов якбы посвячує тото угля і благославить роботу баника. Кілько десяток тісяч робітників із Старого краю, што переплавали до Америкы за роботов і взяли там найтяжшу і різікову роботу, перед тым, як пустити ся до глубину банї на колїнах перед тов іконов просили благословлїня у Бога, жебы не допустив їх смерть ці покалїчіня у банї і жебы не зістали їх жены вдовами, а дїти – сиротами! (Выходить так, же умелець, котрый створив тоту ікону, быв сын Емілія Кубека – о. Антоній Е. Кубек, професіоналный умелець, што еміґровав до США у 1919 роцї).
Наш приїзд до міста (з проф. Павлом Маґочіём і молодым америцькым літературознателём Ніком Купеньскым) выкликав нечеканый інтерес містной телевізії. Місто ся снажить стати інтересным про турістів, а візітков Маганой Сіті може быти праві особа писателя о. Емілія Кубека, якый заховав у своїх творах даколишнїй колоріт баницького реґіону; подля ёго повідань і повістей, драматічных творів мож штудовати історію того містечка, з ёго творів мож ся много дізнати о жывотї іміґрантьскых громад, їх взаємоодносины з містным жытельством ітд. Літературны герої Е. Кубека родили ся, жыли і вмерали у тім містї. Ту ся одбывало їх вызрїваня, ту ся ставали міліонарями, ці жебраками. Ту на головній ці прилеглых уліцях они перебывали час у всягды притомных корчмах, клубах, барах, дахто пробовав свої силы у бізнісї і одкрывав маленькы обходикы, молодеж на штортовых гріщах здобывала знаня і зручности америцького фотбалу, а талентованы дїти співали у популарных у тім часї міджі еміґрантами колектівах хорового співу ці грали у театралных ґрупах при церьковній школї.
Ту, у Маганой Сіті взникали першы у карпатьскых Русинів США церьковны і братьскы орґанізації. У 1892 роцї у Вілкс Баррі споїли ся з іншыма обществами до першой цїлоамамерицькой асоціації братств під назвов “Соединеніе Ґреко-Кафтолическихъ Русскихъ Братствъ” – єдного із найвеце впливных центрів духовной културы карпатьскых Русинів в Америцї. У Маганой Сіті жыв і ден із найуспішнїшых міджі Русинами фінанчник, закладатель містного оддїлїня «American Bank» Іван Жинчак (Джон Сміт), якый ся поважує за фундатора «Соєдиненія» і якый ся потім став прототіпом ґероя повіданя Е. Кубека Палько Ростока – Пола Сміта.
Сучасны краёзнателї по фалатках зберають знаня історії міста Маганой Сіті. У містнім музею суть панелы з творчов біоґрафіёв писателя і священика Емілія Кубека. Чом бы нї! Ведь міджі двома і веце десятками етнічных жытелїв, дїючіма в тім часї (конець ХІХ. – перша половина ХХ. стороча) у містї, память ся заховала лем о єднім писателёви, а то о Еміліёви Кубекови. Докінця, праві з тым містом споєна цїла без винятку ёго умелецька творчость. Ту він написав тыж свій значный што до обсягу (у трёх томах!) роман-саґу Марко Шолтыс (“Marko Šoltys”). І ту він похованый на містнім цінтерю – у тій ёго части, де ховали пришелцїв із Карпатьской Руси – ці то з Підкарпатя, ці з Пряшівской области, ці з Лемковины. Много надгробных памятників заховало ся на цінтерю; докінця все іщі стоїть великый триметровый камяный хрест-розпятя, якый ту поставила в 1904 роцї містна русиньска молодеж, або, як чітаме з вырытого до каміня
напису, “поставила молодежъ маганойска”.
Гріб о. Е. Кубека і ёго жены Марії означує скромна памятна табла з темно-сивого мрамору. На нїм напис двома языками (карпаторусиньскым і англіцькым), якый ту створеный без скорочінь:
„Mary Kubek
Марія Кубекъ
*1864 †1918
Rev. Emil A. Kubek
о. Емилій А. Кубекъ
*1857 †1940‟
(Часть перша з двох.)