Мґр. Івана Сливкова, ПгД.: Творчость Кветы Мороховічовой-Цвик
Мґр. Івана Сливкова, ПгД., Інштітут Україністікы і середнёевропскых штудій Пряшівской універзіты у Пряшові
І. Квета Мороховічова Цвик (властным меном Квета Галасова)
Народила ся 20. 04. 1946 в чеськім містї Мост. Походить з русиньского села Пчолине коло Снины. Основну школу навщівлёвала в селї Пчолине, пізнїше в Снинї, де продовжовала ай в середнёшкольскых штудіах. Меґістрьскы штудії абсолвовала на Філозофічній факултї Універзіты Павла Йозефа Шафарика у Пряшові, постґрадуалны штудії на Карловій універзітї в Празї.
Публіковати зачала почас роботы в ґалерії уменя у Пряшові. Єй рецензії выставлёваных умелецькых творів выходили у Выходословеньскых новинках. Пізнїше ся сама стала редакторков Пряшівскых новинок (Prešovské noviny) а наслїдно одышла робити до Пряшівского народностного розгласу, де одробила як редакторка і модераторка справодайства скоро десять років. З родинных доводів одышла жыти до Новых Замків, де робила як редакторка реґіоналных новинок „Naše novosti“. Попри редакторьскій роботї зачала писати кутры прозовы творы. Таксамо писала ай поезію – до рубрікы Поетічны рядкы. По нїжній револуції ся стала шефредакторков. Свою позорность сконцентровала передовшыткым на домашню публіцістіку, інкліновала к русиньскій тематіцї (в журналістіцї і в творчости). Журналістков была аж до одходу на пензію. Свій вольный час актівно вывжывала на гляданя корїнїв на выходї Словеньска і штудію русиньской културы, враховано языка.
Русиньску творчость зачала на самый перед перекладами своїх словацькых віршів до русинчіны, аж наслїдно зачала сама писати в русиньскім языку. По русиньскы публікує од року 2007, на самый перед в Народных новинках. Перша поетічна збірка в русиньскім языку вышла в роцї 2010. Была оцїнена на розлічных літературных конкурзах: Літературный конкурз (2010, 2. місто), Літературный конкурз Марії Мальцовской (2011, 1. місто), Цїна А. Павловіча 2013 – Літературна премія за переклад дїтьской поезії словацькой авторкы Марії Хованцовой Возьмий ня за ручкы. Мороховічова Цвик є авторков поетічной збіркы Думкы і тужбы (2010), Любповны періпетії (2914), книжкы гаданок про дїти Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба (2011), перекладу поезії Возьмий ня за ручкы (2013).
Є членков Сполку русиньскых писателїв Словеньска і членков літературного клубу Ґенерація при Бібліотецї Антона Бернолака в Новых Замках.
ІІ. Характерістіка творчости
Першы публікації Кветы Мороховічовой Цвик ся обявили в розлічных выданях періодічной пресы, як напр. Východoslovenské noviny, Prešovské noviny, Nový život, Hlas ľudu, Funkcionárka, і в русиньскій пресї Народны новинкы.
ІІ. І. Думкы і тужбы (Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2010, 108 с.).
Дебутова поетічна збірка авторкы. Поезія має 7 частей, котры презентують сім тематічных округів. Перша часть Там, де пахне материнов душков є носталґічным споминанём на місця, де ся народила. Лірічным субєктом є молоде дївча, котре опущать родне гнїздо і не має понятя, што єй у великім світї чекать. Тематічне заміряня поезій выпливать з беспосереднїх одношінь з найблизшов околіцёв (родина, історія, село…). В другій части Вобразикы з дїтинства родне Пчолине іщі веце містіфікує
, поетка вытварять колорітный образ домовины зо вшыткыма єй подобами з цїлём припомянути сі доконалость родного села, русиньского натурелу (напр. поезія о Василёви Кобасівскім). Назва третёй части: Чорны думкы і єй проста сімболіка скрывать в собі мотівы смутку, траплїня ся над смерёв ближнёго, а то вшытко на основі автентічных пережывань зо скуточных удалостей. Сочувствіём і порозумлїнём авторка доказує важность перепоїня з рідным селом наперек тому, же в тім періодї уже сама бывать далеко. В четвертій і пятій части (Мої думкы, Непричесаны думкы) ся назначує профілація поеткы посередництвом філозофічных роздумів з позіції жены в роках, котра аналізує, сумарізує. Тематічно ся замірює на основны прінціпы жывота, зображованы женьсков оптіков (змысел жывота, туга, одношіня, жена). В шестій части Гляданя правды доходить ід кулмінації меланхолічного і сентіменталного заміряня поеткы. Поезії суть наміряны на гляданя змыслу жывота, або на спохыбнёваня вічных правд. В згодї з єднотнов поетіков русиньской літературы на Словакії дебутова збірка Кветы Мороховічовой-Цвик обсягує ай народнобудительску поезію, котра ся скрывать під назвов На русиньску ноту в семій – заключній части книжкы. Позад того, як вышла збірка, крітіка реаґує главнї на лірічность образів і мотівы, тіпічны нелем про женьску, але ай природну ліріку (Копорова, 2011, с. 10).
Поетічна збірка Думкы і тужбы є книжным дебутом авторкы, а то є єй основна характерістіка. До великой міры є овпливнена гляданём жены, котра тужить выядрити свої думкы, але авторьскый рукопис є неусталеный, а збірка як цїлок має свої зачаточницькы ліміты.
ІІ. ІІ. Камаратя спід зеленого дуба і белавого неба. Книжка гаданок про найменшы дїточкы. (Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2011, 110 с.).
Книжка простых гаданок про малы дїти з ілустраціями є таксамо авторчинов першов книжков про дїти. Віршикы суть венованы авторчиній внучцї. З теоретічного погляду віршы мають недоконалый рітм і рим, нарушають прінціпы аплікації текстів в рамках простого меморованя дїтиньскым чітателём. Часточну „кострубатость“ віршів нагороджать пестрость ілустрацій і ідея – выховлёвати і научати русиньского чітателя уж од найменшого віку.
В подобнім духу ся несе заміряня книжкы Возьмий ня за ручкы (переклад книжкы авторкы Марії Хованцовой, 1997). Книжка выдана властным накладом перекладателькы у прівтній едіції Квітка (2013, 36 с.), котра є першым авторчиным перекладательскым почіном. Іде о переклад духовной поезії про дїти. В данім припадї іде о інтересный выбір текстів на переклад, ай кідь треба повісти, же не барз оріґіналный, накілько русиньскый чітатель уж має к діспозіції переклад Руфусовых Молитвочок. Переклад одповіть умелецькій якости оріґіналу. Ґрафічна управа публікації є якостна, тексты суть доповнены выстижным ілустраціями. Квета Мороховічова Цвик за переклад той книжкы здобыла Премію за переклад (в рамках Літературной цїны А. Павловіча, 2013), котру удїлює Словацькый літературный фонд.
ІІ. ІІІ. Любовны періпетії (Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2014) Кветы Мороховічовой Цвик є дотеперь вершинов творчости успішно етаблованой авторкы русиньской літературы на Словеньску. На роздїл од попереднїх творів є тота книжка монотематічно заміряна і поетка ся в нїй профілує як представителька наівной лінії женьского писаня.
Збірка є роздїлена до трёх тематічных цїлків, але при чітаню єднотливых поезій чітатель тематічный переход ани не спозорує. Солодке споминаня, Мілы дрїбности і Любовны періпетії споює лейтмотів ласкы і меланхолічного вниманя світа. Поетка свою інтіміту перетавлює до слов, в рядках шіфрує свої тайны думкы. Радость і смуток ту ідуть рука в руцї. Силу контрастів і тіпічных сентіменталных образів видиме скоро в каждім рядку. Поезія Мороховічовой Цвик є проста, меланхолічна, а хоць з нёй чути жывотну скушеность зрїлой жены, треба повісти, же поезії суть у своїй простотї приступны каждій віковій катеґорії.
Такой вступна часть збіркы, венована „солодкому споминаню“ назначує, же особна скушеность і субєктівны зажыткы суть гыбнов силов авточиного пера. Поетка ся скоро в каждій поезії вертать до минулости, ці то уж в представах, ці в уважованю над пережытым. Вывжытя силных контрастных споїнь, як напр. ласка і попіль, выкрдженый поклад, зимушня ласка, крута ласка…. вказують, же авторка ся потребує „выписати“ з того, што ю трапить, што ю даґде глубоко внутрї грызе. Лютость і невыгнутность одступу од минулости ся обявлюють в поезіях Плач над розоллятым молоком 1 і 2, Шкода слов, або Быв такый час. Видиме ту але ай снагу ґенералізовати пережыте і тым змірнити своє траплїня в дусї гесла: жывот уж раз такый… внести спокій до той части душы, котра є жрідлом сужіня (Подобы ласкы, Протиклады).
Подобно ай в другій части збіркы Малы дрїбности є главнов ідеов векшыны текстів ласка і медітація над пережытым жывотом. Простота назв єднотливых поезій як напр. очіслованы споминкы (споминка 1, 2, 3) ці тіпічный вопрос щастнї і (не)щастнї залюбленого ЧОМ? нас утверджує в авторьскім намірї ословити велику чітательску громаду без амбіції на міцну інтерпретачну базу. В дрїбностях поетка аналізує свої думкы, сприступнює свій внуторный голос, котрый говорить за вшыткых, што ся в жывотї з ласков трапили. Міра zovšeobecnenia є о то бівша, же суть то зажыткы каждого з нас…
Третю часть книжкы, накілько є подля нёй поменована цїла збірка, поважуєме за носну. Єднотливы поезії нас переношають до ядра проблему, к рефлекції односин міджі мужом і женов, к рефлексії одношіня міджі мужом і женов, рефлексії того, што ся называть ласков (Што є ласка, Муж і жена). Авторка глядать походжіня надчасовости і надлюдьскости у Бога (З Божов помочов) і у звіздах (Вшытко є у звіздах). З погляду поеткы женьского писаня суть Любовны періпетії найтіпічнїшов інтімнов ліріков. Поетка ся мінить на жену, глядаючу, смутячу, мілуючу, щастну і терьплячу. Выход находить в споминанях, представах, але главнї в снах. Сон є в тій збірцї єднов з домінант, є выход, способ, метафора, выслїдок.
ІІІ. Русиньска література писана женами
Русиньска література на Словакії має дакілько основных шпеціфічных ліній, котры свого часу задефіновала А. Блыхова (2010, с. 73), а суть то: поезія з народнобудительсков тематіков; поезія і проза котра выходить з устной народной словесности; проза з валальсков тематіков; образна, метафорічна поезія з розлічнов тематіков; література про дїти і молодеж; перекладова література.
В рамках того дїлїня находиме певно укотвену позіцію жены – русиньской авторкы. З оглядом на доступну літературу мать наісто найміцнїшу позіцію в сучасній русиньскій літературї на Словакії творчость Марії Мальцовской. О умелецькій цїнї, якости і актуалности єй творів не треба похыбовати, што доказують і многы одборны семінары, як і факт, же праві єй мено несе Літературный конкурз, котрый орґанізує Сполок русиньскых посателїв Словеньска. В єднотливых лініях мож вычленити веце жен – авторок, котры своёв творчостёв веце ці менше вытваряють основу того членїня. К народнобудительскій лінії інклінує напр. Анна Галчакова і Анна Галґашова. Як традічну сатірічну мож означіти поезію Марії Ґіровой, творчостёв про дїти є знама поетка Гелена Ґіцова-Міцовчінова (але ани тота авторка ся не шпеціалізує лем на дїтиньского чітателя, што доказує напр. єй збірка Сповідь матери з року 2013). Модерну метафорічну поезію находиме в збірцї Аура (2006) Мірославы Лацовой Гупцеёвой. Представительков поводной русиньской драматічной творчости на Словакії є Зузана Галямова. В прозї наймолодшу ґенерацію авторів репрезентує Петра Семанцёва, котрой книжка куртых проз з назвов Россыпаны рядкы (2013) принесла іноватівне вниманя русинськой літературы на уровни темы і формы.
Правдов єле зістає факт, же по одходї Марії Мальцовской русиньска література на Словакії не має женьску авторку, котра бы своёв творчостёв вытворила прототіп женьского писаня з ёго тіпічныма рисами. Як видно з перегляду, авторок не є мало, але выразна творива особность мідщі нима абсентує. Попри авторках заміряных на традічну тематіку з фолклорнов основов, ці поетках – мамах, тетах, бабках, котры ся концентрують на дїти з цїлём выховати русиньского чітателя хыбить авторка (ці уж поезії, прозы, або драмы), котра бы наповно репрезентовала тзв. женьске писаня. Назнакы такой творчости находиме у молодшых авторок, як напр. Лацова Гупцеёва, ці Семанцёва, але в пути, котру зачала Марія Мальцовска, нихто не продовжує.
ІV. Література (поезія) писана женами
Міджі основны шпеціфікы літературы писаной женами патрить чутливость, чутя, емоціоналность, ємность, многозначность, глубка, естетіка утерьпіня, естетіка женьского світа, псіхолоґія жены/внуторный женьскый світ зо вшыткыма глубками і періпетіями, як напр.: повторёваня рїшіня, неперестанне вертаня ся ід єдній річі, припущаня проблемів, незабываня – ожывлёваня проблему і под.
Знакы нелем женьского писаня, але до бівшой міры ай того бы мали быти ай образность/метафорічность/сімболічность, плынулость, респ. співзвучаня обсягу і формы. В непослїднїм рядї од женьскых авторок ся чекать ай тіпічне тематічне заміряня, особитый способ спрацованя темы, котрый бы мав одзеркалёвати женьску інтуіцію, характер, ємность і силу заєдно.
V. Од дебуту Думкы і тужбы (2010) к послїднїй збірцї Любовны періпетії (2014)
V. І. Од вступу авторкы на літературну сцену по найновшу збірку мож вказати на такы мерькованя:
Писаня в русинчінї зачала інтімнов поезіов, замірянов нелем на женьскый світ, але формалнї ай обсягово суть найлїпшыма частями збіркы тоты, котры одображують якраз женьске вниманя реалности.
Книжка про дїти корешпондує з позіціов жены матери (бабкы), што є тыж єден з важных опорных сповпів сполоченьского статусу жены.
Перекладова поезія авторкы надвязує на позіцію жены – матери, заєдно выбір твору на перекад є духовнов реалізаціов (потребов роздумовати над жывотом, плекати годноты…).
Послїдня збірка рефлектує женьскый погляд на єдну з основных цїнностей людьского жывота, а то ласку (ласка як: односины, найвысша цїнность, вызначна жывотна сила і тд.).
Авторка утримує стабілну позіцію і легко ідентіфікователный авторьскый рукопис без выразнїшого посуну ці евідентных змін.
VІ. Авторьскый посун
VІ. І. Переміны, або: была раз єдна жена…
Тіпічныма проявами женьского писаня з першой збіркы суть поезії з ціклу Метаморфозы (І., ІІ., ІІІ.), котрыма авторка положыла основу свого далшого поетічного смерованя. Поезії з того ціклу суть венованы єднотливым етапам в жывотї жены – од молодости аж ід старобі. В першій перемінї ся стрїчаєме з женов в росквітї, повнов силы і енерґії, котру характерізує краса, молодость, здоровя (в тім порядку). Друга переміна говорить женї, пережывючій велику болесть. Жену-терьпительку поетка прирівнує к левови в клїтцї, бо єй жывот є ограніченый великостёв єй постелї, в котрій мусить лежати як пацьєнтка. Єй тїло і душа прягнуть по оддыху. Послїдня – третя переміна – стара жена за облаком, погляд з котрого є граніцёв світа. В очах авторкы є все красна, але іншов, зрїлов красов. О іншых цїнностях ся не говорить. Очі сімболізуючі єй енерґію в молодости суть днесь безодныма студнями, котры зістали лем про плач.
Переміна четверта, без надпису: рокы втїкають, краса одходить, оставають сны і одрїканя, четвертой переміны нїт, є лем конець і тма, бал раз єдна жена…
Авторка спрощує вниманя жены як обєкту красы, як кібы вшыткы якости жены были лем в єй вызорї. Кідь бы мала быти вонкашня краса жены метафорічным выражінём єй силы і єднотливых штадій жывота, так тото ся барз не подарило. Енерґія, котра хыбить ся там обявлять лем епізодічно, цїнности женьского світа ся страчають. Є то жена чутлива звонка, не жена характерізована женов, а кідь гей, так лем затерьпкнутов, бануючов за лїпшым періодом жывота. Біланцованя є на містї, мотів є красный і слюбный, але ефект ся не доставив… колобіг жывота, чаро каждого періоду, міняюча ся позіція жены в розлічных етапах жывота (міленка, мама, бабка…. актівна, працуюча, зрїла і емпатічна, спокійна….).
VІ. ІІ. Як фенікс з попілю….
Жена в збірцї Любовны періпетії є нещастна, скламана ласков, сниваюча. З рядків той любовной лірікы чоловік стане смутным. Авторка споминать на то, што было; што могло быти, а не пришло; што пришло, кідь то нихто не чекав. Дізнаєме ся о женї, котра не досягла свій вытуженый цїль – не дістала мужа своїх снів. Веце як жена, інтересує авторку самотне чутя – ласка, туга, нїжность… Тоты емоції суть трансформованы до подобы мужско-женьского одношіня і прикладать ся му велика важность. Недостаток позітівных скушеностей поетка компензує філозофованём і гляданём одповідї на то, што є влатнї ласка. Єй дефініції суть першоплановы, образность проглядна, без потребы уважовати над прочітаным. Прирівнаня і сімболіка ся відять як кліше. Збірка пособить як выслїдок накумулованых неґатівных емоцій. Снага дефіновати і встановлёвати значіня і основу ласкы (Любовны періпетії, Што є ласка?). Ласка є неласкава, не приносить радость, але скорше болесть і смуток (Шкода слов, Ласка і попіль, Зимушня ласка, Крута ласка, Носталґія…). Акцент кладе авторка на судьбу, передурчіня, споляганя ся на Божу поміч (Вшытко є у звіздах, З Божов помочов, Сон). Рівнако як в попереднїй творчости суть автентічны споминаня на реалны удалости, або на конкретных людей сучастёв авторьского рукопису К. Мороховічовой Цвик (Володя і перша ласка, Сляч 2010). Найпростїшов характерістіков тематікы той збіркы є снага описати, респ. задефіновати недоконалость чоловіка. Ёго неперестанне вступованя до той істой рікы – туга по все досконалїшім прояві ласкы, котра приходить і одходить, запалює ся, аж ся наконець спалить. І назад встає з попілю.
III. Вопрос творивого посуну і характерістікы поетікы авторкы не суть просты. Мож повісти, же поетка продовжує в настоленім трендї, своёв новов творчостёв доповнює тоту стару. З погляду формы і обсягу не доходить к великым змінам. Скорше бы ся дало повісти, же чітателїв лем утверджує в своїм авторьскім рукописї.
VIІ. Характерістіка творчости, шпеціфікація новой лінії русиньской женьской поезії
З теоретічного погляду мож в творчости К. Мороховічовой Цвик говорити о істых рітмічных недостатках ці поверьхности во вывжываню неуставно повторюючіх ся поетічных засобів. Але видить ся, же авторка выставляла свою поетіку якраз на ясности і легкій чітателности своїх поезій. Повторюючі ся образы, проста, аж прямолінійна сімболіка суть авторьскым рукописом поеткы. Природный поетічный язык помагать будовати профіл авторкы як представителькы натуралістічной лінії сучасной женьской поезії.
Чітаня поезії К. Мороховічовой Цвик є приємне, некомпліковане, оддыхове і тематічно наісто неєдному з нас близке. Не каждый але має одвагу іти „зо скров на торг“, пустити до свого внутра цїлый світ. А тот факт свідчіть о авторчиній, принайменшім людьскій великости і одвазї.
Заключну характерістіку творчости К. Мороховічовой Цвик, конкретно єй поезії про дорослых детермінують слїдуючі знакы:
- Інтімна ліріка. Переважнї любовна. Менше часто філозофічна рефлексія
- Образо проста (на уровни метафоры ай сімболу). Контраст. Скорше сінонімія, як многозначность.
- Форма вольного вірша, при римованых частях проблемы із складами.
- Простость і прямость
- Емоціоналность. Невырівнаность. Тонка граніця міджі чутливостёв і перегнанов чутливостёв.
- Смуток. Меланхолія. Споминаня. Сентіменталность. Лютость. Лабілность.
Зо шпеціфік літературы писаной женами ся недостаточнов явить ємность, многозначность, глубка, естетіка утерпіня, плынулость, созвучаня обсягу і формы. Достаточнї ся проявлює псіхолоґія жены (внуторный женьскый світ зо вшыткыма глубками і періпетіями; рішїня і неуставне навертаня ся к єдній річі, припущаня сі проблемів, незабываня – ожывлёваня проблему…). Наісто бы якость текстів звышыло закомпонованя женьской інтііції, силы і крегкости заєдно.
Позітівы і неґатівы в данім припадї звучать барз подобнї. Тото, чім є авторка неповторна, одлишна од іншых ю заєдно вычленює, але таксамо ай скрывать в даві. Міджі єднозначны позітівны моменты патрить простота, доступность, легка чітателность, зрозумілость, языкова уровень, актівность. К недостаткам, респ. неґатівам мож зарядити поверьхность, повторёваня, обычайность, квантіта на укор якости.
З оглядом на простоту, ясность і зрозумілость творчости К. Мороховічовой Цвик мож говорити о новій оріґіналній лінії женьского писаня в сучасній русиньскій літературї на Словакії. Іде о наївну/натуралістічну лінію (без будьякого неґатівнго оцїнёваня), ослободжену од народнобудительского контексту і фолклорістічной базы. Тіпічныма знаками єй інтімной лірікы суть меланхолія, сентіменталность, носталґія, крегка емоціоналность, проста образность, обмеджене вывжытя выразовых засобів, вольный вірш.
Новаторство уведженой лінії лежыть переважнї в авторьскім потенціалї поеткы, котра патрить к достаточнї етаблованым представителькам русиньской літературы на Словакії. Авторка выходить з традіції женьского писаня, котре своёв творчостёв в русиньскім контекстї встановила главнї Марія Мальцовска, але поетіка Кветы Мороховічовой Цвик є простїша, пряма. Іновація русинськой літературы писаной женами на Слоакії є передовшыткым в поступнім ослободжіню ся од рїшіня народностного вопросу. Традічным в уведженім контекстї зістає з формалного і тематічного аспекту. К. Мороховічова Цвик не є єдинов представительков такой лінії, але єй творчость, характерістіка авторьского розвитку і інтерпретачна аналіза єй поезій послужыли як матеріална база на встановлїня смерованя женьского русиньского писаня на Словакії і положыли основу інтересного баданя.
ЛІТЕРАТУРА
БЛЫХОВА, А.: Сучасна русиньска література на Словеньску. Ін: Русиньскый списовный язык на Словеньску 1995 – 2010 і сучасна русиньска література. Пряшів: 2010, с. 69-81.
КОПОРОВА, К.: Думкы і тужбы Кветы Мороховічвой Цвик. Ін: Русин. Културно хрістіаньскый часопис 1/2011, с. 9-10.
МОРОХОВІЧОВА ЦВИК, К.: Думкы і тужбы. Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2010, 108 с.
МОРОХОВІЧОВА ЦВИК, К.: Любовны періпетії. Пряшів: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2014, 86 с.
Переклад зо словацького языка:
ПгДр. К. КОПОРОВА, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы ПУ.