Міхал Павліч: Резонанції на книжкы і подїї Миколая Ксеняка

   Каждый автор мі дасть за правду, кідь повім, же єдно із найкрасшых чувств зажывають, кідь свої думкы і образы можуть відїти на деревяній палетї привеженій з друкарнї. Іщі красшым моментом є про них тот, кідь увідять свою книжку в руках чітателя із носом так глубоко міджі сторінками, же не внимають околіцю. При сердцю їх загрїє тыж находжіня, же на їх творчость зареаґує дахто друый. А праві тым потїшыв Миколай Ксеняк русиньскых писателїв, кідь написав книжку Резонанції на книжкы і подїї (Пряшів: Академія русиньской културы в СР, 2017, 154 стор.), в котрій ся высловлює к літературній творчости своїх колеґів.

   Миколай Ксеняк є знамый як автор баёк уж десяткы років. Почас свого творчого періоду написав ай много книжок різных жанрів, але з двома домінантныма темами – народна ідентіта і дротарьство. На тему дротарьства вытворив дакілько збірок баёк і алеґорічных повідань, в котрых росповів черепкы із жывота дротарїв. З нагоды свого 80-річного юбілею в Споминках і очекованях (2013) одкрыв чітателям часть свого жывота. Народну ідентіту Русинів послїднїй раз аналізовав і оцїнив в ославнім поетічнім творї з назвов Формованя русиньской ідентіты (2016).

   В Резонанціях на книжкы і подїї ся автор занимать сучаснов русиньсков літераторов в десятёх жанрово різных текстах. В них занимать різны позіцїї, писателям ся приямо пригварать як їх колеґа або їх тексты інтерпретує як літературный крітік. Крітічным оком назерать нелем на творчость, але і на жывот авторів, на їх актівіту в сучаснім русиньскім народнім оброджіню, і як будитель тоты тексты посуджує із боку годноты  про русиньскый народ. В непослїднїм рядї ся але Миколай Ксеняк проявлює і як надхнутый чітатель, котрый хоче писателям выядрити свою вдяку і узнаня.

 

Хто вас мамкы обдарив
Богатством чутів

Терпінём
Хто вам до сердця
Чісту ласку засїяв?
Ці то не вы
Своїм предурчінём
Ю Выпросили од Господя

(Миколай Ксеняк: Резонанції на книжкы і подїї, 2017, с. 39)

 

Чітай тыж: Укажка з книжкы Резонанції на книжкы і подїї

   Увод збіркы отварять Ксеняк штудіов мотіву матери в творчости Марії Мальцовской. При аналізованю єй вызнаму єй присуджує нелем стереотіпічны властности терпезливости, робітности, шыковности і ласкы, але назерать на ню і як на хранительку і шырительку родного слова. В Спонтанных думках ся автор задумав над творчостёв Юрка Харитуна, главнї ёго збірков Мої незабудкы, в контекстї ёго жывота і смутку за родным селом заллятым водами Старины.

  В далшых текстах го іншпірує роман Штефана Смолея к порівнаню літературных Бурей над Бескідами із тыма історічныма і з цїложывотныма народнобудительскыма актівітами Гавриїла Бескіда. В послїднїх двох творах книжкы ся Ксеняк наповно венує русиньскій ідентітї і Русинам давать простый вопрос: Чом не сьме горды?

І якось ня напало
кілько людей нашого роду
бы ся патрило нам знати
їх припоминати
честь їм давати
а мы їх легковажно
обходиме забываме
к ним ся не голосиме
Якым правом сьме на нашых
Будителїв
затерпкли

(Миколай Ксеняк: Резонанції на книжкы і подїї,
2017, с. 47)

   Резонанції здобить інтересна обалка зобразуюча стром закорїненый в людьскых жылах, што мож розуміти як метафору на силу родной землї, на русиньску ідентіту, котра є незвратна і певна. В каждім стишку є притомне перепоїня із русиньсков історіов. Ксеняк споминать нелем кривды, але і успіхы Русинів. Єдночасно уважує і о тепрїшнїм часї, годнотячі актівіту русиньскых орґанізацій і актівістів, і вірить, же Русины і наперек нелегкым соціокултурным условіям докажуть пережыти і заховати сі свою народну ідентіту.

   Ксенякова дотеперїшня творчость была скоро все вгодна про шыроку ґрупу чітателїв, о ёго актуалній книжцї то саме не мож повісти. Єднотливы тексты не суть найпростїшы, автор ся к літературній творчости своїх колеґів часто выядрює і в одказах на конкретны сцены, дакотры оріґіналны мотівы наново ужывать, одказує і цітує. Вдяка тому буде менше скушеный чітатель украченый о інтертекстуалный розмір твору. Ксенякову книжку є ідеално внимати із познанём русиньской історії і аж по перечітаню творчости, котра іншпіровала автора к написаню книжкы. На другім боцї, Резонанції мож і зато чітати веце раз – з каждов перечітанов книжков русиньской літературы буде чітатель в текстах находити новы вызнамы і алузії.

   Резонанції на книжкы і події оцїнюєме дуже позітівно, тїшить нас, же русиньска література ся і надале розвивать і мінить, умелецькым языком ся выядрює к собі самій і вытварять другы тексты, котры мотівують к чітаню русинькой літературы. Без чітателїв не буде літературы, а без літературы не буде народа.