Mґр. Івана Сливкова, ПгД.: Кідь любость пече…. (і гріє….)

ПгДр. Івана Сливкова, ПгД., Інштітут україністікы і середнёевропскых штудій ФФ-ПУ

І така, і сяка​​ 

быває.

Любов, факт,

не має дефініцію.

Вна просто

є. ​​ 

А має нас

вшыткых

на гаку.

(Morochovičová Cvyk, 2014, s. 28 – 29)

 ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ Поетічна збірка​​ Любовны періпеії​​ (2014)​​ Кветы Мороховічовой-Цвик є дотеперь вершинов творчости успішно етаблованой авторкы русиньской літературы на Словакії. На роздїл од попереднїх творів є тота книжка​​ заміряна монотематічно, поетка ся в​​ нїй профілує як представителька наївной лінії женьского писаня.

 ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ Збірка є роздїлена до трёх тематічных цїлків, але при ​​ чітаню єднотливых поезій ​​ тематічный переход не є слїдный.​​ Солодке споминаня, Мілы дрїбности і​​ Любовны періпетії​​ споює мотів ласкы і меланхолічного приниmаня світа. Поетка свою інтімность перетавлює до слов, в рядках шіфрує свої тайны думкы. Радость і смуток ідуть рука в руцї. Силу контрастів і тіпічных сентіменталных образів видиме скоро в каждім рядку. Поезія Мороховічовой-Цвик є проста, меланхолічна, ай кідь з нёй чути жыворну скушеность зрїлой жены, треба конштатовати, же єй поезія є у своїй простотї приступна каждій віковій катеґорії.​​ 

 ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ Вступна часть збіркы, венована​​ „солодкому споминаню“​​ назначує, же особна скушеность і субєктівны зажыткы суть гыбнов силов авторчиного пера. Поетка ся скоро в каждій поезії вертать до минулости, ці то в представах, або при уважованю над прожытым. Вывжытя міцных контрастных споїнь, як напр. ласка і попіль, вкрадженый поклад, зимушня ласка, крута ласка.... вказує, же авторка ся потебує​​ „выписати“​​ з того, што ю трапить, што ю в глубцї душы грызе. Банованя, але ай невыгнутность одступу од минулости ся обявлює в поезіях​​ Плач над розоллятым молоком​​ 1 i 2,​​ Шкода​​ слов, ці Быв​​ такый час.​​ Видиме ту тыж снагу ґенералізовати пережыте, змірнити своє траплїня в духу гесла, же жывот є уж раз такый, внести спокій до той части душы, котра ся трапить (Подобы любости, Протиклады).​​ 

 ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ Подобнї в другій части збіркы​​ Мілы дрїбности​​ є главнов ідеёв векшыны текстів ласка і медітація над пережытым жывотом. Простота вжытых назв єднотливых поезій, як напр.:​​ Споминка​​ 1,​​ Споминка​​ 2​​ і​​ Споминка​​ 3,​​ або тіпічный вопрос щастнї і (не)щастнї залюбленого в поезії​​ Чом?​​ нас утверджує в авторьскім замірї ословити чітательску громаду без претензій на силну інтерпретачну базу. В дрїбностях поетка слухать свій внуторный голос і сприступнює го в подобі поезій чітателёви. Тот внуторный голос, котрый говорить за вшыткых, што ся в жывотї трапили про любость.​​ 

 ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ Третю часть збіркы, накілько є подля нёй поменована цїла книжка, поважуєме за носну. Поезії нас переносять до ядра проблему, ід рефлексії одношінь міджі мужом і женов, ід тому, што є властнї любость ​​ (Што є ласка, Муж і жена). Авторка походжіня надчасовости і надлюдьскости глядать у Бога (З Божов помочов), а тыж у звіздах (Вшытко є у звіздах). З погляду поеткы женьского писаня суть​​ Любовны періпетії​​ найтіпічнїшов інтімнов ліріков. Поетка ся мінить на жену, глядаючу, смутячу, люблячу, щастливу​​ і терплячу. Выдод ід той сітуації находить в споминках, представах, но передовшыткым в снах. Сниваня є в тій збірцї єднов з домінант, є то способ, выход, метафора і выслїдок заєдно.

 ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ З теоретічного погляду мож у творчости К. Мороховічовой-Цвик говорити о істых рітмічных недостатках ці поверьхности у вывжытю неперестанно повторюючіх ся выразів. Видить ся але, же авторка выставляла свою поетіку якраз на ясности і легкій чітателности своїх поезій. Повторюючі ся образы, проста і прямолінійна сімболіка суть​​ авторьскым рукописом поеткы. Природный поетічный язык помагать в будованю профілу авторкы як представителькы якойсь натуралістічной лінії сучасной русиньской женьской поезії.

 ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ Чітаня збіркы​​ Любовны періпетії​​ є приємне, некомпліковане, оддыхове і тематічно наісто неєдному з на близке. Не каждый але має одвагу іти зо скоров на торг і пустити до свого внутра цїлый світ. Тот факт свідчіть принайменшім о авторчиній людьскій великости і одвазї. Туга і ненаповнены сны суть тїлом і душов, сердцём той лірікы....

 ​​ ​​ ​​ ​​ ​​​​ Але хто одповість на вопрос: Што є ласка? Тото ся в жадній книзї не дізнєме. Каждый мать свою властну дефініцію.

​​ (Переклад зо словацького языка: К. Копорова) ​​