Меланія Германова: Высока школа – жывотна (2/2)

– Радко, а де мама? Ці не вышли даґде на двір, або не суть долов?
– Нї, мама пішли до подкровя лахы складати. Зо страху там ошалїють, Боже мій…
– Лем ся не бій, вода ся аж до подкровя не дістане. А мама розважна жена, відїли уж неєдну поводень. Гварили мі раз, же огень загасиш, але воду не заставиш – іста правда. Хлопи, переставать лляти, падать іщі, але слабше, і вода ся уж дале не розливать. Хвала Богу, хмары розтягло, уж лем кропить, уж перестало падати…
Староста з хлопами вытяговали з реґулації вшыток нанос, вода помалы хляпла, была єй повна реґулація, але уж ся не выливала. Вшыткы хлопи были добиты. Мілан ледва дыхав – така тяжоба, така старость.

Read more

Меланія Германова: Высока школа – жывотна (1/2)

– Радко, де єсь дала тоты сандалкы? Гварь, дївче моє!
– Ёй, мамо, однесла єм їх на двір до одпадкового міха, бо знам, же їх однесете одложыти на під.
– Та веру же однесу, ніч їм не хыбить, іщі їх могла Вітька поносити, кібы на ню были. Же суть малы – то друга річ, сандалкы як новы, а до одпаду? Аж ся мі плакати хоче. А кібы то лем сандалкы, але і лашчата – збавляти ся їх як дакого ряндя. Іщі аж і ряндя ся зыйде і на даку платку, і на покровцї… А теперь уж беруть лахы і на тоту, як то ся называть, до карікы… Read more

Миколай Ксеняк: Вам, рыцарю! (Часть друга)

Вы, Адолфе Івановічу,
сьте нас вызвали
і наглядно нам доказали,
же за свої права,
свою долю,
русиньску достойность
треба і боёвати,
сміло своїх прав
ся дожадовати
і їх обгаёвати!

Read more

Миколай Ксеняк: Вам, рыцарю! (Часть перша)

Хто докаже
одгалити ці выраховати
драгу
людьского осуду?
Є здатный дахто предповісти
накілько ёго путь
овпливнює Всевышнїй,
а накілько родічі,
школа, жывотны події
або і слїпа нагода? Read more

Квета Мороховічова-Цвик: Любовны періпетії (укажка)

Інформації о авторці: Квета Мороховічова-Цвик

Маёвы рана
Рана суть тихы,
співучі і болячі.
День провиднїв.
Потячій хор вже добру хвілю
продукує свою ранїшню увертуру.
Ты ся пробуджаш
з болём, но нелем на душі,
бо рокы ся підписали
і під твою тїлесну скриньку.
– Найтяжшый є першый крок, –
жартовали в купелёх.
– Выкроч рівно до другого –
жартую я.
– Лем не одкрывай перед людми
зрана своє сердце,
бо можуть наплювати
на ёго отвореность і доброту.
Рана суть тихы,
співучі і болячі…

Read more

Ангеліна Ірчак: Ярьня носталґія

   Природа ся пробуджать із зимного сна. Помалы сходить снїг, земля зістає чорнов і голов. Але не на довго. Лем што потеплїє, зачінать ся на світло Боже пробивати молода сыто-зелена трава.

  Златожовте сонце. Ярьнє небо бывать обычайно чісте, белаве. По нїм быстро плавають снїжно-білы хмаркы, припоминаючі звірята – лева, псика, мачку… Зачінать ся приповідка, сценарь якой пише сама природа. Всягды ся роспукують квіточкы – снїженкы, конопелкы, фіалкы… На стромах ся прорїзують пучкы і помалы ся перетворюють на маленькы листочкы.

   Сонце. Од ёго теплых лучів пукать ледова крига. Колыше ся на водї, докы ся не перетворить в єй скупенство. А за нёв друга, третя, четверта… а уж чути джурчаня потічка конець нашого саду. Ярьнїй сад – то чудесне місце! Коло дрїбных пахнячіх квіточок пукають стромы, жебы ся вказати в повній красї. Росцвитый сад – то Божа краса. Скоро рано, через продераючі ся сонечны лучі ся видить, же тота краса є завита до легкой пахнячой молгы. Найвеце ня радую коли росквітають яблонї ї грушкы – їх ружовый цвіт їх выдїлює споміджі другых стромів. Всягды чути спів і щеботаня вташат, што ся вернули з далекых країв і теперь росповідають єдно другому о своїх пригодах. На ярь ся вшытко навколо наповнює фарбами, звуками, пахами. Менї стає весело на душі.

   Ярь в містї ся все зачінать саджінём молодых стромиків, кряків і квіток в парках. І люде на уліцях ся з приходом яри мінять. Они легко одїты, усмівають ся частїше.
Світить ласкаве сонце, од котрого ай на душі стає тепло. Ярь все інштірує умелцїв – видно їх главнї в центрї міста, на пішій зонї. На пожаданя зроблять ай менї портрет, або карікатуру…

   Як добрї, же і я можу взяти фотоапарат і робити свої властны фотоснїмкы ярьнёй красы. Они ня будуть тїшыти і в слотавых, доджаных днях. А што є найглавнїше, будуть в моїй душі утримовати ярьнїй оптимізм цїлый рік!

Штефан Смолей: Чудный світ (укажка)

Інформації о авторови: Штефан Смолей

Воробель мав правду?
Дїдо ся мукарив своїма думками: „Чоловік, де бы быв, кідь бы знав лїтати? Істо уж бы сидїв на другій планетї.“ Воробель зачвірікав: „Быв бы там, уж давно! Но не хоче быти! Там бы із роботы другых не міг жыти! Чом? Ёму і ту добрї на Земли сидїти? На Земли не каждый нученый робити.“

Read more

Миколай Ксеняк: Будуть факлї – ідеалы пламенїти (укажка)

Миколай КСЕНЯК
Будуть факлї – ідеалы пламенїти

Інформації о авторови: Миколай Ксеняк

Роками зослабнутый,
ку земли склоненый
сивоголовый старець
уж не думать на хвалы,
іщі менше на подарунок.
Но прилетїв милый
прекрасный голос
з родного краю,
голос авторовой душы –
орхестер русиньской поезії
„Факлї горять.‟

Read more

Мілан Ґай: Моїм родакам (укажка)

МОЇМ РОДАКАМ,
Пряшів: СРПС, 2016, с. 98.)

Інформації о авторови: Мілан Ґай

І я єм родаком
із села Сукова,
свої стишкы пишу,
о нїм все, і знова.

Де же сьте одышли,
краяне із села,
де жывота судьба,
вас одтыль одвела?

Read more

1 9 10 11