10. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской

Выголошеный 10. Літературный конкурз Марії Мальцовской

Од 2. септембра до 25. новембра 2023 Сполок русиньскых писателїв Словеньска в сполупраці з Академіёв русиньской културы в СР і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 10. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку.

Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (дотеперь ниґде непублікованы) може послати на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы ПУ, 17. новембра ч. 1, 080 01 Пряшів каждый автор од 18. року свого віку, жыючій в Словацькій републіцї. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложить іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско, адреса і фотопортрет. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу (буде го оцїнёвати тройчленна порота). Выголошіня выслїдків конкурзу ся одбуде в половинї децембра 2023. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть наслїдно оцїнены і опублікованы в часописї Русин.

Приправный выбор літературного конкурзу

Членка Сполку русиньскых писателїв ославила вызначный юбілей

Марія Ґірова ся народила 11. септембра 1943 в селї Руське, котре впало за жертву Стариньской гати. Днесь жыє і творить у Снинї.

Довгорoчна і актівна културна дїятелька в русиньскім возроднім русї, русиньска поетка і дописователька русиньской пресы і розгласового высыланя про Русинів, основателька співацькых колектівів (Стащінчанка, Старинчанка, Снинчанка, Дубравка, Яворина), авторка многых літературных і фолклорных проґрамів, членка Сполку русиньскых писателїв Словеньска, бывша председкыня Окресной орґанізації у Снинї Културно-освітнёго общества Александра Духновіча, бывша предсекыня Окресной орґанізації в Снинї Русиньской оброды на Словеньску, співачка і декламаторка.

Свої поезії публіковала в русиньскых періодіках: Народны новьнкы, Русин, Інфо Русин, Русиньскый народный календарь, Русиньскый літературный алманах. В роцї 2002 єй поезія вышла у зборнику Тернёва ружа, у 2008 роцї Марії Ґіровій-Васьковій вышов зборник поезії під назвов Родне знїздо, де є надрукованых выше 50 прекрасных поетічных творів, меджі котрыма не хыблять спомины на родне село. Остатнїй єй зборник поезії Спомины сердця вышов в роцї 2022. З нагоды юбілея желаме нашій юбілантцї міцне здоровя, велике родинне щастя, красны выслїдкы у єй далшім културнім дїятельстві і надїєме ся, же нас потїшить іщі даякым зборником поезії.

-акуз-, жрїдло: НН Інфо Русин, Народны новинкы Русинів Словакії. 

Штефан Смолей ся дожыв вызначного жывотного юбілея

Член Сполку русиньскых писателїв ославлює 90 років.

Штефан Смолей ся народив 13. 9. 1933 у Рошківцях, теперь жыє і творить у Меджілабірцях. Є автором выше трёх десяток книг поезії і прозы в русиньскім языку. Є тыж лавреатом Премії Александра Духновіча за русиньску літературу. Став ся ним в роцї 2014 за книжку Бурї над Бескидами.

Русиньскый писатель Штефан Смолей ся у своїй довгорочній літературній творчости, подобно як є то звыком ай у іншых авторів, не занимав лем єдным літературным жанром ці поступом. Смолей є найзнамішый як прозаїк, але выдав таксамо ряд зборників поезії ці баёк. В ёго прозаічных текстах суть главныма протаґоністами обычайны сільскы люде, котрых жывот є повный радости, але і старостей. Автор указує незломность і силу людьской волї, котра і наперек проблемам і жывотным пробам ся не огне, але вытримле. Таксамо підкреслює цїну силных родинных односин. Найновше в друкарни є ёго публікація Невинны покараны. Віриме, же потїшить неєдного русиньского чітателя.

На многая лїта!

П.М.

Выголошеный 10. Літературный конкурз Марії Мальцовской

Од 2. септембра до 25. новембра 2023 Сполок русиньскых писателїв Словеньска в сполупраці з Академіёв русиньской културы в СР і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові выписує 10. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в літературнім русиньскім языку. Оріґіналны літературны творы в розсягу од 10 до 20 сторінок тексту (дотеперь ниґде непублікованы) може послати на адресу: ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы ПУ, 17. новембра ч. 1, 080 01 Пряшів каждый автор од 18. року свого віку, жыючій в Словацькій републіцї. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложить іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско, адреса і фотопортрет. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу (буде го оцїнёвати тройчленна порота). Выголошіня выслїдків конкурзу ся одбуде в половинї децембра 2023. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть наслїдно оцїнены і опублікованы в часописї Русин.

Приправный выбор літературного конкурзу

57. семінар карпаторусиністікы: Вышла нова публікація о Русинах

10. мая 2023 ся на Пряшівскій універзітї у Пряшові – Інштітутї русиньского языка і културы одбыв 57. семінар карпаторусиністікы, котрый быв кус нетрадічным. Была на нїм презентована нова публікація, котра вышла лем недавно (концём рока 2022) і історія выданя котрой є шпеціфічна. Іде о переклад з мадярьского оріґіналу автора Ореста Саба (Сабова), котрый быв мадярьско-русиньского походжіня (мама была Мадярка, отець Русин). Мадярьскому оріґіналу з назвов: A magyar oroszokról. (Ruthének.) дав перекладатель Мґр. Петер Будаі, ПгД, мім. доцент з Катедры історії вытварного уменя Філозофічной факулты Універзіты Коменьского у Братїславі назву: O uhorských Rusoch (Rusíni). Історічный коментарь ід публікації зробив професор ПгДр. Петер Шворц, к. н. з Пряшівской універзіты – Інштітуту історії Філозофічной факулты, котрый выступив на семінару і представив нелем публікацію, але ай особность Др. Ореста Саба (Dr. Oreszt Szabó), котрого, наперек ёго промадярьскым поглядам означів як русиньского патріота.
Орест Сабо жыв в Будапештї і быв пересвідченый, же найлїпше рїшіня про Русинів буде, кедь ся їх автохтонна теріторія по розпадї Австро-Угорськой монархії стане сучастёв Мадярьска, а Мадярьска держава їм буде ґарантовати народностны права і істый ступінь автономії. Зато ай назва семінара была кус контроверзна: Орест Сабо – русиньскый угорьскый патріот і ёго книга о Русинах. Также діскусія позад презентації была главнї о тім, ці быв Орест Сабо досправды русиньскым патріотом і з якым заміром написав уведжену публікацію. Ці то было з ёго властного пересвідчіня, або то была „обїднавка“ мадярьскых владных кругів, в котрых ся Сабо погыбовав, жебы приближыти мадярьскому народу Русинів, як потенціалных жытелїв їх державы? А може і єдно, і друге. В каждім припадї уведжена публікація, котру Др. Орест Сабо написав як компілат текстів о Русинах з розлічных жрїдел і од розлічных авторів, стала ся цїнным матеріалом, котрый приближує образ жывота Русинів в тых часах. Позорность венує главнї Русинам із Шарішской, Земпліньской і Спішской жупы, хоць в часї Австро-Угорськой державы были сучастёв автохтонной теріторії Русинів ай Береговска, Ужска і Мармарошска жупа. Орест Сабо велику часть веновав опису традічной народной културы Русинів, так ся публікація стає передовшыткым цїнным етноґрафічным матеріалом.
А наконець, як ся едіторы публікації дістали к оріґіналу? Тот мож найти в Бібліотецї Архіву памяткового уряду СР. А кедьже манжелков Мґр. Петра Будаіа, ПгД. є інж. арх.
Лідія Будаіова, ПгД., походжінём Русинка, думка перетлумачіти публікацію о Русинах з
мадярьского оріґіналу была на світї. Можеме лем конштатовати, же ословити з пропозіціёв на історічный коментарь професора Шворца была добра ідея, бо публікація так дістала придану годноту. Но а вклад третёй едіторкы – Лідії Будаіовой быв в тім, же здобыла цїнны фотоґрафії з той добы – із Славяньской книжніцї Чеськой републікы, Моравского земского музея в Бырнї і з Архіву Памяткового уряду Словацькой републікы.
-кк-
Фото: З. ЦІТРЯКОВА.

Новы публікації на 56. семінару карпаторусиністікы

По трирочній павзї Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові зорґанізовав на 16. марца 2023 в просторах ректорату – в засїдални Consilium maius уже 56. семінар карпаторусиністікы.

Семінары карпаторусиністікы мали перед пандеміёв Ковід своїх реґуларных навщівників (хоць їх чісло ся в послїднїх двох роках поступно знижовало), але все ся нашло холем 10 – 15 особ, котрых заінтересовала авізована тема із жывота Русинів як автохтонной міноріты, компактно жыючой на северовыходї Словакії і в сусїднїх штатах – В Польщі, на Українї і в Мадярьску. Найбівшый інтерес в минулости быв о семінары, на котрых были презентованы темы з давнїшой і недавной історії Русинів.

Много раз было конштатоване, же в рамках третёго народного оброджіня Русинів і їх наслїдной ревіталізації найпрудшым темпом ся розвивать передовшыткым літературна сфера. Темы, дотыкаючі ся сучасной русиньской літературы были уже дакілько років презентованы звычайно зачатком календарьного рока. Семінары были споєны з презентаціёв розвоя сучасной русиньской літературы найновшыма выданями передовшыткым умелецькых текстів (але ай научной, одборной і одборно-популарной літературы) за цїлый попереднїй рік.

Такым быв ай 56. семінар на літературну тему, на котрім выступив одборный асістент Інштітуту русиньского языка і културы ПУ Мґр. Михал Павліч, ПгД.

Михал Павліч ся од скончіня докторандьскых штудій (2018), коли обгаїв дізертачну роботу під менторством проф. ПгДр. Петра Кашы, венує теорії літературы і сучасній русиньскій літературї на Словакії. На семінару карпаторусиністікы выступив із темов Коміка стереотіпів у прозї Мірослава Жолобаніча, іншпірованый главнї послїднїма двома публікаціями гуморесок Міра Жолобаніча – Захранка (2020) і Дуплава верьба (2021), ід котрому, надїєме ся, прибуде тото року ай третя часть – Горечій кавей (з укажков з приправлёваной публікації здобыв автор перше місце в Літературнім конкурзї Марії Мальцовской 9).

Орґанізаторы семінара вырїшли на тот раз закликати на семінар ай штудентів середнїх школ, тых, котры проявили інтерес о сучасну русиньску літературу – з Педаґоґічной академії і Середнёй одборной школы служеб на ул. Кошіцька, обидві у Пряшові. Відїло ся, же їх семінар заінтересовав і проявили таксамо інтерес о найновшы выданя русиньской літературы, котры мали  можность дістати ай з венованём авторів. На семінар прияли позваня русиньскы авторы – Марія Шмайдова, Миколай Коневал, Мілан Ґай і Мірослав Жолобаніч.

Як выплывать з назвы темы семінара, гуморескам четвертого позваного гостя быв венованый выступ літерата Михала Павліча, зато было інтересне про автора дізнати ся, як принимать, аналізує і оцїнює ёго штіл писаня одборник – літерат, а про участників семінара зась выникла добра можность давати авторови вопросы, главнї о тім, одкы бере іншпірацію на писаня.

Конець діскусії завершыла Кветослава Копорова, котра вела семінар, такыма словами: „Є добрї, кедь знаєме приїмати гумор у вшыткых ёго подобах, засміяти ся з веселой, але даколи ай смутно-гуморной сітуації, а „майстрами жывота“ ся стаєме тогды, кедь ся знаєме засміяти ай самы із себе. А суть меджі нами тыж люде, котры знають розосміяти нелем себе, але ай другых. Мають необычайный талент – творити гумор. Такым є ай наш днешнїй взацный гость – Міро Жолобаніч“.

Позад діскусії докторандка Мґр. Михала Голубкова представила найновшы выданя з области карпаторусиністікы за послїднї три рокы а мілов точков за семінаром было выступлїня інтерной докторандкы Інштітуту русиньского языка і културы Мґр. Домінікы Новотной із своїм найновшым репертоаром співанок.

-кк-

Фото З. Цітрякова.

Вышла далша книжка творів Театра Александра Духновіча – перекладів Ярослава Сысака

Далшым выступом проєкту одборных працовників Інштітуту русиньского языка і културы реалізованого дякуючі Фонду на підпору културы народностных меншын є книжка заміряна на Театер Александра Духновіча в Пряшові.


Іде о продовжіня книжкы Театер Александра Духновіча: 30 років. Выбер з репертоару, котра вышла в роцї 2020. Теперь ся едіторы заміряли на вызначну персону Театра, перекладателя Ярослава Сысака. В публікацій ся чітатель мож стрїтнути із 12 сценарями драматічных гер інсценованых на дошках Театра. Сучастёв публікації є велике інтервю з Ярославом Сысаком о історії ТАД і ёго роботї перекладателя творів світовой, ческой, словеньской і російской драматурґії, і бібліоґрафічный список творів переложеных Ярославом Сысаком до русиньского языка.

 

 

 

Книжка вышла з фінанчнов підпоров Фонду на підпору културы народностных меншын.

Книга: Театер Александра Духновіча в перекладах Ярослава Сысака.

Выдавательство: Выдавательство Пряшівской універзіты

Едіторы: Валерій Падяк, Михал Павліч

Рік выданя: 2022

ISBN 978-80-555-3055-0

6. апріля 2023 дожыла ся округлого юбілея – 70 років вызначна особность русиньского руху Александер Зозуляк

ПаедДр. Мґр. Анна СИМКОВА, кураторка СНМ – Музея русиньской културы  в Пряшові

             АЛЕКСАНДЕР ЗОЗУЛЯК З ДУШОВ МАЛЯРЯ

6. апріля того року Александер Зозуляк oславив красный жывотный юбілей – 70 років. Кедь высловиме мено Александер Зозуляк, окрем Русунів і вшыткого, што з Русинами є споєне, не смієме забыти іщі на єдно, а то главне в ёго жывотї – світ уменя. Ёго жывотна і професіонална драга є міцно пестра. Цїлым професіоналным жывотом Александра Зозуляка спроваджать уменя – світ муз, фаребных тонів, фантазії. І так го знають люде. Александер Зозуляк є непрегляднутелнов особностёв в културнім і сполоченьскім жывотї Русинів, но і в умелецькім жывотї, а то нелем міста Пряшів.

Тепер мі довольте представити Александра Зозуляка не як вызначного і успішного дїятеля на полю русиньской културы, Русинів як такых, але як чоловіка з душов умелця, повнов фантазії.

Кедь хочеме вступити до ёго умелецького  світа, до ёго світа фантазії, муз, не дасть ся то зробити без того, жебы коротко не нагляднути і не спомянути ёго „світьскы‟ жывотны етапы, котры мали великый вплив на ёго творчость.

Александер Зозуляк  ся народив  6. апріля 1953 в Пряшові. Сын україньского писателя выходной Словакії, Василя Зозуляка. Скончів ґімназію з навчалным языком україньскым в Пряшові і потім Педаґоґічну факулту в Пряшові УПЙШ в Кошіцях. Зачінать ся ёго жывотна, робоча і творча дорога.

Быв і є редактором, выдавателём, културным дїятелём Русинів на Словакії.

Великый злом в ёго жывотї настав в новембрї 1989-го року. Став ся сполуоснователём Iніціатівной ґрупы Русинів–Українцїв за перебудову. Зрїкать ся україньской народности і гварить, же Русины суть самостатнов выходославяньсков народностёв.

По цїлый робочій жывот на полю русиньской културы Александра Зозуляка спроваджають музы уменя. Світ фантазії, творчого умелецького взлїту го николи не опустив, не зрадив. Быв ёго вірным супутником в добрім і планім.

Іщі як штудент цїлым своїм тїлом нассає вытварне уменя. Навщівлює ґалерії вытварных умень, малює, і в малёваню рад експеріментує, выставлює властну творчость.

Малёваня ся стало ёго тырвалов радостёв і змыслом жывота. Од початку своёй малярьской дорогы знав, котры малярьскы жанры і темы хоче реалізовати, якыма техніками. Поступно, дякуючі і Михалови Чабалови розвивав свій вытварный талент.

Ходить до ательєру академічного маляря Михала Чабалы, котрый му  одкрывать світ уменя. Михал  Чабала му дає пріватны годины креслїня і малёваня, втягує го до таїв мішаня фареб і композіції, обознамлює го з ґеніями світового вытварного уменя. Приправлює Александра Зозуляка на талентовы екзамены на Педаґоґічну факулту УПЙШ в Пряшові.

Праві ту, в ательєрї Михала Чабалы суть ёго першы важны контакты з вытварным уменём. В ёго творчости видиме і вплив Михала Чабалы, фасцінацію ёго малярьством, фаребныма шкалами, задумчівостёв образу.

Власна малярьска творчость Александра Зозуляка є близка штілу постмодернізму, такзваного –ізму 20-го стороча, главнї неоекспресіонізму (60-ты аж 80-ты рокы), як реакції на неспокійность добы. Є то гравость аж абсурдіта ці морбідность, деформація ліній.

Александер Зозуляк любить експеріментовати з вытварным проявом ці композіціёв образу, вытварныма техніками, а то од креслїня церузков, угликом, рудков, сухым пастелом аж по мальбу, де найвеце вывжывать олїёвы фарбы. Фаребне зложіня ёго образів є часто дінамічне аж експресівне, што залежить од вытварного заміру. Окрем полотна мальбу часто реалізує і на сололітї. При наношаню фарбы вывжывать нелем щетець, но і шпахтлю ці роботу з лаком.

Ёго жанрова творчость є пестра. Од портрету, автопортрету, через країну – пейзажы ці містьску країну, закутя, фіґуралны композіції, но главнї жанер акту, котрый ся перелинать цїлов ёго творчостёв.

В портретній творчости одкрывать Александер Зозуляк внутрїшнїй став чоловіка – моделу, внутрїшнє пережываня, одкрывать ёго псіхіку. Ёго портретна творчость є пестра. Од портретів дїтей, молодых, старых людей, людей простых, але і представителїв верьхности, робітників (інтересны портреты зливарїв з ВСЖ Кошіцї), людей розлічных професій ці вызнамных світовых особностей, писателїв, як наприклад, Пабло Неруда, Салвадор Алліенде і іншы.

Інтереснов є ёго автопортретна творчость з єднотливых етап жывота.

Фіґуралны композіції в творчости Александра Зозуляка ся обявлюють в одношіню з добов, сполоченьско-політічнов сітуаціёв, внутрїшнїм світом людей – їх каждоденых пережывань, розлічных траум, ці псіхічных походів. Композіції образів дінамічны, скрывають в собі множество розповідных пригод, одкриваючіх посолства автора. Суть ёго аналізов креатівного приниманя світа.

В ёго творчости  вызначну роль одограє інтімно понятый жанер – акт.

Вічна тема муж і жена у вшеліякых жывотных сітуаціях. Любов, ненависть, смуток, плач, безнадїй… вшыткы подобы любви.

Гра світла і тїни, експресівна фаребность і рукопис тягми пензля ці шпахтлї, ємность ці аґресівность форм, людьскых ґест і емоціоналных выразів, тото вшытко найдеме в образах того жанру. Автор нас втягує до дїяня на образї і тым нас нутить задумовати ся над змыслом жывота.

В творчости Александра Зозуляка мать своє певне місце і жанер країны. Країна іншпірує Зозуляка своїма  природныма перемінами, лірічностёв, але і дінамічностёв  своїх містькых закутин, тихых одляглых місць ці містькых панорам родного міста Пряшів.

Композіція образів є або дінамічна, повна непокоя – автор нас втягує до дїяня, або меланхолічна, де нас мотівує прожыти собі «тихо образу», лем так мовчати, позоровати дїяня,  котре ся вынарять перед нами, ёго формы, фаребность.

Творчость Александра Зозуляка є пестра. Мать за собов множество выстав але і участей на малярьскых пленерах.

Свої образы Александер Зозуляк выставлёвав нелем дома, но і за граніцями. Персоналны выставкы реалізовав у Пряшові,  Сабінові, в Музею модерного уменя Енді  Варгола в Меджілабірцях, в каштелю в Гуменнім ці за граніцями републікы у польскій Криніцї.

Окрем персоналных выстав Алекцандер Зозуляк мать за собов множество колектівных выстав. Такыма вызнамныма колектівныма выставками были выставкы в Пряшові, Меджілабірцях, Старій Любовни, Гуменнім, но тыж і за граніцями – в Криніцї в  Польщі і в даньскій Кодани.

І сам він орґанізовав  много выстав і пленерів русиньскых малярів, наприклад пленер русиньскых малярїв у Старій Любовни.  Є основателём Пленеру  русиньскых професіоналных малярїв і Біенале русиньскых малярїв Пряшівского реґіону.

У Шарішскій ґалерії, теперїшнїй Крайскій ґалерії у Пряшові, зорґанізовав колектівну выставу русиньскых малярїв з Пряшова, котра была збогачінём 7-го засїданя Світового конґресу Русинів в Пряшові 2003-го року, де і сам выставлёвав.

Велику кількость образів і кресеб Александер Зозуляк подаровав Русинам, но суть і в публічных колекціях културных інштітуцій Русинів дома і у світї.

Словацькому народному музею – Музею русиньской културы в Пряшові подаровав 150 олїёвых образів і понад 500 кресеб церузков, углём, рудков, ці комбінованыма техніками, множество акварелів і ґрафік.                 

22. юна того року о 16. 00 год. у СНМ – Музей русиньской културы в Пряшові зреалізує з нагоды ёго вызначного юбілея – 70 років, выставку ёго цїложывотной умелецькой творчости.

До ёго далшых жывотных юбілеїв і малярьскых успіхів желаме Александрови Зозулякови много здравя, віталіты, творчой креатівіты як в особнім, так і в робочім жывотї.

Жебы молодость жыла в Твоїй душі, няй сердце не знепокоює нуда і передовшыткым, няй в Твоїх очах жыє вічне щастя.

Перебрате з часопису Русин 2/2023.

 

За Сполок русиньскых писателїв Словеньска жычіме  нашому членови міцне здравя, оптімізм і много творивых сил до далшой роботы на благо Русинів.

 

Театер Александра Духновіча уведе на сцену гру Александра Духновіча

Театер Александра Духновіча уведе на сцену гру Александра Духновіча Головный тарабанщік. 
Премєра:
28-го апріля 2023

Головный тарабанщік (Велика сцена, 19.00 год., 1-ша премєра)

 

 

 

Пєсу Головный тарабанщік Александер Духновіч написав у 1852-ім роцї, но темы, котры в нїй одкрывать, суть веце як актуалны. Тадь припады здобытя функції ці тітулу не найчестнїшыма способами видиме і днесь. Любов двох молодых людей все належить до тых найчістїшых чувств. А почливость ід родічім є моралным імператівом. Рівноправность каждого чоловіка, каждого народа, доднесь не є вырїшеным, законченым дїлом. Інсценацію Головный тарабанщік Театер Александра Духновіча дає до репертоару як даня чести при нагодї 220-ой рочніцї народжіня народного будителя Русинів, по котрім несе назву.

Листкы мож купити ту:

http://www.divadload.sk/event/601350/hlavny-bubenik

Інформації перебраны із сторінкы Театра Александра Духновіча і сторінкы Лем.фм.

Нова публікація: Karpatská Rus – Historický atlas

Недавно у Выдавательстві Пряшівской універзіты в Пряшові вышов словацькый переклад анґліцькой публікації із 2017-го року автора, узнаваного науковця, академіка, проф. Др. Павла Роберта Маґочія. Репрезентатівна публікація має множество якостных історічных мап. В книзї, окрем іншого, мож прочітати заднє слово:

„Карпатьска Русь ся дословно находить в самім сердцю Европы. Єствують доконця два памятникы збудованы в роках 1870 і 1970 у выходній части Карпатьской Руси, котры означують точный ґеоґрафічный центер европского контіненту. Карпатьска Русь є тіпічнов погранічного теріторіёв, на котрій ся стрїчають ґеоґрафічны, політічны, етноліґвістічны, реліґійны і соціално-кліматічны граніцї. Посеред той фасцінуючой розмаїтости маёрітной популації традічно творили карпатьскы Русины, котры овпливнёвали остатнї народы жыючі в їх сусїдстві: Мадярів, Словаків, Поляків, Румунів, Жыдів, Нїмцїв, Ромів/Циґанів а в пізнїшій добі Чехів, Українцїв і Росіян.

Карпатьска Русь: Історічный атлас дає чітателёви подробны інформації о тій вынятковій комплексній теріторії. Творять го 34 капітолы із фаребныма мапами, котры хронолоґічно указують розвиток нелем на історічній теріторії Карпатьской Руси, але і на шыршій теріторії середнёй Европы. Кажда мапа є доповнена леґендов, котра приближує ґеоґрафічны, етноліґвістічны, културны і історічны приналежны мапы. Частёв публікації є список поужытых жрїдел і реґістер.

* * *

О АВТОРОВИ

Павел Роберт Маґочій є професором історії і політічных наук на Торонтьскій уніварзітї, де є на челї Катедры україньскых штудій Джона Яремка. Меджі ёго веце як 875 штудій у сферї історії, соціолінґвістікы, картоґрафії, бібліоґрафії і іміґратьскых штудій тыж належать публікації: A History of Ukraine: the Land and its Peoples  (Історія Україны: Земля і єй народы, 2010),  This Blesed Land: Crimea and the Crimean Tatars (Благословена земля: Крым і крымскы Татары, 2014), With Their Backs to the Moutains: A History of Carpathian Rusʼ and  and Carpatho-Rusyns (Хрептом ку горам: Історія Карпатьской Руси і карпатьскых Русинів, 2015), Jews and Ukrainians: a Millenium of Co-Existence (Жыде і Украєїнцї: Росіяне і тісячроча, 2016) і Historical Atlas of Central Europe (Історічный атлас середнёй Европы, 2018)‟.

 

Здрой: http://www.cms3.rusynacademy.sk/?24-2-2023-karpatska-rus-historicky-atlas

1 2 3 4 5 44