Вышла нова книжка Юрка Харитуна: Надгоріты мої днї
Творчость русиньского автора Юрка Харитуна є облюблена нелем меджі чітателями, але і меджі літературныма крітіками і членами порот, котры посуджують русиньску літературу. Харитун быв у роцї 2011 і 2014 оцїненый Цїнов Александра Павловіча за оріґіналный твір в русиньскім языку (збіркы Мої жалї і Мої незабудкы), так істо Преміёв Александра Павловіча за стихы Моя тринадцята (2019). Харитун є тыж реґуларным участником і єдным із оцїненых у Літературнім конкурзї Марії Мальцовской, котрый орґанізує Сполок русиньскых писателїв Словакії. Поет є прімарным автором рефлексівной і інтімной поезії, в ёго творчости ся тыж находить збірка дїтьского фоклору Дякую, мамко! (2016) ці анекдот (Діяґноза: Фіґлї про дїти (2018).
Надгорїты мої днї (Позн. ред.: Обалка є з вырїзом образу Александра Зозуляка: Люде із смутного дому) суть емотівным вызнанём ся необычайно внимаючого твора, якым може быти поет. Лірічный субєкт представлять зрїлого і скушеного чоловіка, про котрого є любов довірно знама, єдночасно зась і зась необычайна і фасцінуюча. Любов представлять найвекшый принціп, подля котрого бы мав чоловік жыти. В тых стихах Харитун презентує різны налады лірічного субєкту, ці уж іде о вічного, но не наївного чоловіка, розчарованого або вырівнаного чоловіка, позераючого до минулости із носталґіёв і гармоніёв. Зачарованя мож найти ай у стихах із тематіков природы, в котрых Харитун высловлює своє одношіня к домовинї, ку жывій природї і ку чудесу, яке представлять жывот. Находять ся ту і поезії мотівованы выстїгованём ся з родного села про будованя водной гати Старина, подіёв, котра представлять про поета траґічну і болестиву скушеность. Розбурены чутя але докаже упокоїти і утїшыти писанём стихів, высловлюючіх несловлительне.
Книга Надгорїты мої днї продовжує в традіції попереднїх збірок стихів автора. Харитун є вірный „вічным темам‟ поетів – любви, природї і творчости – но то нияк не мішає. Харитун має талент позерати на тоты самы мотівы все з іншого боку, з поужытём новых метафор, оріґіналных прирівнянь ці інтересных аналоґій, охабляючі чітателя в задумованю ся над значінём ёго слов. Кажда нова поетічна збірка є зато вітаным приносом до розвиваючой ся сучасной русиньской літературы на Словакії.
(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 200, ISBN: 978-80-89798-29-2).
Хто бы так не любив?
