РЕЦЕНЗІЯ: Гелена ҐІЦОВА-МІЦОВЧІНОВА: І співам, і плачу

Гелена Ґіцова-Міцовчінова народжена 14. 5. 1939 у Збудьскім Рокытові, жыє і творить у Меджілабірцях, теперь выдала свою 28. книжку поезії в русиньскім языку.

Гелена Ґіцова-Міцовчінова ся в русиньскій літературї прoсадила прімарнї як авторка поезії про дїти і молодеж. Вершы присвячены дїтём суть звычайно пожертвованы дїтьскым темам гры, познаваню світа природы, або выядрюють любов к родинї.

В зборнику поезії І співам, і плачу ся уж і подля назвы находять вершы іншого характеру. Ґіцовой лірічный субєкт є персоніфікованым пережыванём страты мілованого близкого, напр. представлює особу матери, котра стратила дїтину, ці дорослого близкого чоловіка, або тыж дїтину, котра стратила родічів. Авторка во своїй поезії дає емоціям слободу, і кедь подля слов во вершах ся то здає быти много раз марным. Но уж лем комунікованя о стратї близкого приносить даяку полеготу і підпорує лїчіня утрапленой душы.

В шориках поезії є выядреный смуток в розлічных ступнёх – од сердцеторгаючого жалю із страты, блїдости аж безфаребности віджіня світа чоловіка каждоденнї плачучого, аж по спорадічне, но о то острїше вколотя при сердцю з нечеканого припомянутя смутной минулости.

Многы із стихів Ґіцовой-Міцовчіновой мають характер молитвы, котров ся мати часто і повторяючі вертать ку Богу. Цїлём молитвы суть просьбы і надїяня, же біль раз переболить. В іншых вершах ся выражать болячій процес вырівнованя ся із стратов, котрый не є простый, а даколи ся видить, якбы чоловік в нїм перешов єден крок допереду, а два назад. Лірічный субєкт ся тыж снажить похопити прічіну страты, глядать в нїй далшы значіня, внимать єй як замір высшой моци. То, же дакотры річі ся просто дїють без прічіны, му не стачіть.

Не дасть ся але повісти, жебы цїлый зборник быв лем монотематічный, в меншій части вершів на чітателя засвітить мале заблискнутя надїї на покій і увольнїня, котре приносить молитва к Богу або просто комунікація-писаня о болести.

Хоць суть вершы авторкы Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой значінёво ясны і їх конштрукція є проста, зборник мать єднозначнї выражену централну тему, о котрій ся пише з розлічных позіцій, а котра собі наісто буде знати найти свого чітателя, главнї у старшой ґенерації русиньскых чітателїв.

Мґр. Михал ПАВЛІЧ, ПгД., Центер языків і култур народностных меншын – Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові. Обалка: А. Зозуляк.

Вышла далша книжка АРК в СР, зборник поезії Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой – КАПКЫ РОСЫ

Сучасна русиньска література на Словакії по роцї 1989 має єдну сполочну рису – скоро каждый русиньскый писатель має у своїй творчости холем єдну книжку присвячену дїтьскому чітателёви, іншы пишуть лем літературу про дїти і молодеж. Не мож ся тому чудовати, праві тоты авторы, з котрых многы были актівны і в третїм русиньскім народнім возроджіню, собі найвеце усвідомлюють потребу навчаня наймолодшой русиньской ґенерації і главно знаня русиньского языка словом і писмом. Дакотры авторы (напр. Людміла Шандалова) выдавають свої книжкы про дїти і в латиніцї, і в азбуцї, із заміром захопити штонайвекше коло молодых чітателїв.

І література Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой, народженой 14. 5. 1939 у Збудьскім Рокытові, котра жыє і творить у Меджілабірцях, а теперь выдає свою 27. книжку поезії в русиньскім языку, є скоро без вынятку присвячена дїтём, причім у нїй домінує главно проста рітмічна поезія, котра є вгодна про навчаня русиньского языка і при приправі на декламаторьскы конкурзы русиньской літературы. З богатой творчости мож спомянути зборникы поезії  Пчолка (2010), Родне слово (2016), За шыроке море (2016), Мотылик (2017) ці Розквітнута лука (2018).

Найновшый зборник – Капкы росы приносить тематічно різнороду поезію, котра ся складать з дакількох частей. Ґіцова-Міцовчінова пише о „тіпічно дїтьскых‟ темах як є гра, домашнї звірята, околишня припода, части рока або церьковны свята, послїднёв частёв зборника суть гаданкы. Авторка ся намагать у чітателя розвивати позітівну жывотну позіцію, яку напрямлює к почливости і оцїнїню красы природы.

Стишкы але мають сполочне то, же веце або менше прямо ся намагають выховно дїяти на молодого чітателя описанём „русиньской реалности‟, і так тот зборник можеме дати довєдна з літературов Миколая Ксеняка, котрый мав подобный приступ, главно тематіков о дротарях. Русиньскы дїти ся так од Ґіцовой-Міцовчіновой дізнають о еміґрації і міґрації за роботов; комплексны проблемы як школство, познаня родного языка і културы суть описаны подобно, як у Миколая Ксеняка, і в припадї зборника поезії Ґіцовой-Міцовчіновой, даколи уступує естетіка віршів перед праґматічным приступом.

Михал Павліч

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Тїшу ся як дїтя

з першой ярьнёй квіткы,

з якой тобі, сыне,

пишу приповідкы.

 

Дозволь, Боже, в церькви

співати Осана,

бо моя співанка

є недоспівана.

 

А Ты, Сыне Божый,

розпятый на крестї,

помож, уж без скорбы

тяжкый тягарь нести.

 

З дїтинов на драгу

рано выкрочіти,

а пропасть глубоку

лем перекрочіти.

 

Все із руженчіка

віночок увити,

мілосердного Отця

молитвов славити.

 

***

Пишу самы скаргы

до світьской жадости,

же од жалю в сердцї

нїт жадной радости.

 

Біда кострубата

не дасть почливости,

а невинну душу

грызе аж до кости.

 

Заспівам співанкы

лем з болю, жалости,

бо у моїм сердцю

не было, не буде

веце веселости.

 

Уж мі до співника

не пасує нота,

бо пишу кроніку

своёго жывота.

 

***

Своїма слызами

потічок гатила-м,

ай так скоро своє

щастя потратила-м.

 

Як і чорный гавран

злетїв над голову,

мої просьбы летять

ку Господу Богу.

 

Бо я все збачіла

бетегу в ярузї,

хоць квіткы зберала

з тернёвой голузї.

 

Нараз мої ногы

стернянка поколе,

бо ся не колыше

зерном злате поле.

 

Та і вітор здувать

з осикы листочкы,

зато заблискають

стріберны слызочкы.

 

(Укажка з творчости Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой,

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

***

Не знам, чом ты, бідо,

така выхвалена,

хоць моя голова

долов похылена.

 

Же приходиш вночі

в великій тихотї

може материньске

сердце проколоти?

 

Же ты у вузлику

не несеш радости,

лем же на родину

навалиш старости?

 

Нечістым хвалена,

же добра вчітелька,

но вна недостойных

на грїх зводителька.

 

Бы тя звели дябли

на дражочку криву

а з головы выторгали

твою злату гриву.

 

***

Страшна чудасія

так ся обявила,

якбы ся квасного

росолу напила.

 

Шкрипотом до двору

бранку отворила,

хоць бы-м такій бідї

тяжко увірила.

 

Спід каждого плоту

жалю наволочіть,

потім на ходулях

ку мамцї прикрочіть.

 

Якже од лихоты

деже гет утечі,

кедь мі тяжкы валы

звалила на плечі.

 

Помож, Хрісте Боже,

тяжкость одвалити

тебе – безсмертного

молитвов хвалити.

 

(Укажка з творчости Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой,

Літературный конкурз Марії Мальцовской 2021)

Вышла нова книжка Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой: Поклад русиньской матери

     О сучасній русиньскій літературї на Словакії по роцї 1989 бы ся дало написати і повісти много, но з істотов можеме выголосити, же єднов з єй найвыразнїшых і найважнїшых частей є література про дїти і молодеж. Стачіть ся попозерати на творчость будьякого автора і скоро з істотов там можеме найти мінімално єдну публікацію про дїти, кедь не веце. Не є ся чому чудовати, кедьже будучность русиньской літературы не є лем у зборниках поезії, прозаїчных і драматічных творах, але єднако вызначны – кедь не важнїшы – суть праві чітателї, котры суть способны і заінтересованы чітати літературу у русиньскім языку, у літературній нормі і в азбуцї, чітателї, з котрых раз потенціонално взыйде нова ґенерація русиньскых писателїв.

     Писателька Гелена Ґіцова-Міцовчінова собі значіня літературы про дїти і молодеж в повній мірї усвідомлює, практічно цїла єй авторьска творчость є присвячена молодшым чітателям. Спомеджі єй богатой творчости мож спомянути зборникы стишків Фіялочка , Родне слово, Пчолка, Школярик, Дзвіночок, З квіткы приповідкы ітд.

    У зборнику Поклад русиньской матери (Позн. ред.: Обалка книжкы є вырїзом з образу Александра Зозуляка: Портрет матери.) ся находить поезія про дїтьского чітателя, найчастїшым мотівом, котрый мож найти у векшынї стишків, є родный русиньскый язык.

   Родный язык є описаный у мравоучных стишках з каждой стороны. Молодый чітатель ся так дізнає о вызнамности родного языка нелем прямым переданём авторков, але і непрямо на основі розлічных сітуацій, якыма суть одход до іншой країны ці комунікація із Словаком по русиньскы. Русиньскый язык є звязаный тыж з позітівныма образами (родного місця, домовины, природы, родины,  сполочной ідентічности або просто з душевным благом) ці прирівнанями (язык як найцїннїшый поклад, язык як путь домів з чуджіны).

  Стихы у зборнику Поклад русиньской матери суть у подобі некоплікованых, вызнамово єднозначных віршів, де ся дотримує єднака кількость складів ці просты рімыВдяка акцентовню на рітміку, суть поетічны творы ідеалным матеріалом про школьску практіку або декламаторьскы конкурзы, але главно прямо домів на вечерне чітаня з родічами.

(Выдаватель: Академія русиньской културы в Словацькій републіцї, выдрукованя: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., выданя: перше, тіраж: 300 фалатків, чісло сторінок: 136, ISBN: 978-80-89798-308).

Укажкы з творчости: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Перин–Баба

Уж зачала Перин–Баба
над горов кружыти,
гаї, поля і долины
хоче заснїжыти.

Порошковым цукрём стоїть
обсыпана лоза,
увідїла з фуров цукрю
плазити Мороза.

Не буде ся быстра вода
у спадї пінити,
зима ледянов бланов йде
потік заскленити.

Карневал

Чом повно радости
є у школьскій галї?
Бо школярї в масках
днесь на карневалї.

Зъявила ся в стрїбрї
уж снїгова влочка,
а із Дїд–Морозом
пришла Снїгурочка.

Уж сова ушата
выгукує в галї,
на дїтей вывалить
великы окалї.

Полїтує з Вілком
там і пчолка Мая,
веселеньку бзучку
тыж родічі таять.

Малый хлопчік Петрик
не спознавать брата,
што ся перед дїтми
днесь грать на пірата.

Крылом нашыроко
вітрик помахує
коник осїдланый
собі підскакує.

Ангел і Миколай –
довгожданы гостї,
зато в галї повно
сміху і радости.

Злетїти із неба
з великым баликом,
тай уж повно дарів
стоїть під стромиком.

Стражить під ялинков
дары стара лишка,
а златы орїшкы
грызе сива мышка.

Дївчата і хлопцї
танцюють, співають,
бо гостїв з дарами
на святї витають.

Уж глучны варганы
перестали грати,
дїтворї до дому
тяжко ся зберати.

У руцї балоник
із школьского балу,
а в сердечку несуть
щастя з карневалу.

Нескоро до дому
заскрипіла бранка,
то дїточкам дверї
отворила мамка.

Понсела ся селом
справа од дїточок,
же уж під дверями
дзвонить новый рочок.

(Гелена Ґіцова–Міцовічінова: Школярик, Пряшів: Обчаньске здружіня КОЛЫСОЧКА – KOLÍSKA, 2015, ISBN 978–80–972115–2–3)

Недїльны віршы: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Вышли днесь тракторы

на поле орати,

будуть ся борозды

з боронами грати.

 

Повідали дїтём

із сміхом орачі

выростуть до лїта

ту златы колачі.

 

На вшытко зведавы

все суть малы дїти,

прибігли на поле

то чудо відїти.

 

Цїле пообідї

по полю ходили,

глядали колачі,

што ся ту родили.

 

Може будуть чути

школярї у школї,

жже лем із зернятка

пахне хлїб на столї.

 

хх

 

Што за чудо, што ся шмыкать,

не вылїзе з норы,

а під землёв собі робить

узкы коридоры.

 

Тот шнурочок є доджівка

в тонкій, рудій скорї,

што по зливі зразу лїзе

все по нашім дворї.

 

Якый же на плазуника

насадженый морес,

же під землёв і на грядцї

лем без плужка оре.

 

Выбране з книжкы Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой Родне слово, 2016

Укажкы з творчости: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Тихо муха

полїтує,

на павука

десь полює.

 

Грать ся она

на драчіка –

ухопити

павучіка.

 

Плете павук

павучіну

на верьбину,

на лучіну.

 

Там влетїла

без розказу,

не відїла

свою сказу.

 

Заплетена

плаче в сітї,

хоць прекраснї

є у лїтї.

 

хх

 

Позлїтали ся уж пташкы

під стрїху Бескида,

хоць Камяна у апрілю

ші як стїна блїда.

 

А на зборах перелїтных

по зимній загадї,

тай зволили за доктора

дятла в нашім садї.

 

Выклопкує тюки-тюки,

дзёбом не шпорує,

ці яблїнка молоденька

влїтї не хворіє.

 

І дїтина клопи-тюки

каждоденно чує,

в лїсї, в садї доктор дерев

днює і ночує.

 

Выбране з книжкы Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой Родне слово, 2016

Укажка з творчости: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Голосить од рана

на плотї сорока,

же уж обявила

у гнїздї пророка.

 

Мама рапотала,

клопкать до сердчка,

хоць ся вылупило

рано із яєчка.

 

Тото очарило

і стару ворону,

пелехата створа

кралёвского роду.

 

Ворона кракала,

сорока рапоче,

же тото страшыдло

маму все ласкоче.

 

За пожывов мамка

в садї полїтує,

а із хробачіком

пташеня годує.

 

хх

 

Прилетїла красавіця

аж із Доньской кручі,

тай у спадї на потоцї

тиха вода гучіть.

 

І принесла до долины

од капуры ключік,

выкупали в раннїй росї

сонця златы лучі.

 

Позлатили головоньку

страпатій пупавцї,

уж і сверчок зацвидликав

у зеленій травцї.

 

Тай долинка за ярочком

шовком вышывана,

до салону красы кличе

лука квіткована.

 

Може пчолкы, осы, пташкы

не мають уж спаня,

бо на красній луцї чути

миле цвиликаня.

 

хх

 

Чує бынька з лїса

заспівати ку-ку,

тай з радостёв летить

грати ся на луку.

 

Лїтать, полїтує

міджі квіточками

в червеній сукеньцї

з чорныма кульками.

 

Выбране з книжкы Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой Родне слово, 2016

Укажкы з творчости: Гелена Ґіцова-Міцовчінова

Гомбала ся весна

на сухій голузї,

тай уж свербегузы

в квіткованій блюзї.

 

Розпустила косу

у гаю калина,

а білов хусточков

покрыта тернина.

 

Зелены пантликы

на верьбовім крячку,

гора буковина

в зеленім віночку.

 

хх

 

Што так світить до далека

на зеленім грунку?

То пупаві ярь надїла

днесь злату корунку.

 

Як по тыжднї на прінцезну

вітричок задує,

уж з мохнатой головонькы

мошок полїтує.

 

Може блисне так як перла

дїтям слыза в очі,

бо там злата пупавонька

ожыє по роцї.

 

Што ся стане на другый рік

не треба нам свідка,

же на розцвитій луцї,

пупава-прінцезна

пышна ярна квітка,

то найкрасша із найкрасшых

в світї приповідка.

 

Выбране з книжкы Гелены Ґіцовой-Міцовчіновой, Родне Слово, 2016

1 2