Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Плоды осени

Листочкы зо стромів
падають на копы,
зелены конарї
оставають голы.

Новину нам несе
вітрик з тамтой страны,
же сїдають молгы
зрана на хотарї.

Морозик коштує
на крячку свербогузкы,
білїє ся травка
в гаю і на лучцї.

Зо стромів у садї
плоды позбераны,
яблочка і грушкы
до кошычків даны.

В пивніцї ся сміють
червены яблочка,
дївчатам ся до них
руменїють личка.

Тверды грушкы змнякли,
уж і пожовтїли,
жебы собі дївкы
взяли, смачнї зьїли.

 

Недїля

Ты моя недїлё,
ты моя істота.
Сонїчко на небі,
животодарна вода.

Ты квітка в розпуку,
пахота лїтнїх трав,
невіста в білім шлаєрї,
моя недїля,
ты свято свят.

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Стрїча

Вийду вонка,
холод затрясе душу,
доджік обмыє
росов тїло.

Рыбарь розшмарив
сїтї по морю,
на кроснах ткачка
тче покровець
в теплім домі.

Мокра стежка
вітать ня.
Іду на стрїчу людём
сердце бє мі в грудёх
сам себе ся прошу:
Як буде?
Негодный я слуга.

 

Одышли люде

Одышли люде з нашых сел,
спустли стары домы,
мій хрест, што стоїть
над селом,
є нїмый свідок тому.

Не взяли ніч зо собов,
вшытко ту остало.
Мамина реч,
давны звыкы,
віра й Боже слово.

Вышла нова книжка Елены Хомовой-Грінёвой: Уяцькыма дражками (АРК 2020)

               В авґустї 2020 вышла у Академії русиньской културы в СР перша збірка поезії Елены Хомовой-Грінёвой з назвов Уяцкыма дражками.

 

 

Автор: Елена Хомова-Грінёва

Назва книжкы: Уяцкыма дражками (збірка поезії)

Выдаватель: Академія русиньской културы в СР

ІСБН: 978-80-89798-19-3

Почет сторинок: 64 с.

Рік выданя: авґуст 2020

Елена Хомова-Грінёва: Уяцькыма дражками (рецензія)

В рамках сучасной русиньской поезії і прозы на Словакії ся стїчаме скоро з тыма істыма менами, як Осиф Кудзей, Юрко Харитун або Штефан Сухый. Іде о скушеных авторів, котры уж мають за собов веце як десятку книжок, русиньскым чітателям суть знамы, до істой міры є можно од них чекати нелем умелецьку уровень їх літературных творів, але і  тематічне заміряня і формалне справованя їх будучіх текстів.

Зато каждый менше знамый автор своёв творчостёв приверне нашу увагу і меджі русиньскама чітателями выкличе вопрос: буде продовжовати по знамій дорозї в сучасній русиньскій літературї, або собі зволить іншу, нарочнїшу путь? Русиньскы авторы середнёй ґенерації, як Людміла Шандалова, Даніела Капралёва ці Владїслав Сивый належать к „літературным турістам‟, преферуючім нарочнїшый і менше пробаданый терен.

Зо стишками Елены Хомовой-Грінёвой, родачкы з Удола, котра теперь жыє і творить в Старій Любовнї, ся не стрїчаме по рершый раз, авторка уж вецераз взяла участь у Літератрурнім конкурзї Марії Мальцовской із стихами, якы были написаны главно про молодшого, дїтьского чітателя, але теперь приходить з першым своїм самостатным зборником поезії.

Як і назва Уяцькыма дражками наповідать, Елена Хомова-Грінёва у своїй творчости ся рїшыла скорше надвязати на „дражкы‟ русиньской традіції, єй стишкы суть сітуованы до тіпічного оточіня русиньской літературы – до села і навколишнёй природы. Іде о композічно простїшы стишкы з єднозначным вызнамом і без комплікацій при інтерпретації, котры можно задїлити к природній і рефлексівній ліріцї.

Можеме але повісти, же наперек традічным темам і простотї, нас представленый зборник лірікы несподївав, бо авторка в нїм честно спрацовлює множество найрознороднїшых вызнамів і термінів, почутків і емоцій, або запахів і смаків скриваючіх ся в природї і на селї (смыслове і емоціоналне пережываня, контакт з природов, простота сільского жывота, ёго гармонія), або в термінї „русиньскый‟ (напр., традіції, любов к отчізнї, значіня і вартость родины), але і переселїня  ся за роботов і порожнї хыжы на селах ітд.).

У зборнику мож натрафити на віршы різного характеру, ці іде о природну, народно-возродительску ці рефлексівну ліріку, і кедь предложеный текст є авторкіным першым зборником поезії, текст є єднотный і цїлістный. Множество окремых вызнамів і напарек дакотрым недостаткам створює єдно цїле, різнофаребный калейдоскоп ці мозаіку русьского єствованя.

Мґр. Михал Павліч, ПгД., Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові

 

Автор: Елена Хомова-Грінёва

Назва книжкы: Уяцкыма дражками (збірка поезії)

Выдаватель: Академія русиньской културы в СР

ІСБН: 978-80-89798-19-3

Почет сторинок: 64 с.

Рік выданя: авґуст 2020

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Час
Не позерай на час
він втече од нас,
не заставить,
не почекать
дупоче як сплашеный
кінь дорогами.
Потягнеш узду,
поволиш серсам,
повтераш чело руками,
то ніч не платне,
не хопиш жывот,
одышов, перелетїв
охабив нас,
він уж є давно
за горами…

Перелетїв час…
Мотыль крыла розкрыв
зрана поціловав
квіточкы,
злетїв,
посидїв на плечу
опоєный красов
дївочкы.
Збілїте тїло заганьбив,
тїнь закрила очі,
она вірила.
Стих голос,
в душі непокій.
Одышла любов,
Одлетїв час
Далеко на крылах.

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Яка доля Русина?
Перун землю поціловав,
небо почало плакати.
Русин безрадно
стоїть в полю, не є де
перед доджом втїкати.
Душу давить непокій.
Страхує ся о жывот.
Сердце жалём іде
праскнути,
з очей цяпкають слызы.
Я, чуджінець, віками дома?
Де ся подїла правда свята?
Нашы предкы на цінтерях,
доля їх дїтей неіста.

Покошена трава
Погласкам очами
дозріту траву,
оторгну лілову фіалку,
чую єй пах.
Поклеплю оселков косу,
до кужелкы наберу воду,
за зорї жну зеленый лен.
Высхнуте сїно
зграблю до копы,
звезу під стрїху,
до стодолы дам.
Остануть стебла
на полянах,
колячі, тверды,
аж ногы ранять
Сміюче сонце
переходить небом,
крыє ся до хмар.
Усинам,
змордованый
роботов
дешнёго дня.

Молгы
Закрыли край молгы,
уж приходить зима,
сонечко не гріє,
лем ся так усмівать.
Не росне трава,
бучіть худоба з поля,
паствины ся блищать
морозком одрана.
Пожовтїли стромы
До злата фарбами
А вітрик танцює
на землї з листочками.

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Хрістос воскрес!

Великдень на дворї,
то велике свято,
Хрістос з гробу встав,
тїшыме ся зато.
Смерть свою підступив,
жебы нас выкупив,
кровлёв гріхы
з нас змыв,
бо так він нас любив.
Гріб порожнїй,
камінь одваленый,
мы, люде, захранены.
Радуйме ся той новины,
ХРІСТОС ВОСКРЕС, ВОІСТИНУ!

Пасха

Зроснута з полём, дїдовым двором,
молитвов Божов, маминым словом.

Прилїпена ногами до колячого стерня,
дозрїтых колосків покошеного зерна.

З родной землї намолотой мукы,
напеченой пасхы в пецу з великоднёй суботы.

Прикрыта обруском в кошичку за рана,
Принесена до церькви на Хрістове Воскресїня.

За ясного світла, за глаголу дзвона
посвяченый хлїб з хлїбом – то пасха Господня.

Спів хоралу з церьквы несе ся селом за білого дня,
ПАСХА свята, ПАСХА красна,
ПАСХА тройднёва, ПАСХА великодня…

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Пришла весна

Побілю стїны білым вапном,
порядком привітам ярь,
чістотов світиты хыжа
і душа очіщена од гріха.
Потїха ясу збудить
каждого зо сна,
будь мудрым, вірным рабом,
так дойдеш до радости
свого ГОСПОДА.

 

На руках вас понести…
Понести вас на руках,
як Абрагам свої ґайды,
весело ідьте в шырокый світ,
де рано сонечко выходить.
По горах заженьте отару овець,
на піщалцї заграйте
співанку моїх лїт.
Няй ожыють полонины
в К А Р П А Т А Х,
няй потїшать ся верьхы
в Б Е С К И Д А Х.

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

Заповідь про Русинів

Віру свою заховайме,

предкам своїм вдяку дайме,

над колысков по нашому

дїтя успавайме.

 

Про молоде поколїня

дїдовизну сохраняйме,

жебы своє памятали,

родну реч незабывали.

 

Людьска поміч

Не обертай ся хырбетом,

кедь треба помочі.

Перед нещастём другого

не заперай очі.

 

Май все сердце отворене,

хтось поможе раз тобі.

Добрым словом, сердечностёв

в бідї ай хворотї.

 

Пережыте

Быв то сон, ці вчерашнїй день?

Рокы так скоро перешли,

а хмары на небі,

молодость однесли.

 

В думцї хапаш споминкы,

на пережыты рокы.

Жывотом перейджены драгы,

часто ай хыбны крокы.

 

Змінив ся нам жывот,

постарїли нашы голосы.

Єднак лем на полю

квітя росте і цвине до красы.

 

Перешли рокы сниваня,

Пришов час старобы.

Наше сиве волося,

смутный жывот, хвороты.

 

Наторгам квіткы,

положу на стіл до вазы.

Припомнуть мі дїтинство

і мої молоды часы.

Недїльны віршы: Елена Хомова-Грінёва

2020-ый рік
Перешла потїха,
настали днї страху і біда,
безнадія світом панує.
Стихли люде, жывот застав
як годинкы в домі на стїнах.
Очі як два звіздочкы світять:
што буде, як довго, чом? –
ся нїмо каждого просять.
Зложыме рукы в молитвах,
просиме Господа на небесах
о поміч і благодать.

Teрня
Кілько думок в голові,
колють як терня,
тяжко спознати добро,
бы згынула кривда,
няй ожыє сумлїня,
заквітне цвітом голова,
рану колячого бодака
загоїть любов світа…

1 2