Миколай Ксеняк: Поздравлїня

Час –
морьскый прилив:
штось вышмарить на певнину,
штось сі возьме в далечіну
а людьскы ступляї
дрїбным піском змыє,
но хосенны дїла
до памяти історії
так врыє,
же їх ани девятый вал
не змыє.

Read more

Штефан Смолей: Ястраб і Курка, Чудный сон

Ястряб і Курка
Ястряб прилетїв до саду
Сїв на стару сливку.
В курнику відїв дримати
Тучну, рябу Курку.
Думав собі:
„Як бы Курку выкликати?
Што бы выдумати?
Жебы із той тучной Куркы
Добрый обід мати.“
Ястряб Курцї став шептати:
„Курко, глядам собі жену.
Хочу ся женити.
Курко чув єм, лїпшу як ты,
Тяжко обявити.“ Read more

Юрко Харитун: Віршы

Без крыл
не мож лїтати
Без сердця
любити
Без поезії
Не можу жыти



Там найдеме слїды
Што так споминкы вернути
До ТАД-у зайти
До Руського дому на бісїды
На концерт до Чорного орла
Коло Торісы походити
Під памятник Духновіча
Будителя
Квіткы положыти
Пробудити сны
З очей одлетять хмары
На Пряшівскых улічках
спляснуть жалї на душі
там найдеме свої слїды Read more

Юрко Харитун: Вотукы

Хлопчік і дївочка выступили з автобуса і прямують до свого дїдка і бабкы. Часто ту приходять із міста на суботу і недїлю. Бабка наварить, напече колачів, но барз люблять послухати дїдковы інтересны пригоды.
– Подьте на двір, під хыжу, на лавочку, – гварить дїдо, – я вам там штось приготовав.
– Дїду, ту є лавочка як была колись, лем на нїй дві ямкы. То выгрызлы мышкы?
– У мисочцї маєте орїшкы і дві брылкы.
– А што будеме робити?

Read more

Марія Мальцовска: Мамінка (2/2)

Пробаторив ся аж у теплій водї, у ванї. Над ним ся схыляла жовтоволоса панїчка з
нафарбленым ротом. Янчови ся відїло, же має на голові солому, а з рота єй іде червеный поломінь. Зась ся му перед очіма мигла ёго дорога мамка, яка мала все красно звязане волося до контяти і прикрыте чорнов хустков.
Єй синї очі і теперь ся усміхли на Янча…

Read more

Марія Мальцовска: Мамінка (1/2)

Янчо сїв до старого автобуса і осуд го повіз до незнамого світа.
Сидїв взадї. Сам. Тряс ся як листочок. Рана у восени суть холодноваты, а на Янчови быв лем легонькый зношеный сведрик. Выняв кусок хлїба з кобілчіны і зачав жувати.
– Мамочко! – зашептав. – Мамко, де ты? – І слызы, як горохы, ся му скатуляли на твердый ярьчаный хлїб.

Read more

1 2 3 4 5